Рішення № 89638359, 04.06.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2020 Справа №607/900/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Кунцьо С.В.

з участю секретаря с/з: Дуркало Т.В.

представника позивача: Никитюка Р.І.

представника відповідача: Кондрат Л.Р.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції

про: скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із адміністративним позовом до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою інспектора роти №2 УПП в Тернопільській області Сенюк В.В. серії БР № 185195 від 09.01.2020 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП в розмірі 510 грн. Відповідно до даної постанови громадянин ОСОБА_1 28 листопада 2019 року о 20 год. 00 хв. в м. Тернополі по вул. Білецька, 53, керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив стоянку в місці, де вона заборонена, а саме біля критої стоянки (гараж №14 приватної власності), тобто біля виїзду з прилеглої території і безпосередньо в місці виїзду, чим порушив вимоги п.п. 15.9 «и», 15.10 «а» Правил дорожнього руху України. Із зазначеною постановою не згідний, вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, адже відсутні будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема, відсутні докази того, що він здійснив зупинку автомобіля ближче 10 метрів до виїзду з прилеглої території, а також не доведено того, що його діями було створено перешкоду для руху будь-якому транспортному засобу. У зв`язку із вищенаведеним просить скасувати постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, з невідомих суду на те причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Заслухавши думку учасників судового засідання, які не заперечують щодо розгляду справи у відсутності позивача, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов у відсутності позивача ОСОБА_1 , за участю його представника.

Представник позивача - адвокат Никитюк Р.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, та суду пояснив, що відносно ОСОБА_1 безпідставно винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки останній не порушував правил дорожнього руху та представником відповідача не надано суду належних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому просить оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити.

В судовому засіданні представник відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Кондрат Л.Р. заперечила щодо позову та просить відмовити у його задоволенні. Підтримала поданий до суду відзив на адміністративний позов та зазначила, що вимоги позивача є безпідставними, адже останній в порушення Правил дорожнього руху припаркував свій транспортний засіб перед виїздом з гаражу, створивши перешкоду транспортному засобу для виїзду з нього, у зв`язку з чим позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за розміщення автомобіля безпосередньо у місці виїзду з прилеглої території. На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення до відзиву на адміністративний позов представником відповідача долучено відеофіксацію розгляду справи, копії письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та заяву останнього, фотографію автомобіля, а також копію листа ОСББ «Білецька, 53» та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, згідно якого останній заперечив щодо врахування долученого представником відповідача до відзиву фотознімку як належного та допустимого доказу вчинення адміністративного правопорушення, оскільки у постанові про накладення на нього стягнення відсутні посилання на такий доказ та не зазначено відомості про технічний засіб, яким було здійснено фотофіксацію. Крім того по вказаному фотознімку неможливо встановити дійсне місцезнаходження автомобіля, а також дати та часу, коли було здійснено фотографування.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 185195 від 09.01.2020 р., громадянин ОСОБА_1 28 листопада 2019 року о 20 год. 00 хв. в м. Тернополі по вул. Білецька, 53, керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив стоянку в місці, де вона заборонена, а саме біля критої стоянки (гараж №14 приватної власності), тобто біля виїзду з прилеглої території і безпосередньо в місці виїзду, чим порушив вимоги п. 15.9 «и», 15.10 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачено адміністративну відповідальність згідно ч.3 ст.122 КУпАП.

Згідно постанови серії БР № 185195 від 09.01.2020 року, винесеної інспектором роти №2 УПП в Тернопільській області Сенюк В.В. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.

Відповідно до п. 15.9 «и» ПДР України зупинка забороняється ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Згідно п. 15.10 «а» ПДР України стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

В свою чергу диспозиція частини 3 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

В судовому засіданні встановлено, що 28 листопада 2019 року о 20.36 год. на лінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що біля належного йому гаражу АДРЕСА_2 , 53 припарковано транспортний засіб марки «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , який заблокував виїзд з гаражу. Прибувши за вказаною адресою, працівники поліції даного автомобіля не виявили, так як він покинув місце події до їх приїзду, однак заявником ОСОБА_2 було написано заяву про притягнення його водія до відповідальності, надано пояснення та фотографію із зображенням вказаного автомобіля, припаркованого перед виїздом з гаража. Під час розгляду заяви ОСОБА_2 було встановлено, що водієм транспортного засобу марки «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , який заблокував виїзд з гаражу, належного ОСОБА_2 , був ОСОБА_1 та у зв`язку із його перебуванням за межами м. Тернополя, розгляд справи про притягнення його до відповідальності відбувся 09 січня 2020 року.

Як вбачається із наданих в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_2 , останній повідомив, що йому належить нежитлове приміщення, крита стоянка №14 за адресою АДРЕСА_2 та 28 листопада 2019 року, коли він прийшов до вказаного нежитлового приміщення, то побачив, що безпосередньо перед виїздом з нього припаркований автомобіль марки «Opel», державний номерний знак НОМЕР_1 , який заблокував виїзд з гаражу. Водій вказаного автомобіля ОСОБА_1 проживає у тому ж будинку та на зборах ОСББ неодноразово наголошувалось на тому, щоб не блокувати заїзди до гаражів, однак із ОСОБА_1 він не був знайомий та зв`язатись з ним не міг, а тому прочекавши близько 20 хвилин, він викликав працівників поліції, оскільки йому потрібно було виїхати з гаражу, а також він зробив фотознімок даного автомобіля, який в подальшому передав працівникам поліції, так як до їх приїзду ОСОБА_1 покинув місце стоянки.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обставини вчинення даного правопорушення повністю викладені у постанові серії БР № 185195 від 09.01.2020 року, а також у ній зазначено про те, що до неї додаються відео ВО00011 та пояснення ОСОБА_1 . При дослідженні зазначених доказів, а саме відеозапису ВО00011 та письмових пояснень ОСОБА_1 , судом встановлено, що ОСОБА_1 визнав факт стоянки його транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з нежитлового приміщення, зазначеного в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, у вказаний в ній час.

Оглядом аудіовізуального диску, судом також встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор поліції роз`яснив позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також ст. 63 Конституції України. При розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейським було встановлено обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 280 КУпАП, врезультаті чого відносно ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення на підставі наявних доказів.

Крім того вина ОСОБА_1 доводиться показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , перед дачею яких ним було складено присягу говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи, а отже підстав ставити під сумнів їх достовірність у суду немає.

Однак при цьому суд вважає за необхідне зазначити, що долучений до відзиву на позовну заяву фотознімок не може бути врахований судом як належний та допустимий доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відсутнє посилання про його наявність, а також відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого він був здійснений. Крім того із зазначеного фотознімку неможливо встановити дійсне місцезнаходження автомобіля, а також дати та часу, коли було здійснено фотографування.

Таким чином суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, оскільки транспортний засіб марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , 28 листопада 2019 року о 20 год. 00 хв. в м. Тернополі по вул. Білецька, 53, здійснив стоянку безпосередньо в місці виїзду з гаража, належного ОСОБА_2 , чим створив перешкоду останньому для виїзду із гаража.

При цьому судом береться до уваги те, що розміщення транспортного засобу у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, у відповідності до пп. «з» п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, та відповідальність за здійснення такої зупинки передбачено ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Натомість позивачем в судовому засіданні не представлено жодних доказів правомірності його дій, відтак, суд вважає, що заперечення позивача щодо безпідставності винесення постанови спростовуються вищевказаними доказами та звернення позивача до суду пов`язане не із захистом його порушених прав у сфері публічно-правових відносини, а є обранням останнім способу захисту на уникнення адміністративної відповідальності. Самі лише заперечення не мають юридичної сили, оскільки свою позицію та невинуватість позивач мав би довести шляхом надання доказів на спростування обставин викладених у оскаржуваній постанові, адже відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом; ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БР № 185195 від 09.01.2020 року відповідає вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги те, що дотримання правил зупинки, стоянки є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, суд приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, а тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження та в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.55 Конституції України, ст.9, ст.122, п.1 ст.247, ст.251, 258, ст.289, ч.1 ст.293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (вул. Котляревського, 24 м. Тернопіль) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Строки апеляційного оскарження обчислюються після закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (відповідно до вимог п. 3 Розділу VІ «Прикінцеві положення» КАС України).

Рішення суду складено 04 червня 2020 року.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо