Ухвала суду № 8965211, 06.11.2008, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 2-7229/08 Головуючий в 1 інстанції: Ящук Т.І.

Доповідач : Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2008 колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: Головуючого : Желепи О.В. Суддів: Дербенцевої Т.П., Шахової Т.П. При секретарі: Денисенко С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2008 року в справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» про захист прав споживача та визнання договору та додаткової угоди недійсними, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ЗАТ «Український мобільний зв'язок» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просив винести рішення, яким стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про надання послуг мобільного зв'язку на загальну суму 912 грн. 91 коп.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до ЗАТ «Український мобільний зв'язок» з зустрічним позовом про захист прав споживача, визнання договору та додаткової угоди недійсними.

Посилаючись на ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 230 ЦК України , ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір про надання послуг стільникового зв'язку № 2959014 від 25.07.2006 року та додаткову угоду до договору № 2700781 від 25.07.2006 року.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2008 року позов Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» - задовольний частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Санки - Петербург, Російської Федерації , на користь Закритого акціонерного товариства « Український мобільний зв'язок» ( ЄДРПОУ 14333937, р/р 26008526, МФО 300335 в АППБ АВАЛЬ м. Києва) суму заборгованості у розмірі 389 грн. 25 коп. , судові витрати у розмірі 81 грн., а всього стягнути 470 ( чотириста сімдесят) грн. 25 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» про захист прав споживача та визнання договору і додаткової угоди недійсними - відмовлено. Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічного позову. В скарзі відповідач вказував на не вірне застосування норм матеріального права, а саме не застосування Закону України «Про захист прав споживачів» . Суд на думку апелянта безпідставно не звернув увагу на те, що в договорі визначена в порушення вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» непропорційно велика сума компенсації в разі невиконання споживачем своїх зобов'язань за договором, також суд не звернув уваги на те, що відповідач не замовляв послугу « утримання номеру в мережі» і така послуга була включена до договору в порушення Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 09 серпня 2005 року № 720.

В апеляційному суді відповідач доводи скарги підтримав в повному обсязі.

Представник позивача доводи скарги заперечувала. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість постановленого рішення , колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи основний позов в частині стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 не виконав умови договору, щодо оплати наданих йому послуг. Зменшуючи розмір договірної санкції за порушення умов договору, суд застосував ст. 551 ЦК України.

Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками районного суду, так як вони відповідають встановленим судом обставинам та зроблені без порушення норм матеріального права.

Так, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 25.07.2006 року між сторонами ЗАТ «Український мобільний зв'язок» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2959014 про надання послуг мобільного зв'язку , відповідно до якого відповідачу було надано телефонний номер НОМЕР_1 та особистий рахунок НОМЕР_2 .

Відповідно до розділу 1 укладеного договору, ЗАТ «УМЗ» надає абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України, загальні умови укладення даного договору та надання послуг мобільного зв'язку визначаються умовами (Правилами) користування мережами мобільного зв'язку УМЗ.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що абонент зобов'язаний користуватись послугами мобільного зв'язку у повній відповідності до умов цього договору та умов ( Правил) користування мережами мобільного зв'язку УМЗ ; своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги та плату за утримання номеру в мережі мобільного зв'язку УМЗ по всіх телефонах, зареєстрованих на його особовому рахунку ( плата за утримання номера в мережі сплачується і в тому разі, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента).

Як вбачається з роздруківки інформації про надані послуги абоненту ОСОБА_1, відповідач на підставі укладеного договору щоденно користувався мобільним зв'язком в наступні періоди : з 26.07.2006 року по 08.10.2006 року , з 29.10.2006 року по 23.11.2006 року, з 25.11.2006 року по 11.12.2006 року, з 13.12.2006 по 15.12.2006 року, а також 27.12.2006 року, 13.01.2007року, 12.02.2007 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за послуги зв'язку , наданого позивачем , станом на 01.12.2006 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 55 грн. 29 коп., про що відповідачу було надіслано рахунок № 0025912819 з пропозицією сплатити вказану суму до 16.12.2006 року.

01.02.2007 року, 01.03.2007 року, 01.04.2007 року, 01.04.2007 року відповідачу надсилались рахунки про сплату коштів у розмірі 32 грн. 70 коп. за утримання номеру в мережі. Загальна сума заборгованості, відповідно до наданого розрахунку , за надані та несплачені послуги, становить 186 грн. 09 коп. ( а.с. 6).

Крім основного договору між сторонами була укладена додаткова угода № 2700781 до договору про надання послуг мобільного зв'язку № 2959014/НОМЕР_2 від 25.07.2006 року, якою передбачено, що протягом 365 календарних днів з моменту підписання вказаної угоди абонент не має права відмовитись від основного договору та/або від цієї додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за основним договором, а надання послуг, передбачених основним договором . відбувається з урахуванням умов, встановлених цією додатковою угодою.

Відповідно з п.І.З додаткової угоди у ( а.с. 9) забезпеченням виконання зобов'язання абонента (відповідача) перед УМЗ (позивачем) не відмовлятися від основного договору та \ або від цієї додаткової угоди, зокрема - від послуг голосової телефонії за основним договором, є договірна санкція, встановлена на підставі ст. 546 ЦК України. В разі, якщо абонент відмовляється від основного договору та \ або від цієї додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом І.І. цієї Додаткової угоди (за винятком, коли причиною відмови є невиконання УМЗ своїх зобов'язань згідно з основним договором), або коли дія основного договору достроково припиняється на підставі п.5.2 основного договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку , абонент несе відповідальність у вигляді оплати на користь УМЗ договірної санкції в розмірі 2.74 грн. за кожен день, що залишився до закінчення строку , встановленого п.1.1 цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.3.4 укладеного між сторонами договору встановлено, що абонент (відповідач) має право відмовитися від послуг та припинити дію договору шляхом його розірвання після повного використання авансу, внесеного абонентом згідно п.1.3 договору, письмово попередивши про це УМЗ (позивача) за 7 календарних днів до припинення користування послугами. Для розірвання за своєю ініціативою абоненту необхідно особисто або через уповноваженого представника оформити заяву про розірвання договору. У цьому разі кінцевий розрахунок здійснюється після закінчення останнього періоду, на який припадає дата розірвання цього договору.

Як вбачається з наданої позивачем копії претензії від 07.06.2007 року ( а.с. 5), що була направлена ЗAT «УМЗ» на адресу відповідача, і отримання якої підтверджено ним в зустрічному позові, дія договору № 2959014 на номер телефону НОМЕР_1 припинена з 27.05.2007 року в зв'язку з несплатою наданих послуг відповідачем, позивач вказав про порушення відповідачем обов 'язків, визначених п. 3.2 основного договору, в частині своєчасної оплати за послуги мобільного зв'язку.

Відповідач при розгляді справи не заперечував факт припинення виконання ним своїх зобов'язань по оплаті послуг мобільного зв'язку та несплати суми, зазначеної в претензії.

Відповідно до наданого розрахунку ( а.с.6), розмір договірної санкції нарахований за період 259 днів , складає 709 грн. 66 коп. ( 259 х 2. 74 = 709 грн. 66 коп.)

У відповідності з вимогами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Частиною 1 ст.527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконувати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання і одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 615 ЦК України вказує на те, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач як сторона по договору надання послуг мобільного зв'язку в односторонньому порядку припинив виконання зобов'язань , переставши сплачувати кошти за послуги, що підтверджується розрахунком заборгованості, тому позивач обґрунтовано припинив виконання своїх зобов'язань в частині надання послуг мобільного зв'язку.

Відповідач ОСОБА_1 будь яких претензій до позивача щодо невиконання ним договірних зобов'язань в частині надання послуг мобільного зв'язку не пред'являв.

Частиною 2 ст. 615 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з вимогами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Оскільки між сторонами по справі пунктом 1.3 додаткової угоди було встановлено вид забезпечення виконання зобов'язання ( відповідальність за порушення зобов'язань) - у вигляді сплати на користь УМЗ договірної санкції в розмірі 2, 74 грн. за кожний день, що залишився до закінчення строку встановленого п. 1.1 додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ЗАТ „Український мобільний зв'язок" є обгрунтованими , а твердження відповідача про те, що встановлення вказаної договірної санкції порушує вимоги цивільного законодавства - не відповідає дійсності.

Однак, розмір нарахованої позивачем відповідно до п.1.3. додаткової угоди договірної санкції, яка за своєю правовою природою є неустойкою, значно перевищує розмір боргу.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи , що розмір нарахованої договірної санкції за невиконання умов додаткової угоди в сумі 709 грн. 66 коп. значно перевищує розмір нарахованої заборгованості - 186 грн. 09 коп. , суд першої інстанції правомірно зменшив суму нарахованої договірної санкції, згідно вимог ст. 551 ЦК України , до суми 186 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що основний позов правомірно був задоволений частково .

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладений сторонами договір добровільно, відповідачу до підписання договору були відомі всі передбачені ним умови, будь-які правові підстави для визнання договору та додаткової угоди недійсними відсутні.

З вказаними висновками районного суду, апеляційний суд також погоджується виходячи з наступного.

За своїм характером договір про надання послуг мобільного зв'язку є публічним договором ( договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться ( роздрібна торгівля, послуги зв'язку і т.д.) , а відповідно до ст. 633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги ; підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те , що при укладенні договору були порушені його права як споживача на свободу волевиявлення, і при цьому позивачем ЗАТ «УМЗ» були порушені вимоги ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними , оскільки відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідачем ні до суду першої інстанції ні в апеляційний суд не надано доказів, що позивач примусив його укласти договір на невигідних для нього умовах, адже послуги, які надає ЗАТ «УМЗ» не є такими, від яких споживач не може відмовитись, оскільки він може їх отримати і в інших виконавців.

Посилання відповідача на ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу для визнання недійсною додаткової угоди, а саме , що «споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини» , суд правомірно не прийняв до уваги . оскільки визначальним фактором для такої відмови є необгрунтоване збільшення вартості робіт ( послуг), чого за матеріалами справи судом встановлено не було.

Із матеріалів справи та документальних доказів, наданих позивачем, вбачається, що відповідач протягом часу з 26.07.2006 року по 12.02.2007 року користувався послугами мобільного зв'язку , які йому надавав позивач, і будь-яких претензій щодо неналежної якості послуг до позивача не пред'являв .

Доводи апеляційної скарги в частині того , що умови договору та додаткової угоди є нечіткими та двозначними , і відповідно до ч. 8 ст. 18 вказаного Закону повинні тлумачитись на користь споживача , не відповідають дійсності і суперечать положенням основного договору та додаткової угоди, якою передбачено, що надання послуг, передбачених основним договором, відбувається з урахуванням умов, встановлених додатковою угодою ,

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не замовляв послугу «утримання номеру в мережі» також на правильність постановленого рішення не впливають, оскільки вони не є правовою підставою для визнання угоди недійсною, а крім того « утримання номеру в мережі» , та стягнення плати за утримання номеру в мережі було прямо передбачено п 2.3. договору укладеного між сторонами, і підписуючи договір, відповідач на ці умови погодився. Крім того за умовами договору відповідач був попереджений про те, що з нього буде стягуватись плата за утримання номеру в мережі і за той період коли надання послуг йому через несплату рахунків буде зупинено. Інші доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують. Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін, доказами дослідженими в судовому засіданні, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду ухвалено без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307. 308. 314, 315. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.