Ухвала суду № 89662116, 28.05.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/794/20

Справа № 754/16191/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2020 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретарів судових засідань Гайворонського В.М., Ковтуненка В.В.,

Плясунової О.В., Ковальової В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та невиконаним, стягнення боргу за зобов`язанням, заподіяного матеріального збитку та моральної шкоди, а також упущеної вигоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконане зобов`язання, про відшкодування завданої моральної і матеріальної шкоди.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва Журавською О.В. від 30.12.2016 було відкрито провадження у даній справі.

В ході розгляду справи судом та змін складу суду, позивачем неодноразово подавалися до суду заяви щодо збільшення, зменшення та уточнення позовних вимог. Відповідно до наявної в матеріалах справи уточненої позовної заяви від 25.04.2018, позивач остаточно просив суд визнати недійсним та невиконаним договір на розробку веб-сайту за №1902/2016 від 19.02.2016, що укладений між сторонами, а також стягнути з відповідача: борг за зобов`язанням в сумі 9875 грн., заподіяного матеріального збитку на загальну суму 119905,51 грн., заподіяну моральну шкоду на загальну суму 111618 грн. та упущену вигоду на загальну суму в 1000000 грн.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2018 дана судова справа була передана на розгляд новому складу суду - головуючому Зотько Т.А.

Ухвалою судді від 07.11.2018 справу було прийнято провадження та призначено її до підготовчого розгляду.

Ухвалою судді від 21.12.2018 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

18.12.2018 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача ОСОБА_1 про накладення стягнення у вигляді штрафу на свідка ОСОБА_3 , в сумі 6081, 00 грн. Клопотання мотивоване тим, що судом було задоволено клопотання про допит в якості свідка Керівника інтернет -проекту «Мотильок» ОСОБА_3 (найманого працівника відповідача), проте ОСОБА_3 11.09.2019 року подано заяву, відповідно якої остання виклала свою відмову, щодо її допиту в даній цивільній справи в якості свідка. Оскільки позивач вважає, що відмова свідка від дачі показань суперечить вимогам діючого законодавства, позивач вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_3 , захід процесуального примусу у вигляді штрафу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги заявленого клопотання підтримав, просивши про його задоволення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та мотиви заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 ЦПК України, свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ЦПК України, у разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд.

Відповідно до ч.1 ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Згідно заяви, поданої 11.09.2019 року ОСОБА_3 вбачається, що остання відчуває моральні страждання при взаємодії з позивачем та ініційованими ним процесами, оскільки ОСОБА_1 розповсюджує стосовно ОСОБА_3 та її цивільного чоловіка недостовірну інформацію, ображає честь та гідність, поміж того довгий строк розгляду справи приводить до погіршення її фізичного стану здоров`я, а тому користуючись своїм правом ОСОБА_3 відмовляється від дачі пояснень по справі, що стосуються відповідача з яким вона перебуває у цивільному шлюбі.

У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 71 ЦПК України фізична особа не має права відмовитись давати показання, крім показань щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою встановлено опіку чи піклування, член сім`ї або близький родич цих осіб), які можуть тягнути юридичну відповідальність для нього або таких членів сім`ї чи близьких родичів. Особа, яка відмовляється давати показання, зобов`язана повідомити причини відмови.

Водночас, проаналізувавши та оцінивши наявні в матеріалах цивільної справи письмові докази, суд приходить до висновку, що оскільки свідок ОСОБА_3 повідомила суд про поважність причин невиконання своїх процесуальних обов`язків, а відтак жодної з обставин, передбачених ч.1 ст.148 ЦПК України, для накладення на свідка штрафу, як заходу процесуального примусу, у судовому засіданні не встановлено, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.

За вищевикладених обставинах, керуючись ст. ст. 2, 69, 71, 143, 148, 261 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про накладення судом стягнення у вигляді штрафу на свідка ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

Суддя: