Ухвала суду № 89654441, 22.05.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/1423/20

Провадження № 4-с/361/45/20

22.05.2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В.

представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про визнання дій приватного виконавця протиправними та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) від 31 січня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2020 року заявник звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про визнання дій приватного виконавця протиправними та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) від 31 січня 2020 року.

Скаргу обґрунтовував тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ ”Родовід Банк” заборгованість за кредитом у розмірі 27 023 долари США 16 центів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі - 581741 грн. 80 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів, три відсотки річних у розмірі - 96362 грн. 65 коп. та судовий збір; відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ ”Родовід Банк” про визнання недійсними правочинів.

У Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження № 49910404, відкрите на підставі виконавчого листа № 361/2475/14-ц, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ ”Родовід Банк” заборгованості за кредитним договором № 77.1/АА- 00840.08.2 від 29 квітня 2008 року.

22 травня 2019 року між ПАТ ”Родовід Банк” та ТОВ ”Вердикт Капітал” укладено договір № 14 про відступлення прав вимоги, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та поручителів зазначених у Додатку № 1 до цього договору.

В рамках виконавчого провадження приватним виконавцем було вилучено заставлене майно для його подальшої реалізації в рахунок погашення боргових зобов`язань, а саме транспортний засіб (тобто саме той транспортний засіб на яке було отримано кредит та відносно якого був укладений відповідний договір застави).

17.02.2020 було отримано постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 31.01.2020 року.

Згідно тексту оскаржуваної постанови приватним виконавцем було описано та накладено арешт на Ѕ частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник посилається на те, що вказана квартира не знаходиться під іпотекою та арешт накладений виконавцем лише в рамках виконавчого провадження.

Не погоджуючись із ухваленою постановою, заявник направив виконавцю заяву про скасування оскаржуваної постанови з посиланням на те, що вказане житло є єдиним житлом скаржника де проживають та зареєстровані неповнолітні діти.

Натомість приватним виконавцем такі зауваження до уваги прийняті не були і на момент подання цієї скарги оскаржувана постанова не скасована.

Заявник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки:

-квартира, що була описана та арештована не є предметом іпотеки;

-у скаржника на утриманні є дві малолітні дитини (що підтверджується свідоцтвами про народження, копії яких додаються);

-саме в квартирі, що була описана та арештована, зареєстровані малолітні діти скаржника, що підтверджується відповідною довідкою, копія якої додається до даної скарги;

-продаж вказаної квартири в рамках виконавчого провадження призведе до позбавлення житла малолітніх дітей, що суперечить Закону України ”Про охорону дитинства” та іншим норм чинного законодавства України;

-документи, що підтверджували б дозвіл приватному виконавцю реалізувати квартиру в рамках виконавчого провадження надано не було, що має істотне значення, оскільки прямо порушує Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5;

Так, у пункті 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № і 512/5 (далі - Інструкції з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) І виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового ) розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Отже, враховуючи вимоги Закону України ”Про виконавче провадження”, Закону України ”Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей”, а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки таї піклування або відповідне рішення суду, про яке, зокрема, зазначає в заяві на реалізацію арештованого майна.

03 березня 2020 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 13 березня 2020 року.

17 березня 2020 року до суду поданий відзив на скаргу, у якій приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович обґрунтувавши свої заперечення, просив відмовити у задоволенні скарги.

В судовому засіданні представник заявника підтримав повністю подану скаргу, надав пояснення аналогічні її змісту та просив задовольнити.

В судовому засіданні 06 травня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович заперечував щодо задоволення поданої скарги, вважає її необґрунтованою, надав пояснення аналогічні поданому відзиву.

Суд, вислухавши представника скаржника, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П., дослідивши матеріали витребуваної цивільної справи, виконавчого провадження, дослідивши подані письмові докази у справі, встановивши виниклі спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ ”Родовід Банк” заборгованість за кредитом у розмірі 27 023 долари США 16 центів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі - 581741 грн. 80 коп., пеню за несвоєчасне погашення процентів, три відсотки річних у розмірі - 96362 грн. 65 коп. та судовий збір; відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ ”Родовід Банк” про визнання недійсними правочинів.

У Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження №49910404, відкрите на підставі виконавчого листа № 361/2475/14-ц, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ ”Родовід Банк” заборгованості за кредитним договором № 77.1/АА- 00840.08.2 від 29 квітня 2008 року.

22 травня 2019 року між ПАТ ”Родовід Банк” та ТОВ ”Вердикт Капітал” укладений договір № 14 про відступлення прав вимоги, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та поручителів зазначених у Додатку № 1 до цього договору.

В рамках виконавчого провадження приватним виконавцем було вилучено заставлене майно для його подальшої реалізації в рахунок погашення боргових зобов`язань, а саме транспортний засіб (транспортний засіб на яке було отримано кредит та відносно якого був укладений відповідний договір застави).

31 січня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. про опис та арешт майна (коштів) боржника, було описано та арештовано майно, а саме 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 10-12)

Вказана 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 належить боржнику ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 198406945, від 30.01.2020 року. (а.с. 83-84)

02 листопада 1991 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб у відділі РАГСУ Броварського міськвиконкому, про що зроблений відповідний актовий запис за № 649, та 02.11.1991 року видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . (а.с. 5)

Як вбачається із копій свідоцтв про народження, у подружжя народились двоє дітей: ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6-7)

Згідно довідки про склад сім`ї від 13.02.2020 року за № 284 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проживають та зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України ”Про виконавче провадження” виконавче провадження - як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 6 Закону України ”Про виконавче провадження” державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний, зокрема: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України ”Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України ”Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України ”Про виконавче провадження” арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права та свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд дійшов висновку про те, що немає підстав вважати, що приватним виконавцем у порушення вимог Закону України ”Про виконавче провадження” безпідставно винесена оскаржувана постанова, оскільки приватним виконавцем використано надані йому права відповідно до закону без допущення у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів боржника та здійснено у відповідності з заходами, необхідними для своєчасного виконання рішення в порядку та у спосіб, що встановлені виконавчим документом і Законом України ”Про виконавче провадження”.

Таким чином, в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 447,450, 451 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича, заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про визнання дій приватного виконавця протиправними та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) від 31 січня 2020 року, а саме 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 у виконавчому провадженні №61120672, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Радзівіл А.Г.