Рішення № 89666787, 27.05.2020, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 591/6891/18

2/588/33/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2020 року м.Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Семенішина С.С., з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Сумської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, який мотивував тим, що із 10.09.2002 він зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності була діяльність автомобільного вантажного транспорту у т.ч. надання послуг з перевезення вантажів, здавання автомобілів у оренду.

26.07.2010 старшим слідчим відділу прокуратури Сумської області молодшим радником юстиції Нікітченко В.Г. була прийнята постанова про порушення проти нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України.

У зв`язку із порушенням вказаної кримінальної справи у його квартирі та домоволодінні було проведено обшук та виїмку первинних документів, інших документів із підприємницької діяльності, внаслідок чого він фактично припинив свою підприємницьку діяльність.

26.07.2010 його було затримано, 29.07.2010 Зарічним районним судом м.Суми відносно нього обрано запобіжний захід – взяття під варту, дія якого неодноразово продовжувалася та тривала до 23.11.2011.

Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 23.11.2011 міра запобіжного заходу із утримання під вартою була змінена на підписку про невиїзд.

Загальний час його знаходження під вартою склав 1 рік 3 місяці 27 днів, повний 15 місяців (із 26.07.2010 по 23.11.2011).

Постановою старшого слідчого відділу прокуратури Сумської області молодшого радника юстиції Нікітченко В.Г від 23.03.2011 його було притягнено у якості обвинуваченого та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 ч.2, 28 ч.3 – 212 ч.2, ст.ст.27 ч.2, 28 ч.3 - 366 ч.1 КК України.

Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11.01.2016, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23.08.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.05.2017 він був визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.212; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч. 1 ст.366 КК України.

Позивач вважає, що незаконні дії органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, завдали йому моральної шкоди, призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків та здійснення додаткових зусиль для організації його життя, до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин із оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У період часу із 26.07.2010 по 23.08.2016, тобто 72 повних місяці, позивач перебував під слідством, із них із 27.07.2010 по 23.11.2011, тобто повних 15 місяців – знаходився у слідчому ізоляторі, у зв`язку із чим він зазнав психоемоційних моральних страждань, які, зокрема, виразилися у руйнуванні життєвих планів, втраті власного бізнесу, розриві соціальних зв`язків, негативному впливі на честь, гідність та ділову репутацію, у тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, зусиллях необхідних для відновлення попереднього стану.

За наявності указаних обставин, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день звернення до суду із позовом у сумі 3723,00 грн., кількості повних місяців знаходження під слідством – 72, враховуючи понесені страждання, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого по кримінальній справі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.212; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч. 1 ст.366 КК України у розмірі 5 000 000 гривен.

Крім того, позивач указав, що на підставу договору про надання професійної правничої допомоги від 25.10.2018 за №25/10, укладеного між ним та адвокатом Монагаровою О.Я. та квитанціями про сплату, на день звернення до суду ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Загальна вартість послуг із надання професійної правничої допомоги визначена шляхом множення вартості однієї години послуг із надання професійної правничої допомоги - 800,00 грн. на обсяг послуг з надання професійної правничої допомоги - 10 годин: 800,00 * 10 =8000,00 грн.

За указаних обставин позивач просить стягнути із держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 5 000 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 8000,00 грн. судових витрат.

У відповідності до ст.178 ЦПК України виконуючим обов`язки прокурора Сумської області І.Сидоренко був поданий відзив на позов, згідно якого прокуратура вважає заявлений позов необґрунтованим, заявлена сума моральної шкоди є необґрунтовано завищеною. Заперечення мотивовані тим, що твердження позивача не доведені належними та допустимими доказами, тобто позивачем не підтверджено заподіяння, на його думку, шкоди, будь-які факти її спричинення відсутні.

У порушення вимог ст.ст.79-81,83 ЦПК України жодних доказів порушення нормальних життєвих зв`язків та здійснення додаткових зусиль для організації його життя, погіршення відносин з оточуючими людьми не надано.

У разі підтвердження заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, позовна заява підлягає частковому задоволенню за період перебування його під слідством і судом з 26.07.2010 (дата порушення кримінальної справи) по 23.08.2016 (дата набрання законної сили виправдувального вироку суду) із урахуванням визначено законодавством розрахункової величини, решта вимог є необґрунтованими і задоволенню не підлягає.

Документальне підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. та їх розрахунок відсутні, адвокатом не надано акт виконаних робіт не, значно перебільшено тривалість годин наданих послуг із професійної правничої допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (а.с.102-107 Том 1).

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області у відзиві на позов указав, що до компетенції Казначейства входить управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організації що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування й: видатків.

Конституційний суд України у рішенні від 03.10.2001 N12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказав, що державні органи, як юридичні особи, несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язанні, державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають зобов`язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповім за своїми зобов`язаннями коштами, які є в її розпорядженні.

Оскільки, як випливає зі змісту позову, Казначейство жодних прав та інтереси позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України і інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду завдану позивачу діями інших суб`єктів.

Щодо моральної шкоди представник указав, що позивач не зазначив чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості такого відшкодування. Проте позивачем не наведено обґрунтованих розрахунків, з яких він виходить при визначенні моральної шкоди саме в розмірі 5 000 000 грн.

Також є необґрунтованим та завищеним приведений у позові розрахунок надання правової допомоги у розмірі 8000 грн. Акт виконаних робіт суду не наданий.

За указаних підставі викладеного, Державна казначейська служба України просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.113-114 Том 1).

У відповіді на відзив прокуратури Сумської області позивач указав, що правові підстави відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, право на відшкодування якої виникло на підставі вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 11.01.2016 у кримінальній справі №588/1254/14-к наведені в позовній заяві. Право на відшкодування шкоди у повному обсязі гарантоване також ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права.

Розмір моральної шкоди визначається із урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному із мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Вказане підтверджує актуальною практикою Верховного суду, викладеною у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 761/19004/16-ц.

Тому, висновок прокуратури про обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, є помилковим.

Правове та документальне обґрунтування витрат позивача у справі наведено у позовній заяві та додатках до позову, отже є необґрунтованим висновок прокуратури про недоведеність таких витрат (а.с.132-125 Том 1).

У відповіді на відзив Державної казначейської служби України позивач указав, що він погоджується із тим, що Державна казначейська служба України є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за дії інших державних органів. Проте, за усталеною судовою практикою Державна казначейська служба України є відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Висновок Державної казначейської служби України про необґрунтованість заявленої ним суми відшкодування моральної шкоди позивач вважає безпідставним та указав, що правові підставі відшкодування завданої йому моральної шкоди незаконними діями органів розслідування, прокуратури і суду, право на відшкодування якої у нього виникло на підставі вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 11.01.2016.

Також позивач послався на ст.3 Конституції України, ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та рішення Європейського Суду від 08.06.1976 у справі «Енгель та інші проти Нідерландів», рішення від 02.12.1986 у справі «Боцано проти Франції», згідно яких кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

На законодавчому рівні встановлено лише мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який визначається у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Максимальний розмір відшкодування моральної шкоди чи будь-які інші обмеження у відшкодуванні моральної шкоди на законодавчому рівні не встановлені.

Зважаючи на обставини заподіяння моральної шкоди, враховуючи понесені ним страждання, позивач оцінив завдану йому моральну шкоду внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого по кримінальній справі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.212; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч. 1 ст.366 КК України, у розмірі 5 000 000 гривень.

Правове та документальне обґрунтування витрат позивача у справі наведено у позовній заяві та додатках до позову. У додатках до відповіді на відзив Прокуратури Сумської області позивач надав суду та відповідачам копію акту приймання-передачі наданих послуг по договору про надання професійної правничої допомоги від 25.10.2018 за №25/10 із розрахунком вартості наданих послуг (а.с.123-125 Том 1).

У судовому засіданні позивач та її представник заявлений позов підтримали із підстав указаних у ньому, просили задовольнити позов.

Представник відповідача Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомленим, у судове засідання не з`явився, причина його неявки суду не відома, свою позицію щодо позову виклав у відзиві на позов, а тому суд визнав за можливе розглянути справу у його відсутність, на підставі наявних доказів у справі.

Представник відповідача Прокуратури Сумської області у судовому засіданні вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, так як заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, не відповідає критеріям оцінки моральної шкоди.

Суд, заслухавши позицію позивача, представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із таких мотивів.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , починаючи із 10.09.2002 займався підприємницькою діяльністю як фізична особа-підприємець, отримував дохід до квітня 2010 року (а.с.5-11 Том 2).

Постановою старшого слідчого відділу прокуратури Сумської області молодшого радника юстиції Нікітченко В.Г. від 26.07.2010 було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.355 КК України (а.с.203 Том 1, 142-143 Том 2) та постановою від 23.03.2011 останнього було притягнено у якості обвинуваченого та пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.212; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч.1 ст.366 КК України (а.с.144-205 Том 2).

Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11.01.2016, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23.08.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.05.2017 ОСОБА_1 був визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.212; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч.1 ст.366 (а.с.15-92 Том 1).

У рамках вищевказаної кримінальної справи ОСОБА_1 був затриманий 26.07.2010 та постановою Зарічного районного суду м.Суми від 29.07.2010 йому був обраний запобіжний захід у виді взяття під варту (а.с.204 Том 1, а.с.42-43 Том 2), який неодноразово продовжувався за рішеннями судів та постановою Апеляційного суду Сумської області від 22.04.2011 був продовжений на 12 місяців (а.с.205 Том 1, 44-52 Том 2).

Постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 23.11.2011 запобіжний захід обраний ОСОБА_1 у виді утримання під вартою був змінений на підписку про невиїзд, та останній був звільнений із під варти у залі суду 23.11.2011 (а.с.206 Том 1).

За довідкою Сумського слідчого ізолятора від 06.11.2019 ОСОБА_1 , починаючи з 30.07.2010 по 23.11.2011 знаходився у державній установі «Сумський слідчий ізолятор» та був звільнений із залу суду 23.11.2011 за вищевказаною постановою суду (а.с.53 Том 2).

Отже, судом установлено, що у період часу із 26.07.2010 по 23.08.2016, тобто 72 повних місяці, позивач перебував під слідством та судом, із них із 27.07.2010 по 23.11.2011, тобто повних 15 місяців – знаходився у слідчому ізоляторі.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилався на те, що незаконні дії органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, завдали йому моральної шкоди, призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків та здійснення додаткових зусиль для організації його життя, до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин із оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000 000 грн., суд виходить із такого.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Ст.56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду, встановлюється законом.

Ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закону України) встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до ст.3 Закону України у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (пункт 1); моральна шкода (пункт 5).

Ст.4 Закону України встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Виходячи із того, що щодо позивача постановлено виправдувальний вирок, який набрав законної сили, позивач має право вимагати відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених Законом України, як такий, якого незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності.

Згідно з ст.13 Закону України розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначається за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році мінімальну заробітну плату з 01.01.2020 установлено у місячному розмірі 4723,00 грн.

Як встановлено вище, позивач незаконно перебував під слідством та судом у період з 26.07.2010 по 23.08.2016 (72 повних місяці).

Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі постанови Пленуму ВСУ) моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Допитаний у судовому засіданні у ролі свідка ОСОБА_1 показав, що у 2002 році він почав займатися підприємницькою діяльністю – перевезенням, наданням авто послуг. На той час у нього було до 70 контрагентів. Усе було на законних підставах, мав ліцензію на закордонні перевезення. Був засновником свого бізнесу, свої кошти вкладав на розвиток. Був успішним бізнесменом, доходів вистачало на ведення бізнесу. Коли його заарештували, то пред`явили ухилення від сплати податків, але податкова інспекція заборгованості по податкам не могла показати. Податки він сплачував, приблизно 7000 грн. у місяць. Мав найманих працівників, але вони звільнилися у різні періоди, оскільки не було коштів їх утримувати. Після 2010 року бізнес припинився. Під час перебування у СІЗО умови були жахливі: кімната 6 кв.м. та 4 ліжка на 9 чоловік. За 15 місяців знаходження під вартою він змінив 20 камер. Утримували у камері на 15 ліжок, при тому, що було 50 чоловік. За час перебування його під слідством та судом у нього забрали квартиру за борги, земельні ділянки, конфіскували комп`ютери та телефони, які не віддають по даний час. Його автомобілі були арештовані і перебували на стоянці, але згодом зникли. З приводу цього він звертався до правоохоронних органів, була порушена справа, автомобілі знаходилися у розшуку. Після звільнення у листопаді 2011 року із СІЗО і по 2016 рік свою підприємницьку діяльність він не відновив. У 2016 році йому пред`явили 137000 грн. орендної плати і тому він закрив свій ФОП. Щоб відновити свій бізнес коштів не мав. Також після звільнення розрахувався із адвокатами, погасив борги. На час затримання мав непогашений споживчий кредит, який погасила дружина. після виправдання підприємницьку діяльність не відновив. Працював тимчасово 2 рази. На сьогодні доходів немає. Здоров`я у СІЗО він не втратив, але погіршився зір. У душі у нього усе змінилося, йому не зрозуміло чому саме з ним так відбулося. Він був добропорядною і чесною людиною.

Свідок ОСОБА_4 показала, що вона знає ОСОБА_1 та його сім`ю із 2001 року і по цей час має із ними дружні стосунки. Для її родини ОСОБА_1 більше ніж друг. За всі ці роки він був завжди поряд. У 2010 році була порушена кримінальна справа проти ОСОБА_1 , почалися обшуки, а тоді останнього було затримано. Ми бачили як було важко його родині. Дружина ОСОБА_5 була у пригніченому стані, на неї відбувався тиск і вона відмовлялася від будь-якої допомоги. Сім`я залишилася наодинці. Навчання доньки, успіхи сина у футболі і його підліткові проблеми, все це пройшло без участі ОСОБА_1 і лягло тягарем на плечі його дружини. Після повернення ОСОБА_1 став іншою людиною. Досить довгий час він уникав спілкування, хоча це не притаманна йому риса характеру. Відносини із ним відновилися через декілька місяців після повернення із СІЗО. Дуже важко давалося йому налагоджувати стосунки із дітьми, які не розуміли що трапилося. На даний час ОСОБА_1 небайдужий і завжди готовий допомогти, але він втратив віру у справедливість, порядність, правосуддя. Взяття ОСОБА_1 під варту вплинуло на його психоемоційний стан. У його житті з`явилася тривога, неспокій, напруження.

Аналогічні пояснення були викладені ОСОБА_4 у письмовому вигляді від 17.11.2019 (а.с.21-22 Том 2).

Свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_1 є його батьком. Під варту батька забрали коли йому було 12 років та коли він перебував за кордоном. Сестра навчалася у юридичній академії. Про взяття батька під варту він дізнався від матері після повернення із-за кордону. Для нього це був справжній шок, була сильна істерика, він не міг нічого із собою вдіяти. Життєві зв`язки були порушені - честь, гідність, авторитет, репутація, порушено право власності. Батькові потрібна була реабілітація. Батько їх забезпечував, а після цього їхнє фінансове становище погіршилося. Матір здавала у ломбард речі, не працювала. За борги їм відключали світло. Зникли друзі, товариші, знайомі. Здоров`я батька не погіршилося, але змінився його психічний стан. До цієї ситуації батько прагнув до життя, але потім це прагнення та натхнення зникло, він говорив, що його час пройшов. У їхній сім`ї змінилися погляди на життя. Батько розповідав йому про жахливі умови у камері, де не вистачало ліжок. До цієї ситуації у нього було усе найкраще у житті, а після цього всього не стало. Після звільнення батька відновляти нічого було, оскільки автомобілів не стало, спадку не було, майно вилучене, розкрадене. 3-4 роки батько розплачувався із боргами.

Аналогічні пояснення містяться у письмових поясненнях ОСОБА_6 від 15.11.2019 (а.с.17-19 Том 2).

Проведеною комісійною судовою психологічною експертизою було установлено експертами, що ситуація, яка пов`язана із незаконним притягненням ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у кримінальній справі №588/1254/14-к, за результатами розгляду якої вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11.01.2016 ОСОБА_1 визнаний не винуватим та виправданий за недоведеністю у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28- ч.2 ст.212; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 – ч.1 ст.366 КК України, вплинула на його особистість як психотравмуючий фактор. Порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної справи, затримання і тримання його під вартою у державній установі «Сумський слідчий ізолятор» протягом тривалого часу, обрання міри запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд спричинили ОСОБА_1 моральних (немайнових) страждань. У зв`язку із інтенсивністю, стійкістю, тривалістю впливу та негативними наслідками для особистості ОСОБА_1 , його моральні страждання є суттєвими. Орієнтовний розмір компенсації ОСОБА_1 моральної (немайнової) шкоди за завдані страждання, відповідно до даного психологічного дослідження сумарно складає 1053 мінімальних заробітних плат, без урахування коефіцієнту «Обрання інших мір обмеження свободи» (підписка про невиїзд)», у т.ч. у відповідності із окремими факторами: притягнення невинного до кримінальної відповідальності - 405 мінімальних заробітних плат; незаконне затримання – 162 мінімальних заробітних плат; незаконне утримання під вартою – 486 мінімальних заробітних плат. Орієнтовний розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди за коефіцієнтом «Обрання інших мір обмеження свободи» (підписка про невиїзд) – не видається за можливе (а.с.79-97, 234-250 Том 2).

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, які встановлено цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд ураховуючи обставини конкретної справи, може застосовувати і більший розмір відшкодування.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року (провадження № 6-2203цс15), у постановах Верховного Суду від 09 рудня 2019 року у справі № 468/901/17-ц, 29 січня 2020 року у справі №592/1020/17, від 13 травня 2020 року у справі №339/34/17.

У даному разі суд не може у повній мірі погодитися із висновком комісійної судової психологічної експертизи.

Так, дійсно у судовому засіданні встановлено, що позивач зазнав значних змін у його житті через кримінальне переслідування, взяття під варту, тривале тримання у слідчому ізоляторі. Через вказані події у його житті вимушено відбулись негативні наслідки, такі як втрата роботи, доходу, дідового престижу. Він був розлучений зі своєю сім`єю, дітьми, через що зазнавав переживань і моральних страждань.

Суд погоджується із позивачем, що саме із перебуванням останнього під слідством та судом пов`язана вимушеність змін його стосунків із оточуючими людьми, що тепер вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та настанні інших негативних наслідків у виді переживань через позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин із оточуючими людьми, невизначеності щодо майбутнього.

Доказами доведено, що позивач втратив заробіток під час перебування під слідством та судом та не відновив доходів, які мав на час до його затримання (а.с.5-11 Том 2).

Разом із тим, суд не погоджується саме із розміром моральної шкоди, визначеному в експертному висновку, так як такий розмір не у повній мірі відповідає встановленим у суді обставинам справи.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму ВСУ у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зважаючи на ці обставини суд вважає, що позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом, а саме у розмірі 481746, 00 грн. (мінімальна заробітна плата у сумі 4723,00 грн. х 57 місяців перебування під слідством та судом) + (мінімальна заробітна плата 4723,00 грн. х 15 місяців перебування під вартою х коефіцієнт 3) = 269211+212535 =481746,00 грн.) .

Присудження судом такого розміру відшкодування відповідає глибині страждань позивача та засадами розумності, виваженості та справедливості.

Також суд не погоджується із аргументами відповідачів, наведених у відзивах на позов, що позивачем не доведено доказами наявність самої моральної шкоди та причинного зв`язку із діями органів досудового розслідування, оскільки такий аргумент спростовується наведеним вище.

Ст.25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Відповідно до приписів ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно зі ст.44 Бюджетного кодексу України державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, які погоджені службовими особами прокуратури Сумської області позивачу спричинено моральну шкоду, спричинена шкода перебуває в причинному зв`язку із неправомірними діями органів досудового розслідування і прокуратури, суд, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральної шкоди у сумі 481746, 00 грн.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення на його користь 15000,00 грн. суд керується ст.137 ЦПК України, правове та документальне обґрунтування витрат позивача на професійну правничу допомогу, зокрема: договір про надання професійної правничої допомоги від 25.10.2018 за №25/10 та додаткову угоду №1 до нього, укладені між ОСОБА_1 та адвокатом Монагаровою О.Я.; акт приймання–передачі наданих послуг від 05.02.2019 та внесеними до нього змінами від 12.09.2019; розрахунки вартості послуг з професійної правничої допомоги за указаним договором від 25,10.2018, 05.02.2019 та від 12.09.2019; квитанції про сплату за надані послуги адвокату ОСОБА_2 на загальну суму 15000,00 грн. (15.11.2018- 8000,00 грн., 05.09.2019- 7000,00 грн.). Загальна вартість послуг із надання професійної правничої допомоги визначена шляхом множення вартості однієї години послуг із надання професійної правничої допомоги - 800,00 грн. на обсяг послуг з надання професійної правничої допомоги - 15 годин: 800,00 * 15 =15000,00 грн. (а.с.13-14,136,137 Том 1; 133-137 Том 2).

Також позивачем були понесені витрати, пов`язані зі сплатою за проведення комісійної судово-психіатричної експертизи у сумі 14444,00 грн., що підтверджується квитанцію про їх оплату (а.с.54,55 Том 2).

Таким чином, відповідно до ст.ст.137,139 ЦПК України, понесені позивачем витрати на послуги правничої допомоги у заявленому розмірі 15000,00 грн., а також витрати за проведення комісійної судово-психіатричної експертизи у розмірі 14444,00 грн. повністю підтверджуються документально, а тому ці витрати підлягають до стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Судові витрати, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10-13,137,139,141,259,264,265,354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 481746 (чотириста вісімдесят одна тисяча сімсот сорок шість) грн. 00 коп. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат за надану професійну правничу допомогу та 14444 (чотирнадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 00 коп. сплачених за проведення комісійної судово-психологічної експертизи.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 05.06.2020.

Суддя О.С.Линник