Ухвала суду № 89654742, 01.06.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

провадження №1-кп/ 359/506/2020

справа №359/3395/20

УХВАЛА

іменем України

01 червня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бондаренка І.А.,

прокурора Мойсієнко О.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

адвоката Яремчука Р.В.,

при секретарі Моргушко Л.В.,

розглянувши з технічною відеофіксацією у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Борисполя обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020110100000864 від 12.04.2020р. за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. в АДРЕСА_1 , не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.3 ст. 185, ч.3 ст.357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Під час підготовчого засідання прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на обставини обвинувачення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, існування яких встановлено відповідними судовими рішеннями при обранні даного запобіжного заходу, які на даний момент продовжують існувати. Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій, остання може переховуватися від суду, можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а в сукупності наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії передбачені п.1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Таким чином, прокурор вважає, що ризики, які існували на досудовому слідстві не зменшились та продовжують існувати на даний момент, підстави для застосування більш м`яких запобіжних заходів відсутні.

Адвокат Яремук Р.В. та його підзахисна ОСОБА_1 проти призначення справи до судового розгляду не заперечують, в той же час вважаючи, що обвинувачена вчинила злочин середньої тяжкості, вперше, має постійне місце проживання, а тому міру запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою відносно неї прохають змінити на більш м`який.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. При цьому, положення третього речення ч. 3 ст. 315 КПК України щодо автоматичного продовження строку тримання під вартою чи домашнього арешту без наявності відповідних клопотань учасників кримінального провадження рішенням Конституційного суду України № 1-р/2017 від 23.11.2017 року визнано неконституційним. Конституційний Суд України виходить з того, що зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного. У вказаному рішенні зазначено, що такий запобіжний захід як тримання під вартою, який обмежує гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосований судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора.

З урахуванням зазначеного, суд вважає , що продовження строків тримання під вартою згідно норм діючого кримінального процесуального законодавства передбачено: 1) слідчим суддею під час досудового розслідування (ст.ст. 197, 199 КПК України); 2) судом під час саме судового розгляду (ст.ст. 315, 331 КПК України). Таким чином, на стадії підготовчого судового засідання суд має право розглянути клопотання учасників судового провадження про обрання, зміну чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ст. 194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Термін дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 закінчується 16.06.2020 року, а до указаного часу провести розгляд кримінального провадження неможливо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати, зокрема, на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

Як вбачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні злочину середньої тяжкості, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою, суд вважає, що з високим ступенем ймовірності обвинувачена буде вживати заходів для переховування від суду.

Обвинувачена, як слідує з її пояснень та матеріалів провадження, не має постійного місця проживання, за місцем розгляду кримінального провадження, не має жодних соціальних зв`язків в Київській області, що свідчить про відсутність у обвинуваченої стійких сімейних та соціальних зв`язків за місцем розгляду кримінального провадження.

Ці обставини в сукупності свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, що під впливом тяжкості покарання, яке загрожує обвинуваченій, вона буде переховуватись від суду, істотно перешкоджати розгляду кримінальному провадженню.

Враховуючи наявні ризики, встановлені судом, які станом на теперішній час не перестали існувати та не зменшилися, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити ненастання цих ризиків та належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

При цьому судом встановлено, що запобігання наведених вище ризиків становить суспільні інтереси, які полягають в забезпеченні правопорядку, відправлення кримінального судочинства та встановлення істини у справі. Ці інтереси мають превалююче значення та переважають принцип поваги до особистої свободи обвинуваченої, а тому виправдовують тримання її під вартою. Також це цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та обрати стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки раніше закінчити судовий розгляд даного кримінального провадження не надається можливим.

У задоволенні усного клопотання захисника Яремчука Р.В. та обвинуваченої ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, суд вважає необхідним відмовити, оскільки підстав для цього судом не встановлено. Обвинуваченою та її захисником не наведено достатніх даних на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість уникнення вказаних ризиків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою.

Таким чином, при розгляді даного клопотання судом було встановлено, що виключних обставин для зміни запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 з тримання під вартою на особисте зобов`язання, заставу, особисту поруку або домашній арешт немає, оскільки даних, які б свідчили про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу у клопотанні не зазначено та в судовому засіданні не наведено.

За правилом ч. 3 ст. 183 КПК України суд, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави. В ухвалі суду зазначаються обов`язки, які будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 182 цього ж Кодексу застава щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину середньої тяжкості, визначається в розмірі від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 відносяться до злочинів середньої тяжкості. Водночас, вона раніше не судима.

Суд вважає, що ОСОБА_1 допустимо визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 42040 гривень (2102 х 20).

У випадку внесення застави на обвинувачену слід покласти такі обов`язки: прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю та повідомити слідчого про місце проживання на території України.

Керуючись ст.ст. 314-316, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої у АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто, до 30 липня 2020 р. включно.

Утримувати ОСОБА_1 у державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 42040 гривень та роз`яснити, що вона або інша особа має право внести грошові кошти у вказаному розмірі на розрахунковий рахунок Бориспільського міськрайонного суду (отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код ЄДРПОУ: 26268119; розрахунковий рахунок: НОМЕР_1 ; банк отримувача: (ГУ ДКСУ) Держказанчейська служба України м. Київ; код банку (МФО): 820172).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до суду із встановленою ним періодичністю;

- та повідомити суд про своє місце проживання на території України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з моменту її оголошення.

Головуючий суддя І.А.Бондаренко