Рішення № 89625712, 02.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року м. Київ № 640/24774/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК «Нафтогаз», Компанія) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач, Мінекономіки), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 25.10.2019 № 258 «Про нарахування пені акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Мінекономіки безпідставно та протиправно здійснило нарахування пені за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету, а наказ Мінекономіки від 25.10.19 №258 «Про нарахування пені акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є протиправним, прийнятим за відсутності повноважень та підлягає скасуванню. НАК «Нафтогаз» стверджує, що рішення загальних зборів Компанії про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів, у встановленому порядку, межах та спосіб визначений законодавством, прийняте не було, у зв`язку з цим не виник обов`язок зі сплати дивідендів і, як наслідок, наказ № 258 прийнятий поза межами компетенції відповідача, оскільки відповідно до абз.7 ч.5 ст.11 Закону №185-V, нарахування пені здійснюється Мінекономіки лише в разі несвоєчасної сплати дивідендів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.01.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі № 640/24774/19 та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, вважає позовні вимоги необґрунтованими, а прийнятий наказ таким, що видано Мінекономіки в межах компетенції, на підставі та у спосіб, передбачений законодавством, у зв`язку з несвоєчасною сплатою дивідендів АТ «НАК «Нафтогаз України».

Протокольною ухвалою суду в судовому засіданні 04.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.04.2020.

Представники сторін у судове засідання 24.04.2020 не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлені належним чином.

24.04.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, яке задоволено судом відповідною ухвалою від 24.04.2020.

Ухвалою суду від 20.05.2020 судом витребувано додаткові докази від позивача та відповідача. Враховуючи, що відповідачем 26.05.2020 виконано вимоги ухвали у повному обсязі, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи містяться усі необхідні докази, щоб вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін у підготовчому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державна частка у статутному капіталі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 20077720) становить 100%.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 25 жовтня 2019 року № 258 відповідно до абзацу сьомого частини п`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», пункту 2 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 702, та пункту 7 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 02 липня 2013 року №725, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2013 року за №1830/24362, Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету, згідно з доданим до наказу розрахунком, а саме: за період з 02.07.2019 по 22.07.2019 нараховано пеню у розмірі 163 582 875,50 грн. (а.с. 16-19)

Як зазначається у розрахунку пені НАК «Нафтогаз» було сплачено частину дивідендів 22.07.2019 у сумі 8 167 954 800,00 гривень з порушенням строку, встановленого законодавством (платіжні доручення від 22.07.2019 № 7006740 та № 7006741).

Для розрахунку пені на суму несвоєчасно сплачених дивідендів до державного бюджету використано показники облікової ставки Національного банку України, яка протягом період з 02.07.2019 до 18.07.2019 становила 17,5%, а з 19.07.2019 до 22.07.2019 - 17%.

Не погоджуючись із прийняттям спірного наказу, позивач звернувся із даним позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

За змістом статті 3 названого Закону об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Виходячи зі змісту пункту 15 Статуту Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №1044 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), засновником та єдиним акціонером компанії є держава.

Відповідно до пункту 3 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 702 Мінекономрозвитку здійснює моніторинг стану сплати дивідендів, нарахованих на державну частку господарськими організаціями (далі - дивіденди), в розрізі суб`єктів управління корпоративними правами держави.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 року № 838, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

Таким чином, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є органом, на який пунктом 7 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» покладено обов`язок щодо нарахування пені за прострочення платежу «дивіденди на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків».

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій) у їх статутних капіталах.

Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій.

На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.

Отже, одночасно з обов`язком акціонерного товариства прийняти рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів державі, Законом встановлені також гарантії отримання державою своєї частки чистого прибутку на випадок, якщо акціонерне товариство не прийме такого рішення - в цьому разі акціонерне товариство все одно повинне сплатити на користь держави частину чистого прибутку, розмір якого має визначатись з урахуванням відповідного базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

У разі коли акціонерне товариство з державною часткою в статутному капіталі не приймає рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів державі, у тому числі не встановлює, яка частка чистого прибутку буде спрямована на виплату дивідендів, то це все одно не звільняє акціонерне товариство від виплати частини чистого прибутку на користь держави. В цьому випадку обов`язок з виплати частини чистого прибутку виникає на підставі безпосередньо Закону (а не рішення загальних зборів акціонерів), при цьому замість загальних зборів Закон також визначає, із якої частки чистого прибутку має вираховуватись належна державі сума дивідендів.

У разі порушення строків сплати дивідендів або частини чистого прибутку нараховуються пеня. Граничний строк сплати вказаних коштів саме до Державного бюджету України не може бути змінений, в тому числі й рішенням загальних зборів акціонерів.

Судом встановлено, що у період до 01 липня 2017 року позивач перерахував до Державного бюджету України частину чистого прибутку згідно з платіжним дорученням від 13.06.2019 № 7005494 у сумі 2 000 000 000,00 тис. грн., згідно з платіжним дорученням від 13 червня 2019 року № 7005499 в розмірі 2 000 000 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням від 26 червня 2019 року № 7005926 в розмірі 83 977 400,00 грн.) (а.с. 29-31).

Як вбачається з розрахунку, доданого до оскаржуваного наказу від 25 жовтня 2019 року № 258, підставою для нарахування пені відповідачем є несвоєчасна сплата дивідендів «НАК Нафтогаз» згідно з інформацією Державної казначейської служби України (лист від 14.08.2019 № 12-06-06/13955). У розрахунку відображено, що позивач сплатив частину дивідендів у сумі 8 167 954 800,00 грн. з порушенням строку, про що свідчать платіжні доручення від 22.07.2019 № 7006740 та № 7006741 (копії надані на виконання вимог ухвали суду).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 461-р «Питання річних загальних зборів Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» затверджено розподіл частини чистого прибутку за 2018 рік та розмір річних дивідендів, що спрямовується до державного бюджету у сумі 12 251 932,2 тис. грн.

Позивачем поставлено під сумнів дату прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України № 461-р. У позові НАК Нафтогаз звертав увагу, що зазначене розпорядження не було доведено до відома Компанії, також не було оприлюднене на офіційному веб-сайті КМУ у встановлений законодавством строк, а опубліковане було лише в «Урядовому кур`єрі» 04.09.2019.

Позивач покликається на положення ч. 4 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та аналогічні положення Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 18.07.2007 № 950, відповідно до яких акти Кабінету Міністрів України розміщуються на його офіційному веб-сайті та підлягають обов`язковому оприлюдненню відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Водночас, позивач звертав увагу суду, що зазначене розпорядження було предметом оскарження під час розгляду судової справи Окружним адміністративним судом міста Києва № 640/12374/19 за позовом Всеукраїнського галузевого об`єднання "Федерація роботодавців нафтогазової галузі" до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про скасування Розпорядження №461-р.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При розгляді зазначеної справи судом було встановлено, що сторонами не заперечувалось, що Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження №461-р «Питання річних загальних зборів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"». Даним розпорядженням затверджено річний звіт акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України") за 2018 рік, який включає окрему фінансову звітність зазначеного товариства разом з висновком незалежного аудитора приватного акціонерного товариства "Делойт енд Туш ЮСК". Також оскаржуваним розпорядженням визнано роботу наглядової ради та правління НАК "Нафтогаз України" у 2018 році незадовільною (п.2) та затверджено розподіл чистого прибутку НАК "Нафтогаз України" за 2018 рік та розмір річних дивідендів (п.3 Розпорядження №461-р «Питання річних загальних зборів акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"» від 24.04.2019) Крім того, даним розпорядженням було визначено проведення виплати дивідендів згідно з вимогами законодавства не пізніше 30 червня 2019 року.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України від № 461-р від 24.04.2019 є чинним, не визнано судом протиправним та має статус рішення загальних зборів Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII, розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 при розгляді справи № 910/10585/18 досліджував питання щодо порядку строків та права на отримання дивідендів та висловив позицію, що обов`язок товариства сплатити на користь власника простих акцій дивіденди, в тому числі у випадках, коли акціонером є держава, пов`язується з фактом лише прийняття загальними зборами рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями.

Під час розгляду справи судом встановлено, що таке рішення у вигляді розпорядження Кабінету Міністрів України № 461-р «Питання річних загальних зборів Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було ухвалено під час засідання Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року, що підтверджується витягом з протоколу № 17 (а.с. 27).

Порядок формування та реалізації державної дивідендної політики держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №702 (далі - Порядок), дія якого поширюється на всі господарські організації з державною часткою у статутному капіталі, а також на господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належить господарським товариствам, державна частка у статутному капіталі яких становить 100 відсотків, у тому числі на дочірні підприємства, визначає механізм формування Мінекономіки разом з Мінфіном дивідендної політики держави, її реалізації суб`єктами управління корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі господарських організацій.

Згідно з пунктом 9 Порядку суб`єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.

Відповідно до Порядку № 702 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 364 "Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2018 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави" позивач мав спрямувати до державного бюджету до 1 липня 90% чистого прибутку на виплату дивідендів.

При цьому, названі вище норми Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлюють обов`язок сплатити дивіденди на державну частку не пізніше 01 липня року, наступного за звітним та відповідальність за несвоєчасну сплату таких дивідендів.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявного у позивача обов`язку провести виплату дивідендів, що спрямовуються до державного бюджету в сумі 12 251 932,2 тис. грн. не пізніше 30 червня 2019 року.

Враховуючи, що позивачем дивіденди нараховані на державну частку, сплачено з порушенням строку, тобто після 01 липня 2019 року, відповідачем правомірно нараховано пеню на несвоєчасно виплачені дивіденди.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову АТ «НАК «Нафтогаз України» відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20077720, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37508596, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Т.П. Балась