Ухвала суду № 89665797, 04.06.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/570/20

Номер провадження 2/573/203/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дружба 6» про стягнення боргу за оренду землі в сумі 34267,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним вище позовом.

Ухвалою від 31 березня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження і справу призначено до судового розгляду.

22 травня 2020 року, до початку розгляду справи по суті, від представника позивача – адвоката Лепишко О.І. надійшла заява про відмову від позову у частині стягнення боргу за оренду землі в сумі 34267,47 грн, оскільки відповідач після звернення з позовом до суду і відкриття провадження у справі добровільно сплатив позивачці орендну плату, та стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору та витрат за послуги адвоката.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Лепишко О.І. не прибули, останній подав заяву про проведення судового засідання без їх участі, заяву про відмову від позову та стягнення судових витрат підтримав.

Представник відповідача - адвокат Литвиненко Д.Г. в судове засідання також не прибула, причин неприбуття не повідомила. Заява про відкладення судового засідання від неї не надходила. 19 травня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому вона зазначила про необхідність закриття провадження у справі, оскільки орендна плата за позовом позивачці виплачена в повному обсязі і спір з цього приводу відсутній, але просила відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення заяви представника позивача про відмову від позову та стягнення судових витрат, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій заяві.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Суд вважає, що заява позивача про відмову від позову може бути прийнята судом і провадження у справі необхідно закрити, оскільки спір за вказаним позовом з приводу заборгованості з орендної плати між сторонами відсутній.

Що стосується судових витрат, то суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві представником позивача зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла та понесе у майбутньому, що складаються з суми витрат по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн та послуг адвоката в розмірі 6000 грн (а. с. 4).

Правнича допомога позивачці надавалася адвокатом Лепишко О.І. на підставі договору про надання юридичних послуг та правової допомоги від 12 березня 2020 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_1 № НОМЕР_2 від 22 жовтня 2019 року та ордеру серії ПТ №174091 від 12 березня 2020 року (а. с. 33-36).

Як вбачається з договору, вартість послуг адвоката становить 6000 грн.

Згідно з квитанціями від 13 березня 2020 року №0.0.1647416261.1, від 25 березня 2020 року №0.0.1660346478.1, від 15 травня 2020 року №0.0.1705330010.1 загальна сума витрат позивачки на правничу допомогу становить 6000 грн (а. с. 37, 69, 70).

19 травня 2020 року представник відповідача надіслала суду відзив на позов, де просила відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх безпідставністю.

Про зменшення витрат на оплату правничої допомоги клопотань від представника відповідача не надходило.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, що зазначені у детальному описі робіт адвоката від 20 травня 2020 року, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що відповідач не просив суд зменшити витрати на правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивачки на правничу допомогу дійсно становлять 6000 грн (а. с. 67).

Оскільки позивачка не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову і відкриття провадження у справі, тому витрати на правничу допомогу в сумі 6000 грн підлягають стягненню з відповідача на котристь позивачки.

Окрім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотоку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з квитанції №0.0.1660347221.1 від 25 березня 2020 року, ОСОБА_1 при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 840,80 грн (а. с. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає, що позивачці необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову,в розмірі 420,40 грн та 420,40 грн стягнути з ПП «Дружба 6».

Загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, становить 6420,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 142, 206, 255, 256 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Приватного підприємства «Дружба 6» (41875, Сумська область, Білопільський район, с. Марківка, вул. Центральна, буд. 1, код ЄДРПОУ 34583906) про стягнення боргу за оренду землі в сумі 34267,47 грнзакрити у зв`язку з відмовою позивачки від позову та прийняття такої відмови судом.

Стягнути з Приватного підприємства «Дружба 6» судові витрати в розмірі 6420 (шість тисяч чотириста двадцять) гривень 40 копійок на користь ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, буд 7) повернути ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, що був сплачений згідно квитанції №0.0.1660347221.1 від 25 березня 2020 року на рахунок №UA088999980313101206000018037, отримувач Казначейство України ЕАП,УК Бiлопільск.р./Бiлопільск.р/22030101, код отримувача 38020201.

Роз`яснити позивачці, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Білопільський районний суду Сумської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя