Рішення № 89651431, 05.06.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2020 р. Справа № 916/989/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/989/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск,1; адреса для листування: 54030, м. Миколаїв, вул.Фалєєвська,9-Б) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська,5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська,19) про стягнення 206846,25грн.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:

Між ТОВ СП «Нібулон», яке є одночасно і вантажовідправником і вантажоодержувачем за відповідними накладними, та АТ «Українська залізниця» укладено шляхом приєднання договір про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху №2 від 10.11.2019р., відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надавати послуги з організації перевезень маршрутами за розкладом руху вантажних поїздів на особливих умовах з погодженим скороченим терміном доставки вантажів. За надання таких послуг залізницею стягується додаткова провізна плата, яка складає 20 % інфраструктурної складової плати за перевезення вантажу. У зв`язку з цим, п.5.1. договору №2 від 10.11.2019р. встановлено додаткову відповідальність: «Перевізник, у випадку порушення часу прибуття маршрутного поїзду сплачує штраф шляхом перерахунку плати, яку нараховано під час прийому вантажу до перевезення, у розмірі 1%, але разом не більше 20% від провізної плати - інфраструктурної складової тарифу нарахованого в такому перевезенні (без урахування її підвищення) за кожну повну годину порушення строків починаючи з 5 години». Таким чином, позивач зазначає, що підставою для сплати штрафу відповідно до договору є прострочення доставки вантажу більш ніж на 5 годин, і за кожну наступну годину штраф становить 1% від провізної плати - інфраструктурної складової тарифу, нарахованого в такому перевезенні (без урахування її підвищення), аж до 20% - максимум. Позивач вважає, що за договором №2 від 10.11.2019р. у випадку прострочення доставки вантажу понад 25 годин нарахування штрафних санкцій фактично припиняється. З іншого боку відповідно до п.116 Статуту залізниць України мінімальний штраф в 10% стягується лише у випадку прострочення на 2 повні доби. Відтак, на думку позивача, одночасне стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу за договором і за статутом залізниць України не може вважатись подвійним застосуванням штрафних санкцій за допущене порушення. Звідси, позивач дійшов висновку про те, що у випадку прострочення по договору залізниця несе відповідальність в межах цього договору, однак, якщо залізниця прострочить термін доставки ще й за Статутом, то залізниця повинна нести відповідальність і за цим нормативним актом.

Крім того, позивач вказує, що відправляв вантаж (насіння зернових культур) відповідно до умов вищевказаного договору, зі сплатою підвищеного тарифу за пришвидшену доставку вантажу відповідно до наступних залізничних накладних: №32681769 від 06.11.2019р. (досильна накладна №44419661 від 07.11.2019р.), №33019167 від 04.12.2019р. (досильна накладна №44690352 від 04.12.2019р.), №44782712 від 25.01.2020р. Так, за накладною №32681769 від 06.11.2019р. (досильна накладна №44419661 від 07.11.2019р.) більша частина вагонів прибула без порушення строків доставки вантажу, однак, 3 вагони з невідомих причин на станцію призначення надійшли за досильною накладною №44419661 від 07.11.2019р. - 17.11.2019р. Відповідно до довідки №ЦД-14/1076 від 06.11.2019р. цей поїзд за номером №1997/1998 повинен був прибути на станцію призначення 08.11.2019р. о 13год.39хв. Ці ж відомості зазначені в п.39 накладної. Фактично 3 вагони з цієї відправки прибули за досильною накладною 17.11.2019р., тобто, із перевищенням строку доставки понад 25 годин (із урахуванням 5 годинної допустимої затримки). У зв`язку із цим, позивач вважає, що у відповідності до договору залізниця повинна сплатити штраф у розмірі 20% від інфраструктурної складової до її збільшення: (13841,00 грн.*3 вагони - (13841,00 грн.*3/6 (20 % підвищення))/100%*20% штраф = 6920,50грн. Поряд з цим, позивач вважає, що у зв`язку з тим, що строк доставки вантажу (3 вагонів) перевищив 4 доби від обумовленого за договором, то залізниця також повинна сплатити штраф у відповідності до п.116 Статуту залізниць України у розмірі 30% від провізної плати. Фактично 3 вагони прибули за досильною накладною 17.11.2019р. та вантажоодержувачу вантаж був виданий того ж дня. Як зазначено у відомості вагонів до накладної №32681769 від 06.11.2019р. за перевезення вантажу за кожен вагон було справлено 13841грн. без ПДВ. Відповідно до переліку №20191107 від 07.11.2019р. провізні платежі було справлено з урахуванням ПДВ. Таким чином, за кожен вагон за вказаною накладною було сплачено провізних платежів на суму 16609,20грн., в т. ч. ПДВ. 16609,20*3/100%*30% = 14948,28грн. Враховуючи зазначене у даному випадку позивач вважає, що штраф як за договором, так і за Статутом залізниць України підлягає сплаті у розмірі 21868,78грн. (6 920,50+14948,28).

Позивач вказав, що по накладній №33019167 від 04.12.2019р. (досильна накладна №44690352 від 04.12.2019р.) більша частина вагонів прибула без порушення строків доставки вантажу. Однак, 4 вагони з невідомих причин на станцію призначення надійшли за досильною накладною №44690352 від 04.12.2019р. - 13.12.2019р. Відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт цей поїзд повинен був прибути на станцію призначення 05.12.2019р. о 22год.29хв. Ці ж відомості зазначені в п.39 накладної. Фактично 4 вагони з цієї відправки прибули за досильною накладною 13.12.2019р., тобто, із перевищенням строку доставки понад 25 годин (із урахуванням 5 годинної допустимої затримки). Отже, у відповідності до договору залізниця повинна сплатити штраф у розмірі 20% від інфраструктурної складової до її збільшення: (13841грн.*4 - 13841грн.*4/6 (20% підвищення))/100%*20% штраф = 9227,33грн. Поряд з цим, позивач вважає, що у зв`язку з тим, що строк доставки вантажу (4 вагонів) перевищив 4 доби від обумовленого за договором, то залізниця також повинна сплатити штраф у відповідності до п.116 Статуту залізниць України у розмірі 30% від провізної плати. Фактично 4 вагони прибули за досильною накладною 13.12.2019р. та були видані вантажоодержувачу того ж дня. Як зазначено у відомості вагонів до накладної №33019167 від 04.12.2019р. за перевезення вантажу за кожен вагон було справлено 13841грн., без ПДВ. Відповідно до переліку №20191204 від 04.12.2019р. провізні платежі було справлено з урахуванням ПДВ. Таким чином, за кожен вагон за вказаною накладною було сплачено провізних платежів на суму 16609,20грн., в т. ч. ПДВ, 16 609,20*4/100%*30% - 19931,04грн. Враховуючи зазначене позивач вважає, що у даному випадку штраф як за договором, так і за Статутом залізниць України підлягає сплаті у розмірі 29158,37грн. (9227,33+19931,04).

Щодо накладної №44782712 від 25.01.2020р. позивач вказує, що відповідно до даних з особистого кабінету в системі перевезень АС Клієнт цей поїзд повинен був прибути на станцію призначення 26.01.2020р. о 22год.41хв., ці ж відомості зазначені в п.39 накладної. За цією накладною з невідомих причин вагони на станцію призначення надійшли 30.01.2020р., тобто, із перевищенням строку доставки понад 25 годин (із урахуванням 5 годинної допустимої затримки). Отже, на думку позивача, у відповідності до договору залізниця повинна сплатити штраф у розмірі 20% від інфраструктурної складової до її збільшення: (543555грн. - 543555грн./6 підвищення)/100%*20% штраф = 90592,50грн. Поряд з цим, позивач вважає, що у зв`язку з тим, що строк доставки вантажу перевищив 2 доби від обумовленого за договором, то залізниця також повинна сплатити штраф у відповідності до п.116 Статуту залізниць України у розмірі 10% від провізної плати. Як зазначено у п.34 накладної №44782712 від 25.01.2020р., за перевезення вантажу було справлено всього 543555грн., без ПДВ. Відповідно до переліку №20200126 від 26.01.2020р. провізні платежі було справлено з урахуванням ПДВ. Таким чином, загалом за вказаною накладною було сплачено провізних платежів на суму 652266грн., в т. ч. ПДВ. 652266/100%*10% = 65226,60грн. Враховуючи зазначене позивач у даному випадку обрахував штраф як за Договором, так і за Статутом залізниць України у розмірі 155819,10грн. (90592,50+65226,60).

Відповідач подав відзив на позов від 06.05.2020р. за вх.№11374/20, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 177780,15грн. штрафу, зменшити розмір штрафних санкцій по справі №916/989/20 за позовом ТОВ СП «НІБУЛОН» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» на 50% до розміру 14533,05грн. В обґрунтування заявленого відповідач зазначає, що відповідно до п.5.1. договору в редакції №2 перевізник (відповідач у справі), у випадку порушення часу прибуття маршрутного поїзду сплачує штраф шляхом перерахунку плати, яку нараховано під час прийому вантажу до перевезення, у розмірі 1%, але разом не більше ніж 20% від провізної плати - інфраструктурної складової тарифу нарахованого в такому перевезенні (без урахування її підвищення) за кожну повну годину порушення строків починаючи з 5 години запізнення. Сплата штрафу перевізником відображається перевізником в особовому рахунку замовника (позивача), як попередня оплата за надання послуг. На думку відповідача, наведений зміст пункту свідчить, що у разі пред`явлення вимоги про сплату штрафу за п.5.1. договору в редакції №2 у відповідача виникає обов`язок здійснити перерахунок плати, яку нараховано під час прийому вантажу до перевезення, та відобразити в особовому рахунку позивача, як попередню оплату за надання послуг. Таким чином, відповідач вважає, що у нього не виникало господарське зобов`язання здійснити сплату коштів позивачу у рахунок оплати штрафу, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення штрафів за п.5.1. договору в редакції №2 не підлягає задоволенню на загальну суму 106740,33 грн.: за накладною №32681769 від 06.11.2019р. (досильна накладна №44419661 від 07.11.2019р.) у розмірі 6920,50грн.; за накладною №33019167 від 04.12.2019р. (досильна накладна №44690352 від 04.12.2019р.) у розмірі 9227,33грн.; за накладною №44782712 від 25.01.2020р. у розмірі 90592,50грн.

Відповідач вважає, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин) - 10%, на три доби (більше ніж на 72 години) - 20% і на чотири доби (більше ніж на 96 годин) - 30%. На думку відповідача, у розрахунках позивачем, в деяких випадках, необґрунтовано завищено відсотки суми штрафу за прострочення термінів доставки, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню частина суми штрафу, на загальну суму 65226,60грн. Так, за накладною №44782712 від 25.01.2020р. для 3 вагонів термін доставки вантажу починається з 24-ї години дати приймання вантажу 25.01.2010р. до 30.01.2020р. о 00-15год. - дати повідомлення вантажоотримувача і становить 4 доби і 00-15 год. Розрахунковий термін доставки вантажу на відстань 448 км. - 2 доби (одна доба на кожні повні та неповні 320 км), додатково одна доба на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу - всього 3 доби. Прострочення терміну доставки вантажу менше 48 год., тому відповідач вважає, що штраф не застосовується.

Крім того, відповідач не погоджується з нарахуванням ПДВ на провізну плату та подальшим використанням цієї суми для розрахунку штрафу за прострочення терміну доставки вантажу. Посилаючись на положення п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, п.200.4. Податкового кодексу України, відповідач вказує, що позивач, отримавши від АТ «Укрзалізниця» податкову накладну, має право на бюджетне відшкодування за заявою в сумі податку фактично сплаченого отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, розраховану відповідно до п. 201.3 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку за іншими платежами, які сплачуються до державного бюджету. Відповідач відмічає, що штрафні санкції не мають відношення до договірної вартості, і ДФС з цим згодна (Узагальнююча податкова консультація щодо включення до бази оподаткування податком на додану вартість і склад витрат грошових коштів, отриманих в якості суми штрафу за затримку оплати чи постачання товарів / послуг, затверджену наказом ДПСУ від 06.07.2012р. №590). Також відповідач зауважив, що транспортний перевізник не є покупцем, і через нього покупець не відшкодовує вартість майна, або компенсацію вартості товарів / послуг; між власником майна і перевізником немає договору поставки, купівлі-продажу або дарування. Отримання відшкодування (штрафної санкції) від перевізника - є окрема бухгалтерська операція, яка не має ніякого відношення до постачання майна, а значить і нарахування ПДВ. На погляд відповідача, штрафні санкції, що підлягають сплаті, не повинні вважатися компенсацією вартості товарів (послуг), оскільки за своєю природою є різновидом відповідальності і захисту цивільних прав від порушень. Тобто, вони є не зобов`язанням компенсувати вартість товарів (послуг), а одним з видів забезпечення такого зобов`язання. Штраф сплачується не в зв`язку з компенсацією вартості товарів (послуг), а в зв`язку з порушенням боржником свого зобов`язання; штраф не збільшує вартість товару (послуг), а стимулює боржника належним чином виконувати свої зобов`язання.

За твердженням відповідача, є необґрунтованим розрахунок позивача в частині нарахування ПДВ та відповідно до наданих позивачем залізничних накладних сума провізної плати та штрафу за несвоєчасну доставку вантажу повинна складати: за накладною №32681769 від 06.11.2019р. (досильна накладна №44419661 від 07.11.2019р.): 13841 грн. х 3 х 30% = 12456,90грн. Для 3 вагонів термін доставки вантажу починається з 24-ї години дати приймання вантажу - 07.11.2019р. до 17.11.2019р. о 11-45 год. - дати повідомлення вантажоотримувача і становить 9 діб і 11-45 год. Розрахунковий термін доставки вантажу на відстань 520 км. - 2 доби (одна доба на кожні повні та неповні 320 км), додатково одна доба на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу - всього 3 доби. Прострочення терміну доставки вантажу складає 6 діб, розмір штрафу 30%: за накладною №33019167 від 04.12.2019р. (досильна накладна №44690352 від 04.12.2019р.): 13841грн.х4х30% = 16609,20грн. Для 4 вагонів термін доставки вантажу починається з 24-ї години дати приймання вантажу - 04.12.2019р. до 13.12.2019р. о 21-00год. - дати повідомлення вантажоотримувача і становить 8 діб і 21-00 год. Розрахунковий термін доставки вантажу на відстань 520 км. - 3 доби (одна доба на кожні повні та неповні 200 км), додатково одна доба на операції пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу - всього 4 доби. Прострочення терміну доставки вантажу складає 4 доби, розмір штрафу 30%. Відповідач вважає, що загальний розмір штрафу розрахований згідно ст.116 Статуту складає 29066,10грн. (без урахування накладної №44782712 від 25.01.2020р. по якій заперечення щодо необґрунтованості нарахування штрафу зазначені вище). Загальна сума позову, яка на думку відповідача не підлягає задоволенню з урахуванням зазначених вище заперечень, складає 177780,15грн. (206846,25грн. - 29066,10грн.).

Також відповідач 06.05.2020р. за вх.№11375/20 подав до справи заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, де просить суд зменшити розмір штрафних санкцій по справі № 916/989/20 за позовом на 50% до розміру 14533,05грн. Обґрунтовуючи заявлене, відповідач вказує, що основне зобов`язання з перевезення вантажу залізницею виконано в повному обсязі, доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять. Крім того, відповідач вказує, що для Укрзалізниці в чотири рази зріс коефіцієнт зі сплати земельного податку у 2019 ропі. Через це товариство має віддати 4,2 млрд. грн., що втричі більше, ніж минулоріч. Таким чином, враховуючи інші податки, рівень податкового навантаження на залізничну компанію зріс до 51- 57 %. Причиною такого стану речей стали зміни у Податковому кодексі України, що набули чинності з 1 січня 2019 року. Залізнична галузь повністю позбавлена пільги зі сплати земельного податку в розмірі 25 % нарахованої ставки. З 1 січня поточного року в Україні вступили в силу зміни до Податкового кодексу України та деяких інших нормативних актів (серед яких, зокрема, позбавлення АТ «Укрзалізниця» пільги по сплаті земельного податку - в тому числі у межах смуг відведення). Монополіст став у повному обсязі платити за всю землю, де розташовуються не тільки об`єкти інфраструктури, а й перони, перегони тощо. Обсяг оподаткованої землі збільшився на 209.4 тис. га, розкиданих по всіх областях та Києву. При цьому обсяг "земельних" податкових відрахувань зріс втричі - з 1.2 млрд. грн. у 2018 році до 4-4.2 млрд. грн. цього року. Свої наміри Укрзалізниця втілює фактично власним коштом, інших джерел доходів не було і немає. Згідно з Законом України «Про залізничний транспорт», Укрзалізниця мала б отримувати з місцевих та державного бюджетів компенсацію за пасажирські перевезення. З 1996 року ця норма не виконується. Обсяг збитків лише за 2018 рік - 12 млрд. грн., плюс капітальні вкладення в пасажирські перевезення понад 2 млрд. грн.

18.05.2020р. за вх.№12324/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зазначає, що, якщо сторони в договорі обумовили певний спосіб захисту, це не означає імперативного обов`язку використовувати лише цей спосіб захисту, жодне положення законодавства не забороняє позивачу диспозитивно обирати спосіб захисту (визначений в договорі чи в законі), який є більш ефективним у певній ситуації. Позивач вважає, що спосіб захисту порушеного права як «зобов`язати залізницю відобразити на особовому рахунку позивача певну суму штрафу» (на якій фактично наполягає відповідач) є не ефективним способом захисту порушеного права. Неефективність цього способу полягає в тому, що жодними порядками, правилами та процедурами не визначено порядку виконання такого рішення. Зауважує позивач і те, що п.5.1. договору визначає виключно самостійну та добровільну поведінку залізниці. Залізницею п.5.1. договору не виконано.

Також позивач зазначає, що у своїх запереченнях відповідач керується Правилами обчислення термінів доставки вантажів і перераховує терміни доставки вантажів відповідно до цих Правилах, однак, залізницею не було враховано наявність у даному випадку договору про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів від 10.11.2019р. в редакції №2, відповідно до якого перевезення вантажу має відбуватись за завчасно визначеним розкладом руху і прискореним терміном доставки вантажу порівняно із звичайним відправленням, за що позивач сплачує додатково 20% провізної плати. Отже, на думку позивача, строк доставки вантажу у даних конкретних правовідносинах повинен встановлюватись не Правилами обчислення термінів доставки вантажів, а відповідно до тих, про які сторони домовилися у відповідності до договору. Позивач відмічає, що сам відповідач у п. 49 кожної накладної самостійно вказував граничну дату доставки вантажу, яку і було порушено (прострочено) і від якої і слід відраховувати строк прострочення для цілей визначення штрафу відповідно до ст.116 Статуту залізниць України.

Позивач також вказує, що не нараховував ПДВ на штрафну санкцію. Позивач вказує, що ст.194.1.1. Податкового кодексу України визначено, що даний податок на додану вартість додається до ціни товарів/послуг. Отже, за твердженням позивача, ПДВ за своєю суттю - це одна із складових ринкової вартості у даному випадку - послуг з перевезення вантажу, а відтак - штраф у відповідності до п. 116 Статуту залізниць України повинен вираховуватись з повної вартості послуги перевезення вантажу, тобто, з урахуванням ПДВ. У п.31 накладної вказуються вартість послуги з перевезення вантажу без ПДВ, а як вбачається з доданих до позовної заяви переліків залізниця справляє грошові кошти з ПДВ. При цьому, сам відповідач на свої послуги нараховує ПДВ, що підтверджується відповідними переліками по кожній накладній.

18.05.2020р. за вх.№12326/20 до суду від позивача надійшло заперечення проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, де позивач просить у задоволенні такого клопотання відмовити у повному обсязі. Позивач наполягає на тому, що відповідач не надає до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про поганий майновий чи фінансовий стан відповідача. Не вбачає позивач і наведення відповідачем доводів чи доказів, які б дозволили пом`якшити вину відповідача, а відтак - і обсяг відповідальності за невиконанні зобов`язання. Позивач вважає, що у даній справі саме умисні дії відповідача були першопричиною неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з перевезення вантажу. На думку позивача, відповідачем не наведено жодних обставин про відсутність його вини у несвоєчасній доставці вантажу за спірними накладними або про наявність хоч якихось об`єктивних на те причин. Позивач вказує, що заявлена у даній справі сума штрафних санкцій є цілком співрозмірною з сумою грошових коштів, які відповідач отримує у якості плати за перевезення вантажу від ТОВ СП «НІБУЛОН» за відповідними накладними. Позивач не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між змінами в податковому законодавстві та зменшенням розміру штрафних санкцій. Також позивач зазначає, що зазначені відповідачем збитки, які нібито несе залізниця, також не підтверджені жодним документом.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2020р. відкрито провадження у справі №916/989/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

Заявою про приєднання (акцепт) до договору про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів ТОВ «СП «Нібулон» підтвердило, що в повній мірі ознайомлено з оприлюдненим АТ «Укрзалізниця» на сторінці http://uz-cargo.com/contractprojects.html договором про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів (далі - договір) станом на день подання цієї заяви, ознайомлено з всією інформацією, необхідною для виконання договору, та визнає всі умови договору; виражає волевиявлення укласти договір шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому в порядку, встановленому ст.634 Цивільного кодексу України.

За умовами договору від 10.11.2019р. перевізник (АТ «Українська залізниця») надає замовнику послуги з організації перевезень вантажів за погодженими сторонами розкладами руху вантажних маршрутних поїздів на особливих умовах з погодженим скороченим терміном доставки за одним марш рутом та визначенням пріоритетними: замовлень на перевезення вантажів, планів перевезень вантажів маршрутами (далі разом - замовлення на перевезення), заявок на подачу вагонів, забезпечення перевезень рухомим складом та самих перевезень. В частині, не урегульованій цим договором, сторони керуються ук ладеними між ними договорами про надання послуг з здійснення перевезення ван тажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (далі - основний дого вір про надання послуг). Редакція №2 договору від 10.11.2019р. набуває чинності: з 01.11.2019р. в частині п.п.3.1. - 3.4., 3.6. договору щодо замовлення послуг на грудень 2019 року та з 10.11.2019р. в частині розд. 4 договору щодо плати за надання послуг відповідно до ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України; в частині решти умов - з 03.12.2019р. відповідно до умов розд. «Порядок укладення, внесення змін та припи нення договору» договору. За наявності заперечень щодо впровадження нової ре дакції договору в строки відмінні від визначених в розд. «Порядок укладення, вне сення змін та припинення договору» договору в редакції від 26.09.2019р. замовник має право сповістити перевізника про такі заперечення, в такому випадку нова ре дакція буде впроваджена в повному обсязі з 01.12.2019р. у відносинах з ним. Запере чення замовника не приймаються, якщо він вчинив дії на виконання редакції №2 договору (п.п.1.1., 1.2., 1.3. договору).

Замовник на кожен календарний місяць завчасно надає перевізнику через АС Клієнт УЗ із застосуванням кваліфікованих електронних підписів замов лення на отримання послуги з перевезення вантажу на особливих умовах - за РРМП (далі - замовлення на РРМП) у вагонах перевізника не пізніше 10 числа мі сяця, що передує місяцю в якому здійснюватиметься перевезення, а у вагонах за мовника - не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати відправлення поїзду за РРМП. На основі наданого замовником замовлення на РРМП, перевізник визначає можливість або неможливість погодження РРМП, про що сповіщає замо вника: щодо замовлень у вагонах перевізника не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю в якому здійснюватиметься перевезення; щодо замовлень у вагонах замовника, які надано не пізніше 10 чис ла місяця, що передує місяцю, в якому здійснюватиметься перевезення, в строк ви значений п.3.2.1.; щодо замовлень у вагонах замовника, які надано після 10 числа мі сяця, що передує місяцю в якому здійснюватиметься перевезення, в строк до 5 ка лендарних днів від дня отримання такого замовлення. При погодженні та подальшій реалізації РРМП перевізник має право вносити зміни до погодженого РРМП в частині дати та часу відпра влення та прибуття не пізніше ніж за 5 календарних днів до такого РРМП за наяв ності об`єктивних причин, про що невідкладно інформує замовника. Зміну дати відправлення має бути погоджено з замовником. У випадку появи в подальшому-після погодження РРМП в порядку вказаному в п.3.2. договору (внаслідок відмови інших замовників від перевезення або інших причин) технологічної можливості для організації перевезення маршру тним поїздом за РРМП після того, як раніше замовнику було відмовлено, перевіз ник пропонує здійснити таке перевезення з урахуванням критеріїв визначених в п.3.3. договору. В такому випадку замовлення на РРМП погоджується у строки індивідуально визначені перевізником. Курсування вагонів, під час перевезення навантажених вагонів перевізника та / або замовника та порожніх вагонів замовника за РРМП, здійснюється маршрутними поїздами між погодженими станціями навантаження та / або відправлення та вивантаження та / або призначення (п.п.3.1., 3.2., 3.4., 3.5., 3.8. договору в редакції №2 від 10.11.2019р.).

Згідно п.4.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р. плата при наданні послуг з організації перевезень маршрутними по їздами за РРМП розраховується і стягується відповідно до розд. 3 Основного дого вору про надання послуг з підвищенням розміру інфраструктурної складової плати - тарифу визначеного для власного вагону (Івл) на 20%, відповідно до п.23 Розд. II Збірника тарифів (далі - інфраструктурна складова тарифу).

Перевізник, у випадку порушення часу прибуття маршрутного поїз ду сплачує штраф шляхом перерахунку плати, яку нараховано під час прийому ва нтажу до перевезення, у розмірі 1 %, але разом не більше ніж 20 %, від провізної плати - інфраструктурної складової тарифу нарахованого в такому перевезенні (без урахування її підвищення) за кожну повну годину-порушення строків починаючи з 5 години запізнення. Сплата штрафу перевізником відображається перевізником в особовому рахунку замовника, як попередня оплата за надання послуг (п.5.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р.).

Відповідно до п.п.7.1., 7.2., 7.3., 7.4. договору в редакції №2 від 10.11.2019р. договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізни ком як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/contractprojects.html. Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції ук ласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Прий маючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору. Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні повідомлення з накладенням: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акценту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення та номер договору. Договір є укладеним з дати оформлення перевізником Інформацій ного повідомлення про укладення договору.

Згідно п.8.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р. він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію - 26.09.2019р., та діє до його припинення. А редакція №2 договору - відповідно до п.1.3. договору.

На умовах договору в редакції №2 від 10.11.2019р. позивач залізницею відправив у режимі РРМП зі скороченим терміном доставки товар за накладними №32681769 (три вагони з цієї партії на станцію призначення прибули за досильною накладною №44419661), №33019167 (чотири вагони з цієї партії прибули на станцію призначення за досильною накладною №44690352), №44782712.

На підтвердження вартості послуг залізниці позивач подав до справи переліки №20191107 від 07.11.2019р., №20191204 від 04.12.2019р., №20200126 від 26.01.2020р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною першою статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Відповідно до ч.1 ст.313 Господарського кодексу України перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктами 1.1. та 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 865/5086, встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. пункту 1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Пунктом 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів передбачено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць".

Згідно з пунктом 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. Правил оформлення перевізних документів, заповнення накладної на станції призначення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил. За наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем станції призначення. У разі прибуття вантажу за накладною у паперовому вигляді за наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положення про електронний обмін документами на вантаж оформлення видачі вантажу станцією призначення здійснюється за електронною накладною (із накладенням ЕЦП). Накладна в паперовому вигляді передається до розрахункового підрозділу залізниці та, у разі потреби, видається одержувачу.

Відповідно до п.п.6.1., 6.6. Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: "Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна", у відповідному місці проставляється позначка "х" і заповнюється ця графа відправником.

Реченням другим абзацу першого пункту 8 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Згідно з абзацом другим пункту 8 вказаних Правил датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Згідно п. 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: виконання митних та інших адміністративних правил; тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці; необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин; вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника; інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Відповідно до пункту 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Згідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Положення ст.130 Статуту залізниць України передбачають, що пред`явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред`явлення до неї претензії. Право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі втрати вантажу: Відправник - за умови пред`явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред`явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред`явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову; у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред`явлення накладної; у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред`явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред`явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт?, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Як роз`яснено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 р. №01-06/420/2012 нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Так, у даній справі наявна суперечлива позиція сторін щодо можливості стягнення у судовому порядку штрафу за п.5.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р.

За порушення строків доставки вантажу за накладними №32681769 (досильна накладна №44419661), №33019167 (досильна накладна №44690352), №44782712 по п.5.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р. позивач нарахував до стягнення з відповідача 106740,33грн. штрафу.

Наразі, у п.5.1. сторони домовились про наступний спосіб та порядок нарахування і отримання штрафних санкцій за порушення перевізником строків доставки вантажу: «…Перевізник, у випадку порушення часу прибуття маршрутного поїз ду сплачує штраф шляхом перерахунку плати, яку нараховано під час прийому ва нтажу до перевезення, у розмірі 1 %, але разом не більше ніж 20 %, від провізної плати - інфраструктурної складової тарифу нарахованого в такому перевезенні (без урахування її підвищення) за кожну повну годину-порушення строків починаючи з 5 години запізнення. Сплата штрафу перевізником відображається перевізником в особовому рахунку замовника, як попередня оплата за надання послуг…».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1, 2 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України).

Як передбачено у ч.1 ст.313 ГК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.

Згідно п.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, у п.5.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р. сторони врегулювали між собою додатку відповідальність, порядок її нарахування. А також сторони визначили, що сплата штрафу перевізником відображається перевізником в особовому рахунку замовника, як попередня оплата за надання послуг.

У матеріалах справи відсутні докази того, що позивач намагався отримати від відповідача сплату штрафних санкцій у спосіб, що визначений договором та у задоволенні такої вимоги йому було відмовлено.

В даному випадку суд вважає за потрібне зазначити, що право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Таким чином, позивач наділений правом отримати задоволення своїх вимог про сплату відповідачем штрафу у порядку, що визначений п.5.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р., але при цьому позивач не довів суду наявність порушення, оспорювання або невизнання такого права з боку відповідача та безпосередньо звернення до останнього з такими вимогами. Одночасно, спосіб захисту права, передбаченого п.5.1. договору має полягати у примушенні відповідача вчинити дії, про які сторони домовились у ньому, тобто, виконати обов`язок внатурі. Не довів позивач суду також неможливість реалізувати захист такого права у судовому порядку у спосіб, що визначений у п.5.1. договору.

Згідно з частиною 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої позовні вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову (пункт 5 частини 2 зазначеної норми).

Правовою підставою для нарахування штрафних санкції по договору в редакції №2 від 10.11.2019р. позивач визначив саме його п.5.1. А предметом позову є саме грошові кошти - штраф, які позивач вважає належать йому внаслідок порушення відповідачем обов`язку щодо вчасного транспортування вантажу.

Наразі, положення ч.2 ст.313 ГК України визначають, що розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону. Звідси, ті штрафи, які можуть бути стягнуті з перевізника, визначено у законі. Імовірно з огляду на що сторони і обрали у п.5.1. договору особливий порядок сплати перевізником штрафу, який не передбачає безпосереднє стягнення.

Підсумовуючи наведене, суд вбачає, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу за порушення п.5.1. договору не може бути задоволена судом, оскільки такий спосіб захисту права є невірним, таким, що порушує принцип свободи договору. Крім того, застосування судом у наведеному випадку вказаного способу захисту (стягнення) порушуватиме основні засади господарського судочинства, визначені п.п.1, 2, 4, 5, 6 ч.3 ст.2 ГПК України, а саме: верховенство права; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 106740,33грн. штрафу, нарахованого по п.5.1. договору в редакції №2 від 10.11.2019р.

Отже, матеріали справи та пояснення сторін спору, вказують на те, що сторони визнають наявність факту прострочення залізницею доставки вантажу, однак, сторони не віднайшли згоди стосовно періоду прострочення доставки та накладних, за якими мало місце прострочення перевізника, а також базової суми, від якої слід розраховувати штраф.

З врахуванням суперечливих позиції сторін з питання нарахування штрафу згідно Статуту залізниць України, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Як свідчить наведені вище положення Статуту залізниць України, Правил обчислення термінів доставки вантажу, законодавцем врегульовано терміни доставки вантажів залізницею, виходячи із технічних можливостей залізниці у їх доставці та відстані слідування вантажу від станції відправлення до станції призначення, за яку обчислюється провізна плата.

Прострочення залізниці у доставці вантажу до станції призначення має наслідком застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, що стягується на користь одержувача у розмірі, передбаченому пунктом 116 Статуту залізниць, і розраховується у відсотковому співвідношенні до суми провізної плати, що підлягає сплаті за перевезення простроченого у доставці вантажу з урахуванням кількості діб затримки.

Приписами частини 1 статті 916 ЦК України визначено, що за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 307 ГК України встановлено обов`язок вантажовідправника сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату. Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За змістом пунктів 2, 3 Розділу I Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (далі - Збірник тарифів), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, вбачається, що тарифи, збори та плати, наведені у цьому Збірнику, застосовуються на всіх лініях залізниць широкої, вузької та європейської колій мережі залізниць України загального користування для всіх суб`єктів господарювання, які беруть участь у процесі організації та здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом. Державні регульовані тарифи встановлюються, зокрема, на внутрішні вантажні перевезення, що здійснюються на лініях широкої та європейської колій загальної мережі залізниць України, користування вагонами і контейнерами перевізника, роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в розділі III цього Збірника.

Пунктами 6, 11 Розділу I Збірника тарифів визначено, що тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України у внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті від виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України; плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в Розділі II цього Збірника. Для розрахунку плати за перевезення вантажів потрібно визначити належність вагона - перевізника, власний або орендований, у якому пред`являється до перевезення вантаж або перевезення у порожньому стані, і вибрати тарифну схему; при перевезенні вантажів у вагоні перевізника, крім транспортерів, базова ставка плати визначається як сума інфраструктурної для вагонів перевізника та вагонної складових плати (тарифу), що передбачено підпунктом 1.1.5. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів. Після встановлення номера тарифної схеми, що відповідає даному виду відправки та перевезенню, необхідно звернутись до таблиць Розділу IV цього Збірника, в яких наведені базові ставки плати за перевезення відповідно до відстані перевезення (підпункт 1.1.11. пункту 1.1. Розділу II Збірника тарифів).

Отже, законодавцем передбачено встановлення державних регульованих тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, що зумовлює визначення плати за перевезення вантажу залізницею із застосуванням тарифних схем, що встановлені Розділом IV "Ставки плати за перевезення" Збірника тарифів на перевезення вантажів.

Пунктом 1.2. Розділу IV Збірника тарифів передбачено, що плата за тарифними схемами визначається залежно від відстані перевезення, а, відтак, є провізною платою, що справляється перевізником за доставку вантажу залізницею до станції призначення.

Пунктом 6 Статуту залізниць визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу є системою цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадяться розрахунки за перевезення залізницями, тоді як збори - цінові ставки, за якими провадяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.

За змістом пункту 3 Розділу I Збірника тарифів вбачається, що поряд з платою за перевезення (провізною платою) державні регульовані тарифи також встановлюються на користування вагонами перевізника та роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких наведено в Розділі III цього Збірника. Плата за користування вагонами та збори нараховуються за ставками, які діяли в ті дні, коли надавалися послуги, а додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, що не залежали від перевізника, нараховуються за ставками, що діють на дату виникнення цих витрат (пункт 9 Розділу I Збірника тарифів).

Отже, Статутом залізниць та Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом визначено різновиди платежів, що сплачуються відправником вантажу на користь залізниці за перевезення вантажу до станції призначення, а саме тариф на перевезення вантажу як "провізна плата" за перевезення вантажу у вагонах перевізника, власному чи орендованих вагонах або перевезення вагонів у порожньому стані, що не включає вартості робіт і послуг залізниці, пов`язаних з перевезенням вантажу (суми зборів), а також "інші платежі", які включають збори за виконання робіт та надання послуг залізницею, пов`язаних з перевезенням вантажів (плата за користування вагонами перевізника, плата за проїзд провідників, плата за охорону та супроводження), та додаткові витрати під час перевезення вантажу, не передбачені тарифами та зумовлені причинами, що не залежать від залізниці як перевізника.

Пунктом 6 Статуту залізниць визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем; відповідно до пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів. Так, до накладної залізницею-перевізником вносяться відомості щодо провізної плати (графа 31), плати за проїзд провідника (графа 32), плати за охорону вантажу залізницею (графа 33), інших платежів, сплачених на станції відправлення (графи 35, 36, 37), а також усього суми платежів, сплачених відправником (графа 34).

Відтак, у графі 34 залізничної накладної відображається загальна сума платежів, сплачених відправником на користь залізниці та зазначених у графах 31-33, 35-37 такого перевізного документа, в тому числі провізної плати, як плати за перевезення, та зборів за роботи і послуги, надані залізницею під час перевезення вантажу.

Законодавцем розмежовано поняття "провізна плата", яка є регульованим державою тарифом за надання залізницею послуг з перевезення вантажів, та "інші платежі", що справляються за надання (виконання) інших, пов`язаних з перевезенням послуг і робіт.

Отже, державне регулювання тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, як провізної плати, та додаткових зборів за надання залізницею послуг і виконання робіт, пов`язаних з перевезенням вантажів, має нормативне обмеження сторін правовідносин з перевезення вантажу залізницею, що займає монопольне становище на ринку таких послуг, щодо вільного визначення у договірному порядку вартості послуги з перевезення вантажу. Договір, укладений між сторонами спору щодо перевезення вантажу залізницею, не може змінити базові тарифні ставки провізної плати, а його сторони при визначенні вартості перевезення вантажу мають керуватися приписами статей 307, 311 ГК України та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317. Приписами пункту 116 Статуту залізниць встановлено відповідальність лише за несвоєчасну доставку вантажів, за перевезення яких в залежності від відстані між станцією відправлення та станцією призначення встановлюється провізна плата як тариф за перевезення вантажів, та не передбачено відповідальності у вигляді штрафу за порушення залізницею зобов`язань щодо виконання робіт та надання інших послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, за які залізницею справляються додаткові збори; тому зарахування до провізної плати при обчисленні суми штрафу за прострочення у доставці вантажу вартості інших послуг і робіт залізниці, пов`язаних з доставкою вантажу до пункту призначення, є безпідставним та суперечить правовій природі порушеного залізницею зобов`язання з перевезення.

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №910/1524/19, в якій також колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правових позицій Верховного Суду у постановах від 27.02.2019р. у справі №910/9765/18, від 09.09.2019р. у справі №910/14170/18 та від 12.09.2019р. у справі №910/10427/18 щодо обчислення суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу залізницею, виходячи із загальної суми платежів, сплаченої відправником на користь залізниці та відображеної у графі 34 залізничної накладної, та зауважила на необхідності здійснення розрахунків штрафу в порядку пункту 116 Статуту залізниць України у відсотковому співвідношенні від суми провізної плати, зазначеної у графі 31 залізничної накладної, залежно від кількості днів прострочення у доставці вантажу.

Аналогічної позиції дотримувався Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах №910/14166/18 від 30.04.2018р., №910/850/19 від 27.05.2020р., №910/2315/19 від 14.04.2020р., Південно-Західний апеляційний господарський суд №916/2504/19 від 26.05.2020р., №916/3378/19 від 02.04.2020р., №916/2505/19 від 07.04.2020р., №916/3382/19 від 24.03.2020р.

Одночасно з підстав проведеного позивачем розрахунку штрафу слід зазначити про помилкове ототожнення позивачем строку, в який відповідач має виконати обов`язок з доставки вантажу, що обумовлений у договорі в редакції №2 від 10.11.2019р., та строку, визначеного Статутом та Правилами, від якого відліковується термін прострочення, що надає можливість нарахувати штраф саме за вказаними нормативними актами.

Судом самостійно здійснено перерахунок штрафу по всім накладним та встановлено наступне.

За накладною №32681769, за якою перевезення визначено у режимі РРМП зі скороченим терміном доставки, більшість вагонів залізницею доставлено вчасно, крім вагонів №№95410551, 95410809, 95932141, які надійшли на станцію призначення за досилочною накладною №44419661. За накладною №32681769 відправлення здійснено 06.11.2019р., а доставити вантаж залізниця мала 08.11.2019р. о 13год.39хв., тоді як три вищеперелічені вагони прибули на станцію призначення 17.11.2019р. об 11год.45хв. По накладній №32681769 відстань перевезення прийнято сторонами - 532 км., за маршрутною відправкою. Таким чином, з врахуванням пп.1.1.1. п.1.1., п.п.2.1., 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, з огляду на те, що відправка є маршрутною, термін доставки вагонів за вказаною накладною має обчислюватись виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 320 км., та, зважаючи на дату відправлення - 06.11.2019р., строк для початку обчислення штрафу - 10.11.2019р., а внаслідок фактичної доставки вантажу (досилочна накладна №44419661) 17.11.2019р. залізницею порушено встановлені Правилами нормативи на 7 діб, звідси, у позивача у відповідності до ст.116 Статуту залізниць України наявне право на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30% провізної плати. За розрахунком суду штраф за вказаною накладною складає: 13841*3*30/100=12456,90грн.

По накладній №33019167, за якою перевезення визначено у режимі РРМП зі скороченим терміном доставки (закінчується 05.12.2019р. 22:29), більшість вагонів залізницею доставлено вчасно, крім вагонів №№95606216, 95411773, 95932216, 95931978, які надійшли на станцію призначення за досилочною накладною №44690352. За накладною №33019167 відправлення здійснено 04.12.2019р., а доставити вантаж залізниця мала 05.12.2019р. о 22год.29хв., тоді як чотири вищеперелічені вагони прибули на станцію призначення 13.12.2019р. о 21год.00хв. По накладній №33019167 відстань перевезення прийнято сторонами - 532 км., за маршрутною відправкою. Таким чином, з врахуванням пп.1.1.1. п.1.1., п.п.2.1., 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, з огляду на те, що відправка є маршрутною, термін доставки вагонів за вказаною накладною має обчислюватись виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 320 км., та, зважаючи на дату відправлення - 04.12.2019р., строк для початку обчислення штрафу - 08.12.2019р., а в наслідок фактичної доставки вантажу (досилочна накладна №44690352) 13.12.2019р. залізницею порушено встановлені Правилами нормативи на 5 діб, звідси, у позивача у відповідності до ст.116 Статуту залізниць України наявне право на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 30% провізної плати. За розрахунком суду штраф за вказаною накладною складає: 13841*4*30/100=16609,20грн.

За накладною №44782712, за якою перевезення визначено у режимі РРМП зі скороченим терміном доставки (дата прибуття на станцію призначення 26.01.2020р.), вантаж відправлено 25.01.2020р., а надійшли вони на станцію призначення 30.01.2020р.

По накладній №44782712 відстань перевезення прийнято сторонами - 448 км., за маршрутною відправкою. Таким чином, з врахуванням пп.1.1.1. п.1.1., п.п.2.1., 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, з огляду на те, що відправка є маршрутною, термін доставки вагонів за вказаною накладною має обчислюватись виходячи з однієї доби за кожні повні та неповні 320 км., та, зважаючи на дату відправлення - 25.01.2020р., строк для початку обчислення штрафу - 29.01.2020р., а з огляду на фактичну доставку вантажу 30.01.2020р., не вбачаються порушеними встановлені Правилами нормативи, позаяк, у позивача у відповідності до ст.116 Статуту залізниць України відсутнє право на стягнення з відповідача штрафу.

Загалом за розрахунком суду сума штрафу, який підлягає стягненню з відповідача складає 29066,10грн.

Крім того, відповідачем 18.05.2020р. за вх.№12326/20 подано до суду заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, проти задоволення якої позивач заперечував у заяві від 06.05.2020р. за вх.№11375/20.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Отже, визначені ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України положення, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав, дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, з огляду на що суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % до розміру 14533,05грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 100105,92грн., нарахованого за положеннями ст.116 Статуту залізниць України, підлягають судом частковому задоволенню в сумі 29066,10грн.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 3102,70грн., які підлягають відшкодуванню платнику за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме в сумі 435,99грн.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск,1; адреса для листування: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,9-Б) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська,5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19) про стягнення 206846,25грн.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул.Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (54002, м.Миколаїв, Каботажний спуск,1; адреса для листування: 54030, м. Миколаїв, вул.Фалєєвська,9-Б, код ЄДРПОУ 14291113) 29066 (двадцять дев`ять тисяч шістдесят шість) грн. 10коп. штрафу, 435 (чотириста тридцять п`ять) грн. 99коп. судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск,1; адреса для листування: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,9-Б) у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 червня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук