Ухвала суду № 89651585, 03.06.2020, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

У Х В А Л А

03 червня 2020 року Справа № 926/2431/19

За позовом Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерство оборони України

до відповідача Черешського психоневролонічного будинку-інтернату

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці

про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання В.О. Нікітович

Представники:

Прокурор – Покора К.В.

Від позивача (в режимі ВКЗ) – Сосна О.М., довіреність № 220/765/д від 24.12.2019 року.

Від відповідача – не з`явився.

Від органу ДВС – не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерство оборони України звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Черешського психоневролонічного будинку-інтернату про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10 січня 2020 року у справі № 926/2431/19 задоволено позов Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерство оборони України; витребувано у Черешського психоневрологічного будинку-інтернату на користь держави в особi Міністерства оборони України земельну ділянку військового містечка № 1 (село Чудей) площею 14,7 га.

10 лютого 2020 року Господарським судом Чернівецької області видано наказ № 926/2431/19 про примусове виконання рішення.

27 травня 2020 року представник Міністерство оборони України звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить визнати неправомірним рішення-повідомлення старшого державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривко В.В. від 04 травня 2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та зобов`язати вказаного державного виконавця прийняти наказ Господарського суду Чернівецької області від 10 лютого 2020 року у справі № 926/2431/19 про витребування земельної ділянки на користь держави до виконання.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 травня 2020 року розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 03 червня 2020 року; зобов`язано Сторожинецький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України: матеріали виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області 926/2431/19 від 10 лютого 2020 року; письмові пояснення щодо поданої скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби, копії яких надіслати учасникам виконавчого провадження, докази їх надіслання надати суду до початку судового засідання.

У судовому засідання 03 червня 2020 року представник стягувача (позивача) підтримав свою скаргу на дії органу ДВС та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Прокурор при розгляді скарги в судовому засіданні 03 червня 2020 року підтримав скаргу Міністерства оборони України на дії органу ДВС та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник органу ДВС 03 червня 2020 року в судове засідання не з`явився, витребуваних документів суду не надав.

Боржник (відповідач) в судове засідання 03 червня 2020 року не з`явився, явку належного представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання. При цьому 02 червня 2020 року директор Черешського психоневролонічного будинку-інтернату звернувся до суду із письмовим клопотання про розгляд скарги без його участі.

Частиною 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка боржника та державного виконавця не перешкоджають розгляду скарги.

У судовому засіданні 03 червня 2020 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Розглянувши скаргу Міністерства оборони України на дії Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, дослідивши інші матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, заслухавши представника боржника суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10 січня 2020 року у справі № 926/2431/19 задоволено позов Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі його органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Міністерство оборони України; витребувано у Черешського психоневрологічного будинку-інтернату на користь держави в особi Міністерства оборони України земельну ділянку військового містечка № 1 (село Чудей) площею 14,7 га.

10 лютого 2020 року Господарським судом Чернівецької області видано наказ № 926/2431/19 про примусове виконання рішення.

09 квітня 2020 року Міністерство оборони України звернулось до Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства оборони України із заявою № 438 про примусове виконання рішення по господарській справі № 926/2431/19.

04 травня 2020 року Сторожинецьким районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства оборони України надіслано на адресу Міністерства оборони України повідомлення № 16740 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке отримане стягувачем 13 травня 2020 року.

Вказане повідомлення старшого державного виконавця обґрунтоване тим, що на думку державного виконавця, виконання судового рішення у цій справі не передбачає застосування зобов`язальних заходів примусового виконання рішення, а тому, на думку виконавця, виконавчий документ не відповідає вимогам пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України “Про виконавче провадження”.

Згідно з частиною 1 статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 327 Господарського процесуального кодексу унормовано, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, виконавчі документи, що підлягають примусовому виконанню, визначені статтею 3 Закону України “Про виконавче провадження”, серед яких - накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Положеннями статті 10 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

В силу частини першої статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 60 Закону України “Про виконавче провадження” визначено порядок передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.

Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (ZHOVNER v. UKRAINE, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).

Як вбачається наказ № 926/2431/19, виданий Господарським судом Чернівецької області 10 лютого 2020 року передбачає захід примусового виконання рішення - витребування у особи на користь держави земельної ділянки.

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Поняття “спосіб і порядок” виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 ЦК.

Таким чином, виконання судового рішення про витребування земельної ділянки повинно виконуватись державним виконавцем в порядку пункту 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України “Про виконавче провадження” (у редакції чинній на час виникнення правовідносин), а тому повернення виконавчого листа на підставі пункту 7 частини 4 статті 4 вказаного Закону у даному випадку суперечить вищенаведеним нормам права (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду по справі № 314/738/15-ц від 13 листопада 2019 року).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Окрім того, в силу статті 1 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України “Про виконавче провадження”, а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі “Шмалько проти України” (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина “судового розгляду”. У рішенні від 17 травня 2005 року по справі “Чіжов проти України” (заява № 6962/02), Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 статті 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Частиною 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Вищезазначене свідчить про порушення державним виконавцем законних прав та інтересів стягувача, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість скарги та її задоволення.

Керуючись статтями 12, 13, 234, 235, 339, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Міністерства оборони України на дії Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.

2. Визнати неправомірним повідомлення старшого державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривко В.В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

3. Зобов`язати старшого державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кривко В.В. прийняти наказ № 926/2431/19, виданий Господарським судом Чернівецької області 10 лютого 2020, про витребування земельної ділянки на користь держави - до виконання.

Повний текст ухвали складено та підписано – 03 червня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 ГПК України.

Суддя О.Г. Проскурняк