Ухвала суду № 89643239, 04.06.2020, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/367/17 Провадження № 1-кп/613/64/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2020 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Уварової Ю.В.,

за участі секретаря – Макушинської О.В.,

прокурора – Кривошеї Я.В.,

захисника – Бережного С.В.,

захисника – Тризни Є.М.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілого – адвоката Пономаренка П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові кримінальне провадження №12016220220000863 від 21 жовтня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Богодухів, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта базова загально-середня, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

13 грудня 2013 року Богодухівський районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

10 квітня 2014 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 297, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим терміном 3 роки;

19 січня 2017 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років 7 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта професійно-технічна, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

19 лютого 2003 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

21 жовтня 2004 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, ст. 96 КК України - лікування від наркоманії;

07 жовтня 2009 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, з іспитовим строком 2 роки;

20 березня 2014 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт;

14 жовтня 2014 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком 1 рік;

08 лютого 2017 року Ленінським районним судом м. Харків за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту;

13 квітня 2017 року Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, 70 КК України до 3 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – з підстав, викладених в письмовому клопотанні, копія якого була вручена обвинуваченим.

Зазначив, що строк дії запобіжного заходу спливає 15 червня 2020 року, обставини, які були раніше враховані при обранні запобіжного заходу не змінились, ризики, передбачені ст. 177 КПК України також не змінились та не зникли. Так на думку прокурора, про ризик вчинення іншого кримінального правопорушення свідчать неодноразові судимості обвинувачених, у тому числі за вчинення корисливих злочинів, про ризик переховування від суду свідчить обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, крім того ОСОБА_1 під час розгляду кримінальної справи за його обвинуваченням за ч.2 ст.185 КК України переховувався від суду та суд був змушений оголошувати його розшук. Також вважав, що продовжує існувати ризик впливу на потерпілих і свідків.

Клопотання Полякова В. ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу вважав необґрунтованим , просив відмовити у його задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора та продовження відносно нього строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував з підстав необґрунтованості, вважав, що всі клопотання прокурора є ідентичними та жодних доказів на їх обґрунтування прокурор не надає, лише констатує наявність ризиків, жодним чином їх не підтверджуючи. Також заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування свого клопотання посилався на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, в той час як домашній арешт є запобіжним заходом, який також передбачає обмеження свободи пересування особи, а також контроль з боку поліції.

Просив врахувати дані про його особу, наявність родини, а саме батьків та сестри, відсутність дисциплінарних стягнень та факт надмірно тривалого перебування під вартою. Звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини у питанні неодноразового продовження тримання під вартою судом.

Також зауважив, що обізнаний про обов`язки, які має виконувати, перебуваючи під домашнім арештом та про наслідки їх невиконання.

У разі задоволення клопотання, перебування під домашнім арештом просив визначити разом з матір`ю - за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Бережний С.В. також проти задоволення клопотання прокурора заперечував, вважав, що зазначені в клопотанні ризики – не обґрунтовані, звернув увагу, що потерпілі та свідки вже допитані в судовому засіданні, самі обвинувачені не заперечують фактичні обставини справи, отже сенс впливу на свідків та потерпілих відсутній.

Щодо ризиків втечі та вчинення іншого правопорушення, то цілодобове перебування в межах помешкання за умови додаткового контролю з боку органів поліції також належним чином запобігатиме таким ризикам.

Також зазначив, що ОСОБА_1 може перебувати під домашнім арештом за місцем проживання матері, яка зі свого боку забезпечуватиме додатковий контроль за його поведінкою. Просив відмовити у продовженні тримання ОСОБА_1 під вартою та задовольнити його клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. Надав суду довідку за підписом в.о. голови Івано-Шийчинської сільської ради про місце проживання матері ОСОБА_1 – ОСОБА_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 та копію паспорта ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Тризна Є.М. не заперечували проти продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, сам ОСОБА_2 пояснив, що на сьогоднішній день з об`єктивних причин не має можливості перебувати під домашнім арештом, тому вважав доцільним продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання Полякова В ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу – вважали таким, що заслуговує на увагу та підлягає задоволенню.

Представник потерпілого – адвокат Пономаренко П.О. при вирішенні клопотань покладався на розсуд суду.

Суд, розглянувши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2020 року строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 продовжено до 15 червня 2020 року включно.

Вирішуючи клопотання прокурора суд зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше неодноразово судимі, в тому числі за злочини проти власності, судимості за які не погашені, що свідчить про їх схильність до злочинної діяльності, та підтверджує наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, який не зник та не зменшився. Крім того продовжує існувати ризик ухилення від суду, про який свідчить попередня процесуальна поведінка обвинувачених.

Вирішуючи питання про доцільність подальшого тримання під вартою ОСОБА_2 , суд враховує тяжкість злочину у вчиненні якого він обвинувачується, дані про його особу, які не змінились, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК, а також бере до уваги позицію самого обвинуваченого, який не заперечував проти продовження йому запобіжного заходу та пояснив, що його перебування під домашнім арештом на сьогоднішній день є неможливим. З урахуванням викладеного та виходячи з того, що метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме цей запобіжний захід на сьогоднішній день забезпечує його належну процесуальну поведінку.

Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, суд зазначає про таке.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися обвинувачений, трохи пом`якшує цей страх і зменшує його наміри втекти вартою (справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії»).

ОСОБА_1 фактично перебуває під вартою з 27.12.2016 року, коли був затриманий в рамках іншого кримінального провадження, в подальшому, ухвалою суду від 05.04.2017 року в рамках даного провадження йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалась.

Таке тривале перебування під вартою на думку суду значно зменшує ризик переховування від суду, у зв`язку з включенням строку запобіжного ув`язнення до строку покарання.

Щодо ризику впливу на потерпілих і свідків, суд вважає, що у зв`язку з тим, що допит цих осіб вже проведено в судовому засіданні, даний ризик також значно зменшився.

Також суд зауважує, що ОСОБА_1 дійсно обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Водночас, суд зауважує, що така обставина як «тяжкість злочину» не може бути самостійною підставою для позбавлення особи свободи і має враховуватись при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», отже зі зникненням або зменшенням зазначених ризиків та збігом певного часу, тяжкість злочину втрачає свою вагу.

Як зазначено у рішенні Європейського суду у справі «Ливада проти України», пункт 3 ст.5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою – незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно, в повинні підтверджуватись фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватись, не може оцінюватись виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахування низки інших відповідних факторів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі".

У справі ОСОБА_6 проти України ЄСПЛ нагадав, що навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою, національні суди часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув`язнення, тоді як подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи, а суди зобов`язані обґрунтовувати рішення про продовження тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані.

Інших підстав, крім тих, що вже були враховані судом при обранні та неодноразовому продовженні тримання під вартою, не з`явилось, доказів їх існування стороною обвинувачення суду не надано.

Водночас, на сьогоднішній день суду надані відомості про те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, батьків, сестру, отже сталі соціальні зв`язки.

В судовому засіданні була присутня мати ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , яка підтвердила, що проживає за вказаною адресою разом з чоловіком та донькою, зазначила, що ОСОБА_1 може перебувати під домашнім арештом за місцем її проживання.

Відповідно до положень ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Оцінивши приведені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що саме такий запобіжний захід як домашній арешт, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а на сьогоднішній день значно зменшились існуючі ризики, крім того суду надані нові відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне задовольнити його клопотання та змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на більш м`який.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 331, 371, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури – задовольнити частково.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою продовжити до 02 серпня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 – відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну йому запобіжного заходу – задовольнити.

Змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 на строк до 02 серпня 2020 року наступні обов`язки:

1) Прибувати до Богодухівського районного суду за першою вимогою.

2) Цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 без дозволу суду.

3) Утриматись від спілкування з потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , свідком ОСОБА_10 .

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання обов`язків, покладених ухвалою суду, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладено грошове стягнення.

Обов`язок доставлення обвинуваченого до місця проживання покласти на Богодухівський ВП ГУНП в Харківській області та направити до відділу поліції копію цієї ухвали для подальшого виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Богодухівський районний суд Харківської області протягом семи днів з моменту її проголошення, а особою, що перебуває під вартою – в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Суддя