Рішення № 89665935, 28.05.2020, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/358/20

№ 2/207/725/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Мозоль О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивачем вказано, що 07.08.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500954931 на суму 14111,00 грн. зі сплатою 11.99% річних.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за вказаним договором кредиту.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста» право вимоги заборгованості за вказаним договором кредиту.

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги заборгованості за вказаним договором кредиту.

Відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Однак, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого станом на 16.01.2020 року утворилась заборгованість в сумі 23826,49 грн., з яких: 9586,89 грн. – заборгованість за кредитом; 8472,06 грн. – заборгованість за відсотками; 1167,54 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 4600,00 грн. – пеня.

Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 16.01.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 30642,17 грн., з яких: 863,57 грн. – нараховані 3% річних; 2725,55 грн. – втрати від інфляції; 3226,56 грн. – подвійна облікова ставка НБУ; 9586,89 грн. – заборгованість за кредитом (за тілом кредиту); 8472,06 грн. – заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 1167,54 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості); 4600,00 грн. – заборгованість з пені. Вказана заборгованість відповідачкою не сплачена, тому позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги не визнають та просять відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов. Предметом заявленого спору є начебто заборгованість за кредитним договором № 500954931 від 07.08.2014 року в розмірі 23826,49 грн. з урахуванням інфляційних втрат на суму боргу річних відсотків 30642,17 грн., який було укладено між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 за яким вона отримала кредитні кошти у розмірі 14111 грн. Відповідачка ОСОБА_1 заперечує наявність заборгованості за вказаним кредитним договором, який було виплачено нею ще в жовтні 2015 року. Окрім того, в провадженні приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. знаходиться виконавче провадження ВП № 60459293 відкрите 30.10.2019 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного НОКО Гамзатової А.А. від 18.10.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «Вердикт капітал» в сумі 31160,67 грн. Виконавчий напис нотаріуса був виданий на підставі звернення ТОВ «Вердикт капітал» про стягнення з неї заборгованості по вказаному кредитному договору. Про відкриття виконавчого провадження їй стало відомо наприкінці листопада 2019 року. Ознайомившись з постановою про відкриття виконавчого провадження, з метою захисту свого порушеного права, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, де позивач за даним позовом є відповідачем. Станом на теперішній час цивільна справа не розглянута, виконавчий напис нотаріуса не скасований, а отже виконавче стягнення за даним написом продовжує бути чинним. Отже, задоволення позовних вимог ТОВ «Вердикт капітал» є нічим іншим, як порушенням вимог ст. 61 Конституції України відповідно до якої – ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, суми стягнень за виконавчим написом нотаріуса та зазначені в позові різні, що свідчить про відсутність у позивача дійсних розрахунків. Розрахунок заборгованості наданий позивачем взагалі не містить чіткої дати відступлення права вимоги, крім того не містить відомостей про сплату грошових коштів позичальником з часу отримання кредиту, а саме вересень 2014 року. Після отримання повідомлення про примусове стягнення, ОСОБА_1 звернулась за роз`ясненням до ПАТ «Альфа-Банк», де їй було надано довідку про те, що відповідно до банківського розрахунку останній платіж за даним кредитом було сплачено 07 вересня 2015 року. Отже, право вимоги у банку виникло ще в жовтні 2015 року, але банк даним правом не скористався. ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами 08.09.2015 року, тобто на момент звернення до суду за захистом прав позивач звернувся за межами строку позовної давності. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що є підстави для застосування строку позовної давності та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 07.08.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500954931 на суму 14111,00 грн. зі сплатою 11.99% річних.

21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги заборгованості за вказаним договором кредиту.

26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста» право вимоги заборгованості за вказаним договором кредиту.

16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги заборгованості за вказаним договором кредиту.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачка ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Однак, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого станом на 16.01.2020 року утворилась заборгованість в сумі 23826,49 грн., з яких: 9586,89 грн. – заборгованість за кредитом; 8472,06 грн. – заборгованість за відсотками; 1167,54 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 4600,00 грн. – пеня.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідачем та її представником ОСОБА_2 було заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Згідно розрахунку Банку останній платіж на погашення кредиту відповідачкою було здійснено 08 вересня 2015 року, а до суду із позовом до ОСОБА_1 позивач звернувся лише 12 лютого 2020 року, тобто через чотири роки п`ять місяців і чотири дня.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України). Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з тексту кредитного договору, він не містить застереження щодо збільшення строку позовної давності.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року за №6-16цс15.

З огляду на вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 253, 256-258, 261, 266-267 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.О. Бистрова