Ухвала суду № 89625606, 04.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

04 червня 2020 року Справа № 580/1894/20

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. розглянуто у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі № 580/1894/20

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), прийнято ухвалу.

01.06.2020 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Черкаській області від 13.08.2019 № Ф-31139-17-У;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Черкаській області на користь позивача судові витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.

03.06.2020 представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-31139-17-У у сумі 15337,08 грн у виконавчому провадженні 60512202 відкритому Соснівським відділом державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) до набрання законної сили рішенням суду.

У обґрунтування заяви зазначено, що вжиття державним виконавцем заходів з примусового виконання оскаржуваної вимоги від 13.08.2019 № Ф-31139-17-У призведе до негативних фінансових наслідків для позивача у вигляді стягнення з останнього не лише суми боргу, виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, але і витрат пов`язаних з арештом автомобіля та перебуванням на штраф. площадці поліції на протязі двох місяців (терміну розгляду справи). Невжиття заявлених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Позивач вважає, що у даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, що можуть настати у результаті невжиття цих заходів.

Вирішуючи подану заяву, суддя зазначає про таке.

Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав та інтересу, про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У заяві не зазначено про які саме права та інтереси позивача йдеться. Твердження позивача про додаткові витрати, пов`язані з арештом автомобіля та перебуванням на штраф. площадці поліції на протязі двох місяців є припущенням позивача та не підтверджено відповідними доказами, зокрема щодо поміщення автомобіля на штраф. площадку та тривалістю розгляду справи протягом двох місяців (відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі). Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання на 15.06.2020.

Забезпечення позову - сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача у адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано з наданням відповідних доказів на підтвердження, що невжиття визначеного позивачем заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, так само не надано доказів щодо очевидних ознак протиправності акта ненормативного характеру.

Позивачем до матеріалів позовної заяви надано копію вимоги від від 13.08.2019 № Ф-31139-17-У, що є узгодженою.

Суд зазначає, що відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (частина 2). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина 3). Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (частина 4). Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не належать оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником. Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Згідно пункту 4 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції(для платника - фізичної особи). Під час формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Враховуючи зазначене, оскаржувана вимога є узгодженою, а позивач фактично оскаржує виконавчий документ у формі вимоги про сплату недоїмки від 13.08.2019 № Ф-31139-17-У у сумі 15337,08 грн.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/9263/17 (ЄДРСР 87389519) зазначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Суд зазначає, що відповідно до постанови від 06.11.2019 ВП №60512202 про відкриття виконавчого провадження постановлено, зокрема стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 1533, 71 грн. Постанова про розшук майна боржника ВП 60512202 прийнята 12.11.2019, а постанову про арешт коштів боржника ВП №60512202 прийнято 30.03.2020, проте до матеріалів заяви не надано доказів поміщення автомобіля позивача на штраф. площадку та/або доказів неможливості розпорядження коштами на рахунках позивача.

Сама лише думка позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнана судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача.

Суд дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, позаяк очевидні ознаки протиправності оскаржуваної вимоги на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі судом не встановлено, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись статтями 2, 6-19, 139, 150-154, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача, адвоката Фещенка М.Л. про забезпечення позову у справі № 580/1894/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В. Трофімова