Ухвала суду № 89639951, 04.06.2020, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1535/20

Провадження № 1-кс/504/593/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2020 смт. Доброслав

Слідчий суддя Комінтернівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 , за участі захисника адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4, смт. Доброслав, клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 42020161330000015 від 06.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 243 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Одеської області ОСОБА_5 своєю постановою від 01.06.2020 року визначено підслідність та доручено проведення досудового розслідування СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області.

Таким чином, слідчим відділенням Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020161330000015 від 06.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 243 КК України.

Слідчий за погодженням з прокурором 03.06.2020 року подав до Комінтернівського районного суду Одеської області клопотання, яким просить слідчого суддю винести ухвалу про арешт майна, а саме судна «Stavanger», ІМО 9278507, прапор TUVALU, який належить іноземній компанії «MARINO SHIPPING CO PTE LTD» (офіційний номер 36130419, номер IMO 6089474) зареєстрованої за законодавством Республіки Сінгапур, шляхом заборони залишати якірну стоянку № 357, якірне місце №12 на рейді морського торгівельного порту «Південний», без дозволу слідчого в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №42020161330000015, або прокурора-процесуального керівника у даному кримінальному провадження.

Мотивом даного клопотання слідчий за погодженням з прокурором вказує лише те, що на теперішній час для з`ясування всіх обставин справи та встановлення істини по кримінальному провадженню є потреба у проведенні відповідних експертних досліджень (з урахуванням проведеного огляду на судні) та вирішення питання про притягнення винних осіб до встановленої Законом відповідальності.

В судове засідання прокурор, слідчий не з`явились, сповіщені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином.

За п`ять хвилин до початку судового засідання прокурор та слідчий перебували у залі судових засідань номер 4 Комінтернівського районного суду Одеської області, проте, за мить до заходу слідчого судді прокурор та слідчий покинули залу судового засідання.

Відповідно до правила ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття належним чином повідомлених осіб у судове засідання (в тому числі прокурора, слідчого) не перешкоджає розгляду клопотання.

Матеріали кримінального провадження прокурор та/чи слідчий слідчому судді на його письмову вимогу (яка міститься в матеріалах справи) не надані.

Представник власника судна «Stavanger», прапор TUVALU, яке належить іноземній компанії «MARINO SHIPPING CO PTE LTD», - захисник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення клопотання слідчого, вважав його протиправним, і просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Крім того, у судовому засіданні адвокат пояснив слідчому судді, що в теперішній час всі процесуальні дії органом досудового розслідування з судном проведені, судновласник потерпає значних грошових збитків від простою судна, і задоволення клопотання слідчого може привести до цілком прогнозованих наслідків фінансового характеру.

Не виправдане тривале досудове розслідування не може стати на заваді законній господарській діяльності судновласника.

Тому адвокат наполягав на відмові у задоволенні даного клопотання, та просив звернути увагу на те, що крім наведених підстав, на сьогодні внесена застава на рахунок Господарського суду Одеської області у розмірі 1 мільйону доларів США, та надано гарантійний лист майже на 2,5 мільйони доларів США.

Тому цілком незрозумілими залишаються доводи сторони обвинувачення про доцільність продовження арешту.

Вислухавши представника власника майна, дослідивши матеріали додані до клопотання слідчого, матеріали які залучені до матеріалів справи за клопотанням захисника, слідчий суддя дійшов до наступного висновку:

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень п.п. 2,3 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.04.2020 року, в акваторії морського торгівельного порту «Південний», встановлено факт забруднення внутрішніх морських вод України, а саме внаслідок розвантажувальних операцій стався скид більше 8 (восьми) тон пальмового олеїну з судна «STAVANGER» (прапор Tuvalu), ІМО 9278507, що спричинило тяжкі наслідки.

За даним фактом, 06.05.2020 року, прокурором відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за №42020161330000015 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.243 КК України.

Відповідно доматеріалів провадженняадміністрацією порту«Південний» органуполіції наданодозвіл напроведення оглядумісця події-акваторії причалу №4, де стався розлив речовини з судна «STAVANGER», в рамках даного кримінального провадження. Згідно протоколу огляду місця події від 07.05.2020 року, здійснений з причалу, на борту судна виявлено нашарування та смуги невідомої речовини.

09.05.2020 року після заборони капітаном морського порту виходу з акваторії порту, судно «STAVANGER» виведено на рейд порту на якірну стоянку №357, якірне місце №12, у зв`язку з необхідністю звільнення причалу №4 для наступного судна.

14.05.2020 року прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на судно, мотивуючи його необхідністю збереження речових доказів, проведення огляду судна та відібрання зразків речовини, розлив якої стався в акваторії порту «Південний».

Ухвалою слідчогосудді Южного міського суду Одеської області від 15.05.2020 року, у кримінальномупроваджені №42020161330000015,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань06.05.2020року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.243КК України, задоволено клопотання прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 та накладено арешт на судно «Stavanger», ІМО 9278507, прапор TUVALU, який належить іноземній компанії «MARINO SHIPPING CO PTE LTD». Арештоване майно передано на зберігання відділу контролю (нагляду) за безпекою судноплавства на морському та річковому транспорті в морському порту «Південний» розташованого за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Берегова,11.

Однак, ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.05.2020 року ухвала слідчого судді Южного міського суду Одеської області від 15.05.2020 року про арешт майна у кримінальному проваджені №42020161330000015, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.243 КК України скасована, постановлена нова ухвала, якою частково задоволено клопотання прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 у кримінальному проваджені №42020161330000015, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.05.2020 року, про накладення арешту на судно «Stavanger», прапор TUVALU, яке належить іноземній компанії «MARINO SHIPPING CO PTE LTD».

Накладено арешт на судно «Stavanger», ІМО 9278507, прапор TUVALU, який належить іноземній компанії «MARINO SHIPPING CO PTE LTD» (офіційний номер 36130419, номер IMO 6089474) зареєстрованої за законодавством Республіки Сінгапур, шляхом заборони залишати якірну стоянку №357, якірне місце №12 на рейді морського торгівельного порту «Південний», без дозволу слідчого в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №42020161330000015, або прокурора-процесуального керівника у даному кримінальному провадженні.

Визначено строк дії ухвали, в частині накладення арешту на судно «Stavanger», ІМО 9278507, прапор TUVALU, - до 05 червня 2020 року включно.

29.05.2020 року слідчим проведено огляд місця події, а саме, судна «Stavanger», ІМО 9278507, прапор TUVALU.

Будь- яких доказів призначення експертизи, проведення інших процесуальних дій після вищевказаної процесуальної дії слідчого, до матеріалів клопотання слідчому судді не надано.

Слідчий суддя звертає увагу на той факт, що 09.05.2020 року після заборони капітаном морського порту виходу з акваторії порту, судно «STAVANGER» виведено на рейд порту на якірну стоянку №357, якірне місце №12, у зв`язку з необхідністю звільнення причалу №4 для наступного судна.

14.05.2020 року прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на судно, мотивуючи його необхідністю збереження речових доказів, проведення огляду судна та відібрання зразків речовини, розлив якої стався в акваторії порту «Південний».

З 14.05.2020 року і до 03.06.2020 року єдиним мотивом слідчого на обгрунтування необхідності подальшої дії арешту є потреба у проведенні відповідних експертних досліджень (з урахуванням проведеного огляду на судні) та вирішення питання про притягнення винних осіб до встановленої Законом відповідальності.

Слідчий суддя звертає увагу, що у слідчого було майже три тижні для проведення цих процесуальних дій, однак будь- яких обгрунтованих, непереборних підстав для неможливості проведення цих процесуальних дій у цей строк слідчий не навів.

Слідчий суддяне випускаєз точкизору тойфакт,що колегієюОдеського апеляційногосуду вжебуло частковозадоволено клопотанняпрокурора,шляхом накладенняарешту насудно «STAVANGER»,яке належитькомпанії «MARINOSHIPPINGCOPTELTD»,але наперіод часу,достатнього дляпроведення слідчих дій, пов`язаних з необхідністю доступу до судна, тобто до 05.06.2020 року включно.

Щонайменше слідчим не надано доказів того, що у період з моменту проведення огляду місця події (самого танкеру) 29.05.2020 року вжито інших процесуальних дій, призначення експертиз, тощо.

Як наслідок існує очевидна безпідставна затримка судна з боку державних органів.

Строки проведення досудового розслідування встановленіст. 219 КПК Українита залежать від часу пред`явлення особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

На час розгляду клопотання досудове розслідування триває, підозру жодній особі не пред`явлено.

Відповідно до п. 18 ч. 1ст. 3 КПК Українизазначено, що головним обов`язком слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженню.

Згідно ч. ч. 1-3ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; поведінка учасників кримінального провадження; спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.

Більш цього, відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Конвенція ратифікованаЗаконом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Дотримання розумних строків є основоположним завданням оперативного розслідування будь-якого злочину, закріпленим уст. 2 КПК України, що відображає вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до позиції ЄСПЛ, у кримінальних справах «розумний строк», про який йдеться у ч. 1 ст. 6, може починати відлік не тільки з моменту висунення офіційного обвинувачення. Це може відбутися раніше, ніж справа потрапить до суду (справа «Девеєр проти Бельгії» від 27.02.1980 р.); з дня, коли виписано ордер на арешт; з дати, коли зацікавлену особу було офіційно повідомлено, що проти неї порушено кримінальну справу; з дати, коли було почато досудове слідство (справи «Вемхов проти ФРН» від 25.06.1968 р., «Ноймастер проти Австрії» від 27.06.1968 р., «Рингейзен проти Австрії» від 16.07.1971 р.). «Обвинувачення» для цілей ч. 1 ст. 6 КЗПЛ можна визначити як офіційне повідомлення компетентною владою особи, що є підстави стверджувати про вчинення нею кримінального злочину.

Відповідно до практики ЄСПЛ обчислення строку провадження у кримінальній справі розпочинається з моменту винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого, затримання особи за підозрою у вчиненні злочину чи допиту її як підозрюваного (навіть допиту особи як свідка, якщо з протоколу допиту вбачається, що на момент допиту слідчий вже підозрював допитуваного у причетності до конкретного злочину) залежно від того, яка із зазначених подій сталася раніше, і закінчується винесенням остаточного рішення у кримінальній справі. У п. 253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" зазначено, що "момент, з якого ст. 6 Конвенції починає застосовуватись до "кримінальних" питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу "сутнісній", а не "формальній" концепції "обвинувачення", про яке йдеться у п. 1 ст. 6 (п. 62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 у справі "Шубінський проти Словенії" Subinski v. Slovenia))".

У п. 97 рішення ЄСПЛ від 16.09.2010 у справі "Вітрук проти України" зазначено, що "в кримінальних справах "розумний строк", передбачений п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з того часу, коли особі було "пред`явлено обвинувачення", тобто, іншими словами, з моменту офіційного повідомлення заявника компетентним органом про те, що він обвинувачується у вчиненні злочину. Це визначення також застосовується до питання, чи мало місце "суттєве погіршення становища [підозрюваного]", чи ні. Щодо закінчення "відповідного строку", то в кримінальних справах період, передбачений п. 1 ст. 6 Конвенції, включає весь строк провадження у справі, у тому числі перегляд рішення в апеляції (п. 70 рішення ЄСПЛ у справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine)".

Отже жодного обгрунтування такого тривалого строку досудового розслідування в даному конкретному випадку слідчим та прокурором не наведено.

Більш того, виходячи з системного аналізу статей 171-173 КПК України слідчий не мав процесуального права ініціювати, а прокурор погоджувати клопотання про арешт майна, у період дії ухвали суду апеляційної інстанції про арешт цього самого майна із зазначенням конкретного строку дії арешту.

Більш того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна, Брюсель, 1952 рік, судно не заарештовують, і застава або інший вид забезпечення не надаються більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь- якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою, одного й того самого позивача та, якщо судно було заарештовано в межах однієї з юрисдикцій чи були надані в межах такої юрисдикції застава або інший вид забезпечення для зняття арешту або з метою уникнення можливого арешту, то будь-який наступний арешт цього судна чи будь-якого судна, що належить тому самому власникові, за тією самою морською вимогою того самого позивача буде відмінений, а судно буде звільнене судом чи будь-яким іншим відповідним судовим органом цієї держави, якщо тільки позивач не переконає суд чи інший відповідний судовий орган, що гарантія чи інше забезпечення були остаточно зняті до накладення наступного арешту або що є інша достатня підстава для залишення арешту чинним.

Відповідно до частини 2 статті 7 Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 рік, будь- яке судно, що було необгрунтовано затримане або відхід якого був необгрунтовано відстрочений на підставі Статей 4, 5, 16 цієї Конвенції, має право на відшкодування будь- яких понесених у зв`язку з цим збитків та шкоди.

На такі міжнародні норми, ратифіковані державою Україна орган досудового розслідування не мав бажання звернути увагу звертаючись до слідчого судді.

В ході розгляду питання щодо забезпечення вирішення позову у господарській справі на суму, яка встановлена Державною екологічної інспекцією України в результаті розлиття забруднюючої речовини з судна «STAVANGER», у якості гарантії виконання своїх зобов`язань по відшкодуванню шкоди, завданої державі Україна, Судновласником внесено на депозитний рахунок господарського суду, суму яка еквівалентна 1000000 (одному мільйону) доларів США.

З постановленого за результатами розгляду господарським судом Одеської області 15.05.2020 року рішення вбачається, що окрім внесеної на депозит суду суми, Лондонська Ассоціація Власників суден, яка є страховою організацією, із взаємного страхування, гарантувала відшкодування збитків на суму 2443836 (два мільйона чотириста сорок три тисячі вісімсот тридцять шість) доларів США.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду, представники власника майна надали гарантійного листа судновласника, відповідно до якого компанія «MARINO SHIPPING CO PTE LTD» готова відшкодувати іншу частину спричинених збитків у сумі 1416557 (один мільйон чотириста шістнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) доларів США.

Наведені обставини, на переконання слідчого судді, свідчать про те, що судновласник вживає всіх необхідних заходів щодо відшкодування спричиненої шкоди та є відкритим для співробітництва з правоохоронними органами України в частині забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

Тому слідчий суддя, приймаючи до уваги всі вищевикладені доводи, вважає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам процесуального закону, необгрунтоване, і тому не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 131-132, 170-173, 233, 234, 237 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області про арешт майна в межах кримінального провадження № 42020161330000015 від 06.05.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 243 КК України, - залишити без задоволення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1