Ухвала суду № 89656738, 02.06.2020, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/565/20

У Х В А Л А

02.06.2020 м. Острог

Суддя Острозького районного суду Венгерчук А.О., перевіривши дотримання вимог ст.175, 177, 186 ЦПК України за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області про стягнення завданого збитку

встановила

ОСОБА_1 звернувся в Острозький районний суд з позовом до Прокуратури Запорізької області про стягнення завданого збитку у вигляді упущеної вигоди в розмірі 185635,71 грн., що було спричинено діями відповідача, який надав довідку про середньомісячний заробіток, яка не відповідає дійсності, тому відбувся перерахунок раніше призначеної йому пенсії у розмірі, меншому за той, на який він мав право.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддя доходить наступного.

У позовній заяві позивач вказує, що він перебував у трудових відносинах з Прокуратурою Запорізької області та 22.01.2007 звільнився з посади старшого помічника прокурора області у зв`язку з виходом на пенсію за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП.

Предметом цього позову є упущена вигода при призначенні пенсії ОСОБА_1 .

В статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

За змістом ст. 19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Згідно із ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 757/19121/16-ц від 13.03.2019 зазначено, що проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов`язана з отриманням оплати (винагороди) за роботу, яку особа виконує на відповідній посаді, то правовідносини, пов`язані з нарахуваннями, виплатами, утриманнями, компенсаціями, перерахунками заробітної плати, компенсацій, грошової допомоги під час виконання такою особою своїх посадових обов`язків, є одним з елементів проходження публічної служби, а під час звільнення з публічної служби - одним з елементів припинення такої служби.

Тобто за правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов`язані з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є служба в органах прокуратури. Ці спори можуть стосуватися як порядку проходження такої служби, до якого включається і виплата заробітної плати, так і пов`язані зі звільненням з публічної служби, до яких належать і спори про стягнення невиплаченої пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 761/27364/17 від 13.03.2019.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб`єктний критерій.

Відповідно до статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. У пункті сімнадцятому частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова ) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого само-врядування.

Крім того, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, а також щодо відшкодування шкоди заподіяної такими рішеннями.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), в тому числі їх матеріальним та соціальним забезпеченням, спеціальними нормативно-правовими актами.

Питання пов`язані матеріальним та соціальним забезпечення працівників прокуратури, в тому числі і пенсійного забезпечення, визначається Закон України «Про прокуратуру».

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога про стягнення завданого збитку позивачу внаслідок невірно поданої довідки відповідача. За обставинами позову в даному випадку має місце спір між сторонами у справі, що стосується виплати пенсійного забезпечення, право на яке у позивача виникло у зв`язку з виконанням ним професійних обов`язків на посаді прокурора та припиненням виконання цих обов`язків. Спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.

До такого висновку, суд дійшов з урахуванням правових позицій, висловлених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2019 в справі №686/23445/17 та Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.09.2019 в справі № 686/6775/18-ц.

Проходження публічної служби - це процес діяльності особи на посадах, які вона обіймає, починаючи від моменту призначення на відповідну посаду та завершуючи припиненням публічної служби, із сукупністю всіх обставин і фактів, які супроводжують таку діяльність. Оскільки така професійна діяльність нерозривно пов`язана з отриманням пенсійних виплат при звільненні з посади у зв`язку із виходом на пенсію, то правовідносини, пов`язані з нарахуванням, виплатами, утриманням, компенсаціями, перерахунками пенсії, є одним із елементів припинення публічної служби.

Оскільки публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби, як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права-трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що спір у даній справі, згідно ст.19 ЦПК України і ст.ст.19, 20 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом, а відтак, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та роз`яснити позивачу про можливість звернення з аналогічним позовом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України до окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. 186, 258-260 ЦПК України, суддя

постановила

відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Запорізької області (місцезнаходження: м.Запоріжжя – 57, вул.Матросова, буд.29 А, код ЄДРПОУ 02909973) про стягнення завданого збитку.

Роз`яснити позивачу, що він може звернутися з аналогічним позовом в порядку Кодексу адміністративного судочинства України до відповідного окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.