Ухвала суду № 89666033, 01.06.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4089/20

Провадження № 2/201/2131/20

УХВАЛА

01 червня 2020 року місто Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщев С.С., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про повернення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-Будівельна Компанія «Будмонтаж» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-Будівельна Компанія «Будмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Енерго Клімат», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підряду, стягнення заборгованості за договором доручення, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Федоріщева С.С. перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-Будівельна Компанія «Будмонтаж» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-Будівельна Компанія «Будмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Енерго Клімат», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підряду, стягнення заборгованості за договором доручення.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2020 року провадження у вищевказаній справі було закрито.

До суду 01 червня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про стягнення з позивача на його користь судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 37500 грн.

Ознайомившись із матеріалами справи та заявою відповідача суд дійшов до наступного правового висновку.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36),від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката відповідачем ОСОБА_1 надано суду: договір про надання юридичних послуг від 19 травня 2020 року, акт приймання наданих юридичних послуг від 29 травня 2020 року, довідку про отримання грошових коштів від 19 травня 2020 року у розмірі 15000 грн. та довідку про отримання грошових коштів від 29 травня 2020 року у розмірі 15000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази в обґрунтування понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу розмірі 37500 грн. з позивача, адже крім того, що розмір таких витрат має бути доведений і документально обґрунтований, він також повинен відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З наданих відповідачем доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу не можливо встановити обґрунтованість суми, яку ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача, оскільки перелік виконаних робіт у акті про приймання наданих юридичних послуг не містить роз`яснення вартості кожної послуги, наданої адвокатом клієнту.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року (Заява №33949/02) відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Всупереч цьому, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37500 гривень.

Зважаючи на це, судом не встановлено обставин для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 37500 гривень та у зв`язку з цим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 15, 137, 142 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-Будівельна Компанія «Будмонтаж» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-Будівельна Компанія «Будмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Енерго Клімат», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підряду, стягнення заборгованості за договором доручення – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.С. Федоріщев