Рішення № 89666048, 29.05.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/1711/20

Провадження № 2/210/1270/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" травня 2020 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював з 01.07.1986р. по 20.05.1996 р. – підземним машиністом скреперної установки, підземним гірничим робітником очисного забою, підземним електрослюсарем на шахті ім.Артема Рудоуправління ім.Кірова; 17.06.1996р. по 18.03.1999р. - підземним прохідником на шахті «Північна» Рудоуправління ім.Кірова; 20.08.2001р. по 24.05.2009р. – підземним гірничим робітником очисного забою в Шахтоуправлінні з підземного видобутку руди КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (всього 20 років 4 міс.)Внаслідок роботи у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача у позивача було виявлено професійні захворювання:

- радиколупатію ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.) остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів.;

- хронічний бронхіт ЛН першого ст.;

- нейросенсорну приглухуватість третього ст. (зі значним зниженням слуху).

По факту даних професійних захворювань було складено Акт №38 розслідування хронічного професійного захворювання від 25.10.2011 року.

Довідкою МСЕК №003565 від 12.03.2012р. мені встановлено 25% втрати професійної працездатності первинно і безстроково.

В результаті наявних професійних захворювань у позивача постійно біль у плечах, спині, суглобах (ліктьових і колінних), хронічний кашель, задишка, біль у грудній клiтці, часте дихання, запаморочення і головні болі через брак кисню, поганий слух.

Позивачеві дуже важко справлятися з професійними хворобами, оскільки розуміє, що його стан здоров`я не поліпшується, а навпаки з кожним днем тільки погіршується.У зв`язку з професійними захворюваннями позивач вимушений постійно лікуватися та приймати ліки, тому змінився образ і якість життя, що в результаті спричиняє йому моральні страждання. Вказані негативні явища у його житті не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Просить стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»на його користь моральну шкоду, завдану професійним захворюванням, у розмірі 141 690,00 грн. без утримання податків та зборів.

Ухвалою суду від 23.03.2020 року вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликалися, клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Суд проводить судове засідання без фіксування технічними засобами, що буде відповідати вимогам ст. 247 ЦПК України.

Відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", отримавши 11.04.2020 р. копію позовної заяви з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить поштове повідомлення, долучене до матеріалів справи, скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, відповідачем було подано до суду та зареєстровано канцелярією суду в межах процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 23.03.2020 р., відповідно до якого відповідач заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні, додатково зауваживши, що працівник несе безпосередню відповідальність за порушення норм ст. 14 ЗУ «Про охорону праці», відповідно до якої працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Вказує, що позивач добровільно працював на підприємстві, знаючи, що він підпадає під дію шкідливих факторів виробництва, не дбав про своє здоров`я. Зазначає, що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та наслідки.

Вказує, що в спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких винних, неправомірних дій, що могли призвели до виникнення у позивача професійного захворювання, отже відсутня одна з обов`язкових передумов для відшкодування моральної шкоди.

Зазначає, що факт завдання позивачу моральної шкоди є недоведеним, а розмір грошових коштів, про стягнення якого ставиться питання в позові в будь-якому випадку не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Таким чином, відповідач вважає, що в даній ситуації можна зробити висновок, що будь-яких порушень законодавства про працю відносно позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням у позивача професійного захворювання, відповідач не вчиняв, а отже і відсутні підстави для стягнення з відповідача грошових сум в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Так, у відзиві, поданому в строки та за встановленими правилами, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не підтверджено факт отримання моральних страждань, розмір моральної шкоди не обґрунтований, відповідач вважає суму завищено, що не відповідає тяжкості та характеру шкоди про наявність якої стверджує позивач.

Відповідь на відзив позивачем до суду не подавалась.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом з копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що він працював з 01.07.1986р. по 20.05.1996 р. – підземним машиністом скреперної установки, підземним гірничим робітником очисного забою, підземним електрослюсарем на шахті ім.Артема Рудоуправління ім.Кірова; 17.06.1996р. по 18.03.1999р. - підземним прохідником на шахті «Північна» Рудоуправління ім.Кірова; 20.08.2001р. по 24.05.2009р. – підземним гірничим робітником очисного забою в Шахтоуправлінні з підземного видобутку руди КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником яких є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ( а.с.15-18).

Актом розслідування хронічного професійного захворювання № 38 від 26.10.2011р. встановлено причинами професійних захворювань. Відповідно до п. 17 Акту №38 від 25.10.2011 року є важка праця, пил, шум. Важка праця та пил, перевищили ГДК на протязі 20 років 5 міс., шум на протязі 19 років 9 міс. Як вбачається із п. 16, 17, 19 Акту №38 розслідування хронічного професійного захворювання від 25.10.2011 року, керівництво Рудоуправління ім.Кірова шахти ім.Артема і шахти «Північна», ШУ КДГМК «Криворіжсталь» є винними у виникненні у позивача професійних захворювань, так як порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме: ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці».(а.с.11-14)

Відповідно п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання № 38 внаслідок роботи у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача у позивача було виявлено наступні професійні захворювання:

- радиколупатію ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.) остеоартрозу, в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів.;

- хронічний бронхіт ЛН першого ст.;

- нейросенсорну приглухуватість третього ст. (зі значним зниженням слуху) (а.с.11).

Довідкою МСЕК №003565 від 12.03.2012р. позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності первинно і безстроково (а.с.9).

Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки ушкодження здоров`я отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

До такого висновку суд прийшов з наступного.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Порядок та умови відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок небезпечних або шкідливі умови праці були визначені нормами діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а саме: ст. 12 Закону України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 (далі - Правила).

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди – не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Статтею 12 Закону України «Про охорону праці» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на час первинного огляду позивача – 12.03.2012 року щодо втрати ним професійної працездатності, можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалися п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила), в розмірі, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманням професійного захворювання, вважає, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайною способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

В даному випадку відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - повинен виплатити позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних прав, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов`язок саме власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність законом вставленому порядку за їх невиконання.

Судом встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 25%, який встановлено безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я відсутнє.

Виходячи із наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Сулу України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує характер отриманої о професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, стаж роботи позивача та вважає, що стягненню підлягає сума 50 000,00 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. У судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 840,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду, завдану в зв`язку з ушкодженням здоров`я, в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч гривень) грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974,50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.(вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя: Н. А. Літвіненко