Рішення № 8964552, 12.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/1812.03.10 За позовомДочірнього підприємства АТ НДІРВ "Фірма "Радмір"

до Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Головне управління державного казначейства України у місті Києві,

2) Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

простягнення заборгованості Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Галабала М.В., Єкимова О.В. –представники

від відповідача Надорак В.В. –представник

від третьої особи-1Олешко О.М. –представник

від третьої особи-2Басурова О.А. –представник Рішення прийняте 12.03.2010, оскільки 05.03.2010 в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.03.2010 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою присутніх представників учасників судового процесу оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство АТ НДІРВ "Фірма "Радмір" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач)боргу у розмірі 1497 500,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 209 650,00 грн. та 3% річних у розмірі 45 909,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору постачання № 21/158-08 від 14.10.2008, відповідач не виконав свої зобов’язання з оплати за поставлений товар.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає про існування заборгованості у розмірі 1497 500,00 грн., однак, з огляду на те, що відповідачем не було отримано бюджетне фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок відповідно до ч. 2 п. 5.1 Договору постачання, зі сторони відповідача відсутнє прострочення виконання зобов’язання по оплаті отриманого товару. Окрім того, відповідач заперечив проти позову в частині стягнення інфляційних втрат та 3% процентів річних, оскільки умовами договору дані санкції не передбачені.

Третя особа-1 у письмових поясненнях зазначає, що не є учасником спірних правовідносин та права і охоронювані законом інтереси позивача не порушувала.

Третя особа-2 у письмових поясненнях зазначає, що нею були здійснені всі можливі передбачені бюджетним законодавством дії для уникнення порушення Бюджетного кодексу України з боку головних розпорядників бюджетних коштів. Також третя особа-2 вважає, що виходячи з очікуваних надходжень до бюджету бюджетні зобов’язання в листопаді та грудні 2008 року не беруться та не підлягають оплаті.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

В С Т А Н О В И В:

14.10.2008 між Дочірнім підприємством АТ НДІРВ "Фірма "Радмір" (постачальник) та Головним управлінням охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(покупець) був укладений Договір постачання № 21/158-08 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору постачальник передає у власність покупця, а покупець сплачує за устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (апаратура електродіагностична), Лот №2: система ультразвукова, багатофункціональна (надалі –Товар), в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до Договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що приймання-передача Товару оформлюється видатковою накладною, яка підписується матеріально-відповідальними особами кожної із сторін Договору.

На виконання Договору позивач 12.11.2008 поставив відповідачу товар на загальну суму 1497500 грн., а саме п’ять приладів ультразвукових скануючих "Ultima PA" за накладною №480 від 12.11.2008.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній видатковій накладній, актом від 12.11.2008 та довіреністю на отримання товару, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином.

У п. 5.1 Договору зазначено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України на умовах відтермінування платежу на 15 календарних днів. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар, здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати отримання покупцем на свій реєстраційний рахунок бюджетного призначення на фінансування закупівлі.

Судом встановлено, що Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)не виконало свої зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлений товар. Факт відсутності оплати за поставлений товар був підтверджений представником відповідача у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач стверджує, що на час розгляду спору ним не було отримано бюджетне фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок відповідно до п. 5.1 Договору, а тому з його сторони відсутнє прострочення виконання зобов’язання по оплаті товару.

Однак дане твердження суд не приймає. Пункт 5.1 Договору викладений у такій редакції: "У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати отримання покупцем на свій реєстраційний рахунок бюджетного призначення на фінансування закупівлі", тобто відстрочення платежу пов’язується саме з отриманням бюджетного призначення, а не коштів чи фінансування.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Бюджетного кодексу України бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування. Таким чином, договір пов’язує оплату товару саме з наявністю бюджетного призначення, тобто - з передбаченням у бюджеті міста Києва чи кошторисі Відповідача наявності бюджетного повноваження на оплату закупівлі, а не фактичним надходженням грошових коштів на реєстраційний рахунок.

На оплату за поставлений товар відповідно до Договору №21/158-08 відповідач мав належне бюджетне призначення –кошти на оплату були передбачені як у бюджеті міста Києва, так і кошторисі виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що підтверджується поясненнями представника відповідача.

Отже, відповідач мав здійснити розрахунки з позивачем за отриманий товар протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару, а саме до 27.11.2008.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтею 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Таким чином, законодавство України не прив’язує виконання місцевого бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Окрім того, суд не вважає обґрунтованими посилання відповідача на п. 3 ч. 8 ст. 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань. Дана норма регламентує лише механізм здійснення казначейством розрахункового обслуговування рахунків розпорядників бюджетних коштів, а не порядок виконання договірних зобов’язань бюджетних установ.

До того ж, як слідує з пояснень Головного фінансового управління, бюджетні зобов’язання в листопаді та грудні 2008 року взагалі не беруться та не підлягають оплаті.

Тому отримання бюджетного фінансування на здійснену відповідачем закупівлю товару не можна розглядати як подію, яка неминуче настане, в розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, установи мають право брати зобов’язання щодо видатків або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійснення платежів для погашення зобов'язань минулих періодів; обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов’язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов’язаннями в поточному році.

Таким чином, законодавством України передбачено, що зобов’язання минулих періодів повинні здійснюватися в першу чергу, вони мають пріоритетне значення.

Бюджетне зобов’язання щодо оплати поставки по Договору постачання № 21/158-08 виникло у 2008 році, оскільки поставка у повному обсязі була здійснена у листопаді 2008 року.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України відповідач в листопаді 2008 прийняв до сплати та зареєстрував в Головному управлінні державного казначейства у м. Києві фінансове зобов’язання у розмірі 1497 500,00 грн. за Договором № 21/158-08, що підтверджується відповіддю Головного управління державного казначейства у м. Києві на запит суду № 05-04/316-2647 від 12.03.2010.

Витрати на реалізацію цього бюджетного зобов’язання були передбачені у бюджеті міста Києва на 2008 рік. Зокрема, згідно з додатком №3 до рішення Київської міської ради від 17 січня 2008 року №3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік" Головному управлінню охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)передбачено бюджетних видатків на загальну суму 2374873900 грн. Видатки в межах цих обсягів у 2009 році здійснювалися, однак позивач не отримав оплати за поставлений ще у 2008 році товар. Тобто відповідач всупереч п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ не здійснив оплату бюджетного зобов’язання, що виникло у попередньому бюджетному періоді.

Разом з тим, відповідно до п. 1.1 рішення Київської міської ради від 09.07.2009 №996/2052 "Про затвердження звіту про виконання міського бюджету м. Києва за 2008 рік" дохідна частина бюджету міста Києва на 2008 рік склала 16779727200 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором постачання №21/158-08 і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, а також посилання третьої особи-2 зменшення очікуваних надходжень до бюджету не звільняє відповідача від виконання зобов’язань щодо оплати поставленого та прийнятого товару, тому судом не приймається.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1497 500,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 209 650,00 грн. та 3% річних у розмірі 45 909,66 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач розглядає суми інфляційних витрат та 3% річних як штрафні санкції за порушення ним зобов’язання щодо оплати за поставлений товар. Однак суми інфляційних витрат та 3% річних не можна вважати санкцією (відповідальністю) і вони нараховуються незалежно від того, чи передбачені у договорі.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Оскільки факт неналежного невиконання відповідачем свого зобов’язання по сплаті поставленого та отриманого товару встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 185825,32 грн. – інфляційні втрати та 45 898,22 грн. –3% річних.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)(01034, м. Київ, вул. Прорізна, 19, ідентифікаційний код 02012906, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Дочірнього підприємства АТ НДІРВ "Фірма "Радмір" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271, ідентифікаційний код 24487685) заборгованість за Договором постачання № 21/158-08 від 14.10.2008 у розмірі 1497500 (один мільйон чотириста дев’яносто сім тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 185825 (сто вісімдесят п’ять тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 45 898 (сорок п’ять тисяч вісімсот дев’яносто вісім) грн. 22 коп., державне мито у розмірі 17292 (сімнадцять тисяч двісті дев’яносто дві) грн. 23 коп. та 232 (двісті тридцять дві) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 19.03.2010