Рішення № 89660119, 26.05.2020, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/215/20

Провадження № 2/685/108/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 року Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Са мойловича А.П.,

за участі секретаря Казмірчук І.Ю.,

позивача ОСОБА_1 та

його представника ОСОБА_2 ,

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь Хмельницької області цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Теофіпольської селищної ради Теофіпольського району Хмельницької області, ОСОБА_3 та Теофіпольського виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання права власності на житло за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Теофіпольської селищної ради та своєї доньки ОСОБА_3 , заявивши вимогу визнати за ним право власності за набувальною давністю на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що дану квартиру він отримав у 1985 році як службове житло, працюючи на посаді муляра-пічника Теофіпольського домоуправління, і з тих пір до даного часу продовжує проживати у даній квартирі, добросовісно, безперервно та відкрито нею користується, сплачує комунальні платежі, проводить поточний та капітальні ремонти, здійснює витрати для забезпечення нормального існування та схоронності квартири.

Теофіпольська селищна рада відмовила йому у передачі даної квартири у власність, так як це не входить до її компетенції.

В даний час права приватної власності на квартиру у позивача немає, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості щодо квартири як об`єкта нерухомого майна відсутні.

Враховуючи ці обставини позивач вважає, що у зв`язку з добросовісним, безперервним володінням чужим нерухомим майном, у нього виникло право власності на цей об`єкт нерухомого майна за набувальною давністю.

В ході судового розгляду позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Позивач пояснив, що з 1985 року він працював у Теофіпольському домоуправлінні спочатку на посаді муляра-пічника, а пізніше сантехніка, йому у цьому ж 1985 році була видана службова однокімнатна квартира. На цій же посаді працював і після об`єднання Теофіпольського домоуправління та Теофіпольського комбінату комунальних підприємств у Теофіпольське ВУЖКГ, звільнився у 1995 році, пропрацювавши більше 10 років.

Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 більше 10 років відкрито володіє нерухомим майном, тому набув на нього право власності в порядку набувальної давності.

Відповідач Теофіпольська селищна рада надала суду письмовий відзив на позов, відповідно до якого не заперечує проти визнання за позивачем права власності на квартиру, так як він постійно у ній проживає спільно із сім`єю без правовстановлюючих документів.

Свого представника відповідач Теофіпольська селищна рада в суд не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 та залучене судом в якості співвідповідача Теофіпольське виробниче управління житлово-комунального господарства, в суд не з`явилися, представників не направили, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності та про визнання позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованості активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною першою статті 344 ЦК України передбачено, що в разі, якщо особа добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов в сукупності.

За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю.

Володілець майна в момент його заволодіння не знає і не повинен знати про неправомірність заволодіння майном.

Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже в цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Відповідно до архівного витягу від 01 лютого 2019 року № 28, наданого Архівним відділом Теофіпольської райдержадміністрації із рішення Виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради Хмельницької області від 22 жовтня 1985 року № 104 «Про виділення службових квартир будинкоуправлінню», на підставі ст.ст. 118, 119, 121 Житлового кодексу Української РСР, виконком селищної Ради народних депутатів постановив взяти до уваги рішення райвиконкому від 18 липня 1985 року № 81 «Про виділення службових квартир будинкоуправлінню» в 16-тиквартирному житловому будинку по АДРЕСА_2 , однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Інших відомостей за 1985 рік щодо надання ОСОБА_1 однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а також рішення райвиконкому від 18 липня 1985 року № 81, в документах фонду не виявлено, що підтверджується довідкою Архівного відділу Теофіпольської райдержадміністрації від 25 березня 2019 року № 51.

Згідно даних паспорта позивача серії НОМЕР_1 , виданого Теофіпольським РВ УМВС України в Хмельницькій області 21 червня 2002 року, ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_4 з 05 листопада 1985 року.

З довідки № 34, наданої 20 березня 2019 року Теофіпольським виробничим управлінням житлово-комунального господарства вбачається, що ОСОБА_1 , 1961 р.н. був прийнятий на роботу в Теофіпольське домоуправління 11 квітня 1985 року згідно з наказом від цього числа за № 17 на посаду муляра-пічника (в довідці зазначено «каменщика-печніка». 04 липня 1985 року переведений на посаду сантехніка згідно з наказом № 44 від цього ж числа.

16 січня 1990 року відбулося об`єднання Теофіпольського комбінату комунальних підприємств та Теофіпольського домоуправління зі створенням на їх базі Теофіпольського виробничого управління житлово-комунального господарства, і 01 лютого 1990 року на підставі наказу № 9 від 30 січня 1990 року позивач був переведений на посаду слюсаря-сантехніка управління.

Звільнений з посади 23 жовтня 1995 року за власним бажанням, пропрацювавши понад десять років.

Із зазначених відомостей слідує, що квартира АДРЕСА_1 була включена до числа службових Теофіпольського будинкоуправління на підставі рішення виконавчого комітету районної ради і в подальшому була надана ОСОБА_1 як службове житло.

Статтею 118 Житлового кодексу України передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Пунктом 1 затвердженого пізніше Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, посада слюсаря-сантехніка відноситься до такої категорій працівників.

Відповідно до ст. 125 ЖК України передбачено, що без надання іншого жилого приміщення не може виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Таким чином, позивач вселився та проживає у спірній квартирі, яка є службовим жилим приміщенням Теофіпольського виробничого управління житлово-комунального господарства, тобто володіє та користуються нею, як працівник, якому надане службове жиле приміщення за характером роботи у володіння та користування, а не у власність, тому виключається можливість набуття такого майна у власність за набувальною давністю, адже позивач володіє майном не як власник, а як наймачі, що виключає можливість набуття ним права власності за набувальною давністю.

Керуючись ст.ст. 118, 119, 125 ЖК України, ст.ст. 328, 334 ЦК України, ст.ст. 197, 200, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Теофіпольської селищної ради Теофіпольського району Хмельницької області, ОСОБА_3 та Теофіпольського виробничого управління житлово-комунального господарства про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Теофіпольський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (KOVID-19), строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Повне рішення складене 04 червня 2020 року.

Суддя А.П. Самойлович