Рішення № 89656290, 02.06.2020, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/176/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2020 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Самолюк А.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Балацької О.Р.

представника третьої особи Ковальчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі Острозької міської ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав звернулась ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2007 перебувала з відповідачем в шлюбі, який було розірвано 18.12.2008 та від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_3 .

Вказує, що після розірвання шлюбу малолітня донька залишилася проживати з нею та з того часу знаходяться під її фактичним вихованням, доглядом та на матеріальному утриманні.

Зазначає, що відповідач, будучи батьком малолітньої ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини, не бере ніякої участі в її вихованні та утриманні, не цікавиться її життям, навчанням, розвитком та здоров`ям.

Відповідно до виконавчого листа №2-910 від 17.12.2008 року, виданого Острозьким районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь, відповідач повинен сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.11.2008 та до повноліття дитини, однак ОСОБА_2 від сплати аліментів ухиляється.

Вказує, що враховуючи зазначене вона зверталась до Острозького районного суду Рівненської області про позбавлення батьківських прав відповідача. Рішенням Острозького районного суду від 11 січня 2016 року було вирішено позбавити батьківських прав відповідача відносно його малолітньої доньки. Однак, рішенням апеляційного суду Рівненської області від 19 лютого 2016 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено частково та скасовано рішення Острозького районного суду від 11 січня 2016 року, а також попереджено відповідача про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню дитини, покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Острозької міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідача.

Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Острозької міської ради від 19 квітня 2016 «Про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » було встановлено спосіб участі відповідача у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, а саме побачення у неділю з 9.00 до 18.00 години за попереднім погодженням з нею, однак, після винесення вказаного рішення відповідач з квітня 2016 року продовжує свідомо ухилятися від своїх батьківських обов"язків, жодним чином не змінив своє ставлення до виховання малолітньої доньки, не прагне налагодити стосунки з дитиною та не цікавиться її життям.

Посилаючись на те, що орган опіки та піклування Острозької міської ради рекомендує позбавити відповідача батьківських прав щодо його малолітньої доньки, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Ухвалою Острозького районного суду від 19.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Правом подати відзив на позов у встановлений строк відповідач не скористався.

28.02.2020 на адресу суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Острозької міської ради Рівненської області надійшло пояснення щодо позову.

Орган опіки та піклування повідомив, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини роглянуто звернення ОСОБА_1 щодо надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно їх спільної доньки ОСОБА_3 та в ході розгляду звернення було встановлено, що фактично протягом останніх восьми років ОСОБА_4 участі у вихованні доньки не бере, до неї не телефонував, не намагався зустрітися з дитиною в навчальному закладі або вдома. У 2016 році ОСОБА_1 зверталася до Острозького районного суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та рішенням Острозького районного суду від 11.01.2016 позов було задоволено. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 19.02.2016 рішення Острозького районного суду було скасовано, вирішено попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню дитини, однак ставлення ОСОБА_2 до виконання батьківських обов`язків не змінилося у зв`язку з чим, вивчивши ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов"язків та інші обставини, що мають істотне значення, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини та діючи в інтересах дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_3 .

В судове засідання відповідач не з`явився без повідомення причин. Про час та дату розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному об`ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просять позов задоволити.

Пояснили, що з 2007 позивачка перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 та в зазначеному шлюбі в них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначили, що шлюб було розірвано 18.12.2008. З того часу відповідач жодного з покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не цікавиться життям дитини, не бере будь-якої участі у вихованні доньки. Пояснили, що відповідач і надалі не виявляє бажання побачитись з дитиною, не спілкується з донькою навіть по телефону. Вказали, що у випадках, коли донька випадково зустрічала відповідача, оскільки він проживає по сусідству, він перебуваючи у нетверезому стані, поводив себе неврівноважено, ображав дитину, використовував нецензурну лексику. Також відповідач при випадкових зустрічах на вулиці навіть не впізнає дитини, а у тих випадках, коли впізнавав, він зневажливо ставився до неї.

Посилаються на те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Позивачка пояснила, що відповідач через їх спільних знайомих пропонував їй, що відмовиться від батьківства на дитину, якщо вона відмовиться від стягнення з нього аліментів на утримання дочки.

Зазначила, що протягом всього часу відповідач сплатив аліменти на утримання дочки лише коли проходив апеляційний розгляд його скарги на рішення суду про позбавлення його батьківських прав, а в подальшому, аліменти знову перестав сплачувати.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Острозької міської ради в судовому засіданні позов підтримала.

Пояснила, що в службу в справах дітей надійшло звернення ОСОБА_1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В зв`язку з цим питання щодо невиконання відповідачем батьківських обов`язків розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини на яке для з`ясування об`єктивних причин невиконання своїх батьківських обов`язків був викликаний відповідач, який був запрошений шляхом особистого спілкування з ним, так і засобами поштового зв`язку, однак на засідання комісії він не з"явився.

Пояснила, що перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 , будучи батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своєї доньки. Малолітня донька сторін сторін проживає з позивачкою, яка піклується про неї та забезпечує її всім необхідним. Натомість відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, хоча має можливість їх виконувати, не бере ніякої участі у вихованні доньки, її матеріальному утриманні, не цікавиться її життям, навчанням, розвитком та здоров`ям.

Вказала, що після попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої доньки, його ставлення до виконання своїх батьківських обов"язків не змінилося.

Зазначила, що ОСОБА_2 з приводу наявності перешкод для нього зі сторони позивачки у праві спілкуватися з дочкою не звертався. При вирішенні питання про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було опитано малолітню ОСОБА_3 , яка пояснила, що батько з нею не спілкується.

На підставі наведеного, вивчивши ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов"язків та інші обставини, що мають істотне значення, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини та діючи в інтересах дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.2 ст.171 СК України визначено, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У статті 6 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, чітко закріплено обов`язок судового органу здійснювати все можливе для забезпечення права дитини та приділити належну увагу думкам висловленим дитиною.

Опитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 пояснила, що протягом останніх років батько з нею взагалі не спілкується, хоча проживає неподалік від її дому і в нього навіть немає її номера телефону. Коли вона проходить повз нього не завжди її впізнає та не помічає її. Інколи зневажливо до неї звертається, чим її ображає.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, є сусідкою сторін та товаришує з позивачкою. Їй відомо, що позивачка самостійно виховує доньку, відповідач не цікавиться дитиною та її життям, не допомагає фінансово. Вказала, що відповідач часто перебуває в нетверезому стані, інколи не помічає дитини навіть, коли вона проходить повз нього, при тому, що проживає з нею на одній вулиці.

Зазначила, що ОСОБА_7 не хоче спілкуватися з відповідачем, так як вона його як батька не знає.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що є тіткою ОСОБА_3 та ствердила, що відповідач не приймає участі у вихованні доньки, зневажливо ставиться до неї, не проявляє турботи та не виявляв бажання спілкуватись з нею.

Зазначила, що була свідком того, коли відповідач в присутності дочки, перебуваючи в громадському місці, брутально лаявся та при цьому ОСОБА_7 зніяковіла і їй було соромно за таку поведінку батька.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою сторін та знайома з сім"єю позивача з 2007 року. Зазначила, що відповідач, який проживає від місця проживання своєї дочки на відстані біля 50 м., не допомагає позивачці у вихованні та утриманні доньки ОСОБА_3 , ображає дитину, від чого остання плакала. Пояснила, що перешкод у спілкуванні доньки з відповідачем позивачка не чинить.

Зазначила, що відповідач просив її передати позивачці, що відмовиться від прав на дитину, якщо позивачка відмовиться від стягнення з нього аліментів на її утримання, про що вона повідомила позивачку.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.

Встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі та під час перебування у шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 31.10.2007).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 18.12.2008 шлюб між сторонами було розірвано відділом реєстрації актів цивільного стану Острозького районного управління юстиції Рівненської області, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис за №103 від 18 грудня 2008.

Згідно рішення апеляційного суду Рівненської області від 19.02.2016 у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав встановлено, що суд врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу та зважаючи на те, що ОСОБА_2 бажав виправитися та приймати участь у вихованні, навчанні та матеріальному утриманні дитини, дійшов висновку, що за даних обставин необхідності позбавляти відповідача батьківських прав немає у зв`язку з чим відмовив в позові. Водночас, судом було попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов"язків по вихованню і утриманню дитини та покладено на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов"язків.

Рішенням виконавчого комітету Острозької міської ради від 19 квітня 2016 №71 «Про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » було встановлено спосіб участі відповідача у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, а саме побачення у неділю з 9:00 до 18:00 години за попереднім погодженням з позивачем.

Отже, відповідач мав можливість приймати участь у вихованні дитини, але не бажає вчиняти будь-які дії по вихованню малолітньої дочки, не виконує як рішення суду, так і рішення органу опіки та піклування.

Враховуючи дані обставини позивач зверталась до органу опіки та піклування Острозької міської ради із зверненнями для перегляду вказаного рішення та посилення контролю за виконанням батьківських обов`язків відповідачем.

Згідно характеристик №01-28/44 від 30.01.2020 та №01-28/29 від 31.01.2010 щодо ОСОБА_3 , виданих класними керівниками учениці Острозького навчально-виховного комплексу «Школа І-ІІІ ступенів-гімназія» вбачається, що протягом навчання дитини у школі батько жодного разу не цікавився навчанням і вихованням доньки, не приходив на батьківські збори, не відвідував класні заходи, не спілкувався з класним керівником, водночас з характеристики №01-28/516 від 17.12.2019 вбачається, що мама приділяє належну увагу вихованню дитини, відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок з школою.

Відповідно до акту про з`ясування думки малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, вбачається, що відповідач не приходить до доньки, не телефонує їй та не надає будь-яких коштів на її утримання.

Згідно акту оцінки потреб сім`ї та висновку оцінки потреб сім`ї встановлено, що позивач створила всі належні умови для розвитку доньки. Водночас відповідач не бажає спілкуватись з дитиною та відмова батька спілкуватися з донькою та будь-яким чином допомагати їй у вихованні є складною життєвою обставиною у цій сім`ї.

Відповідно до рішення Острозького районного суду від 04.12.2008 вбачається, що з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.11.2008 та до повноліття дитини.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості, виданою Острозьким районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) №3503 від 28.01.2020 встановлено, що у відповідача існує заборгованість зі сплати аліментів на утримання дочки у розмірі 93 212 грн.

У зв`язку з ухиленням відповідача від сплати аліментів позивач зверталась до Острозького ВП ГУНП в Рівненській області та Острозького районного відділу ДВС з питанням про притягнення відповідача до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 20.08.2019 на відповідача було накладено адміністративне стягнення за несплату аліментів на утримання дитини у виді виконання суспільно-корисних робіт строком 120 годин.

Наведене свідчить про те, що відповідач не виконував своїх зобов`язань щодо утримання дитини, ні в добровільному, ні в примусовому порядку, не надає матеріальної допомоги на утримання доньки та ухиляється від сплати аліментних зобов`язань.

Факт опіки над малолітньою ОСОБА_3 зі сторони матері підтверджується актом обстеження умов проживання від 10.01.2020 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_1 , для виховання, розвитку, проживання та навчання дитини створено належні умови є всі необхідні речі побуту.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області №330/01-17-20 від 21.01.2020 вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 . При прийнятті даного висновку комісією було встановлено, що ОСОБА_2 протягом останніх восьми років ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме не брав ніякої участі в її вихованні, не цікавився здоров`ям, розвитком, життям дитини, не відвідував, не намагався зустрітися з дитиною.

На даний момент відповідач продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, хоча має можливість їх виконувати, бажання щодо налагодження стосунків з донькою відповідач не виявив, а тому на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 21.01.2020 року було прийнято рішення про доцільність позбавлення його батьківських прав.

З пояснень позивачки, представника органу опіки та піклування та письмових доказів, досліджених судом, встановлено, що відповідач, який є батьком малолітньої ОСОБА_3 не приділяє жодної уваги вихованню доньки, не створює належних умов для її проживання, не цікавиться її життям, навчанням та розвитком.

Одночасно з матеріалів справи вбачається, що неналежна поведінка відповідача щодо участі в вихованні, утриманні, забезпеченні належних та безпечних умов життя дитини має місце протягом тривалого часу, що було підставою для його виклику на засідання комісії з питань захисту прав дитини та в подальшому для висновку органу опіки і піклування, яким рекомендовано позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, жодних доказів на доведення того, що він бере належну участь в житті своєї малолітньої дочки ОСОБА_5 не подав.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів та пояснень свідків у судовому засіданні.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , після ухваленя рішення судом та його попередження про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої доньки, продовжує свідомо ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків, не змінив своє ставлення до виховання малолітньої ОСОБА_3 , не прагне налагодити стосунки з дитиною, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не цікавиться її життям, не спілкується із дитиною та не піклується про її стан здоров`я, не надає дитині доступу до культурних та інших цінностей та не створює належних умов для отримання дочкою освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини. При цьому, суд враховує, що зазначений стан речей триває довгий проміжок часу, а заходи впливу на відповідача не призвели до належних результатів і ОСОБА_2 продовжує свідомо нехтувати своїми обов`язками щодо дитини.

Водночас суд враховує, що матеріальне утримання є лише однією з складових виховання дитини та бере до уваги, що такий обов`язок ОСОБА_2 щодо своєї дочки також не виконується.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що відповідач свідомо ухиляється тривалий час від виконання своїх батьківських обов`язків, що у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення батьківських прав. Враховуючи положення п.8 ст.7 Сімейного кодексу України, у відповідності до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави.

На підставі ст.164, 182 СК України, керуючись ст.ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд

вирішив :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування в особі Острозької міської ради Рівненської області (місцезнаходження: м.Острог, вул.Героїв Майдану, 4, ЄДРПОУ 05391005) про позбавлення батьківських прав задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 840 грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.06.2020.

Суддя Острозького районного суду Назарук В.А.