Ухвала суду № 89637423, 04.06.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

04.06.2020 Справа №607/7845/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з Стрілкової М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання недійсною реєстрацію будинковолодіння та визнання права власності на будинковолодіння, –

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання недійсною реєстрацію будинковолодіння та визнання права власності на будинковолодіння.

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії щодо відчуження будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що предметом позовних вимог є визнання недійсною реєстрація будинковолодіння та визнання права власності на будинковолодіння. Дана частина будинку належить позивачу в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 .Сторони добровільно відмовляються врегулювати спір, а тому, існують реальні ризики вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження спірного майна, що суттєво ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до роз`яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судом встановлено, що в провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання недійсною реєстрацію будинковолодіння та визнання права власності на будинковолодіння.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 208689522 від 12.05.2020 р. вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 належить на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що право власності на спірне майно, зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , позивач вважає, що є реальні ризики вчинення останньою дій, спрямованих на відчуження спірного майна, що суттєво ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Враховуючи, що предметом позовних вимог є визнання недійсною реєстрація будинковолодіння та визнання права власності на будинковолодіння, сторони добровільно відмовляються врегулювати спір, суд проаналізувавши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви, виходячи із засад розумності, та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін та зважаючи на наявність загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити, шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить їй на праві приватної власності, оскільки такий вид забезпечення позову є доцільним та співрозмірним заявленим позовним вимогам.

Згідно ч.3 ст.154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Суд не застосовує зустрічне забезпечення, оскільки позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України та у його власності є майно, що в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Одночасно суд повідомляє, що відповідач має право звернутися до суду про застосування зустрічного забезпечення.

На підставі наведеного, керуючись ст. 149-153, 154, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, –

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання недійсною реєстрацію будинковолодіння та визнання права власності на будинковолодіння.

Заборонити ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) вчиняти будь-які дії щодо відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить їй на праві приватної власності.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає до негайного виконання.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, відповідно до ст.158 ЦПК України.

Копію ухвали для виконання направити до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Ухвала суду складена та підписана 04 червня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко