Рішення № 89632370, 04.06.2020, Токмацький районний суд Запорізької області

328/1114/20

04.06.2020

Провадження № 2-о/328/41/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Погрібної О.М.,

за участі секретаря судового засідання Мацинської О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Токмак цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Залівного Іллі Олександровича, заінтересована особа Центральний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

До Токмацького районного суду Запорізької області звернувся ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 з заявою, зазначивши в якості заінтересованої особи Центральний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення факту родинних відносин та факту смерті, а саме, просив встановити юридичний факт родинних відносин між фізичними особами, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити факт смерті ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Староласпа Тельманівського району Донецької області, Україна.

В обґрунтування заяви вказано, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території с. Староласпа, Тельманівського району Донецької області.

Його кровне споріднення із померлим підтверджується свідоцтвом (повторне) про народження серії НОМЕР_1 . Відповідно до тексту вказаного свідоцтва ОСОБА_1 (мовою оригіналу, українською мовою - « ОСОБА_1 ») народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . В графі батьки батьком зазначений (мовою оригіналу, українською мовою - « ОСОБА_3 »)

При оформлені паспорту заявника, його прізвище було записано українською мовою як « ОСОБА_4 », а при оформленні паспорта його батька, прізвище було записано українською мовою - « ОСОБА_5 ». Їх прізвища у паспортах (російською мовою записані - « ОСОБА_5 »). Встановлення цього факту заявнику необхідно для оформлення спадкових прав.

Його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до Довідки про причину смерті (до форми № 106/о № 41 від 23.03.2020р.), яку надали в Центральній районній лікарні Тельманівського району, причина смерті - Хронічна серцево-судинна недостатність. Хронічна ішемічна хвороба серця з артеріальною гіпертензією.

Після смерті ОСОБА_3 , заявником були отримані наступні документи: свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 , що видане 23.03.2020 року відділом запису актів цивільного стану Тельманівського районного управління юстиції міністерства юстиції Донецької народної республіки, довідка про причину смерті (до форми № 106/о № 41, що видається для погребіння) від 23.03.2020 р. та лікарське свідоцтво про смерть № 41 від 23.03.2020 року.

Однак, зазначені документи не відповідають вимогам законодавства України, оскільки їх було видано на тимчасово окупованій території України, визначеній відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями".

У зв`язку з цим наявні документи не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було надано письмову відмову у реєстрації факту смерті (за вих. № 186/20.2-108 від 23.05.2020 року) його батька із посиланням на те, що заявником пред`явлено документи, видані на окупованій території України, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Встановлення факту смерті особи необхідно заявнику для отримання допомоги на поховання та отримання спадщини.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 03.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Залівной І.О. не з`явилися, представник заявника в заяві зазначив про розгляд справи без його участі та участі заявника.

Представник заінтересованої особи Центрального районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 04.06.2020 від начальника відділу надійшло клопотання, в якому вона просить розглянути справу без участі представника та винести рішення на розсуд суду.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що встановлення факту, якого вимагає заявник, породжує правові наслідки. Встановити такі факти іншим шляхом неможливо.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З паспорту серія НОМЕР_3 , виданого 27.10.1997 Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області, вбачається, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Прізвище заявника в паспорті українською зазначене як « ОСОБА_4 », російською « ОСОБА_5 ».

Судом достовірно встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження (повторно) серії НОМЕР_1 , виданого 27.03.2007 року, актовий запис № 6, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками є « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_6 ».

У паспорті серії НОМЕР_4 прізвище, ім`я та по батькові його батька українською « ОСОБА_3 », російською « ОСОБА_7 ». Крім того, згідно відмітки у паспорті про сімейний стан зазначено, що батько ІНФОРМАЦІЯ_8 одружився з ОСОБА_8 , тобто ім`я та по батькові матері співпадає з тим, яке вказане у свідоцтві про народження заявника.

У паспорті заявника серії НОМЕР_3 його прізвище було записано українською мовою як « ОСОБА_4 », а російською « ОСОБА_5 ». Тобто прізвища заявника та його батька у паспортах (російською мовою записані - « ОСОБА_5 »).

Як вказує заявник, віна ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Однак, через ту обставину, що в документах, що посвідчує особу громадянина України - паспорті, їх прізвища українською вказані по різному, а саме: прізвище заявника як « ОСОБА_4 », а його батька як « ОСОБА_5 » (при цьому прізвища російською як у заявника, так і у його батька записані однаково « ОСОБА_5 »), тому наявна підстава встановлення факту її родинних зв`язків з померлим ОСОБА_3 .

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії, при цьому факти, що мають юридичний характер це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Крім того, згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 7 вказаної постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадського стану.

Таким чином, аналізуючи докази у справі в їх сукупності, враховуючи, що встановлення вказаного факту має для заявника юридичне значення, суд приходить до висновку про повну обґрунтованість і доведеність заяви про встановлення факту родинних відносин, у зв`язку з чим даний юридичний факт підлягає встановленню.

За таких обставин, суд вважає за необхідне встановити факт того, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Що ж стосується вимоги заявника про встановлення факту смерті особи в певний час, суд зазначає наступне.

Серед юридичних фактів у ст. 315 ч. 1 п. 8 ЦПК України визначений факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як зазначено в ч.1 ст.317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Так, заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Розпорядження ВССУ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року «Про визначення територіальної підсудності справ», у зв`язку із проведенням АТО справи Старобешівського районного суду Донецької області підсудні Токмацькому районному суду Донецької області.

Як встановлено судом, батько заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 83 років в с.Староласпа Тельманівського району (після перейменування Бойківського району) Донецької області, причиною смерті є хронічна серцево-судинна недостатність, хронічна ішемічна хвороба серця з артеріальною гіпертензією, що вбачається з довідки про причину смерті №106/у № 41 від 23.03.2020 року.

З наданої заявником довідки №463 від 06.05.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 провів поховання ОСОБА_3 за свій рахунок.

В заяві зазначено, що батько заявника помер в с.Староласпа Тельманівського району Донецької області, а саме на території, яка на теперішній час є тимчасово окупованою, де ОСОБА_1 отримав свідоцтво про його смерть ( НОМЕР_2 ), однак отриманий документ перешкоджає йому скористатися законними правами про реєстрацію факту смерті для отримання свідоцтва про смерть, виданого державним органом України, оскільки він виданий на тимчасово окупованій території, де органи влади України не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Так, представник заявника звернувся до Центрального районного у місті Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) з заявою про видачу свідоцтва про смерть, однак йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 , з тих підстав, що ним на підтвердження факту смерті пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. №545 «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті», зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024, що підтверджується відмовою від 23.05.2020 № 186/20.2-108.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 77 ЦПК України).

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України», питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Село Староласпа Бойківського району (до перейменування Тельманівського району) Донецької області визнано тимчасово окупованою територією відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 р. № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, як виняток суд бере до уваги та оцінює разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України свідоцтво про смерть від 23.03.2020 року ДНР № НОМЕР_6 , виданого відділом РАЦС Тельманівського районного управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки, довідку про причину смерті №106/у № 41 від 23.03.2020, згідно яких ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , причина смерті хронічна серцево-судинна недостатність, хронічна ішемічна хвороба серця з артеріальною гіпертензією та довідку Староласпинської сільської адміністрації №463 від 06.05.2020.

Таким чином, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_3 в певний час і при певних обставинах підтверджений.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18 жовтня 2000 року № 52/5 судове рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника (ст. 257 ЦПК України) в державних органах запису актів цивільного стану.

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності надають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи заявником було обґрунтовано доведені ті обставини, на які він посилався як на підстави своїх вимог, тому також задовольняє заяву ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 18, 42, 81, 258-259, 263-265, 268, 272, 315-319, 430 ч. 1 п. 8 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Залівного Іллі Олександровича, заінтересована особа Центральний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про встановлення фактів, що мають юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, визнавши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ), є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_8 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт смерті ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_8 ) уродженця с. Староласпа, Бойківського району (до перейменування Тельманівського району) Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Староласпа, Бойківського району (до перейменування Тельманівського району) Донецької області, Україна.

Відповідно до ст.ст. 317 ч. 4, 430 ч. 1 п. 8 ЦПК України, рішення в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Строки зазначені у абзаці 4 резолютивної частини рішення продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), відповідно до п. 12 розділу І до Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Тельманівським РВ УМВС України в Донецькій області 27.10.1997 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса для кореспонденції АДРЕСА_3 ;

Представник заявника: адвокат Залівной Ілля Олександрович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДН №5048, який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру серії ДН № 117491, адреса для надсилання кореспонденції: АДРЕСА_3 ), тел.. НОМЕР_9 ;

Заінтересована особа: Центральний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Металургів, 21, код ЄДРПОУ 33426211.

Повний текст рішення виготовлений 04.06.2020.

Суддя: