Ухвала суду № 89664746, 02.06.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14169/18

Провадження 4-с/127/14/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Вінниця

Вінницькій міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Борисюк І. Е.,

за участю: секретаря Максимчука Я.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває скарга ОСОБА_1 на дії державних виконавців Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гриченюк Анни Антонівни та ОСОБА_3 і начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сіпченко Оксани Миколаївни.

В судове засідання боржник та державні виконавці не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомлено.

Враховуючи вищевказане, думку заявника, її представника та положення ст. 223 та ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність боржника та державних виконавців (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).

Ухвалою суду від 24.02.2020 вищевказану скаргу було прийнято до розгляду, однак вирішено розглянути клопотання ОСОБА_1 про поновлення їй пропущеного строку звернення до суду із скаргою в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Із скарги вбачається, що заявник просить суд, зокрема, визнати дії державних виконавців щодо складання довідок-розрахунків заборгованості зі сплати аліментів у виконавчих провадженнях № 58069756, № 57759438, № 57759797, № 57760136. Заявник просила поновити їй пропущений строк звернення до суду із скаргою, у зв`язку із тим, що оскаржувані нею довідки вона отримала лише 27.01.2020, про що свідчить штамп на конверті, і подала до суду скаргу 05.02.2020, тобто в десятиденний строк. Однак, суд залишив скаргу заявника без розгляду, роз`яснивши про необхідність додаткового клопотання про поновлення строку. Тому, заявник вважає, що строк звернення до суду із скаргою пропущено нею з поважних причин, а тому вона просить його поновити.

При вирішенні питання про прийняття скарги до розгляду, судом звернуто увагу на те, що пропуск строків звернення до суду із скаргою, які визначаються як процесуальні строки, не є підставою для відмови у прийнятті скарги, оскільки вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин і на них поширюються правила ст. 127 ЦПК України.

Судом встановлено, що заявником пропущено строк звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Однак, згідно із ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Судом враховано, що право на звернення до суду є строковим, однак не завжди державний виконавець здійснює передбачену відповідним законом дію або приймає постанову у виконавчому провадженні у визначений строк. У такому разі слід керуватися тим, чи зазначений в законі строк здійснення певної дії державним виконавцем, чи ні. Якщо ж обов`язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені, то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.

Згідно із ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, зокрема, у разі подання заяви стягувачем. Відповідно до ч. 13 ст. 71 цього Закону, довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

Судом прийнято до уваги, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У Рішенні у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Норми, що регулюють строки подачі позову (заяви), безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, – доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обставини викладені заявником у скарзі, та пояснення надані заявником та її представником в засіданні, суд прийшов до висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 встановленого законом строку для звернення до суду із скаргою, а тому вважає за можливе і необхідне поновити заявнику цей строк.

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 120, ст.ст. 122-124, ч. 1 ст. 126, ч. 1, ч. 3 і ч. 6 ст. 127, ст.ст. 258-261, 447, 449 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку - задовольнити.

Визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк для звернення до суду із скаргою ОСОБА_1 поновити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена 05 .06.2020.

Суддя: