Рішення № 89651930, 05.06.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/923/20

За позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Споживчого товариства «Корд-09» (вул. Успенська, буд.115, кв.8, м. Одеса, 65045; код ЄДРПОУ13890426)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

Суть спору: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія (далі-АТ НАК) "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Споживчого товариства (далі- СТ) «Корд-09» про стягнення пені у сумі 1 413 грн. 73 коп., 3% у сумі 258 грн. 66 коп. та інфляційних втрат у розмірі 847 грн 56 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/923/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі №916/923/20 судом було направлено на юридичну адресу СТ «Корд-09», але судову кореспонденцію повернуто поштою з позначкою «інші причини, що не дали змоги виконати обовязки щодо пересилання поштового відправлення», без зазначення конкретних причин.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі зазначає, що 23.09.2016р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та СТ «Корд-09» (Споживач) був укладений Договір постачання природного газу №3585/1617-ТЕ-23 (далі-Договір), згідно якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачу у 2016-2017рр. природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити цей газ на умовах цього Договору.

Розділом 12 Договору передбачено, що він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 23.01.2017р. сторони, зокрема, доповнили розділ 1 Договору п.1.3 такого змісту: «Необхідний Споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений у п.2.1 Договору , Споживач визначає самостійно».

Додатковою угодою №2 від 31.03.2017р. сторони, зокрема, доповнили п.2.1 Договору новим абзацем, у якому визначили, що Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.2017р. по 30.09.2017р. (включно) газ обсягом до 2,9 тис.куб.м ; виклали у новій редакції п.5.1 та п.5.2 Договору щодо ціни газу , замінили у п.8.2. Договору розмір пені з 21% річних на 16,4 % річних; продовжили строк дії Договору по 30.09.2017р. (включно).

Позивач зазначає, що на виконання цього Договору ним було поставлено Споживачу природний газ на загальну суму 110 566 грн. 37 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016р., від 30.11.2016р., від 31.12.2016р., від 31.01.2017р., від 28.02.2017р., 31.03.2017р., від 30.04.2017р.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначив, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не у строк, визначений Договором, чим порушував умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

Згідно з п.8.2. Договору ( з урахуванням додаткової угоди №2 ) у разі невиконання Споживачем п.6.1. Договору він зобов`язується оплатити Постачальнику пеню у розмірі 16,4 % річних , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З урахуванням строку прострочення сплати основного боргу за Договором, за розрахунком позивача розмір нарахованої пені за неналежне виконання зобов`язань складає 1 413 грн. 73 коп. При цьому, позивач зазначає, що розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 Господарського кодексу України та з наступного дня від дня прострочення основного зобов`язання.

Позивач також зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач зазначив, що, оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу у зазначений строк, він зобов`язаний сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 258 грн.66 коп. та інфляційні втрати у розмірі 847 грн 56 коп.

У якості нормативного обґрунтування позову позивач посилається на положення п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема ,є договори та інші правочини. Крім того, позивач зазначив, що згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Також позивач зазначив, що в силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 23.09.2016р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та СТ «Корд-09» (Споживач) був укладений Договір постачання природного газу №3585/1617-ТЕ-23 (далі-Договір), згідно якого Постачальник зобов`язався поставити Споживачу у 2016-2017рр. природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити цей газ на умовах цього Договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, між сторонами за Договором склалися правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами п.2.1 Договору Постачальник передає Споживачу у період з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) газ обсягом до 24,5 тис. куб.м. Додатковою угодою №2 від 31.03.2017р. сторони , зокрема, доповнили п.2.1 Договору новим абзацем, у якому визначили, що Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.2017р. по 30.09.2017р. (включно) газ обсягом до 2,9 тис.куб.м

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальником було поставлено Споживачу природний газ на загальну суму110 566 грн. 37 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від31.10.2016р., від 30.11.2016р., від 31.12.2016р., від 31.01.2017р., від 28.02.2017р., 31.03.2017р., від 30.04.2017р.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не у строк, визначений Договором, чим порушував умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із частиною першою ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

Згідно із п.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п.8.2. Договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 16,4 % річних , але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Отже, у даному випадку, враховуючи неналежне виконання Споживачем своїх зобов`язань щодо оплати за природний газ у строки, встановлені п.6.1 Договору, наявні правові підстави для нарахування Споживачу пені.

Судом перевірено наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок суми пені, який позивачем проведено з урахуванням положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, та встановлено, що він є вірним, та розмір пені, що підлягає стягненню становить 1 413 грн. 73 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував від повідачу 3% річних у розмірі 258 грн.66 коп. та інфляційні втрати у розмірі 847 грн 56 коп., які також підлягають стягненню з відповідач а.

За таких обставин, позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Споживчого товариства «Корд-09» про стягнення – задовольнити повністю .

2. Стягнути з Споживчого товариства «Корд-09» (вул. Успенська, буд.115, кв.8, м. Одеса, 65045; код ЄДРПОУ13890426) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, б. 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 1 413 грн. 73 коп., 3% у сумі 258 грн.66 коп., інфляційні втрати у розмірі 847 грн 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 05 червня 2020 р.. в нарадчій кімнаті

Суддя Н.В. Рога