Рішення № 89652350, 27.05.2020, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1704/19

Провадження № 2/493/129/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі :

головуючої-судді Мясківської І.М.,

за участю секретаря Пінул І.Б.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог позивача ОСОБА_2 за первісним позовом.

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить суд ухвалити рішення про вселення її до квартири АДРЕСА_1 . Позовні вимоги вмотивовані тим, що між нею та ОСОБА_1 05.05.2012 року було укладено шлюб, в шлюбі народилося двоє дітей : ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона та діти зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 .

20.04.2018 року шлюб між нею та ОСОБА_1 було розірвано, після чого останній перестав допускати її в квартиру. ОСОБА_2 стверджує, що квартира належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування, але не зважаючи на це претендує на право користування житлом яке виникло в неї в силу перебування в шлюбі з ОСОБА_1 . Припинення між ними шлюбних відносин не припиняє її права користуватися квартирою, якою вона користувалася під час шлюбу. Таке користування засноване на законі, а його припинення можливе лише за домовленістю сторін або на підставі судового рішення.

Короткий зміст позовних вимог позивача ОСОБА_1 за зустрічним позовом.

ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та просив ухвалити рішення про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності на квартиру виникло у нього на підставі договору дарування від 27.12.2012 року № 2664, вказана квартира є його особистою приватною власністю.

20.04.2018 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. В даний момент ОСОБА_2 фактично проживає в житловому будинку АДРЕСА_2 , частина якого належить їй на права приватної власності. ОСОБА_2 добровільно змінити місце реєстрації, яке відповідає її фактичному місцю проживання не бажає. На даний момент він намагається створити нову сім`ю, і подання позову ОСОБА_2 про її вселення є нічим іншим ніж як бажання запобігти цьому.

Рух справи у суді

Позов ОСОБА_2 надійшов до суду 02.10.2019 року.

Провадження у цивільній справі відкрито 05.11.2019 року та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Зустрічний позов ОСОБА_1 надійшов до суду 04.12.2019 року.

16.03.2020 року ухвалою суду зустрічна позовна заява ОСОБА_1 була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_2 , підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Позиція позивача ОСОБА_2 за первісним позовом.

27.05.2020 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі.

Позиція позивача ОСОБА_1 за зустрічним позовом.

ОСОБА_1 не визнаючи вимоги первісного позову просив задовольнити вимоги зустрічного позову посилаючись на те, що з моменту розлучення ОСОБА_2 не являється членом його сім`ї, у зв`язку з чим втратила право на користування житловим приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності на підставі договору дарування від 27.12.2012 року № 2664. На момент розгляду справи він офіційно уклав шлюб, про що відомо ОСОБА_2 яка, подаючи позов, намагалася перешкодити цьому. Факт реєстрації ОСОБА_2 в належній йому квартирі порушує його право на вільне користування та розпорядження його майном.

Фактичні обставини справи

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини.

05.05.2012 року між сторонами було укладено шлюб, в якому народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Балтського районного управління юстиції Одеській області від 21.08.2012 року та серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області від 14.05.2015 року.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 11.09.2019 року ОСОБА_2 27.02.2013 року була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності за договором дарування від 27.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Балтського нотаріального округу Пантілєєвою І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 2664.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 20.04.2018 року шлюб між сторонами було розірвано.

Між сторонами виникли неприязні стосунки в наслідок чого ОСОБА_2 08 лютого 2019 року та 26 березня 2019 року викликала працівників Національної поліції України з приводу відмови її колишнього чоловіка ОСОБА_1 допустити її до житла в якому вона зареєстрована та повернути дитину яка перебувала у ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснив, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, ч.1 ст. 405 ЦК України). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК України, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За умовами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно вселення членів сім`ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності є результатом реалізації права власника, а у члена сім`ї виникає право на користування чужим майном, тобто сервітутне право.

Аналіз положень глави 32 ЦПК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

ОСОБА_2 вселилася в квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності за договором дарування від 27.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Балтського нотаріального округу Пантілєєвою І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 2664 в якості члена сім`ї (дружини) власника квартири і набула право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до ч.2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника за наявності обставин, які мають істотне значення. На думку суду істотною обставиною є факт розлучення сторін та укладення ОСОБА_1 другого шлюбу.

За вищенаведених обставин суд вважає за неможливе задоволення первісного позову ОСОБА_2 про вселення, при цьому за тих самих обставин вбачає можливість задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 49, 77, 78, 81, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення - відмовити в повному обсязі.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати такою, що втратила право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 на користь Державної судової адміністрації України (реквізити - отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ /22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: 22030106; 27.05.2020 р., справа № 493/1704/19; ОСОБА_2 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 05.06.2020 року.

СУДДЯ