Рішення № 89625577, 03.06.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року справа № 580/1193/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря: Остроушко Л.І.,

представника позивача – Коваленко В.Ю (згідно довіреності),

представника третьої особи – Азарова П.В. (згідно довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної установи “Черкаська виправна колонія (№62)” до Придніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними і скасування постанов,

встановив:

07 квітня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася Державна установа “Черкаська виправна колонія (№62)” до Придніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить:

1) визнати протиправною постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2020 №ВП 61242831;

2) скасувати постану про арешт майна від 03.03.2020 №ВП61242831;

3) скасувати постанову про арешт коштів від 03.03.2020 №ВП61242831.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем порушено вимоги законодавства України, а тому воно підлягає скасуванню. Зокрема зазначив, що підставою відкриття виконавчого провадження є постанова про накладення штрафу Управління Держпраці в Черкаській області №23-01-52/00105-132 від 19.04.2018, строк пред`явлення якої до виконання сплив 19.07.2018, а тому відповідач повинен був повернути її стягувачу без прийняття до виконання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання, в якому просить справу розглянути без участі його представника.

Представник Управління Держпраці в Черкаській області в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

На виконання постанови Управління Держпраці у Черкаській області №23-01-52/00105-132 від 19.04.2018 головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фесенко Ю.М. 02.03.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61242831.

В подальшому, головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фесенко Ю.М. винесено постанову про арешт коштів боржника від 03.03.2020 у ВП №61242831, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника та постанову про арешт майна боржника від 03.03.2020 у ВП №61242831, якою накладено арешт на все майно боржника.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями головного державного виконавця, звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто від 17.02.2017 року) (далі по тексту – Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

У виконавчому документі зазначаються, в тому числі дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає таке.

Управлінням Держпраці відповідно до заяви про виконання рішення від 27.06.2018 № 09-22/2364/4101 постанову від 19.04.2018 № 23-01-52/00105-132 направлено на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.

Листом від 04.07.2018 № 13-12/441-2950 Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області повернуло постанову від 19.04.2018 № 23-01-52/00105-132 без прийняття до виконання, як таку, що не підлягає виконанню органами Казначейства.

12.08.2019 Управлінням Держпраці відповідно до заяви про примусове виконання рішення від 10.07.2018 № 09-22/2505/4374 постанову від 19.04.2018 № 23-01-52/00105-132 направлено на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Згідно з повідомленням від 06.12.2018 № 57857918/20.1/4 Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернуто постанову від 19.04.2018 № 23-01-52/00105-132 без прийняття до виконання згідно з частиною 4 статті 4 Закону України № 1404-VIII, як таку, що підлягає до виконання органами Казначейства відповідно до частини 2 статті 6 Закону України № 1404-УІІІ та пункту 3 Порядку № 845.

Згідно із заявами про виконання рішення від 21.12.2018 № 09-22/4853/8404, від 29.03.2019, № 06-22/1251/2080, від 03.07.2019, № 06-22/2557/4076, від 06.08.2019 № 06-22/2785/4535, від 31.10.2019 №06-22/3401/5826 постанова від 19.04.2018 № 23-01-52/00105-132 направлялась Управлінням Держпраці на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області з дотриманням строків, визначених статтею 12 Закону України № 1404-VIII.

Листами від 27.12.2018 № 13-12/1087-7279, від 03.04.2019 № 13-10-06/714, від 10.07.2019 № 13-10-06/3125, від 09.08.2019 № 13-10-10/3902, від 05.11.2019 № 13-10-10/6329 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області постанова від 19.04.2018 № 23-01-52/00105-132 поверталася стягувачу без прийняття до виконання, як така, що не підлягає виконанню органами Казначейства.

Заявою від 17.01.2020 № 06-20/468 Управління Держпраці в Черкаській області направлено на виконання до Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанову від 19.04.2018 № 23-01-52/00105-132.

На виконання постанови Управління Держпраці у Черкаській області №23-01-52/00105-132 від 19.04.2018 головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фесенко Ю.М. винесено оскаржувані постанови.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як уже зазначалося, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України № 1404-УІІІ строк пред`явлення виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, становить три місяці. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 4 частини 1 статті 12 Закону України № 1404-УІІІ).

З аналізу вказаних вище норм Закону України № 1404-УІІІ слідує, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням того, що строк пред`явлення Управлінням Держпраці постанови від 19.04.2018 № 23-01-52/00105-132 до виконання переривався пред`явленням вказаної постанови до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області та до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фесенка Ю.М. були відсутні підстави для повернення постанови від 19.04.2018 № 23-01-52/00105-132 без прийняття до виконання відповідно до пункту 2 частини 4 статті 4 Закону України № 1404-VIII.

Враховуючи вищевикладене постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2020 № ВП 61242831 з примусового виконання постанови Управління Держпраці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 19.04.2018 №23-01-52/00105-132 є законною та скасуванню не підлягає, а тому позовна вимога про визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2020 №ВП 61242831 задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про скасування постанов про арешт майна від 03.03.2020 №ВП61242831 та про арешт коштів від 03.03.2020 №ВП61242831, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 18 Закону України № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України № 1404-УІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим законом та іншими нормативно - правовими актами (частина 1 статті 13 Закону України № 1404-УІІІ).

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Положеннями частин першої та другої статті 56 Закону України № 1404-УІІІ визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Наведене вказує на те, що при прийнятті спірної постанови відповідачем не було порушено критеріїв правомірності, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У відповідності до ст. 139 КАС України, судові витрати сплачені позивачем, стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 12, 72-77, 242- 243, 245-246, 255, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення та з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 03.06.2020.

Суддя В.П. Тимошенко