Рішення № 89664913, 29.05.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8213/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2020 року Галицький районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря Волошин Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ: 14360570), Галицького відділу Державної виконавчої служби міста Львів (адреса: 79058, м.Львів, пр.Чорновола, 39; код ЄДРПОУ 35009232) про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ КБ «Приватбанк», Галицького відділу Державної виконавчої служби м.Львів, в якому просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_3 , накладений постановою Галицького відділу ДВС №51873551, виданою 08.08.2016 року (номер запису про обтяження (спеціальний розділ) 16151375 від 31.08.2016 року). В обґрунтування позову вказує на те, що свідоцтвом про право власності №Г-17247 від 01.07.1997 року посвідчено право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Звернувшись до нотаріуса Марко ОСОБА_5 . для прийняття спадщини від свого батька, ОСОБА_4 дізнався про наявність обтяжень (заборон на відчуження) щодо нерухомого майна, накладених Галицьким відділом ДВС м.Львова, у зв`язку з чим, 20.09.2019 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Через Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна було з`ясовано, про наявність арештів накладених на все майно – ОСОБА_2 . Постановою ВП №51873551, виданою 08.08.2016 року, Галицьким ВДВС м.Львова відкрито виконавче провадження. 15.08.2016 року винесено постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження. На виконання вищезазначеної постанови, 31.08.2016 року, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про обтяження (спеціальний розділ) 16151375, державний реєстратор провів обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, при цьому, в описі предмету обтяження вказавши - все нерухоме майно. В записі про обтяження №16151375 від 31.08.2016 року чітко зазначено, що особою, майно (права) якої обтяжуються є ОСОБА_2 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно саме ОСОБА_2 , а не майно померлого ОСОБА_4 чи майно позивача ОСОБА_1 . Більше того, вказаний арешт майна стосується усього нерухомого майна ОСОБА_2 , а не лише квартири. Так, дійсно, арешт накладено на невизначене майно, зокрема і на нерухоме майно, що належить саме ОСОБА_2 Оскільки, квартира за адресою: АДРЕСА_3 ј знаходиться у спільній сумісній власності, один із співвласників, відповідно до Свідоцтва про право власності є ОСОБА_2 , отже, частина у спільній сумісній власності на нерухомість у вигляді вищезазначеної квартири є заарештована. Оскільки квартира перебуває в режимі спільної сумісної власності, тобто, частки у власності не виділені кожному співвласнику, то арешт накладений на майно ОСОБА_2 порушує права інших співвласників, оскільки унеможливлює вільне користування та розпорядження таким. ОСОБА_1 є власником майна (на праві спільної сумісної власності), а саме: ј квартири по АДРЕСА_5 накладено арешт, зокрема і на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 . Єдиним нерухомим майном яке перебуває у власності ОСОБА_2 є частина квартири по АДРЕСА_6 (на праві спільної сумісної власності). Накладений арешт перешкоджає вільному користуванню та розпорядженню позивачем своїм майном, а отже, таке право підлягає захисту. 10.06.2016 року закрито виконавче провадження №50219995 та винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Відтак, просить позов задоволити.

04.02.2020 року представник відповідача АТ КБ – Жарський І.Р. скерував на електронну адресу суду письмові пояснення на позов, в яких зазначає, що ПАТ КБ «Приватбанк» позову не визнає, оскільки позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що пояснюється наступним. Так, аналогічний спір з аналогічних підстав розглядався Галицьким районним судом м.Львова у справі №461/5194/18 за позовом ОСОБА_3 до Галицького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, АТ КБ «Приватбанк» про скасування арешту майна, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Галицького ВДВС м.Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування арешту майна – відмовлено. Постановою від 08.07.2019 року Львівський апеляційний суд залишив рішення Галицького районного суду м.Львова від 30.01.2019 року без змін. Крім того, вказує, що обтяженням №16151375 від 31.08.2016 року не накладався арешт на квартиру в цілому та відсутні дані щодо накладення арешту на частку квартири, належну померлому. В записі про обтяження зазначено, що обтяжується все нерухоме майно саме ОСОБА_2 , а не майно померлого чи позивача. Вважає, що запис про обтяження жодним чином не зачіпає інтересів позивача, оскільки не накладався арешт на його майно. 10.11.2017 року старшим державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51873551. Однак, представник відповідача вважає, що ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку державного виконавця знымати арешт, накладений на майно боржника, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу. Більше того, стягувач вправі повторно пред`явити виконавчий лист до примусового виконання протягом визначеного в судовому рішенні та передбаченому в ЗУ «Про виконавче провадження» строку.

Представник позивача – ОСОБА_6 до судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити. Крім того, 07.05.2020 року скерувала на електронну адресу суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що посилання представника відповідача на те, що Галицьким районним судом м.Львова вже було розглянуто аналогічний спір - є хибними, оскільки в справі №461/8213/19 позивачем була ОСОБА_3 - матір позивача в даній справі та співвласник квартири згідно Свідоцтва про право власності. Крім того, звертає увагу суду на те, що відповідачем ОСОБА_2 було скеровано на адресу суду Довідку, видану АТ КБ «Приватбанк» про відсутність в ОСОБА_2 заборгованості станом на 05.08.2019 року. Відтак, вважає, що посилання відповідача на недоведеність позивачем порушення його прав чи законних інтересів не відповідають дійсним обставинам справи і не підтверджуються належними та достовірними доказами

Відповідач ОСОБА_2 - в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Водночас, 02.01.2020 року подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що дійсно мав кредитні відносини з АТ «Приватбанк», однак, 05.08.2019 року АТ КБ «Приватбанк» видана довідка про те, що станом на 05.08.2019 року заборгованості перед банком немає. Також вказав, що позовні вимоги визнає.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Предстаник відповідача – Галицького ВДВС міста Львів в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були долучені до матеріалів справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтвом про право власності №Г-17247 від 01 липня 1997 року посвідчено право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.02.2015 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою державного виконавця Лесько Н.М. від 08.08.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51873551 на підставі виконавчого листа Галицького районного суду м.Львова №461/10985/15-ц від 30.11.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованості на загальну суму 826970,95 грн.

15.08.2016 року в межах вказаного виконавчого провадження №51873551 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 179956311 від 05.09.2019 року внесено номер запису про обтяження №16151375 від 31.08.2016 року. Підстава виникнення обтяження: постанова Галицького ВДВС м. Львів про арешт майна боржника ВП №51873551 від 15.08.2016 р., вид обтяження:арешт нерухомого майна, особа, майно (права) якої обтяжуються: ОСОБА_2 , опис предмета обтяження: все нерухоме майно.

20.09.2019 року за вих.№50/02-14, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Марко Л.В. скерувала на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 лист – відмову щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Зокрема, вказує, що відповідно до пунктів 4.15, 4.17 глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»: Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, «Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.» Враховуючи вищенаведене, Свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцям: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , не можуть бути видані до зняття арешту на спадкове майно.» (а.с.10).

Згідно Довідки №4DKU4K49L4OB7RSU від 05.08.2019 року, виданої ПАТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 загальногромадянський паспорт НОМЕР_4 , виданий Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 21.03.1997 р., адреса реєстрації : АДРЕСА_1 . Станом на 05.08.2019 не має заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк» (а.с.51а).

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, за ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно роз`яснень, викладених у п.33 ППВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2017 року Галицьким ВДВС м.Львова винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51873551.

Оскільки, листом приватного нотаріуса ЛМНО Марко Л.В., щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , позивачу ОСОБА_1 відмовлено саме через накладений арешт на вищевказану квартиру, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його порушеного права шляхом скасування такого арешту.

Виходячи з вищевикладеного, на сьогоднішній день за наявності обтяження накладеного на нерухоме майно, порушується право приватної власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному об`ємі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» проти задоволення позову у зв`язку з наявністю права повторно пред`явити виконавчий лист до примусового виконання протягом визначеного в судовому рішенні та передбаченому в ЗУ «Про виконавче провадження» строку, оскільки жодних доказів про такі наміри протягом розгляду справи, суду надано не було.

Крім того, з Довідки №4DKU4K49L4OB7RSU від 05.08.2019 року, виданої ПАТ КБ «Приватбанк», вбачається що у відповідача - ОСОБА_2 , станом на 05.08.2019 року відсутня заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк».

Щодо покликань представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» про аналогічність даного спору зі справою №461/5194/18, яка перебувала на розгляді Галицького районного суду м.Львова за позовом ОСОБА_3 до Галицького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, АТ КБ «Приватбанк» про скасування арешту майна, яким в задоволенні позовних вимог – відмовлено, суд відхиляє такі, з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.18 ЦПК України встановлено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відтак, справа №461/5194/18 та справа №461/8213/19 не є аналогічними, а в силу норм ч.3 ст.18 ЦПК України, прийняте рішення у справі №461/5194/18 не має преюдиційного значення для спірних правовідносин у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частини 1 та ч.6 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.81 ЦПК України, на сторону у справі покладено обов`язок доказування та подання доказів.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що на даний час позивач позбавлений можливості належним чином розпоряджатися своїм правом власності на квартиру, сплачений борг за виконавчим документом, а відтак, підстави для збереження обтяжень, накладених відповідачем на квартиру, яка перебуває у спільній власності, відсутні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про існування правових підстав для їх задоволення, оскільки наявність заборони відчуження майна позивача без відповідних підстав порушує його права, як власника квартири.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.4, 5, 18, 81, 89, 223, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 317, 321, 391 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задоволити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_4 , накладений постановою Галицького відділу ДВС №51873551, виданою 08.08.2016 року (номер запису про обтяження (спеціальний розділ) 16151375 від 31.08.2016 року).

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько