Ухвала суду № 89629035, 25.05.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5838/20

Провадження №2/369/3273/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі Мазурик Д.С.,

розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Саваріна Олена Сергіївна, Приватний нотаріус Михальченко Марина Миколаївна про визначення частки майна у праві спільної сумісної власності, що підлягає спадкуванню та визнання права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Саваріна Олена Сергіївна, Приватний нотаріус Михальченко Марина Миколаївна про визначення частки майна у праві спільної сумісної власності, що підлягає спадкуванню та визнання права на спадкування.

Одночасно з позовом, представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову.

В своїй заяві представник позивача просив суд: застосувати захід забезпечення позову, а саме: накласти арешт на нежиле приміщення №V (реєстраційний номер нерухомого майна № 293488932224, загальна площа (кв.м): 54.4) за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонити вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та обтяження нерухомого майна, а саме нежилого приміщення № V (реєстраційний номер нерухомого майна №293488932224, загальна площа (кв.м): 54.4) за адресою: АДРЕСА_1 , становила Ѕ частки.

Заборонити вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та обтяження нерухомого майна, а саме нежилого приміщення № V (реєстраційний номер нерухомого майна № 293488932224, загальна площа (кв.м): 54.4) за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовували, тим що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Саваріною О.С. відкрито спадкову справу №65615877 згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 03.03.2020р. №59673004.

ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіт не склав, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є його матір позивач ОСОБА_1 та дружина відповідач ОСОБА_3 .

За час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у шлюбі ними було набуто нерухоме майно, а саме нежиле приміщення № V (реєстраційний номер нерухомого майна № 293488932224, загальна площа (кв.м): 54.4) за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.05.20 р. №208638283 дане приміщення належить відповідачу ОСОБА_3 на праві власності з 20.06.2015р. на підставі нотаріального договору купівлі-продажу №2815 від 20.06.2015, посвідчений приватним -нотаріусом Михальченко М.М.

Нежиле приміщення № V (реєстраційний номер нерухомого майна реєстраційний номер нерухомого майна № 293488932224, загальна площа (кв.м): 54.4) за адресою: АДРЕСА_1 входить до складу спадщини та є спадковою масою, оскільки належало спадкодавцеві ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що на час розгляду справи необхідно вжити заходів забезпечення позову, а саме накласти арешт на спірне нерухоме майно та заборонити вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та обтяження нерухомого майна.

Звертаючись з позовом ОСОБА_1 зазначила, що для захисту своїх прав на спадкування необхідно визначити конкретну частку померлого спадкодавця ОСОБА_4 у вищезазначеному нерухомому майні, що належало йому та його дружині на праві спільної сумісної власності. Крім того позивач вважає, що необхідно також визнати її право на спадкування цієї визначеної частки.

Не вчинивши цих дій, право ОСОБА_1 на спадкування спірного майна буде перебувати у статусі невизнаного та оспорюваного, що значно утруднить чи взагалі унеможливить видачу нотаріусом позивачу свідоцтва про спадщину, що буде мати наслідки у вигляді порушення права позивача як спадкоємця першої черги на отримання спадщини.

Відтак мета застосування заходів забезпечення позову полягає в тому, щоб забезпечити позивачу ефективний захист прав судом, так як у зв`язку з розглядом справи відповідач ОСОБА_3 , аби не допустити щоб на спірне майно могли претендували інші спадкоємці, може вчинити недобросовісні дії спрямовані на приховання спадкового майна шляхом його відчуження (дарування), зокрема на користь свого родича, як зазвичай це відбувається у подібних ситуаціях.

В разі, якщо ОСОБА_3 під час розгляду справи відчужить спірне майно, то позивач опиниться у невигідному становищі порівняно з відповідачем. Як наслідок позивачу прийдеться вживати заходів для повернення сторін у попередній стан, шляхом оскарження фіктивних цивільно-правових угод, витребування та повернення спірного нерухомого майна попередньому власнику. На це знадобиться затрата значних зусиль, коштів та часу, що призведе до неможливості виконання рішення суду в даній справі (в разі задоволення позову), а саме головне унеможливить видачу позивачу свідоцтва про спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є визначення, що частка спадкодавця ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на нежиле приміщення №V (реєстраційний номер нерухомого майна № 293488932224, загальна площа (кв.м): 54.4) за адресою: АДРЕСА_1 становила 1\2 частки та визнання за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) право на спадкування 1\2 частки нежилого приміщення №V (реєстраційний номер нерухомого майна № 293488932224, загальна площа (кв.м): 54.4) за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Статтею 41 Конституції України встановлено - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Посилання на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду не підкріплено належними доказами по справі, зокрема не зазначено, які саме права позивача не можливо буде поновити в разі ухвалення можливого рішення про задоволення позову.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову та їх співмірності із заявленими позовними вимогами.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Саваріна Олена Сергіївна, Приватний нотаріус Михальченко Марина Миколаївна про визначення частки майна у праві спільної сумісної власності, що підлягає спадкуванню та визнання права на спадкування- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а також через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя: Т.В. Дубас