Рішення № 89625937, 28.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/848/20

28 травня 2020 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю: секретаря судового засідання Куриляк М.Г.

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Грунда Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною відповідача щодо непроведення та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 03.01.2019 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.01.2019 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказам військового комісара Тернопільського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 03.01.2019 № 2 позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Надалі, позивач у грудні 2019 р. звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу п`ятого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) за період з 01.01.2016 по 03.01.2019. Однак, відповідач листом від 17.12.2019 № 10/1/8316 відмовив позивачу у задоволенні такої заяви, мотивуючи тим, що для виплати індексації у січні 2016 р. - лютому 2018 р. фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, а тому фінансування Тернопільського обласного військового комісаріату на виплату індексації не здійснювалося.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства він має право на виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.01.2019 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 р.

Ухвалою суду від 14.04.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі сторонам клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 14.05.2020 вирішено проводити розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) та призначено у справі судове засідання на 28.05.2020.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що у зв`язку із суттєвим підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та внесення змін до Порядку № 1078, Департаментом фінансів Міністерства оборони України надано вказівку командирам військових частин індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення. Також, зазначив, що у відповідача відсутній кошторис на здійснення таких виплат та механізм нарахування індексації.

З огляду на зазначене та посилаючись на відзив на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. справи 32-37).

Заслухавши у судовому засідання пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач є учасником бойових дій, про що свідчить відповідне посвідчення (арк. справи 9).

Відповідно до витягу з наказу військового комісара Тернопільського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 03.01.2019 № 2 позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 03.01.2019 (арк. справи 10).

Надалі, позивач у грудні 2019 р. звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.01.2016 по 03.01.2019 (арк. справи 16-17).

Відповідач листом від 17.12.2019 № 10/1/8316 відмовив позивачу у задоволенні такої заяви, мотивуючи тим, що для виплати індексації у січні 2016 р. - лютому 2018 р. фінансового ресурсу в Міністерстві оборони України не було, а тому фінансування Тернопільського обласного військового комісаріату на виплату індексації не здійснювалося. Додатково зазначив, що у зв`язку з тим, що величина індексу споживчих цін у квітні - грудні 2018 р. не перевищила поріг індексації в розмірі 103%, індексація грошового забезпечення за цей період не проводилася (арк. справи 18).

Водночас, довідкою від 23.01.2020 № 10/1/470 підтверджується, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.01.2019 позивачу не виплачувалась (арк. справи 21).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Суд встановив, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.01.2019 позивачу не виплачувалась, про що свідчить довідка від 23.01.2020 № 10/1/470 (арк. справи 21).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (стаття 5 Закону № 1282-XII).

За приписами статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, як наслідок на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

При цьому, у постанові від 26.11.2019 у справі № 340/184/19 Верховний Суд сформулював висновок, що вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому суд повинен керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця.

Водночас, враховуючи розмір встановлених Держстатом індексів споживчих цін за період жовтень 2018 р. - січень 2019 р., суд дійшов висновку, що у позивача право на індексацію грошового забезпечення за вказаний період не настало.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, а тому належить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію за вказаний період.

Щодо посилань відповідача на відсутність протягом 2016 - 2018 рр. фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення, суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З огляду на зазначене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною відповідача щодо непроведення та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 03.01.2019 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.01.2019 включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 р., - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Тернопільського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

Зобов`язати Тернопільський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2014 р.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.06.2020.

Реквізити сторін: позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ); відповідач Тернопільський обласний військовий комісаріат (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 2, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 07704709).

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.