Рішення № 89643098, 28.05.2020, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/288/18

28 травня 2020 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача - не з`явився

відповідачів - не з`явилися

третьої особи - не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №564/288/18 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (знята з реєстрації), Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області (с.Деражне Костопільського району Рівненської області, вул.Шевченка 49-а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання недійним і скасування договору дарування житлового будинку із застосуванням наслідків недійсності правочину, визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання недійним і скасування договору дарування житлового будинку із застосуванням наслідків недійсності правочину, визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проживаючи разом із сім`єю у с.Деражне Костопільського району Рівненської області позивач збудував житловий будинок з надвірними будівлями у вказаному селі по АДРЕСА_3 . У 1991 році позивач виїхав на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки, залишивши право розпорядження вказаним будинком ОСОБА_2 , для чого видав останній довіреність. Вказує, що за домовленістю з ОСОБА_2 , у разі виїзду останньої за кордон, житловий будинок мав бути проданий, а кошти отримані від його продажу - передані позивачу. У листопаді 2017 року позивач прилетів на Україну та приїхав у с.Деражне Костопільського району Рівненської області та дізнався, що ОСОБА_2 у 1992 році подарувала сама собі житловий будинок, який належав позивачу. Вказує, що таких повноважень позивач не надавав для ОСОБА_2 , а тому вважає незаконним укладений 19.11.1992 року договір дарування житлового будинку в АДРЕСА_3 . Просив визнати недійсним та скасувати договір дарування житлового будинку від 19.11.1992 року, зобов`язати ОСОБА_2 повернути позивачу вказаний житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 , визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області від 31.08.2005 року № 75 на підставі якого ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності на будинок, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.11.2005 року та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке було здійснено комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» 01.12.2005 року.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов у якому остання проти позову заперечила вказуючи, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого права, оскільки позивачеві щонайменше з 2004 року було відомо про факт відчуження нею житлового будинку в АДРЕСА_3 . Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідач Деражненська сільська рада не забезпечила явку представника в судове засідання, надіслала клопотання про розгляд справи без участі представника сільської ради.

Тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» не забезпечила явку представника в судове засідання, подала клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові.

Відповідач в судовому засіданні відзив підтримала та пояснила, що дійсно, коли ОСОБА_1 виїжджав до США, то залишив їй довіреність на будинок та існувала домовленість про те, що коли він з родиною чи будь-хто з родини вирішить повернутись, то він матиме можливість повернутись у свій будинок. Також показала, що через рік ОСОБА_1 особисто їй подзвонив із США і повідомив, що ми дуже бідно в Україні живемо і що він вирішив не повертатись і що вона може робити з будинком що завгодно. З тих пір ОСОБА_1 будинком не цікався, оскільки знав, що будинок належить їй. Пояснила, що не пам`ятає, чи казала ОСОБА_1 , що переписала будинок на себе. Також пояснила, що по приїзду у США вона отримала від ОСОБА_1 лист у якому піднімалось питання щодо права власності на будинок та його повернення ОСОБА_1 .

Представник відповідача проти позову заперечив та підтримав поданий ОСОБА_2 відзив.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка позивач ОСОБА_1 надав суду показання про те, що виїжджаючи на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки усно домовився з ОСОБА_2 та її батьками про те, що остання доглядатиме за належним йому житловим будинком у АДРЕСА_3 , користуватиметься ним, а у тому разі, якщо позивач вирішить залишитись у Сполучених Штатах Америки, то ОСОБА_2 відчужить його, а кошти отримані від його відчуження поверне позивачу. Також показав, що домовленості з відповідачем про відчуження будинку на ім?я відповідача не було і що він не пам`ятає, щоб підписував довіреність. Також показав, що не знав до листопада 2017 року, що будинок АДРЕСА_3 вже належить ОСОБА_2 і про договір дарування від 19.11.1992 дізнався також лише в листопаді 2017 року.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_1 перед від`їздом до США особисто йому казав, що залишає будинок своїм родичам, вони доглядатимуть за будинком, а коли він вирішить повернутись із США, то зможе повернутись у свій будинок. Показав, що про намір продавати будинок йому нічого не відомо і що все інше, що відбувалось він знає зі слів інших людей. Зі слів ОСОБА_1 він дізнався, що будинок більше не належить останньому.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 показав, що йому зі слів ОСОБА_2 та інших родичів відомо, що перед виїздом до США ОСОБА_1 надав для ОСОБА_2 доручення і домовився, що у тому разі, коли він вирішить лишитись у США, то ОСОБА_2 зможе переписати будинок на себе, а коли вирішить повернутись, то поверне отримані від родини ОСОБА_2 гроші за будинок, а будинок йому повернуть. Також показав, що йому зі слів ОСОБА_2 також відомо, що ОСОБА_1 зателефонував до неї через рік та повідомив, що лишається і вона може розпорядитись будинком як завгодно. Також показав, що ОСОБА_1 було відомо, що будинок більше йому не належить, що він не цікавився будинком, що коли приїздив в Україну, то не хотів жити в будинку, бо він не міг на нього дивитись і говорив для ОСОБА_2 , щоб вона його продала. Також показав, що вимогу поверненням будинку ОСОБА_1 почав висловлювати після того, я к його дочка приїхала в Україну і захотіла собі будинок, а тому сказала своєму батьку ОСОБА_1 , щоб той вирішив питання з будинком. Також показав, що зі слів його родичів він дізнався, що ОСОБА_1 роздавав для них листи щодо права власності на будинок.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 показала, що їй відомо, у тому числі зі слів ОСОБА_2 , що її батьки придбали у ОСОБА_1 для неї будинок за п`ятнадцять тисяч карбованців, у якому вона в подальшому проживала, а ОСОБА_1 , який неодноразово приїжджав в Україну і США жодного разу не висловив ніяких претензій щодо будинку, а також говорив для ОСОБА_2 щоб вона його продала. Показала, що ОСОБА_1 знав, що будинок належить ОСОБА_2 .

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 показала, що ОСОБА_2 виїжджаючи у 2004 році в США поселила її у будинок, який їй належав і свідок там проживала до 2011 року, а ОСОБА_2 надсилала кошти на утримання будинку. Показала, що ОСОБА_1 приїжджав в Україну і говорив для ОСОБА_2 щоб вона продала будинок. У 2011 році ОСОБА_1 приїхав з дружиною і попросився переночувати у будинку, він знав, що будинок належить ОСОБА_2 і жодного разу не сказав нічого про те, що це його будинок. Показала, що пізніше довідалась, що ОСОБА_1 почав піднімати питання, що ОСОБА_2 незаконно заволоділа будинком.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 показав, що в період, коли ОСОБА_2 проживала у будинку, то він на її прохання часто допомагав їй по господарству, що ОСОБА_2 проживала у будинку як власник, що пам`ятає як ОСОБА_1 з дружиною та дітьми якось приїхав із США та говорив ОСОБА_2 , щоб вона продала будинок. Показав, що це йому відомо зі слів ОСОБА_2 , особисто він такої розмови не чув.

Допитана за судовим дорученням свідок ОСОБА_8 показала, що ОСОБА_1 не надавав дозволу для ОСОБА_2 на набуття нею права власності на житловий будинок в АДРЕСА_3 , не укладав із нею договір купівлі-продажу вказаного будинку і довіреність ОСОБА_1 написав від руки та не знав до листопада 2017 року, що ОСОБА_2 набула у власність вказаний будинок. Також показала, що між ОСОБА_1 та батьками ОСОБА_2 існувала домовленість про те, що ОСОБА_2 проживатиме у його будинку, а її батьки позичать йому кошти перед від`їздом до США, а він в подальшому придбає для ОСОБА_2 маленький будинок в селі. Також показала, що ОСОБА_1 не піднімав у церкві в США питань щодо права власності ОСОБА_2 на будинок і листів з цього приводу не родавав, а лише написав листи родині з тринадцяти чоловік, у яких описав домовленість, яка існувала щодо вказаного будинку. Вказала, що під словом «викуп» ОСОБА_1 мав на увазі повернення для ОСОБА_2 коштів, які колись її батьки позичили йому перед виїздом у США.

Допитана за судовим дорученням свідок ОСОБА_9 показала, що всіх обставин не пам`ятає, бо коли виїжджала з батьками у США, то їй було 10 років. Також показала, що їй у листопаді 2017 року стало відомо про те, що ОСОБА_2 набула право власності на житловий АДРЕСА_3 і що це відбулось у 1992 році. Показала, що її батько не знав до приїзду в Україну у листопаді 2017 року, що ОСОБА_2 набула право власності на вказаний будинок. Також показала, що ОСОБА_1 не піднімав у церкві в США питань щодо права власності ОСОБА_2 на будинок і листів з цього приводу не родавав, а лише написав листи родині про домовленість, яка існувала щодо вказаного будинку. Також показала, що її батько піднімав питання щодо викупу вказаного будинку, але під словом «викуп» він мав на увазі повернення для ОСОБА_2 коштів, які колись її батьки позичили йому перед виїздом у США.

Допитана за судовим дорученням свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_1 не надавав дозволу для ОСОБА_2 на набуття нею права власності на житловий будинок в АДРЕСА_3 , що була домовленість з батьками ОСОБА_2 про те, що вона зможе безкоштовно проживати у будинку, а будь-хто з родини ОСОБА_11 може в будь-який час повернутись в будинок. Показала, що особисто була присутня коли батько про це домовлявся із батьками ОСОБА_2 . Також показала, що її батько не укладав із ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вказаного будинку і довіреність ОСОБА_1 написав від руки перед виїздом, нотаріально довіреність не посвідчував. Показала, що до листопада 2017 року їм не було відомо про те, що ОСОБА_2 набула право власності на вказаний будинок. Також показала, що ОСОБА_1 не піднімав у церкві в США питань щодо права власності ОСОБА_2 на будинок і листів з цього приводу не родавав, а лише написав листи родині про домовленість, яка існувала щодо вказаного будинку. Також показала, що її батько піднімав питання щодо викупу вказаного будинку, але під словом «викуп» він мав на увазі повернення для ОСОБА_2 коштів, які колись її батьки позичили йому перед виїздом у США.

Допитана за судовим дорученням свідок ОСОБА_12 показала, що ОСОБА_1 надавав дозвіл на придбання ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , але при поверненні ОСОБА_1 на Україну, то будинок має бути йому повернуто. Показала, що за якийсь час до ОСОБА_2 та її матері зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що він вирішив не повертатись в Україну і що ОСОБА_2 має право сама вирішити, що робити з будинком. Також показала, що за 27 років проживання у США ОСОБА_1 не проявляв інтересу до будинку з чого свідок зрозуміла, що будинок вже не належить ОСОБА_1 . Також показала, що ОСОБА_2 за 12 років проживання у США утримувала вказаний будинок, оскільки надсилала гроші людям, щоб вони доглядали за ним. Показала, що у 2005 році ОСОБА_1 надав своїй родині листи зі змісту яких вбачалось, що ОСОБА_2 є власником будинку, але з того часу це питання більше не піднімалось. Також показала, що ОСОБА_1 у 2016 році піднімав питання щодо повернення будинку безкоштовно.

Допитана за судовим дорученням свідок ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_1 перед імміграцією в США надавав дозвіл на придбання ОСОБА_2 житлового будинку у АДРЕСА_3 для чого видав їй довіреність та уклав угоду щодо будинку у разі повернення його на Україну. Також показала, що через рік після виїзду в США ОСОБА_1 зателефонував до ОСОБА_2 та повідомив, що не повернеться в Україну і що вона може робити з будинком все, що завгодно. Показала, що їй відомо про набуття ОСОБА_2 права власності на будинок у 1992 році. Також показала, що ОСОБА_1 знав про набуття ОСОБА_2 права власності на будинок. ОСОБА_14 , що перед тим, як ОСОБА_2 приїхала у США ОСОБА_1 дав їй (свідку) у церкві у м.Вестфілд лист, у якому ситуація з будинком була описана з його точки зору. Також показала, що ОСОБА_1 піднімав питання безкоштовного повернення будинку. В черговий раз питання будинку ОСОБА_1 підняв через 13 років після того, як ОСОБА_2 приїхала у США.

Допитаний за судовим дорученням свідок ОСОБА_15 показав, що ОСОБА_1 надавав дозвіл на придбання ОСОБА_2 права власності на житловий будинок АДРЕСА_4 та уклав угоду щодо будинку у разі повернення його на Україну і свідку відомо, що ОСОБА_2 оформила на своє ім`я документи на будинок. Також показала, що ОСОБА_1 було відомо про набуття ОСОБА_2 права власності на будинок і коли через 10 років останній приїжджав на Україну то говорив щоб ОСОБА_2 продала його. Також показав, що ОСОБА_1 роздавав листи щодо права власності ОСОБА_2 на будинок, один такий лист отримала ОСОБА_2 в церкві і потім передала його свідку. Показала, що ОСОБА_1 піднімав питання щодо безкоштовного повернення будинку. Вдруге питання по будинку ОСОБА_1 підняв через 13 років після приїзду ОСОБА_2 у США.

В подальшому позивач подав заяву про розгляд справи без його участі та без участі його представника.

Відповідач та його представник в судове засідання 28.05.2020 не з`явились, представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без участі сторони відповідача, проти позову заперечує, підтримує заяву про застосування строків позовної давності. Також представником відповідача подано клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат в сумі 10979,51 грн.

Відповідно до ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, показання свідків, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановив наступне.

На підставі рішення виконавчого комітету Костопільської районної ради від 08.06.1983 року ОСОБА_1 було видано дозвіл на право виконання будівельних робіт по будівництву одноповерхового індивідуального житлового будинку за проектом та господарських будівель згідно з планом забудови на земельній ділянці села Деражне. Дата початку будівництва: 08.07.1983 року, дата закінчення будівництва: 08.07.1986 року.

Згідно погосподарської книги №7 с.Деражне за 1986-1990 роки, по особовому рахунку № НОМЕР_1 до членів сім`ї ОСОБА_1 входили дружина ОСОБА_8 , дочка ОСОБА_16 , син ОСОБА_17 , дочка ОСОБА_16 , дочка ОСОБА_9 , мати ОСОБА_18 . Станом на 1986 рік за господарством ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 рахується житловий будинок загальною площею 108 кв.м., житловою площею 78 кв.м. 1985 року забудови. Станом на 1989 рік загальна площа житлового будинку становить 165 кв.м., житлова - 85,5 кв.м. З 1986 року в господарстві рахується сарай.

28.03.1991 року ОСОБА_1 видав для ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 подарувати на умова на власний розсуд належний йому жилий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_4 . З цією метою, згідно довіреності, надає їй право отримати необхідні довідки, посвідчення та інші документи, укласти договір дарування, отримати належні йому гроші, подавати заяви, складати та підписувати документи. Довіреність видана строком на три роки та зареєстрована в реєстрі за №547.

Також 28.03.1991 року ОСОБА_8 подала до виконавчого комітету Деражненської сільської ради народних депутатів Костопільського району Рівненської області заяву про те, що висловлює свою згоду чоловікові ОСОБА_1 на дарування придбаного ними в період зареєстрованого шлюбу жилого будинку з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_3 на умовах на власний розсуд. Заява посвідчена 28.03.1991 року державним нотаріусом Костопільської Рівненської області державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №547.

Відповідні записи про довіреність ОСОБА_1 від 28.03.1991 року та заяву ОСОБА_8 про згоду на відчуження будинку від 28.03.1991 року містяться у реєстраційній книзі нотаріальних дій за 28.03.1991 року Костопільської державної нотаріальної контори. У вказаній книзі також містять ся підписи ОСОБА_1 та ОСОБА_8 щодо виданих ними довіреності та заяви.

Згідно погосподарської книги №16 Деражненської сільської ради народних депутатів за 1991-1995 роки, по особовому рахунку № НОМЕР_2 за господарством ОСОБА_1 станом на 1991 рік рахується житловий будинок загальною площею 165 кв.м. та житловою 85,5 кв.м. В пункті 13 погосподарської книги вказано, що 13.03.1991 року ОСОБА_1 із сім`єю вибув за кордон.

Відповідно до довідки про право власності колгоспного двору на жилий будинок, яка видається у зв`язку з відчуженням будинку, виданої Деражненською сільською радою народних депутатів 19.11.1992 року за №1068, згідно із записом в по господарській книзі виконавчого комітету Деражненської сільської ради за №697 за цим двором значиться жилий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_3 . Згідно довідки будинок цегляний, двоповерховий, критий червоною черепицею, загальний розмір 165 м.кв., житлова площа 85,5 м.кв. До цього будинку прилягають господарські: сарай, гараж. Всі будівлі розташовані на землі розміром 0,12 га, оціночна вартість будинку становить 13055 крб., колгоспний двір складається із сім`ї ОСОБА_1

Вартість будівель, які належить ОСОБА_1 , складає 13055 крб., що підтверджується також довідкою Костопільського відділення Укрдержстраху №55 від 08.10.1992 року.

Відповідно до договору дарування житлового будинку, укладеного в с.Деражне Костопільського району Рівненської області 19.11.1992 року, ОСОБА_2 , яка діє по дорученню №547 виданому Костопільською нотаріальною конторою 28.03.1992 року, подарувала житловий будинок, який належав ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 прийняла у дар жилий будинок та господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_3 . Договір посвідчено 19.11.1992 року секретарем виконкому Деражненської сільської ради Степанчук В.М. та зареєстрований в реєстрі за №44.

Згідно погосподарської книги №16 Деражненської сільської ради народних депутатів за 1991-1995 роки, по особовому рахунку № НОМЕР_3 , 19.11.1992 року будинок подарований дядьком ОСОБА_1 і за період з 01.01.1994 по 01.01.1995 роки головою господарства записана ОСОБА_2 .

У 1995 році на замовлення ОСОБА_2 Державним проектно-вишукувальним інститутом «Рівнекомунпроект» було виготовлено робочий проект газифікації житлового будинку по АДРЕСА_3 .

Також на ім`я ОСОБА_2 здійснювалась оплата вартості спожитого природного газу за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується розрахунковою книжкою по особовому рахунку № НОМЕР_4 та квитанціями за період з жовтня 2004 по лютий 2009 року, а також вносилась плата за воду, що підтверджується квитанціями за період з січня 2005 року по грудень 2008 року,

Згідно погосподарської книги №7 особовий рахунок № НОМЕР_5 по будинку АДРЕСА_3 рахується за ОСОБА_2 , що підтверджується випискою з погосподарської книги с.Деражне, виданою Деражненською сільською радою 22.08.2005 року за №1733.

31 серпня 2005 року виконавчим комітетом Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області прийнято рішення №75 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_3 », відповідно до якого виконавчий комітет сільської ради вирішив оформити право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 .

Згідно зведеного акта вартості будинків, господарських будівель та споруд, який міститься у справі №291 по будинку в АДРЕСА_3 , станом на 01.09.2005 року власником вказаного будинку рахувалась ОСОБА_2 . Станом на вказану дату будинковолодіння в АДРЕСА_3 складається із: А-1 - житловий будинок, Б - сарай, В - сарай-літня кухня, Г - вбиральня, №1 - огорожа, І - замощення. Інвентаризаційна вартість будинковолодіння станом на 01.09.2005 року становила 103293 грн.

11 листопада 2005 року виконавчим комітетом Деражненської сільської ради Вікторчук Світлані Павлівні видано свідоцтво серії НОМЕР_6 про право власності на нерухоме майно на будинок житловий з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_3 . Підстава видачі: рішення виконавчого комітету Деражненської сільської ради, взамін договору дарування посвідченого Деражненською сільською радою 19.11.1992 р. реєстр №44.

01 грудня 2005 року комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_3 , реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер запису 36-268, номер запису в книзі 2.

Вказана обставина підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9126574 від 01.12.2005 року.

З наданих відповідачем копій квитанцій та розрахункових книжок по особовому рахунку № НОМЕР_4 вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 здійснювалась оплата вартості спожитого природного газу за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується квитанціями за період з жовтня 2004 по лютий 2009 року, а також вносилась плата за воду, що підтверджується квитанціями за період з січня 2005 року по грудень 2008 року.

З змісту наданої відповідачем копії листа, якого ОСОБА_1 у 2004 році у церкві в м.Вестфілд, Штат Массачуссетс, США передав для ОСОБА_2 та існування якого позивач не заперечував, вбачається, що ОСОБА_1 підтверджує факт видачі для ОСОБА_2 довіреності на право розпорядження будинком при виїзді з України до США. У листі ОСОБА_1 також вказує про телефонну розмову приблизно за три роки після видачі довіреності, у якій ОСОБА_2 запитувала що робити з будинком оскільки закінчується довіреність і ОСОБА_1 повідомив їй щоб остання оформляла будинок як свій (а.с.185). Крім того йому стало відомо з телефонної розмови від 21.07.2004 року, що будинок, який він збудував у с.Деражне належить ОСОБА_2 і останній пропонує відповідачу ОСОБА_2 викупити вказаний будинок. Також ОСОБА_1 у листі вказує, що приблизно через 10 років із сім`єю приїжджав в гості в Деражне та говорив відповідачу, щоб остання продала будинок і не мучилась, не мерзла, навіщо їй такий великий будинок, і щоб остання придбала менший будинок (а.с.187).

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.05.2018 №0.184-19246/0/15-18 також вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 18.04.2015 та 10.11.2017 в`їжджав в Україну через пункт пропуску Бориспіль-D.

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 склав повідомлення для ОСОБА_2 , у якому виставив претензію до останньої по факту не проживання у належному йому будинку понад 13 років та вимагає сплачувати йому ренту за його будинок у розмірі 1000 доларів США щомісяця починаючи з 01 січня 2018 року.

Станом на 07.01.2018 року житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_3 зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №110063337 від 07.01.2018.

Судом також встановлено, що згідно висновку експерта №180504/1/с від 21.12.2018 року ринкова вартість житлового будинку в АДРЕСА_3 становить 904800 грн. З наявної у висновку експерта копії технічного паспорта на житловий будинок вбачається, що загальна площа будинку становить 197 кв.м, житлова - 63,9 кв.м.

З наданої позивачем копії висновка експерта-криміналіста від 16.06.2018 року вбачається, що підтвердити ким виконано підпис на лицевій частині довіреності від 28.03.1991 року, виданої на ім?я ОСОБА_2 громадянином ОСОБА_1 , самим ОСОБА_1 чи іншою особою, та підпис в заяві ОСОБА_8 до Виконкому Деражненської сільської Ради народних депутатів Костопільського району Рівненської області від 28.03.1991 року самою ОСОБА_8 чи іншою особою, та підпис в копії реєстраційної книги нотаріальної контори, не виявилось можливим з причин вказаних у дослідницькій частині вироку.

Із дослідницької частини вказаного висновку вбачається, що вирішити питання про те, ким, самим ОСОБА_1 та ОСОБА_8 неможливо в силу їх простоти та недостатньої кількості ідентифікаційних ознак.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ст.48 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ч.3 ст.62 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 28 березня 1991 року видав для ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважив останню подарувати на умовах на власний розсуд належний йому жилий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_3 . Згідно довіреності, ОСОБА_2 надано право отримати необхідні довідки, посвідчення та інші документи, укласти договір дарування, отримати належні йому гроші, подавати заяви, складати та підписувати документи. Довіреність видана строком на три роки та зареєстрована в реєстрі за №547.

Також судом встановлено, що 19 листопада 1992 року ОСОБА_2 , яка діяла по дорученню №547 від 28.03.1991 року виданому Костопільською нотаріальною конторою, уклала договір дарування житлового будинку, відповідно до якого подарувала собі жилий будинок та господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_3 . Договір посвідчено 19.11.1992 року секретарем виконкому Деражненської сільської ради Степанчук В.М. та зареєстрований в реєстрі за №44.

Вказані обставини ні відповідач ОСОБА_2 ні позивач ОСОБА_1 не заперечували.

Відтак судом встановлено, що ОСОБА_2 , укладаючи по довіреності на своє ім?я договір дарування житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_3 , діяла в супереч вимогам ст.63 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, а відтак суд дійшов висновку, що наявні усі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом з тим, відповідно до ст.71 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1, 4 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для визначення початку перебігу виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) фактори. При цьому, правило ч. 1 ст. 261 ЦКУ містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Відповідно до ч.4 ст.319 ЦК України, власність зобов`язує.

За змістом вказаної частини статті Кодексу, як і будь-яка особа, що має цивільне право, власник при здійсненні свого права на річ має додержуватись моральних засад суспільства. У протилежному випадку суд може відмовити йому в захисті права власності (ч.3 ст.16 ЦК). Таким чином, законодавець надає перевагу над суб`єктивним правом не будь-яким моральним нормам, а лише тим, які є фундаментальними, тобто відносяться до категорії засад. Відтак вони входять до змісту принципу верховенства права.

Тобто, власник майна зобов`язаний усвідомлювати не лише право володіння майном, але й обов`язок його утримання, у тому числі обізнаності щодо долі належного йому майна.

З показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 у 2005 році ОСОБА_1 роздав своїм родичам у США, а також для ОСОБА_2 листи щодо його права власності на будинок в АДРЕСА_3 та щодо повернення вказаного будинку і після цього до 2016 року більше це питання не піднімав.

Судом також встановлено, що у 2011 та 2015 році ОСОБА_1 приїжджав в Україну, що підтверджується показами свідка ОСОБА_6 та листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.05.2018 №0.184-19246/0/15-18.

При цьому, у 2011 році ОСОБА_1 ночував із сім`єю у будинку в АДРЕСА_3 , у якому на той час проживала свідок ОСОБА_6 і останній був обізнаний, що будинок на той час вже належав ОСОБА_2 , що підтверджується показами свідка ОСОБА_6 .

Показання вказаних свідків є логічними, узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи.

Показання інших свідків суд не приймає до уваги, оскільки вони ґрунтуються на відомостях, отриманих свідками з чужих слів і не відомі свідкам особисто.

Відтак, суд дійшов переконливого висновку, що щонайменше з 2005 року позивач був обізнаний про те, що будинок в АДРЕСА_3 йому не належить.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 оспорює набуття ОСОБА_2 права власності на будинок в АДРЕСА_3 не як факт набуття відповідачем права власності за договором дарування, а як сам факт набуття ОСОБА_2 у власність вказаного будинку, про що позивачеві було відомо щонайменше з 2005 року, а у 2017 році позивач лише дізнався про форму правочину, за яким відповідач набула права власності.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Відповідна правова позиція з цього приводу викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.

Враховуючи викладене суд дійшов переконливого висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв?язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат, то суд враховує наступне.

Відповідно до ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідачем понесено судові витрати у вигляді перекладу ухвали суду від 04.06.2018 року щодо судового доручення про допит свідків у розмірі 2090,60 грн. у тому числі банківські витрати в сумі 20,91 грн., що підтверджується квитанцією від 27.06.2018 року.

Також відповідачем понесено судові витрати на проведення експертизи вартості будинку, виготовленої під час розгляду справи, що договором від 04.05.2018, актом здачі-приймання висновку експерта від 28.12.2018 року та квитанцією від 08.05.2018 на суму 4500 грн, в тому числі послуги банку 45 грн.

Також відповідачем понесено судові витрати на переклад показів свідків допитаних за судовим дорученням про допит свідків, що підтверджується квитанцією від 22.03.2019 на суму 4320 грн., у тому числі послуги банку 3 грн.

В загальному відповідачем понесено судових витрат на суму 10979,51 грн.

Відтак, враховуючи відмову у задоволенні позову, вказані витрати підлягають стягненню позивача на користь відповідача.

На підставі ст.ст.19, 258, 259, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (знята з реєстрації), Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області (с.Деражне Костопільського району Рівненської області, вул.Шевченка 49-а), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання недійним і скасування договору дарування житлового будинку із застосуванням наслідків недійсності правочину, визнання незаконними та скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 (знята з реєстрації, РНОКПП НОМЕР_9 ) 10979 /десять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять/ гривень 51 копійку судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 04.06.2020.

СуддяВ. В. Левчук