Рішення № 89625632, 03.06.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1212/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Зайця О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в нездійсненні перерахунку раніше призначеної (перерахованої) згідно положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ пенсії за вислугу років, та скасувати прийняте ним (11.03.2020) оформлене протоколом комісійне рішення у його пенсійній справі №1196404/2525 про не перерахунок (відмову в перерахунку) пенсійних виплат за вислугу років у зв`язку з підвищенням (з 06.09.2017) прокурорським працівникам складових їх заробітної плати (посадових окладів та надбавок за класні чини) - згідно постанови КМУ №505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції змін, внесених постановою КМУ №657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури").

2. Зобов`язати відповідача, у зв`язку з підвищенням (з 06.09.2017) прокурорським працівникам складових їх заробітної плати (посадових окладів та надбавок за класні чини) згідно постанови КМУ №505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (в редакції змін, внесених постановою КМУ №657 від 30.08.2017 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури") - за матеріалами його пенсійної справи №196404/2525, на підставі виданої прокуратурою Чернігівської області довідки №18-51 від 28.02.2020 про суму розміру складових заробітної плати за останньою прокурорською посадою (станом на 06.09.2017) - відповідно до положень (в первинній редакції) частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату раніше призначеної (перерахованої) згідно положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ пенсії за вислугу років, виходячи із розміру 90% від загальної суми розміру (37756,32 грн.) місячної (чинної) заробітної плати за посадою заступника прокурора м. Чернігова, яка прирівнюється до посади заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури з включенням в неї всіх сум її складових видів оплати праці (посадового окладу - 7460 гривень;

надбавки за класний чин "радник юстиції" - 2200 гривень; надбавки за вислугу років - 2238 гривень та інших, передбачених чинним законодавством України, зазначених в довідці прокуратури Чернігівської області від 28.02.2020 №18-51 про заробітну плату виплат (на які нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), загальна сума розміру яких (37756,32 грн.) не перевищувала на момент виникнення (13.12.2019) умов і порядку реалізації права на перерахунок пенсійних виплат за вислугу років, встановленої законодавством України суми максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та виплачувати йому пенсію за вислугу років у повному перерахованому розмірі (без обмеження її максимального розміру, встановленим пенсійним законодавством України граничним розміром пенсії), з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенси - з 13.12.2019.

Позов мотивовано тим, що процедури призначення та перерахунку пенсій різні за змістом і механізмом їх проведення. У зв`язку із наведеним, при перерахунку призначеної йому пенсії, як працівнику прокуратури, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ ''Про прокуратуру'' (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії). Таким чином, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Ухвалою судді від 08.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, у якому ГУПФУ в Чернігівській області просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначило, що перерахунок пенсії працівникам прокуратури проводиться у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, які працюють на відповідній посаді. Однак, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, які працюють на відповідній посаді не приймались. Позивач просить провести перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155. У зв`язку з наведеним, вважає, що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28.02.2020 №18-51. Також відповідач вважає, що вимога ОСОБА_1 про виплату пенсії без її обмеження максимальним розміром є безпідставною та передчасною, оскільки розмір пенсії позивача не обмежується максимальною величиною.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ ''Про прокуратуру''.

28.02.2020 прокуратурою Чернігівської області видано позивачу довідку №18-51 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій (а.с. 33), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657.

ОСОБА_1 02.03.2020 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії.

Протоколом ГУПФУ в Чернігівській області від 11.03.2020 №196404 позивачу відмовлено у здійсненні вказаного перерахунку з посиланням на частину 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", оскільки пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Після 13.12.2019 нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, які працюють на відповідній посаді, не приймались (а.с. 100).

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом від 20.03.2020 №2500-0339-8/9298 (а.с. 35).

Вважаючи вказану відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру", частина перша якої (в редакції чинній на час призначення пенсії) встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частинами дванадцятою та сімнадцятою статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру", відповідно до яких обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни (друге речення частини п`ятнадцятої), згідно із якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказана норма набрала чинності 01.10.2011.

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури, яка призначена до 01.10.2011, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

При вирішенні питання про застосування закону в часі (статті 50-1 Закону №1789-ХІІ) суд виходить з того, що згідно із статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частин першої та третьої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип очікування суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року №17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

У відповідності до частини другої статті 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституції межах і відповідно до законів України.

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Суд зазначає, що внесенням змін до Закону України від 05.11.1991 "Про прокуратуру" Законом України від 08.07.2011 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі Закону України "Про прокуратуру", а також прийняттям Закону України "Про прокуратуру" (в редакції 14 жовтня 2014 року) допущено звуження соціальних гарантій, а саме: гарантоване позивачу право на пенсійне забезпечення при наявності 20 років вислуги, а також зменшено відсотковий розмір пенсії від розміру заробітної плати та порядку її розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України і його територіальні підрозділи здійснюють керівництво та управління солідарною системою, проводять збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначають пенсії, підготовляють документи для їх виплат та виконують інші управлінські функції. Вони по суті є органами державної виконавчої влади і суб`єктами владних повноважень, а тому відповідно до вимог статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" зміни до статті 50-1 Закону України №1789-ХІІ "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Таким чином, відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу за вислугою років на підставі частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" та у зв`язку із неприйняттям Кабінетом Міністрів України нормативного акту про умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури, відповідач порушив соціальні права і свободи позивача, тобто його право на перерахунок пенсії.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пенсійне забезпечення громадян України, у тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами.

Умови та порядок пенсійного забезпечення позивача у момент виникнення у нього права на призначення пенсії визначалися статтею 50-1 Закону №1789-XII.

Приписи частин дванадцятої та сімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-XII, які були чинними на момент призначення позивачу пенсії, передбачали, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України №1789-XII "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Положеннями частин тринадцятої, двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", що набрав чинності 15 липня 2015 року, які діяли на час звернення позивача за перерахунком пенсії, передбачено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час спірних правовідносин зазначені умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України не визначено.

Суд зазначає, що норми статті 50-1 Закону №1789-XII, які безпосередньо визначали умови перерахунку пенсії, були виключені із цього Закону, а питання визначення умов та порядку перерахунку таких пенсій віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України - з набранням чинності Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2015 року).

Пунктом 16 розділу III "Прикінцеві положення" цього Закону зобов`язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

За таких обставин, на час спірних правовідносин позивач мав право на перерахунок пенсії відповідно до умов та в порядку, які повинні були бути визначені Кабінетом Міністрів України з січня 2015 року, однак не прийняті до моменту його звернення за перерахунком пенсії, що стало наслідком для прийняття відповідачем спірного рішення.

Відтак, маючи відповідне право на перерахунок пенсії та перебуваючи в стані невизначеності внаслідок тривалої бездіяльності компетентного органу позивач не може його реалізувати.

Враховуючи висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 вересня 2014 року, наведені вище обставини розцінюються судом як невиправдане втручання у право позивача.

Крім того, суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд наголошує, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи (у зв`язку з переведенням її на інший вид пенсії або за інших обставин) застосуванню підлягає редакція Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

За таких обставин відповідачем при прийнятті рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу не було дотримано вимог законодавства, які були чинними на час призначення йому пенсії, а саме статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, у зв`язку з чим порушено його конституційні права.

Положеннями статті 46 Конституції України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Оскільки Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, суд констатує, що позивач має право на перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у розмірі 90% від місячного заробітку і що при такому перерахунку мають застосовуватися норми, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії, що діяли на момент її призначення позивачу. При цьому, має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Відтак зміни, внесені до Закону України №1789-ХІІ "Про прокуратуру" після призначення позивачу пенсії, в частині зменшення відсоткового розміру заробітної плати, з якого обчислюється розмір пенсії, стосуються порядку призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України, висловленими, зокрема, у постановах від 10 грудня 2013 року №21-348а13, від 17 грудня 2013 року №21-445а13, у постанові від 01 липня 2014 року у справі №21-244а14.

02.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії, виходячи із розміру середньої заробітної плати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, відповідно до довідки прокуратури Чернігівської області від 28.02.2020 №18-51.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 вирішено визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно із статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тобто, положення частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Крім того, посилання відповідача у протоколі відмови в проведенні перерахунку пенсії від 11.03.2020 №196404 на положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 суд вважає не обґрунтованими, оскільки позивачу прокуратурою Чернігівської області видано довідку та він просить здійснити перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був провести позивачу перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі заяви від 02.03.2020 у відповідності до статті 50-1 Закону України№1789-ХІІ "Про прокуратуру" з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати з 01.03.2020.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність судових витрат позивача, їх розподіл не здійснюється.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати протокол Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.03.2020 №14 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ ''Про прокуратуру''.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 01.03.2020 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ ''Про прокуратуру'' (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 28.02.2020 №18-51 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, із урахуванням раніше здійснених виплат, без обмеження граничного розміру.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлено 03 червня 2020 року.

Суддя О.В. Заяць