Ухвала суду № 89663127, 30.01.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 8/760/2/20

в справі № 760/2747/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Усатової І.А.,

при секретарі Омелько Г.Т.,

за участю:

представниці заявника - ОСОБА_5

представниці МОЗ України - Мокрицької К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Державного підприємства «Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

16.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року та просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі № 760/2747/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Державного підприємства «Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заяви зазначає, що у рішенні суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності до вимог діючого законодавства, з огляду на наступне.

11.11.2015 наказом МОЗ України № 105-о ОСОБА_1 звільнений з посади директора Державного підприємства «Український інформаційно-обчислюваний центр» МОЗ України відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 та п. 2 ст. 40 КЗпП України, з ним розірвано контракт від 23.07.2014 № 797 з 09.11.2015.

Підставами для звільнення ОСОБА_1 стали:

Службова записка Першого заступника Міністра О.Павленка про службове розслідування щодо можливого доступу із сторонніх комп`ютерних засобів, що не входять до Галузевої інформаційно-телекомунікаційної системи «Health Net», до системи електронного документообігу «Lotus Notes», яка використовується у МОЗ України;

акт службового розслідування від 23.09.2015;

контракт від 23.07.2014 № 797;

протокол засідання атестаційної комісії з атестації керівників державних підприємств, що належать до сфери управління МОЗ та акціонерних товариств, у статутному фонді яких державна частка перевищує 50 відсотків від 23.10.2015.

у пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98 зазначено, що Контракт як особлива форма трудового договору повинен спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (стаття 9 Кодексу законів про працю України).

Незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо. Тому сфера застосування контракту під час оформлення трудових відносин не може бути безмежною.

Вказує, що пунктами 32-33 Контракту передбачені додатково в порівнянні із трудовим законодавством підстави для розірвання Контракту до закінчення строку його дії.

Зокрема, підпунктом «г» пункту 32 контракту передбачено, що цей Контракт припиняється з моменту виявлення невідповідності Керівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації (п. 2 ст. 40 КЗпП України).

Таким чином, позивач був звільнений з підстав визначених умовами контракту.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 , при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з курівником підприємства , установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі.

Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Встановлено, що неналежна організація захисту Галузевої інформаційно-телекомунікаційної системи «Health Net», що встановлена у державному органі виконавчої влади, свідчить про недостатність кваліфікації позивача та невідповідність займаній посаді, а його подальше керівництво Підприємством може загрожувати державним інтересам.

Крім цього, під час проведення атестації було встановлено, що позивачем в порушення умов Контракту (зокрема п. 10) не забезпечено виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства.

Вказує, що суд у рішенні визнав безпідставним посилання позивача на те, що його звільнення було незаконним, оскільки здійснено в період його тимчасової непрацездатності, оскільки згідно висновку зробленому Верховним Судом України у постанові від 26.12.2012 у справі № 6-156цс12, норма ч. 3 ст. 40 КЗпП України не застосовується у разі, якщо звільнення працівника було проведено на підставі умов контракту, а саме порушення умов контракту.

Однак, 04 вересня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Зазначає, що Конституційний Суд України в даному рішенні дійшов наступних висновків.

Згідно з положеннями частини третьої статті 40 Кодексу працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці. Тобто законодавство не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності та відпустки.

Конституційний Суд України констатує, що всі трудові відносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатись у встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин.

З приписів Конституції України випливає, що незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника.

Конституційний Суд України, дослідивши матеріали конституційної скарги, дійшов такого висновку.

Істотними умовами укладення контракту є передбачення строку його дії, підстав його припинення чи розірвання. Таким чином, контракт укладається на строк, який встановлюється за погодженням сторін та містить чітке зазначення, коли розпочинається строк дії контракту та коли він закінчується.

Проте наведене не може бути підставою для незастосування до працівників, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень частини третьої статті 40 Кодексу, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.Проте наведене не може бути підставою для незастосування до працівників, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень частини третьої статті 40 Кодексу, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 Кодексу є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

У зв`язку із наведеним, просив заяву задовольнити.

30.01.2020 представником МОЗ України Мокрицькою К.В. подано до суду відзив на заяву про перегляд справи за винятковими обставинами.

В обґрунтування відзиву вказано, що згідно п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України, підстави для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Зазначає, що станом на день звернення позивача із заявою про перегляд справи за винятковими обставинами рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14.11.2018 по справі 760/2747/16-ц є таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Просить врахувати, що умова для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, встановлена пунктом 1 частини 3 статті 423 ЦПК України, а саме, «якщо рішення суду ще не виконане» у даному випадку не може бути дотримана у зв`язку з фактичною неможливістю виконання судового рішення про перегляд якого заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.2020 просив заяву задовольнити.

Вказав, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 04 вересня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 Кодексу є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.01.2020 просив у задоволенні заяви відмовити.

Просив врахувати, що станом на день звернення позивача із заявою про перегляд справи за винятковими обставинами рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14.11.2018 по справі 760/2747/16-ц є таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, а тому в силу пункту 1 частини 3 статті 423 ЦПК України не підлягає перегляду за виключними обставинами.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі № 760/2747/16-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Державного підприємства «Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено в повному обсязі.

Із судового рішення вбачається наступне.

23.07.2014 МОЗ, в особі Міністра охорони здоров`я України Мусія О. М. , з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, уклали Контракт № 797 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ДП «Український інформаційно-обчислюваний центр» МОЗ України на строк дії з 24.07.2014 до 24.07.2019.

Наказом МОЗ України від 23.07.2014 № 122-о ОСОБА_1 призначений на посаду директора ДП «Український інформаційно-обчислюваний центр» МОЗ України, яке у 2015 році, відповідно до наказу МОЗ України від 16.06.2015 № 343 було перейменовано на ДП «Центр електронної охорони здоров`я МОЗ України».

11.11.2015 наказом МОЗ України № 105-о ОСОБА_1 звільнений з посади директора Державного підприємства «Український інформаційно-обчислюваний центр» МОЗ України відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 та п. 2 ст. 40 КЗпП України, з ним розірвано контракт від 23.07.2014 № 797 з 09.11.2015.

Підставами для звільнення ОСОБА_1 стали:

Службова записка Першого заступника Міністра О.Павленка про службове розслідування щодо можливого доступу із сторонніх комп`ютерних засобів, що не входять до Галузевої інформаційно-телекомунікаційної системи «Health Net», до системи електронного документообігу «Lotus Notes», яка використовується у МОЗ України;

акт службового розслідування від 23.09.2015;

контракт від 23.07.2014 № 797;

протокол засідання атестаційної комісії з атестації керівників державних підприємств, що належать до сфери управління МОЗ та акціонерних товариств, у статутному фонді яких державна частка перевищує 50 відсотків від 23.10.2015.

Судом зроблено висновок, що звільнення ОСОБА_1 відбулося у відповідності до вимог діючого законодавства, з огляду на наступне.

В пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98 зазначено, що контракт як особлива форма трудового договору повинна спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладення ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Так, пунктами 32-33 Контракту передбачені додатково порівняно із трудовим законодавством підстави для розірвання Контракту до закінчення строку його дії.

Зокрема, підпунктом «г» пункту 32 Контракту передбачено, що цей Контракт припиняється з моменту виявлення невідповідності Керівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації (п. 2 ст. 40 КЗпП України).

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач був звільнений саме з підстав, визначених умовами Контракту.

Підставою для винесення оскаржуваного наказу став, зокрема, Акт службового розслідування від 23.09.2015. Так, за результатами проведеного службового розслідування встановлено не видалений перелік осіб, які вже не працюють в МОЗ України яким видавалися засоби авторизації (логін та пароль) для доступу до системи електронного документообігу МОЗ України та інші порушення, а саме не повне надання запитуваної інформації та документів від ДП ЦЕОЗ МОЗ України, серед них й невиконання Управлінням забезпечення документообіг та контролю МОЗ України й Державним підприємством «Центр електронної охорони здоров`я» Міністерства охорони здоров`я України вимог наказу МОЗ України від 25.09.2012 № 742 «Про оновлену Систему документообігу у центральному апараті МОЗ України», а також, невиконання ДП ЦЕОЗ МОЗ України умов Договору про закупівлю послуг щодо керування комп`ютерними засобами (ДКПП 62.03.1) за державні кошти № 52/21-24 від 20.08.2015.

Разом з цим, було виявлено можливість несанкціонованого віддаленого доступу до Галузевої інформаційно-телекомунікаційної системи «Health Net», до системи електронного документообігу « Lotus Notes», шляхом встановлення на персональний комп`ютер, який знаходиться у мережі МОЗ України, програмного забезпечення віддаленого користування, а також виявлено можливість доступу до облікового запису з правами Адміністратора на персональному комп`ютері, який знаходиться у мережі МОЗ, це дає можливість, наприклад, налагодити віртуальну приватну мережу між комп`ютером, до входить до Галузевої інформаційно-телекомунікаційної системи «Health Net», та будь-яким комп`ютером в мережі інтернет, що свідчить про відсутність захисту мережі МОЗ України, від будь-яких сторонніх втручань, а тому, вказує на неналежне виконання ДП ЦЕОЗ МОЗ України своїх зобов`язань щодо адміністрування системи МОЗ України, взятих на себе згідно Договору про закупівлю послуг щодо керування комп`ютерними засобами (ДКПП 62.03.1) за державні кошти № 52/21-24 від 20.08.2015.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9 , при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з курівником підприємства , установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі.

Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Встановлено, що неналежна організація захисту Галузевої інформаційно-телекомунікаційної системи «Health Net», що встановлена у державному органі виконавчої влади, свідчить про недостатність кваліфікації позивача та невідповідність займаній посаді, а його подальше керівництво Підприємством може загрожувати державним інтересам.

Крім цього, під час проведення атестації було встановлено, що позивачем в порушення умов Контракту (зокрема п. 10) не забезпечено виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства.

Суд зазначив, що вважає безпідставним посилання позивача на те, що його звільнення було незаконним, оскільки здійснено в період його тимчасової непрацездатності, оскільки згідно висновку зробленому Верховним Судом України у постанові від 26.12.2012 у справі № 6-156цс12, норма ч. 3 ст. 40 КЗпП України не застосовується у разі, якщо звільнення працівника було проведено на підставі умов контракту, а саме порушення умов контракту.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача було законним.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо незастосування судом норм частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України

Із поданої заяви про перегляд рішення за виключними обставинами вбачається що, на думку заявника при вирішенні питання про законність звільнення позивача, судом не застосовано норми частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України та відмовлено у задоволенні позову.

Також заявник просить врахувати, що 04 вересня 2019 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № б-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, яким визначив, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

Також судом враховані доводи сторони відповідача, що умова для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за винятковими обставинами, встановлена пунктом 1 частини 3 статті 423 ЦПК України, а саме, якщо рішення суду ще не виконане, у даному випадку не може бути дотримана у зв`язку з фактичною неможливістю виконання судового рішення про перегляд якого заявлено, оскільки станом на день звернення позивача із заявою про перегляд справи за винятковими обставинами рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14.11.2018 року по справі № 760/2747/16-ц є таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, а тому умова для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за винятковими обставинами, встановлена пунктом 1 частини 3 статті 423 ЦПК України, а саме, якщо рішення суду ще не виконане у даному випадку не може бути дотримана у зв`язку з фактичною неможливістю виконання судового рішення про перегляд якого заявлено.

У поданій заяві позивач просить скасувати Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі №760/2747/ 16-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України та Державного підприємства "Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Як вбачається із ч. 3 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є:

1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

Частиною 5 даної статті вказано, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Як вбачається із прийнятого рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі №760/2747/ 16-ц, суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із такими обставинами.

В пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98 зазначено, що контракт як особлива форма трудового договору повинна спрямовуватися на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівника, враховуючи його індивідуальні здібності й професійні навички, його правову і соціальну захищеність. Умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладення ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Так, пунктами 32-33 Контракту передбачені додатково порівняно із трудовим законодавством підстави для розірвання Контракту до закінчення строку його дії.

Зокрема, підпунктом «г» пункту 32 Контракту передбачено, що цей Контракт припиняється з моменту виявлення невідповідності Керівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації (п. 2 ст. 40 КЗпП України).

Підставою для винесення оскаржуваного наказу став, зокрема, Акт службового розслідування від 23.09.2015. Так, за результатами проведеного службового розслідування встановлено не видалений перелік осіб, які вже не працюють в МОЗ України яким видавалися засоби авторизації (логін та пароль) для доступу до системи електронного документообігу МОЗ України та інші порушення, а саме не повне надання запитуваної інформації та документів від ДП ЦЕОЗ МОЗ України, серед них й невиконання Управлінням забезпечення документообіг та контролю МОЗ України й Державним підприємством «Центр електронної охорони здоров`я» Міністерства охорони здоров`я України вимог наказу МОЗ України від 25.09.2012 № 742 «Про оновлену Систему документообігу у центральному апараті МОЗ України», а також, невиконання ДП ЦЕОЗ МОЗ України умов Договору про закупівлю послуг щодо керування комп`ютерними засобами (ДКПП 62.03.1) за державні кошти № 52/21-24 від 20.08.2015.

Разом з цим, було виявлено можливість несанкціонованого віддаленого доступу до Галузевої інформаційно-телекомунікаційної системи «Health Net», до системи електронного документообігу « Lotus Notes», шляхом встановлення на персональний комп`ютер, який знаходиться у мережі МОЗ України, програмного забезпечення віддаленого користування, а також виявлено можливість доступу до облікового запису з правами Адміністратора на персональному комп`ютері, який знаходиться у мережі МОЗ, це дає можливість, наприклад, налагодити віртуальну приватну мережу між комп`ютером, до входить до Галузевої інформаційно-телекомунікаційної системи «Health Net», та будь-яким комп`ютером в мережі інтернет, що свідчить про відсутність захисту мережі МОЗ України, від будь-яких сторонніх втручань, а тому, вказує на неналежне виконання ДП ЦЕОЗ МОЗ України своїх зобов`язань щодо адміністрування системи МОЗ України, взятих на себе згідно Договору про закупівлю послуг щодо керування комп`ютерними засобами (ДКПП 62.03.1) за державні кошти № 52/21-24 від 20.08.2015.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 №9 , при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з курівником підприємства , установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі.

Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Встановлено, що неналежна організація захисту Галузевої інформаційно-телекомунікаційної системи «Health Net», що встановлена у державному органі виконавчої влади, свідчить про недостатність кваліфікації позивача та невідповідність займаній посаді, а його подальше керівництво Підприємством може загрожувати державним інтересам.

Крім цього, під час проведення атестації було встановлено, що позивачем в порушення умов Контракту (зокрема п. 10) не забезпечено виконання показників ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану підприємства.

Подана заява про перегляд рішення за виключними обставинами вказаних доводів не спростовує.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення, що і просить заявник.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування прийнятого судового рішення від 14 листопада 2018 року у справі №760/2747/16-ц та ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги, якою заявник просить задовольнити заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами та скасувати Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у справі №760/2747/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України та Державного підприємства "Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.161, 170, 2658-261, 263, 423, 424, 429 Цивільного процесуального кодексу країни, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров`я України, Державного підприємства «Центр електронної охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: