Рішення № 89644834, 01.06.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

712/13110/19

2/712/374/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Юр`євої К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань приміщення суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить: стягнути з останньої заборгованість у розмірі 7321,60 доларів США, що за курсом 25 гривень 26 копійок, відповідно до службового розпорядження НБУ від 03 вересня 2019 року, становить 184943 гривні 71 копійку, за кредитним договором №CSF0AN79350021 від 26 жовтня 2007 року, в тому числі: 1476,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 363,09 доларів США – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 95,55 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 5028,26 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 9,90 доларів США – штраф (фіксована частина); 348,18 доларів США – штраф (процентна складова); стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 26 жовтня 2007 року уклали кредитний договір №CSF0AN79350021. Відповідно до умов вказаного договору АТ КБ «Приватбанк» зобов`язується надати відповідачу кредит у розмірі 9748,29 доларів США терміном повернення не пізніше 24 жовтня 2014 року, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, визначені умовами кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат, передбачених умовами вказаного договору.

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідачем забов`язання за кредитним договором не виконані, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором №CSF0AN79350021, доданим позивачем до позовної заяви останнього.

Станом на 03 вересня 2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 7321,60 доларів США, в тому числі 1476,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 363,09 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 95,55 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 5028,26 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 9,90 доларів США – штраф (фіксована частина); 348,18 доларів США – штраф (процентна складова).

В зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2019 року відкрите спрощене позовне провадження у вказаній цивільній справі.

Представник позивача – Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Кругляк Н.О. у судове засідання не з`явився, звернувся з заявою, в якій просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу її реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі Судової влади України.

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання без поважних причин двічі не з`явилася, відзиву чи заперечень щодо позовної заяви суду не надала. Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

26 жовтня 2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 26 жовтня 2007 року укладено кредитний договір №CSF0AN79350021.

Згідно умов даного договору, АТ КБ «Приватбанк» зобов`язується надати відповідачу кредит у сумі 9748,29 доларів США терміном повернення не пізніше 24 жовтня 2014 року, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, обумовлені кредитним договором.(а.с. 8-10).

Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язується надавати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат ,вихначених умовами кредитного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №CSF0AN79350021 від 26 жовтня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом – ОСОБА_2 , станом на 03 вересня 2019 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 7321,60 доларів США, в тому числі: 1476,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 363,09 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 95,55 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 5028,26 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 9,90 доларів США – штраф (фіксована частина); 348,18 доларів США – штраф (процентна складова).

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 січня 2020 року справа № 639/9387/16-ц (провадження № 61-6541св19), «Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.»

Відповідно до статті 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про валюту і валютні операції», банки надають банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі банківської ліцензії.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті не суперечить законодавству України, з урахуванням того, що кредит, з дотриманням вимог законодавства, чинних на час його укладення, був наданий за погодженням сторін в іноземній валюті, і позивач просить стягнути суму боргу у валюті основного зобов`язання. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, а також передбачену договором неустойку.

Такий правовий висновок міститься в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23 січня 2020 року справа № 639/9387/16-ц (провадження № 61-6541св19).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач обов`язки за договором виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві. Відповідач зобов`язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами до 24 жовтня 2014 року включно.

Згідно ст.. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належним чином виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном повернення не пізніше 24 жовтня 2014 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 24 жовтня 2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 25 жовтня 2014 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 24 жовтня 2014 року. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав і у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України, позивач не пред`являв.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що відповідачем не подано заяву про застосування позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №CSF0AN79350021 від 26 жовтня 2007 року, строк дії якого визначений до 24 жовтня 2014 року, заборгованість по відсотках за користуванням кредитом та заборгованість по комісії за користування кредитом необхідно стягувати в межах строку дії вказаного договору, тобто до 24 жовтня 2014 року, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, який перевірений судом, становить: заборгованість по відсотках за користування кредитом – 91,91 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 95,55 доларів США.

Крім того, за змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Вказане не дає підстав для обчислення спеціальної позовної давності щодо стягнення неустойки за 12 останніх місяців перед зверненням позивача до суду, оскільки строк кредитування на момент звернення до суду сплив.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Згідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі: 5028,26 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 9,90 доларів США – штрафу (фіксована частина); 348,18 доларів США – штрафу (процентної складової) задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення № IHB95B2NAU від 25 вересня 2019 року позивачем – АТ КБ «Приватбанк» при поданні позовної заяви до Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, сплачено судовий збір в сумі 2774 гривні 16 копійок.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню частково, відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, сума 1664,09 доларів США (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідає 22,7 % від заявленої ціни позову – 7321,60 доларів США, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, що в грошовому еквіваленті становить 516 гривень 07 копійок (22,7% від суми 2274 гривні 16 копійок дорівнює 516 гривень 07 копійок).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 212, 509, 525-526, 530, 549, 599, 610, 611, 615, 629-631, 634, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 9, 7, 12, 13, 76-78, 141, 223, 258-259, 263-265, 282, 284, 288-289 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299, станом на 03 вересня листопада 2019 року заборгованість за кредитним договором №CSF0AN79350021 від 26 жовтня 2007 року: 1476,63 доларів США – заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 91,91 доларів США – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 95,55 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом, а всього –1664,09 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО №305299, судовий збір у сумі 516 гривень 23 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Суддя О.М. Борєйко