Ухвала суду № 89657848, 29.05.2020, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/173/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2020 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Дністрян О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Фоміна Г.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

представника потерпілих Пшеничного І.А.,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

Ломаки М.В.,

Владимиренкова М.М.,

Обухова О.В.,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

захисників Горб Ю.В.,

Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

Тертишної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду клопотання прокурора Фоміна Геннадія Вікторовича про продовження запобіжного заходу; клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 – адвоката Сивової Яни Віталіївни, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката Кравцова Вадима Миколайовича, захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Плотниченка Миколи Миколайовича про зміну запобіжного заходу по кримінальному провадженню, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588 відносно:

ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Прокурор Фомін Г.В. звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів. Вказані клопотання прокурор мотивував наступним. Підставою для обрання та продовження під час судового розгляду запобіжних заходів відносно обвинувачених була наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України. Вказані підстави не зменшились та продовжують мати місце на даний час. Наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) підтверджується складеним та направленим до суду обвинувальним актом, в якому викладені як фактичні обставини, так і роль та участь обвинувачених у вчиненні злочинів. Обґрунтованість підозри (обвинувачення) підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами: протоколами оглядів та обшуків, слідчих експериментів, висновками експертиз, матеріалами проведених оперативно-розшукових заходів та НСРД. Всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), які згідно ст. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких злочинів. ОСОБА_15 не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_5 не має постійного місця проживання, не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_11 не одружений, не має на утриманні дітей, ОСОБА_6 не має постійного місця проживання, дітей, не одружений, ОСОБА_7 не має постійного місця мешкання, не одружений, ОСОБА_3 не одружений, дітей на утриманні не має, ОСОБА_8 постійного місця мешкання не має, не одружений, дітей не має, що свідчить про відсутність у них стійких соціальних зв`язків. Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 після вчинення злочину залишили м. Бердянськ з метою переховування від органів досудового розслідування та були затримані працівниками поліції. Обвинувачений ОСОБА_3 з 15 травня 2014 року перебував у розшуку в зв`язку із ухиленням від відбування покарання за вироком апеляційного суду Дніпропетровської області. 02 серпня 2018 року ОСОБА_17 було здійснено перетинання адміністративного кордону з анексованим Кримом, що вказує на вжиття ним заходів, направлених на ухилення від слідства. У разі не продовження строку тримання під вартою або обрання іншого виду запобіжного заходу, перебуваючи та вільно пересуваючись на свободі, обвинувачені зможуть безперешкодно змінити місце проживання і тим самим переховуватись від суду. Ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків підтверджується тим, що вина обвинувачених в даному кримінальному провадженні доводиться, в тому числі, поясненнями потерпілих, свідків, які викривають їх в скоєнні злочину, і анкетні дані яких відомі обвинуваченим. В разі не перебування їх під вартою обвинувачені матимуть реальну можливість для впливу на даних осіб з метою зміни ними показань. Оскільки не встановлені всі особи, які причетні до злочину, скоєного відносно ОСОБА_18 , у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , і які також обвинувачуються в організації озброєної банди та участі в ній, до складу якої входять ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , в разі обрання відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу вони зможуть спілкуватися з даними особами та відповідно перешкоджати кримінальному провадженню. Просив продовжити запобіжні заходи, застосовані до обвинувачених раніше.

Адвокат Сивова Я.В. звернулась до суду з клопотаннями про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які мотивувала наступним. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 08 квітня 2020 року обвинуваченим продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави. Вказана ухвала мотивована тим, що, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочинів, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які наразі не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. На даний час судом в повному обсязі досліджено надані прокурором письмові докази, допитано потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , Портнову- ОСОБА_25 . Досліджені судом письмові докази, пояснення потерпілої ОСОБА_1 , свідків не містять доказів, які б доводили причетність обвинувачених до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вважає, що дані обставини вказують на відсутність існування на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У суду є всі підстави для застосування відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 більш м`якого запобіжного заходу. На утриманні у обвинуваченого ОСОБА_10 перебуває малолітня дитина, 2018 року народження. З метою забезпечення життєдіяльності сім`ї, утримання дитини обвинуваченому необхідно працевлаштуватись. У обвинуваченого ОСОБА_11 наявні постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв`язки, він має дружину та мати, яка є особою з інвалідністю другої групи, в зв`язку з чим вона потребує сторонньої допомоги. Захисник просила змінити обвинуваченим запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною покидати місце проживання в період часу з 22 год. 00 хвил. до 06 год. 00 хвил., оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить їх належну процесуальну поведінку та може запобігти ризикам, пов`язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах та буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Крім зазначеного, адвокат Сивова Я.В. надала письмове заперечення проти клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_15 строку тримання під вартою. Захисник зазначила, що з огляду на обсяг досліджених судом письмових доказів, показів потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , пояснень ключових свідків можливо зробити висновок, що наявні на час попереднього продовження запобіжного заходу ризики зникли, а нові не виникли. Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведено, оскільки матеріали кримінального провадження містять достатньо доказів на підтвердження міцності соціальних зв`язків ОСОБА_15 , він постійно проживав разом з батьками, які є особами похилого віку, доглядав за ними, надавав допомогу. Після допиту потерпілих та свідків існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зникло. Крім того, наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України жодним доказом впродовж розгляду кримінального провадження судом нічим не підтверджується. Вважає, що прокурором не доведено існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПУ України, і не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. З огляду на необґрунтованість клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_15 , виходячи з системного аналізу вимог національного законодавства та усталеної практики Європейського суду з прав людини, просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

В інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 з клопотанням про зміну останньому запобіжного заходу звернувся адвокат Плотниченко М.М. Захисник зазначив, що відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини. За наявності законних підстав суд має право обрати, змінити або скасувати будь-який запобіжний захід, обраний раніше щодо обвинуваченого. Досліджені судом всі наявні у сторони обвинувачення докази не містять в собі об`єктивних даних, які б підтверджували участь ОСОБА_2 в банді та організації злочину, обвинувачення об`єктивно є необґрунтованим, надуманим та базується лише на припущеннях сторони обвинувачення. Ні потерпіла, ні свідки у своїх показах не вказують на участь ОСОБА_2 у скоєнні злочину. Протоколи за результатами прослуховування аудіозаписів спілкування інших обвинувачених між собою складені з грубим порушенням норм кримінального процесуального закону, про що стороною захисту були подані клопотання про визнання їх недопустимими доказами. ОСОБА_2 характеризується позитивно, має постійне місце мешкання, роботу і міцні соціальні зв`язки, у нього є дружина та двоє дітей. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту суттєво перешкоджає ОСОБА_2 виконувати свої посадові обов`язки, що може призвести до втрати ним роботи. Обвинувачений та його малолітня дочка мають ряд хронічних захворювань, вони потребують як профілактичного, так і оперативного лікування, для чого необхідно залишати постійне місце перебування. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є не співрозмірним та суттєво порушує конституційні права ОСОБА_2 на вільне пересування. Він сумлінно виконує покладені на нього обов`язки, передбачені нинішнім запобіжним заходом, обмеження не порушує. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання може у повній мірі забезпечити беззаперечне виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечити безперешкодний судовий розгляд кримінального провадження. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період з 22 години до 08 години з використанням електронних засобів контролю на більш м`який – у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Кравцов В.М.заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт з наступних підстав. По даному кримінальному провадженню ОСОБА_4 було затримано 14 вересня 2018 року, 17 вересня 2018 року йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, проте 06 червня 2019 року обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, під час якого ОСОБА_4 сумлінно виконував покладені на нього обов`язки. В подальшому відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. В ухвалах суду підставами продовження вказаного запобіжного заходу зазначені наявність обґрунтованої підозри, ризиків переховування від суду через тяжкість інкримінованих злочинів та загрозу можливого покарання, впливу на інших обвинувачених, потерпілих, свідків, які не допитані, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. З клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу вбачається, що ризик впливу на потерпілих та обвинувачених перестав існувати. Крім того, майже всі свідки сторони обвинувачення допитані судом. Стороною обвинувачення не надано переконливих доказів вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину, а саме – результати ведення ОРС, проведення НСРД, експертизи речових доказів, дослідження мобільних телефонів та з`єднань, пояснення допитаних в судових засіданнях свідків не вказують на можливу причетність ОСОБА_4 до вбивства ОСОБА_18 . За таких обставин підозра є необґрунтованою, посилання на тяжкість обвинувачення є недостатнім для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому обвинувачений повинен бути звільнений з-під варти. Зазначив, що ОСОБА_4 після повернення 17 серпня 2018 року із запланованого відпочинку в АРК перебував на території України до моменту затримання, від органів досудового розслідування не переховувався, під час затримання супротив не чинив, втекти не намагався, що спростовує наявність ризику переховування від суду. На думку прокурора, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом спілкування з невстановленими особами по даному кримінальному провадженню, однак жодного доказу існування цих осіб прокурором не надано. Матеріали відносно невстановлених осіб виділені в окреме кримінальне провадження, по якому обвинувачений допитаний в якості свідка та своїми правдивими показами сприяв розкриттю злочину. Вважає, що ризик незаконного впливу на свідків з боку обвинуваченого відсутній, оскільки ані протокол слідчого експерименту від 10 серпня 2018 року за участю свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ані пояснення жодного з допитаних свідків не вказують на причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину, тому відсутні підстави стверджувати про можливий тиск з його боку на свідків. Про відсутність ризику переховування від правоохоронних органів та суду свідчить наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків – він має дружину і трьох дітей, гарну репутацію в м. Бердянську, на території України зосереджені всі його особисті та бізнес-активи. За умови переховування ОСОБА_4 він буде позбавлений більшої кількості своїх прав і свобод, ніж в умовах позбавлення волі. Крім того, через введення режиму карантину на території України і закриття кордонів ризик переховування суттєво зменшився. Твердження про наявність публічного інтересу є безпідставним, оскільки в частині вбивства ОСОБА_18 потерпілою визнана лише його дружина. До затримання ОСОБА_4 страждав на гіпертонічну хворобу, під час утримання в слідчому ізоляторі в лютому та березні 2020 року обвинувачений перебував на стаціонарному лікуванні, обвинувачений потребує постійного нагляду терапевта та прийому ліків. Через хронічні захворювання ОСОБА_4 віднесений до найбільш вразливої категорії громадян через пандемію коронавірусної інфекції COVID-19. Подальше тримання під вартою ОСОБА_4 за наявності у нього тяжкого захворювання призведе до порушення ст.ст. 3, 49 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. При вирішенні питання про міру запобіжного заходу необхідно врахувати, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має трьох дітей, постійне місце роботи та проживання, характеризується виключно позитивно, його батьки є особами, які досягли 60-ти річного віку та через введення карантину потребують додаткової допомоги. Зазначене вказує на можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, який не буде суперечити нормам закону та буде відповідати усталеній практиці ЄСПЛ, Пленуму ВСУ та Конституції України. По справі відсутні підстави та обставини, які відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України унеможливлюють визначення застави. Сторона захисту зазначає про можливість внесення застави за ОСОБА_4 в розмірі 500 000 грн., що забезпечить його належну процесуальну поведінку. Просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. В разі задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою, визначити розмір застави 500 000 грн.

В судовому засіданні прокурор Фомін Г.В. заявлені ним клопотання підтримав, просив продовжити раніше обрані обвинуваченим запобіжні заходи, проти заявлених захисниками клопотань про зміну запобіжного заходу заперечував. Зазначив, що наразі всі докази судом не досліджені, щодо жодного дослідженого доказу, що підтверджують вину обвинувачених, відсутнє рішення про визнання доказів очевидно недопустимими. Ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпали, не зменшились та не втратили своєї актуальності.

Потерпіла ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_26 та представник потерпілих Пшеничний І.А ОСОБА_27 клопотання прокурора просили задовольнити, проти задоволення клопотань захисників заперечували, оскільки наявні ризики, зазначені прокурором у клопотаннях.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_28 .В адвокат Козлов О.Ю. зазначив, що подане прокурором клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу жодним чином не відрізняється від попередніх клопотань, що свідчить про формальний підхід прокурора до вирішення питання щодо запобіжних заходів. Ризик переховування від суду не може обґрунтовуватися лише тяжкістю злочину. Допитані судом свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 пояснили, що під час зупинки автомобіля з обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 останні не намагалися втекти, виконували всі розпорядження працівників поліції. Такими ж дії обвинувачених були і під час обшуку. Ризик впливу на потерпілих, свідків може мати місце лише на початкових стадіях судового розгляду. На даний час основні свідки допитані, жоден з них не звертався із заявами про наявність тиску на них. Явку інших свідків прокурор умисно не забезпечує, захисник неодноразово звертався до суду з клопотаннями про їх примусовий привід з метою допиту. Якщо прокурор сам не має інформації про місце перебування вказаних свідків, виникає питання про можливість тиску на них обвинуваченими. У разі обрання обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу суд може покласти на них певні обов`язки, в тому числі – заборонити спілкування з потерпілими, свідками. Ризик спілкування обвинуваченими з невстановленими особами прокурором взагалі не доведений. Крім зазначеного, зауважив, що в задоволенні клопотань сторони захисту щодо визнання доказів очевидно недопустимим судом не відмовлено, а відтерміновано їх вирішення, суд буде давати оцінку вказаним доказам при ухваленні остаточного рішення. Досліджені судом докази не були відкриті стороні захисту. ОСОБА_6 до місця реєстрації, тобто до тимчасово окупованої території, повернутися не може, на території, підконтрольній Україні, має постійне місце проживання. Автоматичне продовження запобіжного заходу є неприпустимим, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, клопотання інших захисників про зміну обвинуваченим запобіжного заходу просив задовольнити.

Захисник обвинувачених Обухова О.В., Владимиренкова М.М., Ломаки М.В. адвокат Сивова Я.В. зазначила, що клопотання прокурора мотивоване наявністю підозри та ризиками, передбаченими п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. На даний час ризики зникли, нові прокурором не наведені. Перший ризик прокурор обґрунтовує виключно тяжкістю обвинувачення та припущенням відсутності соціальних зв`язків, що спростовано матеріалами кримінального провадження. Наразі в повному обсязі досліджені докази, допитані свідки обвинувачення за епізодом по ст. 115 КК України. Захист не вдається до оцінки доказів, а лише зауважує, що після їх дослідження ризики відпали. Потерпіла ОСОБА_1 під час її допиту поясняла, що обвинувачених вона раніше не бачила. Потерпіла та свідки зазначили, що під час досудового розслідування та під час розгляду провадження в суді тиск на них не здійснювався. На ризик перешкоджання кримінальному провадженню прокурор посилається формально, нічим його не підтверджує. Цей ризик є штучним для збільшення кількості ризиків в обґрунтування клопотання. Працівники поліції, які зупинили автомобіль з обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , зазначили, що обвинувачені вели себе спокійно, не скривалися, не перешкоджали в проведенні огляду, обшуку. Посилаючись на ст. 29 Конституції України, практику Європейського Суду з прав людини просила обрати обвинуваченим альтернативний запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Захисник обвинувачених Смирнова С.С., Мовчана Т.А., Зеленкіна Д.Д., Кузнєцова Р.А., ОСОБА_32 В. ОСОБА_33 адвокат Тертишна К.О. з клопотанням прокурора не погодилась та підтримала думку інших захисників щодо необґрунтованості зазначених в клопотанні ризиків та шаблонного, формального підходу прокурора до питання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу. Щодо більшості досліджених судом доказів стороною захисту подавались клопотання про визнання доказів недопустимими, суд дійшов висновку про вирішення вказаних клопотань у нарадчій кімнаті, проте зазначене не може впливати на можливість зміни запобіжного заходу. Всі докази є суперечливими, не доводять вину обвинувачених. Після проведення обшуків та вручення повідомлення про підозру і до їх затримання обвинувачені вільно пересувались, не перешкоджали слідству, ОСОБА_3 навіть спілкувався з працівниками поліції. Свідки та потерпілі не зазначали про вплив на них з боку обвинувачених Просила врахувати раніше надані суду докази на підтвердження наявності у обвинувачених стійких соціальних зв`язків, стану здоров`я та застосувати до обвинувачених альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинувачених Смирнова С.С., Мовчана Т.А., Зеленкіна Д.Д., ОСОБА_34 Р.А., ОСОБА_3 адвокат Горб Ю.В. зазначила, що обов`язок доведеності ризиків покладається на прокурора. Звертаючись з клопотанням про продовження обвинуваченим запобіжних заходів, прокурор клопотання не змінює, по п`яти їх підзахисним клопотання однакові, що свідчить про шаблонний, формальний підхід. Ризики є необґрунтованими і недоведеними. Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для продовження найсуворішого запобіжного заходу. Обвинувачені мають постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, проблеми зі станом здоров`я. Зави про забезпечення безпеки від потерпілих, свідків по даному кримінальному провадженню відсутні. Просила відмовити в задоволенні клопотань прокурора та змінити раніше обраний обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Плотниченко М.М. пояснив суду, що наявність обґрунтованої підозри прокурор обґрунтовує доказами, які взагалі не підтверджують скоєння ОСОБА_2 інкримінованих йому злочинів. Більш того, наявність підозри не свідчить про те, що особа дійсно вчинила злочин. Прокурором не доведено ризику можливості впливу обвинуваченим на свідків, які його не знають та викривають у вчиненні злочинів. ОСОБА_2 перебуває під нічним домашнім арештом, якщо би він мав намір впливати на свідків, він вже міг би скористатися такою можливістю. Матеріали кримінального провадження не містять доказів зв`язку обвинуваченого ОСОБА_2 з іншими обвинуваченими, що спростовує твердження сторони обвинувачення у його участі в банді. Обвинувачений не має наміру переховуватись, він зацікавлений у скорішому прийнятті судом остаточного рішення. Просив врахувати раніше надані суду документи, що характеризують особу ОСОБА_2 , необхідність періодичного проходження лікування та поїздок у відрядження, а також наявність великої кількості хибних з технічних причин викликів працівників поліції внаслідок повідомлення про сигнал тривоги з ЕЗК та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Кравцов В.М. пояснив суду, що ризики, зазначені прокурором в клопотанні про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, в порівнянні зі встановленими судом раніше зменшились. Так, судом допитані майже всі свідки. За відсутності обґрунтованої підозри взагалі неможливо вирішувати питання про продовження запобіжного заходу. На даному етапі докази сторони обвинувачення повинні бути більш змістовними та обґрунтованими, ніж на досудовому слідстві. За результатами дослідження доказів неможливо встановити причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину – відсутні докази на підтвердження спілкування останнього з іншими обвинуваченими, в тому числі ОСОБА_6 , жоден із свідків не підтвердив причетність ОСОБА_4 до вчинення злочинів. В попередніх ухвалах про продовження запобіжних заходів суд лише констатував існування підозри, але не встановив обґрунтованості підозри. Оскільки наразі встановлено, що в кримінальному провадженні відсутні докази винуватості ОСОБА_4 , обрання запобіжного заходу обвинуваченому виключено. Обвинувачений ніколи не переховувався від правоохоронних органів, не перешкоджав слідству, був затриманий після повернення з АРК в побутовому житті. Прокурором не доведено факту спілкування ОСОБА_4 з невстановленими особами. В ГСУ перебуває інше кримінальне провадження, по якому обвинувачений має статус свідка, тримання ОСОБА_4 під вартою є тиском на нього як на свідка по іншому кримінальному провадженню. Прокурор, посилаючись на суспільний резонанс по даному кримінальному провадженню, не обґрунтовує наявності публічного інтересу, що в даному випадку є обов`язковим. Просив врахувати позитивні характеристики обвинуваченого, наявність у нього стійких соціальних зв`язків, стан його здоров`я, наявність трьох неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, відсутність попередніх судимостей та змінити йому запобіжний захід на домашній арешт або визначити заставу відповідно до вимог ст. 183 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Прокопцев С.В. в задоволенні клопотань прокурора просив відмовити, клопотання захисників – задовольнити. Пояснив, що клопотання прокурора є формальними, ним не враховані чинники, визначені ст. 194 КПК України. Суд намагається докладати всіх зусиль для розгляду провадження в розумні строки, а прокурор не надає для дослідження доказів. Жодна особа, жодний доказ, досліджений судом, не вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення злочинів. Відсутність доказів є проблемою прокурора, а не обвинуваченого, ОСОБА_4 не повинен доводити свою невинуватість. Прокурором не доведено наявність ризику переховуватись від суду – обвинувачений ОСОБА_4 при обранні йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту виконував покладені на нього обов`язки, буде з`являтися до суду, щоб довести свою невинуватість. Допитані потерпіла та свідки пояснили, що вони з обвинуваченим не знайомі, ОСОБА_4 на них не впливав. В жодному клопотанні прокурором не зазначено, чому неможливо застосувати до обвинувачених більш м`який запобіжний захід. Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , можливо застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачені підтримали своїх захисників.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Ухвалою колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 квітня 2020 року обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 06 червня 2020 року включно; обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці – по 08 червня 2020 року включно.

У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у Рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36).

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачується у вчинені злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_7 , ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

Таким чином, всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено строки покарання, починаючи з 8 років позбавлення волі до довічного позбавлення волі.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані судом під час продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

Вирішуючи попередні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим, колегія суддів, встановила, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні клопотань прокурора та захисників обвинувачених судом було враховано тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Під час судового розгляду були допитані потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_35 Д.В., ОСОБА_24 , Портнов- ОСОБА_36 М.В., ОСОБА_37 О.М., Тарасенко В.С., ОСОБА_38 С ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 М. ОСОБА_42 , ОСОБА_43 . Однак, до теперішнього часу не допитані потерпіла ОСОБА_44 , свідки, пояснення яких можуть підтвердити або спростувати винуватість обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання свідків, обвинувачені матимуть реальну можливість шляхом застосування насильства або погрози його застосування незаконно впливати на них.

Крім зазначеного, обвинувачені, перебуваючи на волі матимуть можливість спілкуватись із невстановленими під час досудового розслідування особами, що причетні до вчинення злочинів, і тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Враховуючи наведене, у суду є достатні підстави вважати, що у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перебуваючи на свободі, вони можуть вчинити активні дії щодо переховування від суду внаслідок тяжкості злочинів, незаконно впливати на потерпілих, свідків, які до теперішнього часу не допитані, та місце проживання яких відомо обвинуваченим, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема – через спілкування з невстановленими досудовим розслідуванням особами, причетними до вчинення злочинів, що виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відомості, що характеризують вказаних обвинувачених, враховувались судом раніше під час продовження обвинуваченим запобіжного заходу.

Доказів того, що на даний час відбулись суттєві зміни у соціальних зв`язках обвинувачених чи виникли інші обставини, ніж ті, що були враховані під час обрання обвинуваченим запобіжних заходів та при їх продовженні, які б доводили те, що заявлені раніше ризики на даний час зменшилися, обвинуваченими та їх захисниками надано не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини п. 3 ст. 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 Рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 Рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії», пункт 40 Рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тасе проти Румунії»).

Крім цього, у практиці Європейського суду з прав людини, серед іншого, сформовано характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматись як незалежний орган. Що стосується ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об`єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів із цього приводу (пункти 125, 126 Рішення від 6 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України»).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Ч. 5 вказаної статті передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

У відповідності з рішенням ЄСПЛ у справі «Ткачов проти України» від 13.12.2007 р., «Мамедов проти Росії» від 01.07.2066 р., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р.), ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються.

В рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» вказано, що національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Як було зазначено вище, обвинувачені ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115 КК України; ОСОБА_4 – у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування особи, які би викривали вказаних обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 257 КК України, по даному кримінальному провадженню не допитувались.

Під час судового розгляду по епізоду вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, судом наразі допитані потерпіла ОСОБА_1 , свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_45 - ОСОБА_25 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_40 , ОСОБА_46 , ОСОБА_43 .

Потерпіла та вказані свідки пояснили суду, що з обвинуваченими вони не знайомі, до скоєння злочину їх особи, прізвища потерпілій та свідкам відомі не були, перший раз вони їх побачили в мережі Інтернет або під час обрання обвинуваченим запобіжних заходів. Крім зазначеного, потерпіла, свідки зазначили, що від обвинувачених будь-яких погроз на їх адресу або адресу членів їх сімей вони не отримували, обвинувачені з вимогою або пропозицією змінити свої показання до потерпілої або свідків не звертались.

За вказаним епізодом залишились недопитаними свідки ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , але, як пояснив прокурор, місце перебування свідків ОСОБА_47 , ОСОБА_49 на даний час йому не відомо. Крім зазначеного, прокурору не відомо, чи зможе за станом здоров`я в наступному судовому засіданні надавати пояснення свідок ОСОБА_48 . На їх виклику до встановлення місця перебування свідків та їх можливості участі в судовому засіданні прокурор взагалі не наполягав.

Зазначене вище свідчить про зменшення ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою.

Крім зазначеного, суд враховує той факт, що за наведених вище умов без ухвалення судом остаточного рішення обвинуваченіОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 перебувають під вартою з 31 липня 2018 року, ОСОБА_4 – з 14 вересня 2018 року по 06 червня 2019 року та з 10 липня 2019 року.

У відповідності з п. 80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів контролю, який є найсуворішим запобіжним заходом після запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і на переконання колегії суддів в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених та передбачить запобігання визначених ст. 177 КПК України ризиків.

Згідно зі ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, що може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Ч. 3 ст. 194 КПК України передбачено, що суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає необхідним покласти на обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 обов`язки прибувати за кожною вимогою суду; утримуватись від спілкування з особами, які є потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Клопотання захисника Плотниченка М.М. про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з домашнього арешту на особисте зобов`язання колегія суддів вважає безпідставним, враховуючи наступне.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, на теперішній час ризики, передбачені п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявні, тому для досягнення мети застосування запобіжного заходу, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігання вищевказаним ризикам ОСОБА_2 необхідно залишити обраний раніше запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 197, 199, 372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора Фоміна Геннадія Вікторовича про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_50 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_51 , ОСОБА_2 задовольнити.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Плотниченка Миколи Миколайовича про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 27 липня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 27 липня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 27 липня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 днів по 27 липня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк тримання під вартою на 60 днів по 27 липня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 27 липня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці, тобто по 29 липня 2020 року включно.

В задоволенні клопотань прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 відмовити.

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто по 29 липня 2020 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_15 прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 – адвоката Сивової Яни Віталіївни, захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката Кравцова Вадима Миколайовича про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто по 29 липня 2020 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_10 прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто по 29 липня 2020 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_11 прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Змінити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_4 із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто по 29 липня 2020 року включно.

Зобов`язати ОСОБА_4 прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- утримуватись від спілкування з особами, які є потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Звільнити ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 з-під варти в залі суду негайно після оголошення цієї ухвали.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них обов`язків.

Копію ухвали для виконання направити до Тернівського відділення поліції Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Соборного відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Самарського відділення поліції Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Судді: О.М. Вірченко

Л.В. Богомолова

О.М. Дністрян