Рішення № 89625751, 04.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2020 року м. Рівне №460/3081/20Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у призначенні з 28.02.2020 пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення з 27.02.1966 по 01.09.1998 та зобов`язання призначити з 28.02.2020 пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка постійно проживала на території радіоактивного забруднення з 27.02.1966 по 01.09.1998.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Стверджує, має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, у зв`язку з чим, в лютому 2020 року, досягнувши 54-річного віку, позивач звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак рішенням від 08.04.2020 відповідач відмовив йому у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. Вважає бездіяльність відповідача щодо непризначення пенсії протиправною та необґрунтованою, оскільки досягнув відповідного віку, має необхідний страховий стаж, а факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується первинним документами. За таких обставин, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 04.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.30-31).

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, про причини його неподання не повідомив, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку ч.6 ст.162 КАС України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 25.04.1994 (а.с.6).

Як свідчать матеріали справи, 10.03.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про призначення йому з 28.02.2020 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із використанням найвищих індивідуальних коефіцієнтів заробітної плати та страхового стажу (а.с.15).

08.04.2020 листом №4866-4484/К-02/8-1700/20 у відповідь на вказане звернення ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивача, що станом на 01.01.1993 період проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення за виключенням періодів роботи на територіях, які не належать до території радіоактивно забруднених, становить 3 роки і 15 днів. Період роботи у зоні посиленого радіологічного контролю з дати аварії на ЧАЕС станом на 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяців 16 днів (тобто менше необхідних 4 років), а тому права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач не має. Також вказано, що враховуючи те, що заяву про призначення пенсії позивач надіслав поштою, долучивши копії документів, посвідчених власноруч, то відсутні підстави для винесення рішення про відмову у призначенні пенсії, а заяву розглянуто в порядку Закону України "Про звернення громадян" (а.с.16-17).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо непризначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Суд враховує, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абз.5 ч.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років до 01 січня 1993 року, у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше 4 років.

При цьому, особам, які додатково до вказаних вище умов, з моменту аварії по 31 липня 1986 року проживали у зоні гарантованого добровільного відселення встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 3 роки або у зоні посиленого радіологічного контролю - 2 роки.

Особам, які не працювали/не проживали в зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, а з розрахунку 1 рік за 2 роки проживання/роботи до 1 січня 1993 року - для осіб, які проживали/працювали у зоні гарантованого добровільного відселення, та 1 рік за 3 роки до 1 січня 1993 року проживання/роботи - для осіб, які проживали/працювали у зоні посиленого радіологічного контролю.

Зміст копії паспорта громадянина України позивача свідчить, що місцем проживання останнього з 17.07.1992 по 02.11.2004 та з 12.11.2004 по даний час є м.Кузнецовськ (на даний час м.Вараш) Рівненської області (а.с.5 зворотній бік).

Згідно з довідкою №02-27/193 від 06.03.2020, виданою Собіщицькою сільською радою Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_1 дійсно проживав в с.Собіщиці Володимирецького району Рівненської області з 27.02.1966 по 13.12.1984 та з 31.12.1986 по 06.07.1992. Як свідчить зміст довідки вона видана на підставі відомостей погосподарських книг за 1983-1984 роки №3, за 1986-1990 №4 та за 1991-1995 №15 (а.с.7).

В силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с.Собіщиці Володимирецького району належить до зони гарантованого добровільного відселення, а м.Кузнецовськ - до зони посиленого радіологічного контролю.

Таким чином, станом на 01 січня 1993 року час проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить 5 років 6 місяців 5 днів (з 31.12.1986 по 06.07.1992) та у зоні посиленого радіологічного контролю - 5 місяців 26 днів (з 06.07.1992 по 01.01.1993).

Зазначений період проживання позивача в с.Собіщиці Володимирецького району Рівненської області згідно з абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ надає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 2,8 років, а не 6 років як про це зазначає позивач. В свою чергу, факт проживання позивача в період з 17.07.1992 по 02.11.2004 та з 12.11.2004 по даний час у м.Кузнецовськ не дає йому права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, позаяк не є достатнім в розумінні абз.6 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ станом на 01.01.1993.

При цьому, твердження позивача, що в період з 06.07.1992 по 25.12.1998 він надалі проживав в с.Собіщиці Володимирецького району Рівненської області, хоча і працював у м.Кузнецовськ на Рівненській АЕС, суд відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи, а саме: довідкою Собіщицької сільської ради Володимирецького району Рівненської області №02-27/193 від 06.03.2020 та паспортом громадянина України ОСОБА_1 .

Суд також не бере до уваги долучені позивачем до матеріалів позову заяви свідків (а.с.18, 21, 24), оскільки такі не є ні показаннями свідків у розумінні КАС України, ні належними доказами факту проживання/роботи позивача у зонах радіологічного забруднення.

Як встановлено судом та підтверджується копією паспорта громадянина України, виданого ОСОБА_1 , на час звернення позивача до відповідача з заявою про призначення йому пенсії, він досягнув 54-річного віку, що не є достатнім для призначення йому пенсії за віком з урахуванням права на зниження пенсійного віку на 2,8 років.

Таким чином, вказані вище обставини та надані на їх підтвердження документи свідчать про відсутність у позивача сукупності всіх обов`язкових умов, достатніх для призначення йому пенсії за віком зі зменшенням віку на 6 років відповідно до ст.55 Закону №796-XII.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Рівненській області, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяло у межах повноважень, у спосіб та у порядку, визначені нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 04 червня 2020 року.

Суддя Гудима Н.С.