Рішення № 89643900, 03.06.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/10378/19

Провадження № 2/643/750/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( заочне )

03.06.2020 року Московський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді - Букреєвої І.А. , за участю секретаря судового засідання - Галік А.Е., представника позивача - адвоката Камбулатова І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Камбулатова Ігоря Петровича до ОСОБА_2 про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати позивача ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із внесенням змін до актового запису про народження.

В обґрунтування позову зазначено наступне. З 2013 року по 10 березня 2018 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, від яких народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

10.03.2018 сторони зареєстрували шлюб, про що надається копія свідоцтва про шлюб.

У свідоцтві про народження дитини матір`ю зазначена відповідач, а батьком дитини ОСОБА_4 на підставі заяви відповідача відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 сина сторони разом з дитиною проживали у квартирі батьків позивача. У червні 2014 року відповідач разом із сином переїхали до матері відповідача, при цьому позивач проводив час з сином, матеріально забезпечував сім`ю, оскільки відповідач не працювала. З жовтня 2014 року відповідач знайшла роботу та за обоюдною згодою сторін їхній син постійно мешкав з позивачем та його батьками, а відповідач мешкала окремо разом із своєю матір`ю, та іноді відвідувала сина.

З жовтня 2014 року по січень 2019 року, протягом чотирьох років, позивач, будучи інвалідом третьої групи по зору, разом зі своїми батьками займався вихованням та доглядом сина ОСОБА_3 , матеріально забезпечував сім`ю, займався фізичним та духовним розвитком дитини, створював необхідні умови для його навчання та виховання, звертався до закладів охорони здоров`я у випадках хвороби або профілактики захворювань сина. У січні 2019 відповідач звільнилася з роботи, та сторони разом з дитиною почали знову проживати разом, однією сім`єю в арендованій квартирі. Позивач зазначає, що між ним та сином ОСОБА_3 є сталий зв`язок батька та сина, останній називає позивача батьком.

У квітні 2019 року відповідач переїхала жити до своєї матері, згодом забравши їхнього сина до місця свого проживання, почала перешкоджати позивачу у спілкуванні з сином та вперше повідомила позивачу, що у свідоцтві про народження дитини батьком зазначений не він - ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 на підставі заяви відповідача у відповідності до ч.1 ст.135 СК України. Подавати заяву до оргінв РАГСу про визнання батьківства ОСОБА_1 , відповідач відмовляється, шо змусило позивача звернутися до суду із даним позовом.

У зв`язку із чим, позивач вважає, що є підстави для визнання його батьком дитини ОСОБА_3 , а докази, що наявні в матеріалах справи є достатніми та підтверджуючими факт наявності кровної споріненості.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовільнити, з підстав викладених вище.

В судовому засіданні допитані за клопотанням представника позивача свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

Свідки ОСОБА_6 . , ОСОБА_11 пояснили, що є товаришами позивача, та зазначили, що дитина ОСОБА_3 дійсно проживав з ОСОБА_1 та його батьками, він турбувався про неї , дитина - ОСОБА_13 називав його батьком .

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що є мати позивача, та зазначила, що вона була присутня при народженні у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 сина , якого назвали ОСОБА_13 , її син та вона постійно турбувалися про дитину. Чому своєчасно не була внесена достовірна запис про батька дитини не може пояснити.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили суду , що знають , що дитина ОСОБА_14 є онуком ОСОБА_7 .

Суд, заслухавши представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, приходить до наступного.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 02.07.2019 року позов ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, надано сторонам строки для подання відзиву, відповіді н відзив та заперчень.

Відзиву на адресу суду не надходило.

Ухвалою суду від 02.10.2019 задоволено клопотання представника позивача та витребувано з Харківського міського ВД РАЦС ГТУЮ у Харківській області витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження дитини, реєстрація якої проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, згідно наступних даних: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 01.11.2019 задоволено клопотання представника позивача та призначено по справі судово-біологічну експертизу молекулярно-генетичного аналізу ДНК, провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою суду від 21.01.2020 провадження по справі відновлено.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду, задоволено клопотання про виклик свідків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина чоловічої статі - ОСОБА_14 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої на підставі заяви матері від 22.03.2014 року був записаний ОСОБА_4 , громадянин України, згідно частини першої статті 135 СК України, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та копією актового запису про народження № 529 від 22.03.2014 (а.с. 37-38, 39).

З 10 березня 2018 року сторони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області шлюбі, актовий запис № 244 (а.с. 7).

На підтвердження факту батьківства позивачем, зокрема, надано:

- копію свідоцтва новонародженого, згідно якого матір`ю та батьком новонародженого ІНФОРМАЦІЯ_4 об 11-47 годині з вагою 3,530 гр. ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 68, 69);

- копію відповіді КНП ХОР «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня», згідно якої дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні увідділенні №8 з 01.01.208 по ІНФОРМАЦІЯ_5 , до лікарні дитину доставлено у супроводі батька ОСОБА_15 , який весь час лікування дитини перебував в закладі по догляду за нею (а.с. 70);

- копії консультативних висновків, результатів досліджень, аналізів, виписки із медичної карти щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_3 за період часу 2017-2018 р.р. (а.с.77-89);

- фотографії, на яких відображено спільне проводження вільного часу, святкових подій ОСОБА_15 разом з дитиною ОСОБА_3 (а.с.91-101).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року N 3 постановлено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до статті 128 СК України визнання батьківства за рішенням суду відбувається за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Щодо предмету доказування у даній справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Так, ухвалою суду від 01.11.2019 призначено по справі судово-біологічну експертизу молекулярно-генетичного аналізу ДНК, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .? Проведення експертизи було доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

20.11.2019 на адресу суду надійшло клопотання судового експерта ХНДЕКЦ МВС України № 9/1100СЕ-19 від 15.11.2019 про надання додаткових матеріалів для проведення вищезазначеної експертизи, а саме - надання зразків біологічного матеріалу позивача, відповідача та малолітнього ОСОБА_3 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку або направлення цих осіб разом для відбору експериментальних зразків до відділу біологічних досліджень та обліку Харківського НДЕКЦ МВС.

Копія вказаного клопотання направлена на адресу відповідача, представник позивача ознайомлений з ним в приміщенні суду.

20.01.2020 на адресу суду надійшло повідомлення Харківського НДЕКЦ МВС України про неможливість проведення експертизи, оскільки зразки біологічного матеріалу позивача, відповідача та малолітньої дитини до центру не надходили.

Отже, судово-біологічна експертиза молекулярно-генетичного аналізу ДНК по справі не проведена.

Проте, судом встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від позивача: сумісне проживання сторін без реєстрації шлюбу до народження дитини та після; відсутність заперечень відповідача щодо визнання батьком дитини позивача ОСОБА_15 визнання позивачем дитини своєю.

Європейський суд з прав людини зауважив, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (справа № 3451/05 "Калачова проти Російської Федерації", § 34, від 7 травня 2009 року).

Вказані обставини, щодо цінності як доказу у справах про оспорювання батьківства висновку судово-генетичної експертизи, є загальновідомими та очевидно були зрозумілі відповідачу, яка є повнолітньою дієздатною особою із достатнім життєвим досвідом.

Разом із тим відповідач умисно ухилилася від участі у призначеній судом експертизі, шляхом неявки на неодноразові виклики до медичної установи для надання біологічних зразків своїх та дитини.

Внаслідок поведінки відповідача та відсутності біологічних зразків проведення призначеної судом генетичної експертизи фактично стало неможливим.

Чинне цивільне процесуальне законодавство України не передбачає можливості відібрання в примусовому порядку біологічних зразків у відповідача та її сина.

Натомість законодавством передбачені наслідки ухилення від участі у експертизі.

Так, відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість відповідачем взяти участь у проведенні судової генетичної експертизи, суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням викладених обставин, а саме: умисне ухилення відповідача від участі у призначеній судом генетичній експертизі, яку без участі відповідача та її доньки провести неможливо, доказової цінності висновку судової генетичної експертизи для сторін у справі про оспорювання батьківства; не надання суду доказів існування об`єктивних перешкод до участі відповідача у призначеній судом експертизі; відсутності у суду при розгляді цивільної справи повноважень на примусове залучення відповідача до участі в генетичній експертизі; неподання відповідачем відзиву на позов та відсутність аргументованих заперечень з боку відповідача щодо позовних вимог, суд вважає за можливе визнати факт, для з`ясування якого була призначена генетична експертиза.

У зв`язку із визнанням судом вказаного факту, позовні вимоги ОСОБА_15 про визнання батьківства підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5, зазначено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька, матір дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.216.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року № 96/5 на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Отже, рішення суду про визнання батьківства є підставою для внесення зміни до актового запису про народження.

Відповідно до ст. 7 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов в частині визнання батьківства обґрунтований та повністю підтверджений матеріалами справи та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на корить позивача, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_2 , судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 04.06.2020 року.

Суддя І.А. Букреєва