Рішення № 89659766, 05.06.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2020 Справа №607/6517/20 провадження № 2а/607/231/2020

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Воробель Н.П.,

при секретарі Комар Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК № 2399767 від 17 квітня 2020 року,

за участі:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Кондрат Л.Р.,

встановив:

позивач ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2399767 від 17 квітня 2020 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі - КУпАП/ та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає неправомірною, оскільки Правил дорожнього руху /далі – ПДР/ не порушував; рухався на дозвільний сигнал світлофора, тобто зелений. Також посилається на п. 16.8 ПДР, практику Верховного суду та наявність двох свідків, котрі можуть підтвердити його невинуватість. Крім цього, на місці зупинки працівники поліції не ознайомили в повному обсязі з його првоами.

Представник відповідача подав відзив, у якому зазначила, що спірну постанову вважає законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позову – відсутні. На підтвердження своєї позиції надала диск із відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора їх службового автомобіля.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вказані вимоги підтримав з мотивів, викладених позові. Додав, що поліцейські перед винесенням оскаржуваної постанови не надали йому можливості скористатись правовою допомогою.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову та просила відмовити у його задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

17 квітня 2020 року уповноваженою особою Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2399767 від 17 квітня 2020 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 17 квітня 2020 року, о 08 год. 52 хв. 50 с., керуючи автомобілем «Renault Laguna», р.н. НОМЕР_1 , 330-мим кілометром автодороги М19, що по вул. Відродження у смт. В.Березовиця, Тернопільського району Тернопільської області, проїхав перехрестя на заборонний /жовтий/ сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3. ґ ПДР.

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. /ч. 1 ст. 7 КУпАП/

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням є проїзд на заборонний сигнал світлофора.

Пунктами 8.7.3. а та 8.7.3. ґ ПДР, визначено, що зелений сигнал світлофора дозволяє рух, а жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Водночас, пунктом 16.8. встановлено, що водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 /стоп-лінія/ або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

Один із основних доводів позивача ґрунтується на тому, що він заперечує факт проїзду перехрестя на заборонний сигнал світлофора, зазначаючи, що насправді він був дозвільним – зеленим.

Однак таке твердження ОСОБА_1 повністю спростовується записами з відеореєстратора, встановленого у автомобілі працівників поліції, котрі рухались на зустріч позивачу /запис під назвою video_2020-04-28_16-06-02/.

На ньому чітко зафіксовано, що автомобіль, котрим керував ОСОБА_1 , виїхав на перехрестя тоді, коли сигнал світлофора уже був заборонним – жовтим.

З огляду на таку обставину, посилання позивача на пункт 16.8. ПДР є безпідставними, а сам пункт правил є не релевантним до даних правовідносин.

Щодо постанови Верховного суду від 31 липня 2018 року, ухваленої у справі № 552/5623/16-а, то суд, безперечно, бере її до уваги, однак правові відносини, котрі виникли у вказаній справі, хоч і є аналогічними тим, корі на даний момент розглядаються судом, однак доводи сторін є відмінними, а звідси і застосування норм матеріального та процесуального права не можуть бути ідентичними.

Мова іде про те, що у справі № 552/5623/16-а доводи позивача ґрунтувались на тому, що він виїхав на перехрестя на заборонний сигнал світлофора і завершив маневр, на що мав право, встановлене п. 8.11 ПДР.

У даній же справі ОСОБА_1 на зазначений пункт ПДР не посилається і дає зовсім інші пояснення. Він вказує, що виїхав на перехрестя на дозвільний сигнал світлофора і закінчив маневр згідно п. 16.8 ПДР, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Твердження позивача про те, що факт його невинуватості можуть підтвердити свідки, суд сприймає критично, адже такі особи не надавали суду жодних показів. В основному це мало місце у зв`язку з тим, що позивач не клопотав перед судом про їх допит у судовому засіданні.

Також на наданих суду відеозаписах зафіксовано факт ознайомлення поліцейським позивача з його правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також відсутність клопотання останнього скористатись правовою допомогою.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, позивач має право змінити підстави позову не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Тому, пояснення позивача, які містять ознаки зміни підстав позову, до уваги не беруться.

З наведених підстав, суд приходить до висновку про те, що спірну постанову слід залишити без змін, а позов – без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 159, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд, –

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції /місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646/ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК № 2399767 від 17 квітня 2020 року, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду.

Водночас, даний строк на оскарження продовжується на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби /COVID-19/, відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Повне судове рішення складено та підписано 05 червня 2020 року.

Головуюча суддяН. П. Воробель