Вирок № 89649445, 04.06.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/513/18

1-кп/467/8/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого – судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора Довбні М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Коробкової О.О.

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка кримінальне провадження №12017150130000549, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар`ївка Доманівського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, має двох дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , останнє фактичне місце проживання : АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, що визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення правопорушень та наслідків, що настали, а також форми вини, мети і мотивів

Суд визнав доведеним, 10 листопада 2017 року, близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_5 , за попередньою змовою із особою, кримінальне провадження щодо якої закрите на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року, перебуваючи біля належної ОСОБА_2 дачної ділянки № 469, розташованої АДРЕСА_3 полі №3 по вул. 14 в СТ «Олексіївський» с. Панкретове АДРЕСА_4 , де, реалізуючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного заволодіння ним, керуючись корисливими мотивами, умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, пересвідчившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, таємно викрали металевий решітчастий паркан загальною довжиною 5 метрів 81 см та висотою 1 метр 15 см, яким була огороджена вищевказана дачна ділянка АДРЕСА_5 , вийнявши його із землі, розпорядившись ним на власний розсуд і тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 400 грн. 00 коп.

Крім цього, 10 листопада 2017 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не установлено, ОСОБА_5 , за попередньою змовою із особою, кримінальне провадження щодо якої закрите на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року, перебуваючи біля належної ОСОБА_3 дачної ділянки № 478, розташованої АДРЕСА_3 полі №3 по вул. № АДРЕСА_6 в СТ «Олексіївський» с. Панкретове АДРЕСА_4 , де, реалізуючи умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного заволодіння ним, керуючись корисливими мотивами, умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пересвідчившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, проникли на огороджену територію цієї земельної ділянки, звідки повторно таємно викрали металеву ванну довжиною 1,50 м, шириною 0,70 м., висотою 0,26 м. та чавунну ванну довжиною 1,70 м, шириною 0,70 м., висотою 0,40 м., розпорядившись ними на власний розсуд і тим самим спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 720 грн. 00 коп.

Крім цього, 10 листопада 2017 року, точного часу в ході досудового розслідування не установлено, ОСОБА_5 , за попередньою змовою із особою, кримінальне провадження щодо якої закрите на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року, перебуваючи біля належної ОСОБА_4 дачної ділянки № 477, розташованої АДРЕСА_3 полі №3 по вул. №14 АДРЕСА_7 СТ «Олексіївський» с. АДРЕСА_4 , де, реалізуючи умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою незаконного заволодіння ним, керуючись корисливими мотивами, умисно, тобто, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, незаконно, тобто, не маючи будь – яких законних підстав та дозволу володільця, проникли через огорожу на територію вказаної земельної ділянки, звідки викрали металеві вироби загальною вагою 21,5 кг на суму 96 грн. 75 коп., тим самими порушивши недоторканість володіння ОСОБА_4 .

Таких висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, ураховуючи положення ст. 84 КПК України щодо доказів і оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, з урахуванням показань обвинуваченого, який в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю.

Оцінка показань сторін, а також інших доказів, наданих стороною обвиунвачення на підтвердження обставин кримінальних правопорушень

Так, допитаний в судовому засіданні у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив установлені в ході досудового розслідування та відображені у обвинувальному акті фактичні обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема, щодо місця і способу їх вчинення, а також предметів злочину.

Зокрема, обвинувачений в суді показав, що в листопаді 2017 року, точного дати та часу не пам`ятає, але вже було темно, він разом із ОСОБА_6 йшли із с. Іванівка Арбузинського району Миколаївської області в с. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області повз дачні ділянки.

Коли поряд однієї з ділянок, яка була огороджена сіткою - рабицею, вони побачили дві ванни, одну металеву і одну чавунну, то вирішили викрасти їх аби здати на пункт приймання металобрухту.

Хто запропонував здійснити крадіжку, не пам`ятає, але вирішили їх викрасти, так як були потрібні кошти.

Зайшовши через ворота, які були зачинені за допомогою проволоки, вони винесли ванни, спочатку одну, а потім і другу, на дорогу. Потім дотягнули їх до посадки, яка знаходилась неподалік, метрів за п`ятдесят, а забрали їх наступного дня, погрузивши на автомобіль.

Ванни здали на пункт приймання металобрухту в смт. Костянтитнівка, отримавши за них, точно не пам`ятає, близько 700,00 грн.

В цей же день, після того, як відтягнули ванни до посадки, відразу пішли до іншої дачі, яка знаходилась поруч, де перелізли через огорожу.

Знайшовши на території ділянки металеві предмети, зокрема, дві труби та кілька металевих вуглів, вони принесли їх до огорожі.

Коли він знаходився біля огорожі з боку дороги, а ОСОБА_6 передавав через неї знайдені ними металеві предмети, які він складав біля дороги.

Потім, вони віднести їх в посадку, де перед цим сховали дві ванни.

Потім пішли до іншої дачі, яка знаходилась напроти, де витягнули із землі частину металевої огорожі, яку також здали на пункт приймання металобрухту.

Скільки загалом здали металобрухту не пам`ятає, так само, як і скільки отримали за нього коштів.

Потерпілих особисто він не знав, лише знав, що дачні ділянки належать людям.

Спричинені потерпілим збитки не відшкодував, оскільки не має коштів, однак, плану це зробити відразу, як з`явиться заробіток.

В судовому засіданні обвинувачений вибачився перед потерпілими.

Потерпілий ОСОБА_4 , будучи допитаним в суді за правилами ст. 353 КПК України, показав, що у його користуванні перебуває дачна ділянка, яка знаходиться на полі АДРЕСА_8 .

Ділянка огороджена сіткою – рабицею, на якій є колюча проволока, а ворота зачиняються на навісний замок.

В день крадіжки, приблизно до 18 год. 10 хв. він був на дачі, все належне йому майно перебувало на своїх місцях, а огорожа була цілою.

Коли приїхав наступного дня, то біля дачі вже були поліцейські. Тоді він виявив, що із садка, який знаходиться на території ділянки, зникли металеві предмети, а саме : шматок арматури, металевий уголок, декілька труб та металеві плити.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що у 2017 році, точної дати не пам`ятає, він приїхав на дачну ділянку АДРЕСА_9 , та виявив, що зникли дві ванни, які знаходились в садку біля будинку. Одна чавунна довжиною 1,70 м., а друга металева довжиною 1,50 м.

Його ділянка огороджена сіткою, однак, вона не була пошкоджена.

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що у листопаді 2017 року вона разом із своїм чоловіком проживали на дачній ділянці АДРЕСА_10 НОМЕР_1 , яка перебувала у користуванні її чоловіка.

Одного дня, точної дати не пам`ятає, коли чоловік вийшов на прогулянку із собакою, то виявив, що відсутня частина огорожі з арматури, приблизно сім метрів.

Поліцейські приїхали того ж дня, до цього часу огорожу їй ніхто не повертав.

Ці показання обвинуваченого та потерпілих, враховуючи, що вони отримані у передбачений законом спосіб, тобто, сприймались судом безпосередньо у порядку, встановленому КПК України, суд визнає допустимим, а також належними, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають для нього значення, та, крім цього, достовірність та/чи недостовірність, можливість та/чи неможливість використання інших доказів.

Потерпілі цивільних позовів ані в ході досудового розслідування, ані під час підготовчого провадження в суді не заявляли, та, крім цього, вказали, що не бажають позбавлення обвинуваченого волі.

Також, суд, у порядку ст. 358 КПК України дослідив протоколи слідчих дій та інші, надані стороною обвинувачення документи, у яких посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Так, на підтвердження обставин по епізоду крадіжки у потерпілої ОСОБА_2 суд дослідив протокол огляду місця події від 11 листопада 2017 року, що складений слідчим СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області в присутності двох понятих та потерпілої ОСОБА_2 .

Щодо епізоду крадіжки у потерпілого ОСОБА_3 , то прокурор надав суду протокол огляду місця події від 13 листопада 2017 року, який складений слідчим СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області в присутності двох понятих та потерпілого із його дозволу (заява потерпілого від 11 листопада 2017 року).

По епізоду незаконного проникнення до володіння потерпілого ОСОБА_4 , стороною обвинувачення надано протокол огляду місця події від 13 листопада 2017 року, складений слідчим СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області в присутності двох понятих та за участю потерпілого.

Вказані джерела доказів містять відображені у них фактичні дані щодо місця вчинення правопорушення.

Згідно протоколу огляду місця події від 20 листопада 2017 року слідчим оглянуто металеві предмети, які добровільно видав ОСОБА_7 , загальною вагою 21,5 кг.

Згідно протоколу огляду місця події від 14 листопада 2017 року слідчим в присутності двох понятих оглянуто, зокрема, дві ванни, одна із яких із жовтого металу, а друга чавунна, які добровільно видала ОСОБА_8 .

Протоколом огляду місця події від 15 листопада 2017 року слідчим в присутності двох понятих та з участю потерпілої ОСОБА_2 зафіксовано відомості щодо чотирьох фрагментів металевої конструкції огорожі у вигляді зварених рифлених та гладких арматур у формі решітки.

Вказані джерела доказів містять фактичні дані щодо предметів кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2,3 ст. 185 КК України.

Зафіксовані цими протоколами предмети набули статусу речових доказів, оскільки згідно постанов слідчого СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області від 14 листопада 2017 року, від 15 листопада 2017 року та від 20 листопада 2017 року визнані такими та долучені до справи, тим самим установлено спеціальний режим їх використання в рамках цього кримінального провадження.

Згідно висновку експерта про вартість майна від 08 грудня 2017 року (правова підстава проведення експертного дослідження – постанова слідчого СВ Арбузинс ького ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області від 06 грудня 2017 року) вартість металевого паркану загальною довжиною 5,81 м., висотою 1, 15 м. станом на дату оцінки становить 400 грн. 00 коп.

Згідно висновку експерта про вартість майна від 08 грудня 2017 року (правова підстава проведення експертного дослідження – постанова слідчого СВ Арбузинс ького ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області від 06 грудня 2017 року) вартість ванни металевої розмірами 1,5х0,7х0,36 м та ванни чавунної розмірами 1,7х0,75х0,4 м станом на дату оцінки загалом становить 720 грн. 00 коп.

Протоколом слідчого експерименту із додатком – фото таблицею (зображення №1-№10), як слідчої дії, що була проведена слідчим СВ Арбузинського ВП Братського ВП ГУНП в Миколаївській області з участю підозрюваного ОСОБА_1 та в присутності двох понятих, підтверджуються дані щодо місця вчинення кримінальних правопорушень та перебігу їх подій.

Зокрема, згідно вказаного протоколу ОСОБА_1 вказав на місце, куди він прибув разом із особою, кримінальне провадження щодо якої закрите ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року, на територію дачної ділянки № 469, де він разом із вказаною особою зняли металевий решітчастий паркан, показав напрямок, куди вони понесли його.

Крім цього, ОСОБА_1 показав територію дачної ділянки № НОМЕР_2 та на місце, де він разом із особою, кримінальне провадження щодо якої закрите ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року знайшли металеві ванни та напрямок, у якому вони їх понесли.

Також в ході слідчого експерименту ОСОБА_1 показав територію дачної ділянки № НОМЕР_3 та місце, де ним спільно з особою, кримінальне провадження щодо якої закрите ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 січня 2019 року, було знайдено металеві предмети та на місце, де ними було продано решітчастий паркан та дві металеві ванни.

Тож, усі ці докази у їх сукупності підтверджують дійсне існування обставини і фактів, регламентованих ст. 91 КПК України, щодо події інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень (часу, місця, способу і обставин його вчинення), у тому числі перебігу подій, у цілому, винуватості обвинуваченого, як то, форми його вини, мотивів і мети вчинених діянь, а також наслідків, що настали і ознак, що кваліфікують діяння.

Стосовно ж наданих стороною обвинувачення процесуальних документів, як то, постанов про призначення судових експертиз, про визнання предметів речовими доказами, про об`єднання матеріалів кримінального провадження та про перекваліфікацію кримінального правопорушення, то суд виходить із того, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів учиненого правопорушення, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх ( рішення ЄСПЛ від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії»), у ті частині, що вони свідчать про хід досудового розслідування згідно установленої кримінальним процесуальним законом процедури.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту і потерпілими, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Зокрема, прокурор не заявляв про допит свідків сторони обвинувачення, зіславшись на достатність наданих ним доказів, у той час як обвинувачений та потерпілі своїх доказів, у тому числі, на підтвердження чи спростування висунутих прокурором обвинувальних тез не надавали.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що установлює санкцію за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений

За таких обставин, суд, за своїм внутрішнім переконанням, сформованим у порядку ст. 94 КПК України, шляхом оцінки наданих у його розпорядження доказів, як кожного окремо, так і їх сукупності, у тому числі, їх обсягу, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 162 КК, ч.2, 3 ст. 185 КК України за обставин, доведених судом із таким ступенем достовірності доказів, за якого тягар доведення із сторони обвинувачення суд визнає знятим, тобто «поза розумним сумнівом».

Підстав для виходу за межі висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у частині правової кваліфікації його дій у порядку ч.3 ст. 337 КПК України суд не вбачає.

Тому у світлі установлених фактичних обставин справи шляхом зіставлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню у цьому випадку, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи та порушення його недоторканості; за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена за попередньою змовою групою осіб та за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб та поєднана з проникненням до сховища.

Мотиви призначення покарання

Тож, вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, в аспекті ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суд ураховує класифікацію злочинів за ст. 12 КК України, відповідно до якої інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості (ч.1 ст. 162 КК України), середньої тяжкості ( ч.2 ст. 185 КК України) та тяжких злочинів (ч.3 ст. 185 КК України).

А також особливості й обставини їх вчинення у даному, конкретному випадку, тобто форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, як то, кількість епізодів злочинної діяльності, розмір матеріальної шкоди, спричинений кожному із потерпілих, а також його поведінку до, під час та після вчинення інкримінованих діянь.

Крім того, суд враховує ставлення обвинуваченого до скоєних ним діянь, зокрема, останній свою вину визнав повністю, дав правдиві показання, оскільки вони за своєю суттю збігаються з сукупністю інших досліджених судом доказів, не перешкоджав ходу досудового розслідування і виразив готовність нести покарання згідно із законом.

В той час як обвинувачений одружений, має сім`ю, до складу якої входить дружина та двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване у встановленому законом порядку місце реєстрації, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря – нарколога та лікаря – психіатра не перебуває, не знаходиться на обліку уповноваженого органу з питань пробації, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але на час ухвалення цього вироку судимість погашена, оскільки 23 липня 2013 року звільнений від відбування покарання умовно – достроково на підставі ухвали Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2013 року (ч.3 ст. 90 КК України).

Обставиною, що пом`якшує покарання, згідно із ст.ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки обвинувачений засудив свої вчинки, вибачився перед потерпілими в судовому засіданні, виразив намір відшкодувати їм спричинену шкоду, давав правдиві показання як в ході досудового розслідування, так і вході судового розгляду, не перешкоджав слідству.

Обставин, які б отяжили покарання, згідно із ст. 67 КК України, суд не установив.

За такого, суд переконаний, що покарання обвинуваченому належить призначити у межах санкції ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі, у межах санкцій ч.2,3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 70 КК України та із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків із числа регламентованих ст. 76 того ж Кодексу.

Зокрема, санкція ч.3 ст. 185 КК України не передбачає більш м`яких видів покарання, аніж позбавлення волі, у той час, як більш м`які види покарання, що визначені санкціями ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 185 КК України, не можуть бути застосовані у цьому конкретному випадку.

Так, з огляду на тяжкість вчиненого злочину, зокрема, кількість епізодів злочинної діяльності та з урахуванням майнового стану обвинуваченого, який не працевлаштований і не має офіційного доходу, суд позбавлений можливості призначити йому покарання у виді штрафу, як те можливо згідно санкції ч.1 ст. 162 КК України.

Покарання у виді виправних робіт, як передбачає санкція ч.1 ст. 162 КК України, в силу ч.1 ст. 57 КК України, апріорі, не може бути призначене ОСОБА_1 , оскільки, як зазначено судом вище, він не працевлаштований.

Призначення покарання у виді арешту, згідно із санкцією ч.2 ст. 185 КК України, з огляду на особу обвинуваченого та обставини вчинення злочину, у тому числі, й кількість епізодів злочинної діяльності, буде недостатнім для досягнення цілей покарання, що визначені ст. 50 КК України.

А приймаючи рішення про призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, суд урахував особу ОСОБА_1 , зокрема, як сукупність фізичних, соціально - демографічних, психологічних, правових і морально - етичних ознак, у тому аспекті, що він має сім`ю, дітей, притягувався до кримінальної відповідальності, однак, звільнився умовно – достроково і на цей час судимість є погашеною, а тому про можливість його належної соціалізації і допустиму репутацію свідчить характер вчиненого кримінального правопорушення, лише одне із яких є тяжким злочином, поведінка після вчинення злочину та відсутність будь-яких непомірних наслідків для інтересів суспільства, які б безумовно превалювали над принципом поваги до свободи особистості і дали б змогу суду прийти до висновку про необхідність призначення більш суворого покарання у цьому випадку.

При цьому суд виходив із наявних у нього дискреційних повноважень щодо призначення покарання і прийшов до висновку, що визначена його міра є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень), як ним самою, так і іншими особами.

Як наслідок, визначене судом покарання у виді позбавлення волі, за таких обставин, з огляду на відсутність передумов для застосування ст.ст. 69, 69-1 України, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним, отже, несвавільним, і пропорційним, тобто, таким, аби не становити надмірного тягаря для особи.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Крім того, суд ураховував відомості із досудової доповіді відносно обвинуваченого, складної інспектором Арбузинського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Миколаївській області, згідно якої ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб – як середній.

Проте, суд ураховує, що формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження ніким не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує згідно із правилами ст. 100 КПК України, у той час, як процесуальні витрати документально не підтверджені, тому суд не застосовує правила їх розподілу у цьому провадженні.

Щодо питання запобіжного заходу, то обвинувачений згідно із імперативною вимогою ч.1 ст. 337 КПК України підлягає негайному звільненню з –під варти в залі суду, оскільки суд дійшов висновку про його звільнення від відбування покарання.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 100, 124, 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 162, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання :

-за ч.1 ст. 162 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

-за ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

-за ч.3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: 1) періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У порядку ч.1 ст. 337 КПК України негайно звільнити ОСОБА_1 з –під варти в залі суду.

Речові докази у справі – трубу з чорного металу діаметром 120 мм довжиною 98 см., трубу з чорного металу діаметром 120 мм довжиною 98 см., трубу з чорного металу діаметром 21 мм довжиною 205 см, трубу з чорного металу діаметром 120 мм довжиною 251 см., трубу з чорного металу діаметром 16 мм довжиною 223 см., металеву арматуру діаметром 21 мм довжиною 169 см металеву арматуру діаметром 21 мм довжиною 187 см рифлену арматуру діаметром 9 мм довжиною 218 см, загальною вагою 21,5 кг – залишити у володінні ОСОБА_4 .

Речові докази – металеву ванну розміром 1,5х0,7х0,36 м та чавунну ванну розміром 1,7х0,75х0,4 м – повернути ОСОБА_3 , як законному володільцю.

Речові докази – чотири фрагменти металевої конструкції огорожі у вигляді зварених між собою рифлених та гладких арматур у формі решітки, загальною вагою 74 кг – повернути ОСОБА_2 , як законному володільцю.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.В. Явіца