Рішення № 8965332, 12.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.10                                                                                 Справа № 8/48пн

За позовом Приватного акціонерного товариства «Фінансист», м. Луганськ,

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, м. Луганськ, -

про повернення майна.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Ісаєва Л.М. - представник за довіреністю № б/н від 18.01.10 року;

від відповідача –Поляков В.В. –начальник юридичного відділу, - довіреність №231 від 15.12.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

зобов’язання відповідача повернути безпідставно отримане майно - грошові кошти у сумі 153372,09 грн. за договорами на постачання природного газу від 01.01.2007року № 15п-506пг, від 01.01.2008 року №15п-506пг та від 01.01.2009 року № 15п-506пг;

стягнення судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 02.03.10 року до 19.03.10 року та з 19.03.10 року до 06.04.10 року - у зв’язку з неявкою повноважного представника відповідача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів; з 06.04.10 року до 12.04.10 року –з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

До початку судового засідання 12.04.10 року представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового засідання технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що відповідач, будучи належним чином обізнаним щодо того, що позивач проданий відповідачем природний газ використовує також і для вироблення теплової енергії з метою подальшої подачі її до житлового будинку, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 16, - при стягненні плати за газ, порушуючи чинне законодавство України, застосовував до позивача тарифи як для промислового споживача, а не як для суб’єкта господарювання, який виробляє теплову енергію, застосовуючи блочні (модульні) котельні, установлені на дахові та прибудовані, з метою надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що з позивачем було укладено договори на постачання природного газу №15п-506пг від 01.01.07 року, 01.01.08 та від 01.01.09 року як з промисловим споживачем у відповідності з наданими ним же документами, з яких не вбачалося, що він (позивач) буде надавати послуги населенню з опалення та гарячого водопостачання (заперечення на позовну заяву від 02.03.10 року за вих. №б/н); відповідач при застосуванні тарифів у розрахунках за спожитий позивачем природний газ керувався виключно чинним законодавством України (контраргументи на позовну заяву від 09.04.10 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.07 року між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір №15п-506пг, відповідно до якого постачальник зобов’язується продати покупцю у 2007 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1 договору).

Обсяги газу визначені у п. 2.1 договору.

Згідно п.3.1 постачальник передає покупцю газ на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться у покупця (п.3.1); кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі (п.3.2), які повинні бути складені повноважними представниками сторін до 3-го числа місяця, наступного за звітним (п.3.3).

Сторони встановили, що вартість до сплати за 1000 куб.м природного газу для промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання складає 965,28 грн., з ПДВ (п.5.1). Ціна на газ, що вказана у п.5.1 цього договору, визначена на день його підписання і змінюється за рішенням компетентних державних органів України, наказами НАК «Нафтогаз України». Сторони домовилися, що у випадку зміни ціни чи порядку розрахунків за газ, нові ціни чи порядок розрахунків є обов’язковими для сторін за договором та оформлюються відповідною додатковою угодою (п.5.3).

Згідно п.6.1 договору покупець здійснює передплату за газ у розмірі 100% від місячного договірного обсягу (п.2.1) за 3 банківські дні після укладення даного договору. Подальше постачання газу здійснюється за умови 100% передплати від місячного договірного обсягу (п.2.1) не пізніше 7-ми банківських днів до початку місяця поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України (7.1).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 01.01.07 року по 31.12.07 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п.11.1) (а.с.22-25).

Сторони 28.07.07 року уклали додаткову угоду до цього договору, якою внесли зміни до п.5.1 та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 01.07.07 року по 31.12.07 року становить 1046,2800 грн. (з ПДВ) (а.с.26).

01.01.08 року між сторонами за цим спором було укладено договір №15п-506пг, зміст якого аналогічний змісту однойменного договору від 01.01.07 року.

Згідно п.5.1 договору на момент його укладення вартість 1000 куб. м природного газу для покупця як промислового споживача становила 1307,5056 грн. (з ПДВ); термін дії договору –з 01.01.08 року по 31.12.08 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п.11.1) (а.с.27-30).

Сторони уклали низку додаткових угод до цього договору, а саме:

31.03.08 року, - якою внесли зміни до п.5.1 та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 01.04.08 року по 31.12.08 року становить 1352,3712 грн. (з ПДВ) (а.с.31);

06.05.08 року, - якою внесли зміни до п.5.1 та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 01.05.08 року по 31.12.08 року становить 1457,2872 грн. (з ПДВ) (а.с.32);

12.06.08 року, - якою внесли зміни до п.5.1 та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 01.06.08 року по 31.12.08 року становить 1514,7427 грн. (з ПДВ) (а.с.33);

01.09.08 року, - якою внесли зміни до п.5.1 основного договору та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 01.09.08 року по 31.12.08 року становить 1554,4176 грн. (з ПДВ) (а.с.33);

13.11.08 року, - якою внесли зміни до п.5.1 та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 07.11.08 року по 31.12.08 року становить 1600,1808 грн. (з ПДВ) (а.с.34);

26.11.08 року, - якою внесли зміни до п.5.1 та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 15.11.08 року по 31.12.08 року становить 1892,2320 грн. (з ПДВ) (а.с.34).

01.01.09 року між сторонами за цим спором було укладено договір №15п-506пг, зміст якого аналогічний змісту однойменних договорів від 01.01.07 року та 01.01.08 року.

Згідно п.5.1 договору на момент його укладення вартість 1000 куб. м природного газу для покупця як промислового споживача становила 2190,3000 грн. (з ПДВ); термін дії договору –з 01.01.09 року по 31.12.09 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п.11.1) (а.с.35-42).

Сторони уклали низку додаткових угод до цього договору, а саме:

30.01.09 року, - якою внесли зміни до п.5.1 та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 01.01.09 року по 31.12.08 року становить 2605,6200 грн. (з ПДВ) (а.с.43);

30.04.09 року, - якою внесли зміни до п.5.1 та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 01.05.09 року по 31.12.08 року становить 2654,1060 грн. (з ПДВ) (а.с.44);

05.05.09 року, - якою внесли зміни до п.5.1 та встановили, що вартість 1000 куб. природного газу у період з 01.01.09 року по 31.12.08 року становить 2896,5360 грн. (з ПДВ) (а.с.44).

На підтвердження факту здійснення повного та своєчасного розрахунку з відповідачем за поставлений природний газ позивач надав до справи підписані обома сторонами цього спору акти взаємозвірок розрахунків за реалізацію природного газу, складені станом на 01.02.08 року (а.с.45), на 01.01.09 року (а.с.46) та на 01.01.10 року (а.с.47).

Сторони не оспорюють обсяги природного газу, наданого відповідачем на користь позивача на підставі трьох вищезгаданих договорів.

Причиною виникнення спору та звернення позивача з цим позовом до суду стали наступні документально підтверджені факти.

Як вбачається з матеріалів справи, мешканці будинку №16 по вул. Коцюбинського міста Луганська спрямували колективне звернення до Державної інспекції з контролю за цінами у Луганській області (далі –Інспекція), у якому висловили прохання про перевірку законності та обґрунтованості тарифів за поставлений відповідачем по цій справі природний газ, який використовувався позивачем для вироблення теплової енергії та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

З метою перевірки доводів цього звернення Інспекцією у період з 01.07.09 року по 07.07.09 року, з використанням документів первинного, у т.ч. бухгалтерського, обліку, було здійснено перевірку дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги у Закритому акціонерному товаристві «Фінансист»(далі –ЗАТ «Фінансист»), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Фінансист» (далі –ПАТ «Фінансист») (п.1.1статуту останнього) (а.с.10-19), - при наданні населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання у період з 01.01.07 року по 01.07.09 року

За результатами перевірки Інспекцією складено акт №335 від 07.07.09 року (а.с.50-56), згідно якому встановлено наступне.

За період з листопада 2007 року по квітень 2009 року позивачем для потреб з надання мешканцям будинку №16 по вул. Коцюбинського, 16 послуг з опалення та гарячого водопостачання було спожито 135,374 тис. куб. метрів природного газу, за що відповідачем нараховано, а позивачем сплачено 231249,08 грн., в той час, як згідно чинному законодавству слід було нарахувати та сплатити 104136,90 грн. (а.с.54).

В ході перевірки було досліджено тарифи, які помісячно були застосовані відповідачем на підставі вищезгаданих договорів; суми оплати вартості газу, нараховані фактично; суми, які слід було нарахувати, керуючись чинним законодавством, та суми, які отримані постачальником газу всупереч чинному законодавству, а саме:

обсяг спож. фактичний ціна газу нараховано слід було різниця

газу тариф для насе- витрат нарахувати (грн.)

(тис. куб.м) (ціна) лення

ХІ.2007 року 15,276 1046,28 686,00 15982,95 10479,34 5503,61

ХІІ.2007 року 15,478 1046,28 686,00 16245,85 10617,91 5627,94

І.2008 року 16,426 1307,51 686,00 21477,16 11268,24 10208,92

ІІ.2008 року 14,898 1307,51 686,00 19479,28 10220,03 9259,03

ІІІ.2008 року 7,798 1307,51 686,00 1019596 5349,43 4846,53

ІУ.2008 року 3,175 1352,37 686,00 4293,77 2178,05 2115,72

ХІ.2008 року 12,55 1600,18/1892,23 843,27 22525,55 10583,04 11942,51

ХІІ.2008 року 12,114 1892,23 872,78 22922,47 10572,86 12349,61

І.2009 року 15,265 2605,62 872,78 39774,79 13322,99 26451,80

ІІ.2009 року 10,276 2605,62 872,78 26775,35 8968,69 17806,66

ІІІ.2009 року 9,752 2605,62 872,78 25410,01 8511,35 16898,66

ІУ.2009 року 2,366 2605,62 872,78 6165,94 2065,00 4100,94

Всього 231249,08 104136,90 127112,18

За результатами перевірки Інспекція дійшла наступних висновків:

1.Тарифи на послуги з опалення та підігріву холодної води, що розраховані та застосовуються ЗАТ «Фінансист», не погоджені органами місцевого самоврядування в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та не відповідають вимогам постанови КМУ від 27.02.07 року №297; наказу Міністерства економіки України від 07.03.07 року №67 та Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 10.07.06 року №955 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27.02.07 року №297, від 24.10.07 року №1267 та від 02.04.09 року №400.

2.У період з 01.11.07 року по 30.04.09 року при застосуванні тарифів на послуги з опалення та підігріву холодної води, розраховані ЗАТ «Фінансист» на підставі тарифів, встановлених ВАТ «Луганськгаз»мешканцям будинку №16 по вул. Коцюбинського, було надлишково нараховано суму у розмірі 81802,80 грн. за рахунок включення завищених цін на газ для промислових споживачів та інших суб’єктів господарської діяльності, замість цін на газ для населення, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 29.04.06 року №605, із змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 09.04.08 року №346 (а.с.53).

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав документальних доказів, які б спростували вищенаведений висновок Інспекції щодо того, що він впродовж вказаного у акті періоду часу нарахував та фактично надмірно отримав з позивача грошові кошти у сумі 127112,18 грн.

Позивач, керуючись висновками вищезгаданого акту, долучив до позовної заяви розрахунок суми позову, згідно якому просить за період з листопада 2007 року по червень 2009 року стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 153372,09 грн. (тільки основний платіж) (а.с.48).

Суд, дослідивши доводи відповідача про те, що усі три вищезгадані договори на постачання природного газу були укладі на підставі наданих позивачем документів, з яких не вбачалося, що газ покупцем (позивачем) буде використовуватися також з метою надання мешканцям будинку №16 по вул. Коцюбинського послуг з опалення та гарячого водопостачання, - не погодився з ними, оскільки вони спростовуються наступними наявними у справі доказами.

Так, факт обізнаності ВАТ «Луганськгаз»щодо того, що природний газ, отриманий позивачем на підставі вищезгаданих договорів, буде використовуватися ним для надання мешканцям будинку №16 по вул. Коцюбинського послуг з опалення та гарячого водопостачання, підтверджується документальними доказами, підписаними відповідачем, або за його участю:

технічними умовами від 04.06.04 року за вих. №0820-ТУ на газопостачання котельної житлового будинку на перехресті вулиць Коцюбинського та Луначарського (а.с.89);

актом на пуск газу від 06.04.07 року, згідно якому здійснено пуск газу та газового обладнання квартир у буд. №16 по вул. Коцюбинського (а.с.49);

Ці твердження також спростовуються наданими до справи відповідачем (за супровідним листом №б/н від 09.04.10 року):

загальною пояснювальною запискою до дахової котельної потужністю 700 квт для теплозабезпечення житлового будинку на перехресті вулиць Коцюбинського та Луначарського у місті Луганську (2005 рік);

листом позивача від 17.02.07 року за вих. №13, який за своїм змістом фактично є заявою про включення подачі газу на дахову котельню та квартири новозбудованого житлового будинку по вул. Коцюбинського, 16;

акт №51 перевірки технічного стану димовивідного вентиляційного обладнання від 28.02.07 року на об’єкті дахова котельня на перехресті вулиць Коцюбинського та Луначарського;

акт приймання газового обладнання для проведення комплексного випробування (пуско-налагоджувальних робіт) внутрішньоцехового газопроводу дахової котельної житлового будинку на перехресті вулиць Коцюбинського та Луначарського від 06.04.07 року;

докази проведення відповідачем інструктажу мешканців буд. №16 по вул. Коцюбинського з правил безпеки користування квартирними газовими приладами;

акт приймання внутрішньо-цехового газопроводу в експлуатацію від 06.04.07 року, згідно якому було прийнято в експлуатацію дахову котельню у вищезгаданому будинку;

лист-заяву відповідача (вих.№б/н від 29.01.07 року), адресований начальнику Луганської державної інспекції у газовому господарстві Шумейку В.В., –про реєстрацію газозабезпечення дахової котельної на перехресті вулиць Коцюбинського та Луначарського;

акт на гідравлічне випробування котлів, встановлених у газовій даховій котельній житлового будинку на перехресті вулиць Коцюбинського та Луначарського міста Луганськ від 23.01.07 року;

акт про здійснення прихованих робіт з герметизації вводів інженерних мереж у газовій даховій котельні житлового будинку на перехресті вулиць Коцюбинського та Луначарського міста Луганська від 27.12.06 року; та інші.

Отже, суд вважає, що відповідач - ВАТ «Луганськгаз», укладаючи кожен із 3-х вищезгаданих договорів №15п-506пг на постачання природного газу, був достеменно обізнаний з приводу того, що:

ЗАТ «Фінансист»(назва - на момент укладення договорів) 04.06.04 року отримало технічні умови на газопостачання котельної житлового будинку на перехресті вулиць Коцюбинського та Луначарського, а у січні-квітні 2007 року обладнало та ввело у експлуатацію дахову котельню у цьому житловому будинку, - з огляду на що частину отриманого природного газу буде використовувати для надання його мешканцям послуг з опалення та гарячого водопостачання;

це товариство у названому будинку організувало ведення окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води (а.с.50-56 та ін.);

з названих причин це товариство у даному випадку щодо частини газу, яка витрачалася для потреб буд. №16 по вул. Коцюбинського, НЕ виступало у договорі як промисловий споживач або інший суб’єкт господарювання, - з огляду на що відповідач мав фактичні та правові підстави, а також реальну можливість застосовувати до нього тариф як до суб’єкта господарювання, яким чітко визначено та засобами технічного обліку зафіксовано обсяг природного газу, який ним використовується для опалення та гарячого водопостачання населення (мешканців будинку).

Це так ще й тому, що ЗАТ «Фінансист»звертало увагу відповідача на питання можливості укладення договору на постачання природного газу для потреб буд. №16 по вул. Коцюбинського, про що свідчить лист товариства від 23.10.08 року за вих. №348/10-08 на адресу ДК «Газ України», - відповідь на який не надійшла (а.с.51).

Позивач вважає спірну суму коштів у розмірі 153372,09 грн. отриманою відповідачем за його (позивача) рахунок, без достатньої підстави, всупереч вимогам чинного законодавства, а тому просить зобов’язати його повернути цю суму.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Спірні правовідносини виникли з договорів на постачання природного газу, які за своєю суттю є договорами купівлі-продажу.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим до виконання (ст.629 ЦКУ).

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач частково оспорює правомірність отримання відповідачем (постачальником, продавцем) вартості природного газу, поставленого на його користь згідно договорів №15п-506пг від 01.01.07 року, 01.01.08 року та 01.01.09 року.

          Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено наступні вимоги до правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ). Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).

Істотною умовою кожного з 3-х вищезгаданих договорів є ціна. Як сказано у частинах 1-3 ст. 632 Кодексу, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

          У даному спірному випадку ціни (тарифи) на спожитий природний газ встановлюються та регулюються уповноваженими державними органами, у тому числі –Кабінетом Міністрів України, - з огляду на що сторони, укладаючи договори на постачання природного газу та будучи обізнаними з приводу того, що частина газу буде використовуватися покупцем для надання мешканцям буд. №16 по вул. Коцюбинського послуг з опалення та гарячого водопостачання, при встановленні ціни на природний газ повинні були керуватися постановою КМУ від 29.04.06 року №605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»»(далі –постанова №605).

          Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.                     Вирішуючи цей спір, суд керується також статтею 648 ЦКУ, відповідно до якої зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

          Згідно абз.22 ст. 1 Закону України від 02.06.05 року №2633-ІУ «Про теплопостачання»теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; а під теплогенеруючою організацією у вказаному Законі розуміється суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію (абз. 24 ст. 1).

          Вищезгаданою постановою №605 (п.1 –у редакції станом на 21.12.06 року) встановлено, що з 01.01.07 року встановлено граничний рівень ціни на природний газ для котелень суб'єктів господарювання, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання за умови компенсації Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України»з державного бюджету різниці в цінах на природний газ, на рівні 686 гривень за 1 тис. куб. метрів.

          Постановою КМУ від 19.12.07 року за №1401 редакцію п.1 постанови КМУ №605 залишено чинною з 01.01.08 року, а постановою КМУ №346 від 09.04.2008 року основну постанову доповнено пунктом 1-1, відповідно до якого встановлено граничні рівні цін на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води), з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання за умови компенсації Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" з державного бюджету різниці в цінах на природний газ (гривень за 1 тис. куб. метрів): з 1 червня - 710,01; з 1 липня - 734,86; з 1 серпня - 760,58; з 1 вересня - 787,20; з 1 жовтня - 814,75; з 1 листопада - 843,27; з 1 грудня - 872,78.

          Постанова №605 в подальшому зазнала змін, а саме: постановою КМУ від 30.11.08 року за №998 з 15.11.08 року ціну за 1000 куб.м природного газу встановлено на рівні 1152,00 грн., а постановою №36 від 28.01.09 року –тарифи встановлено згідно новій редакції пункту 1 та затвердженій формулі.

          Договори, про які йдеться у цьому рішенні, не містять посилання на вказані постанови Кабінету Міністрів України.

          Керуючись вищецитованими нормативними актами, Національна комісія регулювання електроенергетики України на адресу ДК «Газ України НАК «Нафтогаз України»у листі від 09.09.08 року за вих. №5565/13/1708 надала роз’яснення, у абз. 6 якого сказано, що оскільки, виробництво теплової енергії блочними (модульними) котельнями з метою надання населенню послуг з опалення, гарячого водопостачання, відбувається за технологією, як і на підприємствах комунальної теплоенергетики (члени товариства безпосередньо природний газ на опалення від постачальника не одержують, як населення для індивідуального опалення), тому функції блочних (модульних) котелень фактично нічим не відрізняються від підприємств теплоенергетики. Модульні дахові котельні різняться від котелень іншого типу тільки технічними характеристиками.

          А у абз.8 цього листа сказано, що виходячи із зазначеного, мешканці багатоповерхових будинків, облаштованих даховими котельнями (об'єднання співвласників багатоквартирних будинків) повинні закуповувати природний газ за ціною, яка затверджена для підприємств комунальної теплоенергетики, теплових електростанцій, електроцентралей та котелень суб'єктів господарювання, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсязі, що використовується для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води).

          Таким чином, маються підстави дійти висновку, що тарифи на природний газ, поставлений відповідачем на користь позивача згідно 3-х укладених договорів, частина якого покупцем використана для надання мешканцям буд. №16 по вул. Коцюбинського послуг з теплопостачання та гарячої води, - не відповідають тарифам, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Як сказано у ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Станом на час вирішення цього спору по суті жоден з 3-х договорів, згадуваних у цьому рішенні, не визнано недійсним та не розірвано.

          З наявних у справі доказів вбачається та підтверджено позивачем, що кожен з 3-х укладених договорів в частині ціни на газ, який використовувався позивачем для надання мешканцям буд. №16 по вул. Коцюбинського послуг з опалення та гарячого водопостачання, не відповідає чинному законодавству, а саме: частині 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, згідно приписам якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          З огляду на викладене, керуючись п.1 ст. 83 ГПК України, яким встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, - суд при вирішенні цього спору визнає частково недійсним пункт 5.1 кожного з договорів №15п-506пг на постачання природного газу, укладеного між сторонами за цим спором 01.01.07 року, 01.01.08 року та 01.01.09 року, - оскільки вважає, що ціна 1000 куб. метрів природного газу, який постачався на дахову котельню будинку №16 по вул. Коцюбинського міста Луганська, повинна була визначатися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 року №605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»».

          Вирішуючи далі даний спір, суд керується частинами 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу, якою встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,202,203,215,626,628,630,632,638,648, 1212 Цивільного коджексу України, пунктів 1 та 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.06 року №605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

          1.Визнати частково недійсним пункт 5.1 договору №15п-506пг на постачання природного газу, укладеного 01.01.07 року, у місті Луганську, між Відкритим акціонерним товариством «Луганськаз»в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства та Закритим акціонерним товариством «Фінансист», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Фінансист».

2.Визнати частково недійсним пункт 5.1 договору №15п-506пг на постачання природного газу, укладеного 01.01.08 року, у місті Луганську, між Відкритим акціонерним товариством «Луганськаз»в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства та Закритим акціонерним товариством «Фінансист», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Фінансист».

3.Визнати частково недійсним пункт 5.1 договору №15п-506пг на постачання природного газу, укладеного 01.01.09 року, у місті Луганську, між Відкритим акціонерним товариством «Луганськаз»в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства та Закритим акціонерним товариством «Фінансист», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Фінансист».

          4.Позов задовольнити у повному обсязі.

5.Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Луганськаз»в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, ідентифікаційний код 03340624, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтська, 82, - повернути Приватному акціонерному товариству «Фінансист», ідентифікаційний код 31138743, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 20-г, - безпідставно отримані грошові кошти у сумі 153372 (сто п’ятдесят три тисячі триста сімдесят дві) грн. 09 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Луганськаз»в особі філії - Луганського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, ідентифікаційний код 03340624, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтська, 82, - на користь Приватного акціонерного товариства «Фінансист», ідентифікаційний код 31138743, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 20-г, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 1533 (одна тисяча п’ятсот тридцять три) грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 12.04.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 15 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа