Вирок № 89633810, 03.06.2020, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/ 1108/19

н/п 1-кп/174/25/2020

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2020 року м.Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Борцової А.А.,

за участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,

прокурора - Михайленка А.В.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

захисника - Шевчука О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження №№ 12019040150000418, 12020040150000076 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Вільногірську Дніпропетровської області, громадянина України, холостого, дітей немає, освіта базова вища, не військовозобов`язаного, не працює, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 16.04.2019 р. Вільногірським міським судом Дніпропетровської області по ч. 1 ст.369 КК України до штрафу у розмірі 8500 грн.,-

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , 17.12.2019 р., близько 16.00 годин знаходився біля магазину ТОВ «АТБ-Маркет 147», який розташований по пров.Соборний, 2, м.Вільногірськ Дніпропетровської області, де під час спілкування з раніше знайомим ОСОБА_3 , побачив у останнього мобільний телефон, в результаті чого у ОСОБА_2 раптово виник злочинний намір, спрямований на заволодіння вищевказаним мобільним телефоном «Meyzu L681H LTE», сірого кольору, який належить ОСОБА_3 , шляхом обману.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, в той же день, тобто 17.12.2019 р., близько 16.10 годин, ОСОБА_2 , продовжуючи знаходитись за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів, під час розмови з ОСОБА_3 , шляхом повідомлення неправдивих відомостей та оманливих умов, попрохав ОСОБА_3 дати йому належний останньому мобільний телефон начебто для здійснення телефонного дзвінка знайомому, при цьому заздалегідь не маючи наміру повертати вказаний мобільний телефон потерпілому. В свою чергу ОСОБА_3 , розраховуючи на правдивість отриманих відомостей, будучи впевненим в тому, що ОСОБА_2 виконає свою обіцянку та поверне йому телефон, передав ОСОБА_2 свій мобільний телефон марки «Meyzu L681H LTE», сірого кольору, бувший у використанні, імей1: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 вартістю 1850 грн. Після цього ОСОБА_2 , заволодівши шляхом обману вищевказаним мобільним телефоном, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальний збиток у розмірі 1 850 грн.

17.02.2020 р. ОСОБА_2 , близько 18.00 годин, знаходився в квартирі АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_1 , яка є особою похилого віку.

В той же день, тобто 17.02.2020 р., близько 18.45 годин, ОСОБА_2 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись, що за його злочинними діями не спостерігають сторонні особи, продовжуючи знаходитись в квартирі, розташованої за вищевказаною адресою, діючи повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав речі, належні ОСОБА_1 , яка є особою похилого віку, а саме: електричну духовку марки «Mystery mot-3325», бувшу у використанні, вартістю 689,40 грн, телевізор марки LED «Mirta» з діагоналлю екрану 24 дюйми, бувший у використанні, вартістю 1534,80 грн., після чого з викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальний збиток у загальному розмірі 2224,20 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав повністю і показав, що 17.12.2019 р., у вечірній час, зустрів біля магазину АТБ раніше знайомого ОСОБА_3 та попросив у нього мобільний телефон для здійснення дзвінка. Останній телефон дав і пішов в приміщення магазину, а він відніс телефон у ломбард та заклав його. В послідуючому телефон з ломбарду вилучили працівники поліції. 17.02.2020 р. прийшов в гості до співмешканця потерпілої ОСОБА_1 за вказаною нею адресою, де вживали спиртні напої, а коли господарі не бачили, виніс у підвал духовку, а потім телевізор. Наступного дня ці речі з підвалу забрав, духовку здав у ломбард, а телевізор відніс додому. В послідуючому телевізор вилучили правники поліції та повернули потерпілій. Заперечень по кваліфікації його дій не має. У вчиненому щиро кається та просить не позбавляти його волі.

Потерпіла ОСОБА_1 показала, що 17.02.2020 р. знаходилася вдома, хворіла, лежала на ліжку. Ввечері почула, як до її співмешканця у гості прийшов обвинувачений ще з одним хлопцем, на кухні вони вживали спиртні напої. Потім співмешканець ліг спати, хлопці пішли, а наступного дня виявили зникнення духовки та телевізору. Духовку викупила у ломбарді, а телевізор повернули працівники поліції. На даний час обвинуваченого пробачила, претензій до нього не має.

Докази по справі в судовому засіданні досліджені згідно ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються і суд вважає їх встановленими та доказаними у суді.

При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium), держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_2 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Таким чином, факти вчинення злочинів ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження в суді, а його дії органом досудового слідства вірно кваліфіковані:

-по ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство);

-по ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, обставини, які обтяжують та пом`якшують його покарання, особу обвинуваченого.

Так, ОСОБА_2 вчинив злочини невеликої та середньої тяжкості.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд, в межах обвинувачення, відносить вчинення ним злочину щодо особи похилого віку .

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття.

За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога, не працює.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення та не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р., «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005р., «Ізмайлов проти Росії» від 16 10. 2008 р.).

Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, дані досудової доповіді органу пробації, який вважає можливим виконання покарання відносно обвинуваченого у громаді за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів (а.с.45-46), суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливо без ізоляції від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів та забезпечить можливість здійснення органом пробації вищевказаних заходів відносно обвинуваченого.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Meyzu L681H LTE», який належить потерпілому ОСОБА_3 та знаходиться на зберіганні у останнього (а.с.69); електричну духовку «Mystery mot-3325» та телевізор LED «Mirta», які знаходяться на збереженні у потерпілої ОСОБА_1 згідно розписок від 03.03.2020 р. та 30.03.2020 р. (а.с.63,65 ) - слід залишити потерпілим; диск з відеозаписом (а.с.67), договір фінансової застави № 1.5397 від 19.12.2019 р. (а.с.71-72), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - слід зберігати там же.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Оскільки строк дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого у вигляді домашнього арешту, скінчився, то до вступу вироку в законну силу запобіжний захід обранню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 349, 367- 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

-по ч.1 ст. 190 КК України - 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі;

-по ч.2 ст. 185 КК України - 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України загальну міру покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно до відбуття ОСОБА_2 призначити покарання у виді 2 (двох) років 6 ( шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75, п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, поклавши на нього обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Meyzu L681H LTE», який належить потерпілому ОСОБА_3 та знаходиться на зберіганні у останнього; електричну духовку «Mystery mot-3325» та телевізор LED «Mirta», які знаходяться на збереженні у потерпілої ОСОБА_1 згідно розписок від 03.03.2020 р. та 30.03.2020 р. - залишити потерпілим; диск з відеозаписом, договір фінансової застави № 1.5397 від 19.12.2019 р., які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - зберігати там же.

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляцію в Дніпровський апеляційний суд через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий - суддя: підпис А.А.Борцова