Ухвала суду № 89635954, 04.06.2020, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1283/15-ц

Провадження №: 2-зз/343/2/20

У Х В А Л А

04 червня 2020 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Андрусіва І. М.,

секретаря судового засідання – Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Долина заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі 343//1283/15-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,-

за участю:

представника заявника- адвоката Легіна В.Б.

позивача (стягувача)- ОСОБА_2 ,

представника позивача- адвоката Коцковича Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2020 ОСОБА_1 звернувся з заявою, в якій просить заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 25.06.2015, скасувати, а саме: арешт будівлі цеху стружки, що знаходиться у власності ПП Фірми «ГЕЛІОС-ХХІ» за адресою урочище Рудницька, с. Новоселиця Долинського району та заборону на відчуження будівлі цеху стружки, що знаходиться у власності ПП Фірма «ГЕЛІОС-ХХІ» за адресою урочище Рудницька, с. Новоселиця Долинського району.

В обгрунтування покликається на те, що Долинським районним судом розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Згідно з рішенням Долинського районного суду від 17.03.2016 позовні вимоги задоволені частково. Відповідно до рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.07.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Долинського районного суду від 17.03.2016 та рішення Апеляційного суду Івано- Франківської області від 14.07.2016. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.08.2017 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.11.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Долинського районного суду від 08.08.2017 скасовано.

Постановою Верховного Суду від 04.03.2020 у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.11.2017 залишено без змін.

В ході розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 було подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою Долинського районного суду від 25.06.2015 така заява була задоволена, накладено арешт шляхом заборони відчуження будівлі цеху стружки, що знаходиться у власності ПП Фірма «ГЕЛІОС-ХХІ» за адресою урочище Рудницька, с. Новоселиця Долинського району.

Приватне підприємство «Фірма «ГЕЛІОС-ХХІ» утворене 07.02.2001, єдиним учасником його є громадянин ОСОБА_1 .

20.03.2003 підприємство за договором купівлі-продажу придбало нерухоме майно - цех стружки за адресою урочище Рудницька, с. Новоселиця Долинського району.

ПП «Фірма «ГЕЛІОС-ХХІ» не є учасником правовідносин між сторонами по справі та не є стороною чи учасником самої справи, не залучалася до участі у ній. Рішення у справі набрало законної сили і не стосується жодних прав чи обов`язків ПП «Фірма «ГЕЛІОС-ХХІ» перед учасниками справи.

З наведених підстав просить задовольнити подане клопотання.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав подане ОСОБА_1 клопотання, просив його задовольнити, вказавши, що арешт, накладений на майно юридичної особи, є незаконним.

ОСОБА_2 та його представник за довіреністю в судовому засіданні заперечили щодо задоволення поданої заяви, вказавши, що борг йому ОСОБА_1 не повернув, хоч рішення набрало законної сили. Підстави, які слугували накладенню арешту, не відпали. Окрім цього, адвокат зауважив, що оскільки на даний час виконавче провадження відкрито і не закінчене, захід забезпечення позову повинен діяти до повного його виконання. А тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Держаний виконавець Долинського РВД ВС Тиндик С.Б. в судовому засіданні вказала, що виконавче провадження щодо виконання ухвали Долинського районного суду про забезпечення позову було закінчено 09.07.2015. На даний час виконавчі провадження згідно виконавчих листів №343/1283/15-ц від 14.07.2016 та 27.07.2016 закриті після отримання ухвали ВССУ від 01.03.2017 року про скасування судових рішень Долинського районного суду та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.07.2016 року.В 2020 році інших виконавчих листів в Долинський РВДВС не подавалось на виконання.

Заслухавши осіб, які з"явились в судове засідання, вивчивши матеріали скарги, суд проиходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 7 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

З матеріалів справи встановлено, що у провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2015 задоволено заяву позивача про накладення арешту на майно та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на будівлю цеху стружки, що знаходиться у власності ПП Фірма «Геліос ХХІ», одноособовим засновником та керівником якого є ОСОБА_1 , за адреою урочище Рудницька, с. Новоселиця, Долинського району Івано-Франківської області на суму, яка не перевищує 313 105, 87 грн.

Відповідно до рішення Долинського районного суду від 17.03.2016 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Згідно з рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.07.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Долинського районного суду від 17.03.2016 та рішення Апеляційного суду Івано- Франківської області від 14.07.2016. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.08.2017 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, яке рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.11.2017 скасовано, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000,00 доларів США боргу за договором позики, що в гривневому еквіваленті становить 264922 (двісті шістдесят чотири тисячі дев"ятсот двадцять дві) грн. 11 коп, а також три відсотки річних в розмірі 580,27 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 15372 (п"ятнадцять тисяч триста сімдесят дві) грн 64 коп, всього - 10580,27 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 280294 (двісті вісімдесят тисяч двісті дев"яносто чотири) грн 75 коп. Вирішено долю судових витрат.

Згідно з постановою Верховного Суду від 04.03.2020 у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.11.2017 залишено без змін.

Таким чином, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.11.2017 набрало законної сили.

25.05.2020 ОСОБА_1 звернувся з заявою, в якій просить заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 25.06.2015, скасувати, покликаючись на те, що ПП «Фірма «ГЕЛІОС-ХХІ» не є учасником правовідносин між сторонами по справі та не є стороною чи учасником самої справи, не залучалася до участі у ній. Рішення у справі набрало законної сили і не стосується жодних прав чи обов`язків ПП «Фірма «ГЕЛІОС-ХХІ» перед стягувачем.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

З урахуванням викладеного, дослідивши долучені письмові докази, суд прийшов до переконання про відсутність даних, які б свідчили про те, що потреба в забезпеченні позову відпала, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили, не виконано, однак вбачає в даному випадку зміну умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Відповідно до частини першої та третьої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Накладаючи арешт на майно Приватного підприємства фірми «Геліос ХХІ», одноособовим керівником якого є ОСОБА_1 , суд виходив з того, що правовідносини між ОСОБА_2 та відповідачем, пов"язані саме з діяльністю фірми «Геліос ХХІ» та виникли, в тому числі, з її керівником.

Проте, Івано-Франківський апеляційний суд в ухвалі від 22.11.2017 прийшов до переконання, що посилання ОСОБА_2 на те, що усний договір купівлі-продажу був укладений між ним та Приватним підприємством фірмою «Геліос ХХІ», керівником якої є ОСОБА_1 , не підтверджені належними доказами, вважаючи, що робочі відносини, в результаті яких була написана боргова розписка, виникли саме між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Даний висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 04.03.2020, яким залишино вказану ухвалу без змін.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є засновником ПП фірми «Геліос ХХІ», яка має статус юридичної особи, відносини виникли між сторонами, як між фізичними особами, тому, відповідно, учасник (засновник) фірми не відповідає за зобов`язаннями створеної ним юридичної особи.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 06.11.2019 у справі за №607/3095/16-ц.

Щодо твердження адвоката Коцковича Р. М. про те, що виконавче провадження відкрито і на даний час не закінчено, у зв"язку з чим заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення на підставі п.п. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, суд до уваги не бере, оскільки спростоване долученими державним виконавцем ДРВ ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області Тиндик С.Б. копіями постанов ВП №51878114 та ВП №51877998, винесеними 28.03.2020, згідно з якими викоравче провадження на підставі виконавчих листів №343/1283/15-ц, виданих 14.07.2016 та 27.07.2016, закінчене.

З урахуванням викладеного, суд вважає клопотання вмотивованим та таким, що підлягає задоволенню.

Слід також зауважити, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" ( надалі Закону 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 56 Закону 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

У зв"язку з наведеним, суд вважає роз"яснити ОСОБА_2 , що під час відкриття провадження державним виконавцем може бути накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, ст. 96 ЦК України, керуючись ст.ст. 158 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені згідно з ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 25.06.2015 у вигляді арешту на будівлю цеху стружки, що знаходиться у власності ПП Фірма «Геліос ХХІ», засновником та керівником якого є ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Копію ухвали про скасування заходів забезпечення позову після набрання законної сили надати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Вказані строки продовжуються на строк дії карантину.

Суддя Долинського районнолго суду І.М. Андрусів