Рішення № 89651506, 25.05.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/701/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ", м.Харків до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 38835,63 грн. за участю представників сторін:

позивача - Вишняк С.А., директор, Зелінський С.А., дов. від 12.03.2020 року

відповідача - Петруніна К.О., дов., № 248-324/19 від 05.12.2019 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ", м.Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пені та трьох відсотків в розмірі 480051,38 грн. з підстав прострочення виконання грошових зобов`язань за договором № 238/04-60-ВК від 07 березня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 березня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ", м.Харків до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 480051,38 грн. - залишено без руху; надано позивачу строк 7 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

16 березня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" усунено недоліки шляхом надання до суду попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 14 квітня 2020 року на 11:40 годин.

31 березня 2020 року через канцелярію суду, Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" подано відзив (вхідний № 8063) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

09 квітня 2020 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" подано відповідь (вхідний № 8815) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

13 квітня 2020 року через канцелярію суду, Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" подано клопотання (вхідний № 8981) про відкладення розгляду справи, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

14 квітня 2020 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" подано заяву (вхідний № 9133) про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 37800,00 грн. пені та 1035,63 грн. 3% річних з підстав прострочення виконання грошових зобов`язань за договором № 238/04-60-ВК від 07 березня 2018 року.

Протокольною ухвалою суду від 14 квітня 2020 року на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 18 травня 2020 року на 11 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 травня 2020 року прийнято до розгляду заяву (вхідний № 9133 від 14 квітня 2020 року) позивача, в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Протокольною ухвалою суду від 18 травня 2020 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2020 року на 10:30 годин.

Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 5%.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" (позивачем, постачальником) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідачем, замовником) був укладений договір №238/04-60-ВК.

14 червня 2018 року до договору №238/04-60-ВК від 07 березня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1.

05 березня 2019 року до договору №238/04-60-ВК від 07 березня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2.

30 жовтня 2019 року до договору №238/04-60-ВК від 07 березня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язався у 2018-2019 роках поставити замовнику продукцію, визначену в Специфікацій № 1 (додаток № 1), а замовник прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно пункту 1.2. договору та додаткової угоди № 1 найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник”, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року №1749, зазначаються у специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 60 календарних днів з моменту направлення письмового замовлення замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору. Передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою:61089, м. Харків, пр. Московський, 299.

За умовами пунктів 2.3, 2.4 договору транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок, на умовах DDР м. харків, пр. Московський, 299 (згідно Інкотермс-2010). Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору становить 4500000,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 750000,00 грн.

Згідно пункту 4.1 договору замовник здійснює оплату продукції протягом 40 календарних днів з моменту здіснення поставки продукції і прийняття її за кількістю та якістю.

За приписами пункту 9.3 договору датою отримання продукції вважається дата підписання замовником товарно-супровідної документації.

Відповідно до пункту 11.4 договору за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Згідно пункту 11.5 за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 07 березня 2019 року (пункт 15.1 договору).

Також сторонами була підписана специфікація №1 до договору (додаток №1), відповідно до умов якої сторони погодили найменування продукції, кількість та ціну, а саме: пружина рулонна АСВН.753633.001 у кількості 1 шт. на суму 4500000,00 грн. у тому числі ПДВ 20% 750000,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач передав у власність відповідача продукцію на загальну суму 1800000,00 грн. в тому числі ПДВ 20%, що підтверджується наступними документами: видатковою накладною № Л-00000154 від 13 березня 2019 року на суму 450000,00 грн.; довіреністю № 343 від 11 березня 2019 року; товарно-транспортною накладною № Л-00000006 від 13 березня 2019 року про відпуск продукції на суму 450000,00 грн.; видатковою накладною № Л-00000453 від 24 липня 2019 року на суму 450000,00 грн.; довіреністю № 1150 від 24 липня 2019 року; товарно-транспортною накладною № Л-00000019 від 24 липня 2019 року про відпуск продукції на суму 450000,00 грн.; видатковою накладною № Л-00000582 від 10 вересня 2019 року на суму 450000,00 грн.; довіреністю № 1406 від 09 вересня 2019 року; товарно-транспортною накладною № Л-00000022 від 10 вересня 2019 року про відпуск продукції на суму 450000,00 грн.; та видатковою накладною № Л-00000814 від 16 грудня 2019 року на суму 450000,00 грн.; довіреністю № 1982 від 12 грудня 2019 року; товарно-транспортною накладною № Л-00000031 від 16 грудня 2019 року про відпуск продукції на суму 450000,00 грн.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та в повній відповідності до умов договору. На умовах договору, позивачем було надано Державному підприємству "Завод "Електроважмаш" рахунки для сплати партій (згідно видаткових накладних) продукції: рахунок-фактура № Л-00000194 від 12 березня 2019 року на суму 450000,00 грн.; рахунок-фактура № Л-00000571 від 24 липня 2019 року на суму 450000,00 грн.; рахунок-фактура № Л-00000709 від 10 вересня 2019 року на суму 450000,00 грн. та рахунок-фактура № Л-00000943 від 16 грудня 2019 року на суму 450000,00 грн.

З урахуванням положень пункту 4.1. договору, а також, зважаючи, що всі необхідні за умовами договору товарно-супровідні документи було підписано замовником 13 березня 2019 року, 24 липня 2019 року, 10 вересня 2019 року та 16 грудня 2019 року, відповідач мав здійснити сплату грошових зобов`язань за поставлену продукцію у строк до 22 квітня 2019 року, 01 вересня 2019 року, 19 жовтня 2019 року та 24 січня 2020 року (включно) відповідно.

Таким чином, станом на дату складання даного позову грошові зобов`язання Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", щодо здійснення сплати вартості поставленої позивачем продукції, за вказаними вище видатковими накладними, відповідачем виконані частково та з порушенням строків виконання, що підтверджується наступними банківськими виписками: з 26 квітня 2019 року до 26 квітня 2019 року платіж на суму 450000,00 грн., згідно рахунку-фактури № Л-00000194 від 12 березня 2019 року; з 11 вересня 2019 року до 11 вересня 2019 року платіж на суму 450000,00 грн., згідно рахунку-фактури № Л-00000571 від 24 липня 2019 року та з 31 жовтня 2019 року до 31 жовтня 2019 року платіж на суму 450000,00 грн., згідно рахунку-фактури № Л-00000709 від 10 вересня 2019 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки №238/04-60-ВК від 07 березня 2018 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Протягом періоду часу, з дати подання позовної заяви до суду, Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" виконало грошові зобов`язання за договором, а саме сплачено суму основного боргу за договором, що підтверджується наступними банківськими виписками: з 25 березня 2020 року до 25 березня 2020 року платіж на суму 450000,00 грн., згідно рахунку-фактури №Л-00000943 від 16 грудня 2019 року.

Згідно пункту 11.4. договору за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за коден день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку часник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарюванн, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова ума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення оржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 37800,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми пені до 5% на підставі положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Статтею 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи свою заяву про зменшення пені, відповідач посилається на скрутне фінансове становище, що призвели до порушення ним грошового зобов`язання за договором, на заборгованість по заробітній платі робітникам, на відсутність фінансування з державного бюджету, а також на відсутність будь-яких дотацій чи преференцій.

Судом встановлено, що зі статуту відповідача вбачається, що Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" не мав, не має та не мусить мати будь-якої фінансової підтримки за рахунок Державного бюджету України, адже здійснює власну господарську діяльність власними коштом. Відповідачем не наведено жодних доказів про внесення змін до його статутних документів протягом строку дії договору, а також не наведено доказів зміни його організаційно-правової форми протягом такого строку, вбачається, що на момент укладення договору відповідач усвідомлював власне положення та відсутність підстав для будь-якої державної підтримки і здійснював укладення договору на власний ризик з урахуванням положень статті 42 Господарського кодексу України. На підтвердження власного скрутного становища, відповідачем не надано жодних доказів. Також суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" також є підприємством машинобудівної галузі і забезпечує потреби не тільки стратегічного підприємства відповідача, а також потреби стратегічних підприємств оборони, енергетики, міського транспорту, залізничного транспорту, тощо і тому проблематика господарської діяльності відповідача та позивача, а також умови такої діяльності є економічно рівними. Крім того, відповідач посилаючись на можливість виникнення заборгованості перед працівниками підприємства, не враховує різницю майнових станів сторін, а також жодним чином не звертає уваги на той факт, що прострочення суми заборгованості за договором більш суттєвим чином вже впливає на можливість виникнення заборгованості перед співробітниками позивача.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи відповідача, враховуючи його фінансовий стан, а також термін прострочення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати, суд, враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про відмову в задоволення заявленого відповідачем клопотання про зменшення суми пені до 5%.

Щдо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1035,63 грн., суд зазначає наступне.

Згідно пункту 11.5 договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1035,63 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 7200,77 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр-т. Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ" (61068, м. Харків, пр-т. Московський, 179-Б, поточний рахунок IBAN №: UA053510050000026001226894300, одержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЛЕГ", код одержувача: 14111810, Банк одержувача: АТ «УкрСиббанк», м. Харків) суму пені в розмірі 37800,00 грн. з підстав прострочення виконання грошових зобов`язань за договором № 238/04-60-ВК від 07 березня 2018 року; суму 3% річних у розмірі 1035,63 грн., з підстав прострочення виконання грошових зобов`язань за договором № 238/04-60-ВК від 07 березня 2018 року та судового збору в розмірі 7200,77 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Відповідно до статті 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне рішення складено "04" червня 2020 р.

Суддя П.В. Хотенець