Ухвала суду № 89634800, 04.06.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1324/20

2-з/0203/58/2020

УХВАЛА

04 червня 2020 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Сазонової Марини Олександрівни про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Михайлець К.О., про розірвання договору довічного утримання, визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на житло.

В наданій заяві представник позивачки в порядку забезпечення позову просила накласти арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , що є предметом оспорюваного договору довічного утримання.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову визначені ч.1 ст.152 ЦПК України.

Відповідно до роз`яснень наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

З позовної заяви вбачається, що предметом заявлених позивачкою вимог є розірвання договору довічного утримання від 23.10.2019 року, що був укладений між нею та відповідачкою, предметом якого є Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі вказаного договору за відповідачкою на теперішній час зареєстровано право власності на Ѕ частину зазначеної вище квартири.

Також, при посвідчені договору приватним нотаріусом було накладено заборону на відчуження Ѕ частини квартири до припинення дії договору довічного утримання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.754 ЦК України набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

Статтею 755 ЦК України визначено, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Згідно ч.1 ст.756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Оскільки позивачкою заявлено вимогу про розірвання договору довічного утримання, вік позивачки, якій на теперішній час виповнилось майже 92 роки, з огляду на підстави припинення договору, визначені ч.2 ст.755 ЦК України, а також враховуючи, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб запропонований представником позивачки для забезпечення ефективного захисту прав сторони позивача в разі можливого задоволення позову у заявлений спосіб.

Зустрічне забезпечення не застосовувати за відсутності підстав, передбачених ст.154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151,152,153,208-210 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) – адвоката Сазонової Марини Олександрівни про забезпечення позову – задовольнити.

Накласти арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору довічного утримання від 23 жовтня 2018 року (номер запису про право власності 33811181).

Заходи зустрічного забезпечення не застосовувати.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом п`яти днів з дня постановлення ухвали апеляційної скарги.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали для виконання три роки, тобто до 04 червня 2023 року.

Суддя С.Ю.Казак