Рішення № 89633836, 28.05.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/822/20

Провадження № 2/209/582/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбара Г.А.

за участі: секретаря Кулік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зняти арешт та заборону відчуження зі всього майна ОСОБА_1 , а саме: 1/4 частини та 1/12 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Альохіної А.А. про арешт майна боржника від 18 квітня 2016 року, номер 50805649.

На обґрунтування позову зазначив, що він, його мати ОСОБА_4 та його брат ОСОБА_3 є співвласниками двокімнатної квартири, житловою площею 28,6 кв.м., загальною площею 49,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 16 лютого 1998 року відділом обліку та розподілу житлової площі Дніпродзержинського міськвиконкому на підставі розпорядження № 010917 від 16 лютого 1998 року, вказана квартира була передана у спільну власність йому, його матері ОСОБА_4 , його батькові ОСОБА_5 та брату ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_5 помер. Після його смерті він, позивач, мати та брат, кожний, отримали в порядку спадкування за законом по 1/12 частині квартири, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 25 вересня 2019 року державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Новіковою Л.В. Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 лютого 2016 року солідарно з нього, позивача, та брата ОСОБА_3 на користь відповідачки ОСОБА_2 було стягнуто борг за договором позики в розмірі 9948,29 грн. та сплачений нею судовий збір в розмірі 487,20 грн. Під час виконання вказаного рішення суду старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпродзержинська ГТУЮ в Дніпропетровській області Альохіною А.А. було винесено постанову про арешт майна боржника від 18 квітня 2016 року, номер 50805649, про яку, він, позивач, як сторона виконавчого провадження, не був повідомлений. Про арешт його нерухомого майна йому стало відомо з отриманої 04 лютого 2020 року інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 198914893 від 04 лютого 2020 року. Протягом 2017 року він та його брат ОСОБА_3 , на виконання вказаного рішення суду, сплатили ОСОБА_2 більшу частину суми боргу, а 06 лютого 2020 року вони остаточно погасили борг, сплативши відповідачці 1866,30 грн., всього сплатили на користь ОСОБА_2 за рішенням суду 10826,67 грн. 07 лютого 2020 року Дніпровським відділом ДВС міста Кам`янське було відмовлено ОСОБА_2 у прийнятті заяви про відсутність у неї претензій до нього та його брата, як до боржників згідно виконавчого листа. 21 лютого 2020 року він рекомендованим поштовим відправленням направив до Дніпровського відділу ДВС міста Кам`янське заяву про зняття арешту з його майна. 24 лютого 2020 року Дніпровський відділ ДВС отримав цю заяву, але відповідь на неї не надав. Також не надано було відповіді і на його заяву про видачу копії постанови державного виконавця про накладення арешту. Вважає, що після виконання рішення суду, державний виконавець повинний був закрити виконавче провадження та скасувати арешт на майно. Проте, державним виконавцем цього зроблено не було і до теперішнього часу в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження - арешт належного йому нерухомого майна, що накладений постановою державного виконавця від 18 квітня 2016 року. Посилаючись на ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», частини 1 та 2 ст. 386 ЦК України, вважає, що є підстави для зняття арешту з належних йому на праві власності однієї четвертої частини квартири та однієї дванадцятої частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 09 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також витребувано від Дніпровського відділу ДВС у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро):

- постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 лютого 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , солідарно з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суми боргу за договором позики в розмірі 9948,29 грн.;

- постанову державного виконавця Дніпровського відділу ДВС міста Кам`янське Альохіної А.А. про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 18 квітня 2016 року, номер 50805649;

- постанову про закриття виконавчого провадження (за наявності) з примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 лютого 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , суми боргу за договором позики в розмірі 9948,29 грн.

До початку розгляду справи по суті від Дніпровського відділу ДВС у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) надійшло письмове повідомлення про те, що в період з 11 квітня 2016 року по 04 жовтня 2016 року на примусовому виконанні у відділі ДВС перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 209/5480/15-ц, виданого 15 березня 2016 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 9948,29 грн. Зазначене провадження завершено 04 жовтня 2016 року відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону 1999 року зі змінами). Матеріали провадження знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання, відповідно до вимог чинного законодавства. Надати копії матеріалів виконавчого провадження не є можливим.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав письмову заяву, в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити та не покладати на відповідача ОСОБА_2 судові витрати у справі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, через канцелярію суду надала письмову заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду надали письмові заяви, в яких просять провести розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився. Від в.о. начальника відділу Кривенького Є. до суду надійшла письмова заява, в якій він просить розглядати справу без участі представника відділу, вирішення питання щодо розгляду позовної заяви покладають на розсуд суду.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3. ст. 211, п.1 ч.3 ст. 223, ч.1 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу в судовому засіданні за відсутності позивача, відповідачки та третіх осіб на підставі наявних у справі доказів та з урахуванням визнання позову відповідачкою.

Дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 16 лютого 1998 року відділом обліку та розподілу житлової площі Дніпродзержинського міськвиконкому на підставі розпорядження № 010917 від 16 лютого 1998 року (а.с. 17 оберт) та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 вересня 2019 року державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Новіковою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-1867 (а.с. 18), на праві власності належить одна четверта частина та одна дванадцята частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Іншими співвласниками квартири є мати позивача - ОСОБА_4 та брат позивача - ОСОБА_3 , яким також належить по одній четвертій частині та по одній дванадцятій частині вказаної квартири, що підтверджується зазначеним вище свідоцтвом про право власності на житло та свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими 25 вересня 2019 року державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори Новіковою Л.В., зареєстрованими в реєстрі за № 1-1868, 1-1869 (а.с. 19, 20) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 23-24).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 03 лютого 2016 року, що було ухвалено у цивільній справі № 209/5480/15-ц, провадження № 2/209/403/16, солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було стягнуто суму боргу за договором позики в розмірі 9948,29 грн. (а.с. 16-17), Вказане рішення суду набрало законної сили 11 березня 2016 року.

Як зазначено у повідомленні начальника Дніпровського відділу ДВС у місті Кам`янське від 28 травня 2020 року, на примусовому виконанні у відділі ДВС дійсно перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 209/5480/15-ц, виданого 15 березня 2016 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 9948,29 грн. Зазначене провадження завершено 04 жовтня 2016 року відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону 1999 року зі змінами).

У позовній заяві позивач стверджує, що 04 лютого 2020 року із відомостей, що містяться в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна, йому стало відомо, що на все його нерухоме майно накладено арешт постановою від 18 квітня 2016 року про арешт майна боржника, виданою старшим державним виконавцем Дніпровського відділу ДВС м. Дніпродзержинська ГТУЮ у Дніпропетровській області Альохіною А.А.

Судом встановлено, що у спеціальному розділі про державну реєстрацію обтяжень Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна ( ОСОБА_1 ), № інформаційної довідки №198914893 від 04 лютого 2020 року (а.с. 21-22), дійсно наявна інформація про те, що 24 травня 2016 року зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, особа, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_1 , підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 50805649, видана 18 квітня 2016 року, видавник: старший державний виконавець Дніпровського відділу ДВС м. Дніпродзержинська ГТУЮ у Дніпропетровській області (Альохіна А.А.).

Таким чином, суд вважає, що постанова про арешт майна позивача була винесена державним виконавцем в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 209/5480/15-ц, виданого 15 березня 2016 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська на підставі рішення суду від 03 лютого 2016 року, в якому позивач був боржником у виконавчому провадженні, а ОСОБА_2 - стягувачем.

У позовній заяві позивач зазначає, що 06 лютого 2020 року вони в повному обсязі виконали рішення суду від 03 лютого 2016 року, сплативши на користь ОСОБА_2 10435,49 грн., що підтверджується квитанціями ПАТ КБ «ПриватБанк» від 06 лютого 2020 року на суму 1850 грн., випискою по картковому рахунку позивача із відомостями про перерахування ОСОБА_2 грошових коштів на погашення боргу (а.с. 27-39) та заявою ОСОБА_2 на ім`я начальника Дніпровського відділу ДВС у місті Кам`янське, в якій вона повідомляє, що не має претензій по сплаті боргу боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно виконавчого листа, борг сплачений у повному обсязі ( а.с. 40),

Те, що позивач та його брат ОСОБА_3 сплатили ОСОБА_2 суму боргу і вона не має до них ніяких претензій також підтверджується власноручною написаною заявою ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності, в якій вона зазначила, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Отже, 06 лютого 2020 року позивач та його брат ОСОБА_3 виконали рішення суду від 03 лютого 2016 року, сплативши ОСОБА_2 грошову суму, що була стягнута з них солідарно на користь ОСОБА_2 за договором позики.

Проте, виконавче провадження з примусового виконання рішення суду було завершено 04 жовтня 2016 року відповідно до п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону 1999 року зі змінами) через відсутність у боржників банківських рахунків, джерела отримання доходів та майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу.

Таким чином, судом встановлено, що одночасно із завершенням виконавчого провадження державним виконавцем не була скасована постанова про арешт майна боржника ОСОБА_1 , а в теперішній час її скасування державним виконавцем неможливе через знищення виконавчого провадження.

В теперішній час відомості про обтяження - арешт нерухомого майна позивача ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця серія та номер: 50805649 від 18 квітня 2016 року, порушують права позивача, як співвласника нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , бо позбавляють його права на розпорядження належним йому нерухомим майном.

В пункті 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідач у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Отже, ОСОБА_2 є належним відповідачем у цій справі, бо арешт на майно позивача було накладено в її інтересах.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки обтяження нерухомого майна, яке на праві власності належить ОСОБА_1 , порушує його права власника, ці обтяження підлягають скасуванню.

Визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України є підставою для задоволення позову.

Згідно ч. 6 ст. 263 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду справи повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 142 ЦПК передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням визнання відповідачкою позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає необхідним повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову судового збору.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби міста Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зняття арешту з майна.

Зняти арешт з нерухомого майна - однієї четвертої частини квартири та однієї дванадцятої частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві власності належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою від 18 квітня 2016 року, номер 50805649, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Альохіної А.А.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з державного бюджету п`ятдесят відсотків судового збору, що складає 420,40 грн., сплаченого за квитанцією «Укрпошта» ЦПЗ № 5 від 11 березня 2020 року на розрахунковий рахунок: УДКС у м. Кам`янське, код ЄДРПОУ одержувача - 38028588, р/р - НОМЕР_3 ; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу - Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська.

Повне рішення складено 04 червня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара