Ухвала суду № 89667716, 05.06.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3116/20

Провадження № 1-кп/0182/952/2020

У Х В А Л А

05.06.2020 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді: Клименко І.В.,

секретар судового засідання Гавриленко І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2020 за № 12020040000000007 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – АДРЕСА_1 , який зареєстрований у АДРЕСА_1 , мешкає у АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Дєткова І.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1

(у режимі відеоконференцзв`язку з ДУВП №4),

захисника Оникієнка М.Г.,

представника потерпілої Чуприни Т.Ю.,

в с т а н о в и в:

Прокуратура Дніпропетровської області 01.06.2020 надіслала до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 08.01.2020 за № 12020040000000007 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 09.06.2020.

Оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; ризик тиску на потерпілих, свідків, а також те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, будучи у стані алкогольного сп`яніння. При цьому також просить врахувати, що ОСОБА_1 ніде офіційно не працював. Окрім цього невиправним наслідком вчиненого кримінального правопорушення є смерть людини, а також ДТП, що сталася, викликала значний суспільний резонанс серед жителів м. Нікополь, бо в ній постраждала велика кількість людей. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти цим ризикам.

Представник потерпілої підтримала думку прокурора.

Обвинувачений заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що він має родину – дружину, малолітню дитину, є єдиним годувальником родини; зобов`язується з`являтися на виклики суду та дотримуватись умов домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого підтримав клопотання обвинуваченого.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад в рішеннях „Осаковський проти України, „Марченко проти України).

При цьому суд враховує й позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад рішення від 8.10.1994 «Мюррей проти Сполученого Королівства», від 21.07.2011 «Нечипорук та Йонкало проти України» та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Крім того, у справі "Москаленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого.

В судовому засіданні було встановлено, що наразі продовжують існувати процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років; впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні. Також судом врахована тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується; репутація обвинуваченого - відсутність у нього законного джерела доходу та роботи, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину – порушення Правил дорожнього руху, наслідком якого стала смерть людини, а також були спричинені тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодженні великій кількості людей. Судом також враховується і резонанс, якого набула масштабна дорожньо-транспортна пригода з багатьма потерпілими.

Все це, з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою.

Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Оскільки наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, то вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на більш м`який на даній стадії судового розгляду. Судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, а обставини, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились. Тому суд не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраної для ОСОБА_1 міри запобіжного заходу.

Оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 09.06.2020, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , спричинив загибель людини, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави йому не визначається.

Керуючись ст. 314-315 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, тобто до 03 серпня 2020 р.

Ухвала відповідно до Рішення Конституційного суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: І. В. Клименко