Рішення № 89657783, 28.05.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7440/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., за участю секретаря судового засідання Торчинович Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дрюченко Олександр Сергійович, до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 28.05.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.06.2020 року.

ОСОБА_2 В ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить скасувати постанову в справі про порушення митних правил від 18.06.2019 року №2694/30500/19, яка складена в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій С.В. відносно громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та накладено штраф в розмірі 8500,00 гривень. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, ввезений на територію України, в режимі «транзит», транспортний засіб марки «NISSAN» модель «TERRANO II», йому не належить та ним ввезений не був. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов заперечує. Просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи на положення митного законодавства, які регламентують процедуру митного оформлення транспортних засобів, згідно яких власник транспортного засобу або уповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів , що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Зазначає про дотримання митницею процедури здійснення митного контролю транспортного засобу, а тому твердження позивача, що автомобіль був ввезений на територію України не ОСОБА_1 не відповідають дійсності.

З урахуванням ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаєтьсяна відповідача.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2019 року державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС Хмельовський В.А. було складено протокол про порушення митних правил №2694/30500/19 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 470 МК України.

Підставою для запровадження протоколу було встановлення митним органом наступних обставин, що 17.05.2019 року о 00 год. 41 хв. в зону митного контролю на ділянку “В`їзд” митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES», моделі «Е270», реєстраційний номерний знак Словаччини НОМЕР_1 , де у якості пасажира слідував громадянин України ОСОБА_1 , який повертався з Угорщини в Україну. Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по каналу “зелений коридор”. Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, внаслідок чого встановлено, що 25.06.2018 року через пункт пропуску "Дзвінкове" митного посту "Лужанка", Закарпатської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 на митну територію України в режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «NISSAN», моделі «TERRANI II», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_3 . Враховуючи наявність інформації в базі даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, було з`ясовано, що даний транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України. Станом на 17.05.2019 термін перебування вказаного транспортного засобу на митній території України, ввезеного гр. ОСОБА_1 перевищено більше, ніж на 10 діб.

На підставі вказаного протоколу, постановою в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС – начальника Управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Уретій Сергія Володимировича №2694/30500/19 від 18 червня 2019 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян - на суму 8500 грн.

Згідно ч.1 та ч.4 ст.529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до положень ст.458 МК України порушенням митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Докази у справі про порушення митних правил визначаються статтею 495 МК України. Дана норма закону передбачає, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Згідно ст.95 Митного кодексу України та п.2.2 § IV наказу Держмитслужби України від 17.11.2005 року №1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», зареєстрованого в Мінюсті України 25.11.2005 року №1428/11708, встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Зі змісту постанови та протоколу про ПМП слідує, що 25.06.2018 року через пункт пропуску "Дзвінкове" митного посту "Лужанка", Закарпатської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 на митну територію України в режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «NISSAN», моделі «TERRANI II», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_3 . Враховуючи наявність інформації в базі даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, було з`ясовано, що даний транспортний засіб слідував з метою транзиту на митну територію України. Станом на 17.05.2019 термін перебування вказаного транспортного засобу на митній території України, ввезеного гр. ОСОБА_1 перевищено більше, ніж на 10 діб.

Вказані обставини також стверджуються наданими відповідачем електронними витягами з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС.

Відповідно до ст.90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 93 МК України визначено, що товари, транспортні засоби, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Згідно ч.1 ст.102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів, поміщених у цей режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Отже, пропуск ввезеного ОСОБА_1 на митну територію України легкового автомобіля марки «NISSAN», моделі «TERRANI II», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_3 здійснено у порядку, передбаченому нормами ч.1 ст.381 МК України - в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно ч.3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Хоча транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 не є транспортним засобом комерційного призначення, на нього поширюється застосування ч. 3 ст. 470 МК України, оскільки згідно з п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України термін «товар» вживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергію, що переміщується лініями електропередачі. Таким чином поняття "транспортний засіб особистого користування" охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю, що спростовує доводи позивача, що відповідач при запровадженні протоколу та винесенні постанови невірно керувався приписами ст.ст. 93,95 МК України.

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів.

Враховуючи те, що ст. 467 МК України не дає вичерпного переліку триваючих правопорушень, а лише констатує приналежність до таких порушень, у тому числі тих, що передбачені ст. 469, 477 - 485 МК України, обґрунтованим є накладення стягнення за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України, за наявності підстав віднесення його до категорії триваючих (наприклад, при втраті товарів, недоставлених до митниці у встановлений ст. 95 МК України строк, тощо) не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення (лист Міністерства доходів і зборів від 30.08.2013 р. N 16666/7/99-99-24-03- 09-17).

Судом встановлено та сторонами не заперечується факт несвоєчасного вивезення за межі України вищезазначеного транспортного засобу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач заперечує факт ввезення ним вказаного вище транспортного засобу на митну територію України. У своїх поясненнях стверджує, що вищевказаний автомобіль не ввозився ним на територію України і він не має до вказаного транспортного засобу жодного відношення, у даному автомобілі він перебував виключно як пасажир, всі документи при митному оформленні подавав водій даного автомобіля, з яким жодних домовленостей про те, що автомобіль буде оформлено на нього не було.

Дане твердження спростовується інформацією про факт перетину позивачем державного кордону саме цим транспортним засобом та витягами з баз даних.

Згідно частиною 1статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених статтею 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення осіб від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджуються відповідними документами.

В той же час, визначення понять «обставини непереборної сили» та «аварія» закріплено в пункті 2 розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657(далі - Порядок № 657), відповідно до якого обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність. У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні:

аварія небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; документальне підтвердження надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили;обставини непереборної сили надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;факт аварії чи дії обставин непереборної сили часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Пунктом 5 розділу 8 Порядку № 657 встановлено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

З аналізу зазначених вище норм видно, що законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил згідно з пунктом 1 частини 1 статті 491 МК України є підставою для порушення справи про порушення митних правил.

Згідно частиною 1 статті 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених статтею 470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення осіб від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджуються відповідними документами.

З огляду на викладені вимоги закону, суд вважає, що факт аварії або обставин непереборної сили в позовній заяві не наведено. Належних доказів зворотного позивачем надано не було.

Отже, за викладених обставин, судом не встановлено підстав для застосування відносно позивача положень ч.1 ст. 460 МК України, яка виключає адміністративну відповідальність у випадках наявності наслідків аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб.

Крім того, статтею 192 МК України встановлено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Разом з тим, легковий автомобіль марки «NISSAN», моделі «TERRANI II», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак Чехії НОМЕР_3 у встановлений ст. 95 МК України строк за межі митної території України не вивозився, письмового інформування митного органу про факт аварії або дії обставин непереборної сили позивачем не здійснювалося, тобто позивачем не дотримано умов митного режиму транзит.

Згідно пункту 7 розділу І «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, (далі Правила № 118) встановлено, що власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Згідно пункту 9 Правил №1118 не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Отже, при оформленні зобов`язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 1.1. частини 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2015 року №1118, встановлено, що в разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник або уповноважена особа представляють уповноваженій особі митного органу, у зоні діяльності, якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, транспортний засіб для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про знаття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні) перелік яких визначено в підпункті 4.2 пункту 4 цього розділу.

Також, відповідно до п.3.1 ч.3 Розділу ІV Правил №118, у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територією України транспортного засобу, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом транспортного засобу, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого транспортного засобу здійснюється в усній формі, відтак безпідставними є покликання позивача на відсутність документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним.

Таким чином, при оформленні зобов`язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою. За умови неподання позивачем документів у якості водія транспортного засобу у посадової особи митного органу була б відсутня фізична можливість внести таку інформацію, яка є достовірною.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанову Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №308/6260/17.

Оскільки позивач у порушення п. 1 ч.1ст.95 МК України не доставив у встановлені Митним кодексом України строки транспорнтий засіб до органу доходів і зборів, перевищивши строк доставки більше як на десять діб, а також вчасно не помістив зазначений транспортний засіб в інший митний режим, дозволений цим Кодексом, а також не надав документів, підтверджуючих наявність непереборної сили, то зазначені обставини вказували на наявність у його діях ознак порушення митних правил, що тягне відповідальність, передбачену ч.3 ст. 470 МК України.

Суд звертає увагу і на те, що позивач не заперечував самого факту свого перетину кордону в цьому транспортному засобі, про що ним і зазначено в самій позовній заяві.

Суд наголошує, що необізнаність особи, яка ввезла автомобіль на територію України, про теперішнє місцезнаходження автомобіля не звільняє його від відповідальності за вчинення правопорушення за частиною 3 статті 470 МК України.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності з вимогами закону, посадовою особою митного органу правомірно було прийнято рішення про наявність в діях позивача складу правопорушення, внаслідок чого винесено постанову про порушення митних правил, а тому підстав для її скасування не вбачається. Інші доводи позивача не спростовують вищезначених висновків суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 95, 102, 192, 458, 460, ч.3 ст. 470, 495, 529, 530 МК України, ст.ст. 33, 245, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 77, 246, 250, 286, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дрюченко Олександр Сергійович, до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил - відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: адвокат Дрюченко Олександр Сергійович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/754 від 20.07.2012, видане Закарпатською КДКА; адреса робочого місця: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_5 ).

Відповідач: Закарпатська митниця ДФС Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ – 39515893; адреса місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у разі якщо судове рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош