Рішення № 89637794, 04.06.2020, Нижньосірогозький районний суд Херсонської області

Справа № 659/1133/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2020 року Нижньосірогозький районний суд Херсонської області у складі: головуючого – судді Цесельської О.С., при секретарі Голтаєва І.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні позовну заяву акціонерного товариства КБ "Приватбанк", місцезнаходження якого: м. Київ вул. Грушевського, 1Д до ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Нижньосірогозького районного суду Херсонської області з зазначеним позовом з вимогою стягнути з відповідачки 127515 гривень 31 копійки заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.02.2011 року. Вказана заборгованість виникла у зв"язку з порушеннями зобов"язань за кредитним договором відповідачкою та складається з наступного: 1155 гривень 59 копійок заборгованість за кредитом, 126359 гривень 72 копійки заборгованість за процентами за користування кредитом з 21.02.2011 року по 28.06.2019 року.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, надавши заяву про слухання справи у її відсутність.

Відповідач в судове засідання не з"явилася, надавши заяву про слухання справи у її відсутність, надала відзив на позов, у якому прохала застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

21.02.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідачу було надано кредит у розмірі 1200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідачка підписала заяву-анкету про відкриття рахунку та приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також довідку про умови кредитування, якими встановлено умови кредитного договору, зокрема розмір процентів, комісії, неустойки.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредит у визначеному розмірі.

Відповідачка ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї станом на 28 червня 2019 року (за розрахунком позивача) утворилася заборгованість в загальному розмірі 127515 гривень 31 копійка, яка складається з наступного: 1155 гривень 59 копійок заборгованість за кредитом, 126359 гривень 72 копійки заборгованість за процентами за користування кредитом.

Строк дії картки, відкритої на ім"я відповідачки № НОМЕР_1 до 01/15 року, тобто картка діяла до 31 січня 2015 року.

Згідно з випискою по рахунку (а. с. 5) 28.01.2017 року відповідачкою внесено 64 гривень 79 копійок в рахунок погашення кредитної заборгованості.

13 січня 2020 року до суду відповідачкою подано заяву про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позовної давності.(а.с.60).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з частинами першою та третьою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 8 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що «відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».

Строк дії кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем, обмежується строком дії кредитної картки № НОМЕР_1 до 01/15 року. У зв`язку із закінченням строку дії картки 31 січня 2015 року настав строк виконання зобов`язання у повному обсязі.

Таким чином, внесення відповідачкою 28.01.2017 року 64 гривень 79 копійок, до спливу позовної давності, в рахунок погашення кредитної заборгованості свідчить про визнання нею боргу перед АТ КБ «ПриватБанк» та переривання позовної давності у спірних правовідносинах, звернення позивача з позовом до суду 11.11.2019 року відбулось в межах трирічної позовної давності.

Враховуючи викладене, є підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1155,59 гривень на користь банку.

Щодо стягнення процентів, то суд застосуває до кожного цього періодичного щомісячного платежу трирічну позовну давність, та враховує, що позивач включив у свій розрахунок проценти, нараховані після закінчення строку дії кредитного договору, тобто після 31 січня 2015 року, коли закінчився строк дії картки, що є необгрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

За таких обставин з відповідача належить стягнути заборгованість по процентах, яка утворилася до 01 лютого 2015 року і відповідно до розрахунку (а.с.5) становить 1393 гривні 23 копійки.

Як вбачається з наданих письмових доказів, позивач довів належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався як на обґрунтування своїх вимог.

Натомість, відповідач жодними належними та допустимими доказами не спростував доказів, які подані позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог.

Позиція відповідача базується виключно на пропуску Банком строків позовної давності для звернення до суду за захистом свого права, однак під час апеляційного перегляду справи такі твердження відповідача були спростовані наявними у матеріалах справи документами.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в розмірі 38 гривень 42 копійки, що становить 2% від суми задоволених позовних вимог.

ВИ Р І Ш И В :

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (ІПН НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 21.02.2011 року в розмірі 2548 гривень 82 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , (ІПН НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 38,42 гривень.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через Нижньосірогозький районний суд Херсонської області.

Суддя: О. С. Цесельська