Вирок № 89641294, 21.05.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 488/284/20

провадження № 1-кп/488/325/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 року

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді Федорченка А.А.,

при секретарі Сімаковій Т.В.,

за участю:

прокурора Кузнецова В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Титаренка Ю.О.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Притикіна Є.Є.,

представників цивільних відповідачів ОСОБА_3 , Костенка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, українця, освіта повна середня, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працював водієм ТОВ “Миколаївський хлібзавод № 1” не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2019 року близько 09:00 год., ОСОБА_1 , під час виконання своїх посадових обов`язків на посаді водія ТОВ «Миколаївський хлібзавод №1», підійшов до службового автомобіля марки “AC G 330 АХХ1”, р/н НОМЕР_1 , що належав ТОВ “Агрофірма Засілля” та перебував у користуванні ТОВ “Миколаївський хлібзавод №1”, який знаходився біля продуктового магазину “Продукти”, по пр. Богоявленському в м. Миколаєві, неподалік від будинку № 96, сів за його кермо і завів двигун з метою здійснити рух заднім ходом. Перед початком руху заднім ходом, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3“б”, 10.1, 10.9 ПДР України - проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не переконався, що маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, для забезпечення безпеки руху заднім ходом, не звернувся за допомогою до інших осіб, розпочав рух і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який знаходився позаду автомобіля.

В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 загинув на місці пригоди.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 , в якості обставини, що обтяжує покарання, інкримінується перебування під впливом наркотичних речовин на момент вчинення злочину.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав, щиро розкаявся, підтвердив усі обставини, викладені в обвинувальному акті, окрім перебування ним на момент пригоди в стані наркотичного сп`яніння. Цивільний позов, в частині, яка заявлена до обвинуваченого, останній визнав в повному обсязі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 зауважив, що висновок про стан сп`яніння ОСОБА_1 №1347 від 22.12.2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 інкримінується стан наркотичного сп`яніння, отриманий з порушенням вимог КПК, а саме до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Крім того ОСОБА_5 зазначив, що представлені прокурором матеріали не дозволяють визначити спосіб у який вказаний документ потрапив до матеріалів кримінального провадження. Захисник просив визнати названий доказ недопустимим.

Потерпіла та свідки в судовому засіданні не допитувались у зв`язку з відмовою прокурора від їх допиту.

Винуватість ОСОБА_1 , окрім його зізнання, доведена сукупністю доказів, зокрема:

- витягом з ЄРДР від 22.12.2019р.;

- протоколом огляду місця події від 22.12.2019р. з додатками;

- постановою про призначення судово-медичної експертизи від 22.12.2019р. та висновком експерта № 3250 від 21.01.2020р.;

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 ;

- протоколом огляду предмету – носія цифрової інформації від 03.01.2020р.;

- постановою про призначення експертизи від 08.01.2020р. та висновком експерта № 20-6 від 13.01.2020р.;

- постановою про призначення транспортно-трасологічної експертизи від 08.01.2020р. та висновком експерта № 20-5 від 13.01.2020р.;

- постановою про призначення судової авто-технічної експертизи від 14.01.2020р. та висновком експерта № 20-59 від 17.01.2020р.

Оцінивши в сукупності представлені докази суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, за кваліфікуючою ознакою – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, в ході судового розгляду доведена, встановлені судом обставини підтверджені матеріалами кримінального провадження, не спростовуються і не оспорюються обвинуваченим, захисником, потерпілою та її представником, окрім стану наркотичного сп`яніння, в якому, згідно обвинувального акту, перебував обвинувачений на момент ДТП.

Проаналізувавши представлені з цього приводу документи, суд приходить до такого.

З витягу з ЄРДР вбачається, що часом внесення відомостей про кримінальне правопорушення є 14:59 год. 22.12.2019р. Разом із тим, висновок щодо стану сп`яніння ОСОБА_1 складений об 11:00 год. 22.12.2019р., тобто до початку досудового розслідування і навіть до початку огляду місця події, який розпочався об 11:20 год. 22.12.2019р.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру досудових розслідувань або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Лише огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

В рішенні ВС/ККС № 607/14707/17 від 07.08.2019р. зазначено, що навіть добровільна видача доказу є слідчою дією, яка повинна відбуватися після внесення відомостей до ЄРДР.

Крім того, представлені суду документи не містять даних про те, ким, в який спосіб і в який час був отриманий висновок №1347 від 22.12.2019р. із медичної установи з подальшим його долученням до матеріалів кримінального провадження. Зазначений недолік унеможливлює визначення законності набуття висновку як доказу, оскільки вчиняти слідчі дії, відповідно до ст.ст. 40, 41 КК України, уповноважені лише слідчі, або оперативні підрозділи на підставі доручення слідчого і, як зазначено вище, виключно в межах досудового розслідування.

Відтак, висновок щодо стану сп`яніння ОСОБА_1 №1347 від 22.12.2019р. не може бути прийнятий судом як допустимий доказ, оскільки законність його походження в ході судового розгляду не встановлена.

Верховний Суд у справі № 643/20474/15-к зазначив, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані сп`яніння виключно висновком спеціаліста, і можуть бути доведені сукупністю інших доказів. Проте, в даному випадку інші докази щодо стану сп`яніння обвинуваченого суду не представлені.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує характер злочину, який є тяжким, але за свою природою – необережним; особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, не судимий, має статус особи, позбавленої батьківського піклування. Також суд враховує поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, яка характеризується наданням первинної допомоги потерпілому і неперешкоджанням розслідуванню.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Потерпілою ОСОБА_2 - донькою загиблого, заявлено цивільний позов про стягнення з ТОВ “Миколаївський хлібзавод № 1” моральної шкоди в розмірі 424124,00 грн.; з ПАТ “НАСК “Оранта” матеріального збитку в розмірі 19200,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 56676,00 грн., а разом 75876,00 грн. Крім того потерпіла просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В ході судового розгляду кримінального провадження ПАТ “НАСК “Оранта” добровільна сплатила суму позовних вимог в повному обсязі і позивач відмовився від позову в цій частині.

Позовні вимоги в частині витрат на правову допомогу визнані обвинуваченим в повному обсязі, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди ТОВ “Миколаївський хлібзавод № 1”, представник якого цивільний позов не визнав, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода - це будь-які втрати немайнового характеру, яких особа зазнала через заподіяння їй фізичних, моральних, душевних та іншого роду страждань. У випадку ДТП ці страждання можуть проявлятись внаслідок завдання шкоди здоров`ю або смерті особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ “Миколаївський хлібзавод № 1” в момент вчинення злочину встановлений кримінальним провадженням.

Виходячи з положень ст. 128 КПК України та зазначених вище норм ЦК України, суд визначає розмір моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

Строк покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши строк попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід залишити до набрання вироком законної сили.

Речовий доказ - автомобіль марки “AC G 330 АХХ1”, р/н НОМЕР_1 , повернути власнику; відеозапис на цифровому носії залишити в матеріалах провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 3925,00 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ТОВ “Миколаївський хлібзавод № 1”, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя А.А. Федорченко