Рішення № 89652041, 05.06.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/706/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватної фірми "Діоніс-95" (61166, м. Харків, пр. Науки,9; код ЄДРПОУ: 23005974) до Фізичної особи-підприємця Абу-Лух Джіхад ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) про звільнення приміщень та стягнення коштів за участю :

за участю представників:

позивача – Шителя С.О., довіреність від 02.12.2019 №02.12;

відповідача – Лагутіна І.В., ордер №085873 від 29.04.2020.

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2020 року Приватна фірма "Діоніс-95" звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Абу-Лух Джіхад, в якій просить суд:

- розірвати договір оренди нежитлових приміщень №1 від 11 лютого 2015 року, укладений між Приватною фірмою "Діоніс-95" та Фізичною особою-підприємцем Абу-Лух Джіхад;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Абу-Лух Джіхад звільнити нежитлове приміщення "Кафе з площадкою", загальною площею 10,3 кв. м, нежитлове приміщення цокольного поверху №541, загальною площею 19,7 кв. метри, які знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Науки, 9, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Абу-Лух Джіхад з вказаних нежитлових приміщень та повернути їх Приватній фірмі "Діоніс-95";

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Абу-Лух Джіхад на користь Приватної фірми "Діоніс-95" 684 250,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень №1 від 11 лютого 2015 року укладеного між Приватною фірмою "Діоніс-95" та Фізичною особою-підприємцем Абу-Лух Джіхад, а також відшкодувати позивачеві судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання за договором оренди в частині сплати орендної плоти.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №922/706/20 за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01 квітня 2020 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Судом роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2020 року відкладено підготовче засідання на 29 квітня 2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 квітня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження до 08 червня 2020 року. Відкладено підготовче засідання на 13 травня 2020 року.

13 травня 2020 року через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№10807 від 13.05.2020), в якому просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості відповідачу надати обґрунтований відзив на позовну заяву. До заяви додано акт про пожежу.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 13 травня 2020 року задоволено клопотання (вх.№10807 від 13.05.2020) представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 03 червня 2020 року.

В підготовчому засіданні 03 червня 2020 року без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 05 червня 2020 року.

Присутній в судовому засіданні 05 червня 2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.

Присутній в судовому засіданні 05 червня 2020 року представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Разом з тим суд зазначає, що відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Так, судове засідання у справі № 922/706/20 неодноразово відкладалось у зв`язку з неявкою відповідача, в тому числі за заявою відповідача, неявка представника якого у судове засідання була визнана поважною, тоді як відповідно до п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки зумовлює можливість розгляду справи судом за відсутності такого учасника справи.

Запровадженні карантинні заходи, на які постійно посилається представник відповідача, не передбачають обмеження гарантованої ст.33 Конституції України свободи пересування, зокрема - в межах м. Харкова (місцезнаходження відповідача, представника відповідача та Господарського суду Харківської області), зважаючи на що не вбачається будь-якого обґрунтування існування об`єктивних перешкод в участі у судовому засіданні, явку в яке не було визнано обов`язковою.

Подання через канцелярію суду (а не через поштову чи кур`єрську службу) заяв про відкладання судового засідання та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача, зумовлює висновок про безпідставність використання ситуації довкола запроваджених карантинних заходів як приводу для затягування розгляду справи.

Більш того, 04.05.2020 представник позивача приходив до суду для ознайомлення з матеріалами справи, про що свідчить запис на відповідному клопотанні про ознайомлення (а.с.80 т.1), що підтверджує змогу представника відповідача пересування в межах м. Харкова навіть в умовах карантину.

Обізнаність представника відповідача про судовий розгляд та факт неодноразового подання ним заяв та ознайомлення з матеріалами справи в період карантину вказує на наявність можливості письмово висловити свою позицію відносно предмету спору, невикористання якої є суб`єктивним правом відповідача, яке не може перешкоджати встановленню правової визначеності відносно розглядуваного питання.

Разом з цим, слід зазначити, що господарським судом перевірено місцезнаходження відповідача. У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відповідача є: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .71 АДРЕСА_4 (а.с.40-43 т.1). Дана адреса зазначена позивачем і у позовній заяві.

Ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі від 11 березня 2020 року, ухвали про відкладення підготовчого засідання від 01.04.2020, 29.04.2020, 13.05.2020 та ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід по суті від 03.05.2020 були направлені саме на зазначену адресу, але повернулися до суду із зазначенням причини "відсутність адресата".

Разом з тим, 03.06.2020 секретарем судового засідання було оформлено телефонограму на номер представника відповідача Лагутіна І. В. Відповідна телефонограма була прийнята останнім.

Так, відповідно до частини 2 статті 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, у разі, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

При цьому частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

11 лютого 2015 року між Приватною фірмою "Діоніс-95" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Абу-Лух Джіхад (орендар) було укладено договір оренди № 1 (надалі - Договір) (а.с.7-16 т.1).

11.02.2015 сторонами було складено та засвідчено підписами та печатками сторін акт передання-приймання об`єкту оренди (а.с.17 т.1).

01.06.2016 між Приватною фірмою "Діоніс-95" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Абу-Лух Джіхад (орендар) було укладено додаткову угоду до договору № 1 до Договору (а.с.18 т.1).

01.03.2018 між Приватною фірмою "Діоніс-95" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Абу-Лух Джіхад (орендар) було укладено додаткову угоду до договору № 2 до Договору (а.с.19 т.1).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, та рухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. АДРЕСА_5 «Кафе з площадкою», загальною площею: 10,3 кв. м., та «Нежитлове приміщення цокольного поверху № 541, загальною площею 19,7 кв. м., іменоване далі за текстом "об`єкт оренди".

Перелік рухомого майна, яке знаходиться у об`єкті оренди наведений у додатку № 1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною (п.2.2. Договору).

Об`єкт оренди може використовуватися орендарем з метою розташування ресторану, бару, кафе (п.2.3.Договору).

Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсацію комунальних і експлуатаційних платежів; інших платежів, передбачених даним договором - у відповідності з умовами даного договору (п.3.3.6.Договору), самостійно і за свій рахунок забезпечити підтримання об`єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду по А-акту, з врахуванням нормального фізичного зносу протягом всього строку дії даного договору (п.3.3.8.Договору).

Разом з тим, відповідач зобов`язався негайно повідомляти орендодавця про будь-які пошкодження, аварії або інші події, внаслідок яких нанесені (можуть бути нанесені) збитки об`єкту оренди, а також своєчасно вжити всіх можливих заходів до запобігання пошкодження (знищення) об`єкту оренди. У разі якщо об`єкт оренди був частково пошкоджений, зруйнований або постраждав від інших зовнішніх факторів в наслідок дій або бездіяльності орендаря, його працівників, агентів, підрядників, відвідувачів, запрошених осіб тощо, орендар зобов`язаний здійснити роботи з усунення таких пошкоджень та приведення об`єкту оренди до попереднього стану за власною ініціативою або на підставі письмової вимоги орендодавця, в якій зазначається строк для здійснення таких робіт (п.3.3.15 Договору.

Згідно п.п. 3.3., 6.3. Договору відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати за комунальні послуги ПФ «ДІОНІС-95».

Відповідно до п.п. 6.3., 6.11. договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.03.2018 року) відповідач зобов`язаний щомісячно, не пізніше 5 числа поточного місяця сплачувати орендну плату позивачу в розмірі 48 875, 00 грн.

Пунктом 6.13. Договору визначено, що орендар зобов`язаний самостійно розраховувати та спланувати орендну плату незалежно від факту одержання ним рахунків.

Згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 10.2 Договору встановлено, що у випадку прострочення оплати орендарем орендної плати або компенсації витрат за комунальні послуги, більш, ніж на 30 календарних днів підряд, дія договору може бути достроково припинена орендарем в односторонньому порядку. В такому випадку днем закінчення строку оренди (днем дострокового припинення договору) вважається дата, вказана в повідомленні, направленому орендарем на адресу орендаря, визначену в договорі.

Згідно п. 5.3. Договору оренди орендар повертає орендодавцю орендовані приміщення у день закінчення строку оренди (закінчення строку дії даного Договору або дострокового припинення даного Договору).

Листом № 26/1 від 26.11.2018 року ПФ «ДІОНІС - 95» завчасно повідомляла відповідача про те, що вищевказаний договір не може бути пролонгований та втрачає чинність 31.12.2018. Також цим листом відповідачу було запропоновано звільнити займані приміщення не пізніше 31.12.2018 та підписати Акти повернення майна (а.с.20-22 т.1).

Листом № 03.12 від 16.12.2019 позивач в черговий раз висунув вимогу відповідачу про звільнення приміщень через несплату орендної плати (а.с.23-24 т.1).

22.02.2020 листом № 04.01 позивач направив відповідачу повідомлення про припинення орендних відносин з вимогою звільнити орендовані приміщення та повернути їх позивачу в строк до 25.02.2020 (а.с.25-26 т.1).

Докази направлення позивачем вищезазначених листів на адресу відповідача наявні в матеріалах справи.

На вищевказані листи та повідомлення, як вказує позивач, відповідач відповіді не надав, будь-яких актів не підписано, нежитлові приміщення орендодавцю не повернуто, відповідач продовжує користуватися нежитловими приміщеннями без сплати за оренду, чим порушуються охоронювані законом права та інтереси позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору - ст. 611 ЦК України.

Згідно ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з оплати орендної плати за період з лютого 2019 року по березень 2020 року за договором оренди нежитлових приміщень №1 від 11 лютого 2015 року у розмірі 684 250,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розірвання договору оренди нежитлових приміщень №1 від 11 лютого 2015 року, звільнення та повернення орендованого майна, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору, у даному випадку своєчасного надходження коштів до бюджету за оренду майна.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав передбачених ст. 783, та п.1 ст. 784 ЦК України у порядку встановленому ст. 188 ГК України.

Так, сторонами пунктом 10.2 Договору оренди нежитлових приміщень №1 від 11 лютого 2015 року визначили, що у випадку прострочення оплати орендарем орендної плати або компенсації витрат за комунальні послуги, більш, ніж на 30 календарних днів підряд, дія договору може бути достроково припинена орендарем в односторонньому порядку. В такому випадку днем закінчення строку оренди (днем дострокового припинення договору) вважається дата, вказана в повідомленні, направленому орендарем на адресу орендаря, визначену в договорі.

Судом встановлено, що у період з лютого 2019 року по березень 2020 року відповідач, в порушення умов договору не сплачував орендну плату, на підставі чого у останнього утворилась заборгованість, яка складає 684 250,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність заборгованості відповідача по орендній платі у розмірі 684 250,00 грн., що є істотним порушення умов договору, позовні вимоги про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №1 від 11 лютого 2015 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, пунктом 5.3. Договору сторони встановили, що орендар повертає орендодавцю орендовані приміщення у день закінчення строку оренди (закінчення строку дії даного Договору або дострокового припинення даного Договору).

Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги вищезазначене, враховуючи розірвання договору нежитлових приміщень №1 від 11 лютого 2015 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про звільнення та повернення орендованого майна також підлягають задоволенню.

Суд критично ставиться до посилання представника відповідача на неможливість надання документації по справі у зв`язку з пожежею, яка відбулася у спірному приміщенні, оскільки сплата орендної плати у відповідності до умов договору та чинного законодавства України здійснюється через банківські установи. Банки, за зверненням клієнта, надають виписки з банківських рахунків, в тому числі надають детальну інформацію про здійснені клієнтом платежі.

Також відповідач, підписуючи спірний договір, зобов`язався негайно повідомляти орендодавця про будь-які пошкодження, аварії або інші події, внаслідок яких нанесені (можуть бути нанесені) збитки об`єкту оренди, а також своєчасно вжити всіх можливих заходів до запобігання пошкодження (знищення) об`єкту оренди.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази такого повідомлення відповідачем позивача у період після пожежі.

В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, які б підтверджували хоча б намагання відповідача належним чином виконати свої зобов`язання за договором нежитлових приміщень №1 від 11 лютого 2015 року.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватної фірми "Діоніс-95" до Фізичної особи-підприємця Абу-Лух Джіхад про звільнення приміщень та стягнення коштів – задовольнити.

Розірвати договір оренди №1 від 11 лютого 2015 року, укладений між Приватною фірмою "Діоніс-95" та Фізичною особою-підприємцем Абу-Лух Джіхад.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Абу-Лух Джіхад звільнити нежитлове приміщення "Кафе з площадкою", загальною площею 10,3 кв. метри, нежитлового приміщення цокольного поверху №541, загальною площею 19,7 кв. метри, які знаходяться за адресою: м.Харків, проспект Науки, 9, шляхом виселення Фізичної особи-підприємця Абу-Лух Джіхад з вказаних нежитлових приміщень та повернути їх Приватній фірмі "Діоніс-95".

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Абу-Лух Джіхад ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Приватної фірми "Діоніс-95" (61174, м. Харків, просп. Перемоги,буд. 71Б, кв. 138; ІПН: НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень №1 від 11 лютого 2015 року, укладеного між Приватною фірмою "Діоніс-95" та Фізичною особою-підприємцем Абу-Лух Джіхад, у розмірі 684 250 (шістсот вісімдесят чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп., а також судові витрати у розмірі 14 077 (чотирнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень та п.4 Прикінцевих положень Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "05" червня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко