Ухвала суду № 89625494, 02.06.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

02 червня 2020 р. м. ХерсонСправа № 821/2138/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А. ,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Беженар Є.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні окремі процесуальні питання в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення,

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_1 ( надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Генеральної Прокуратури України, правонаступником якого є Офісу Генерального прокурора ( надалі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 04.03.2020 року та заяви про уточнення позовних вимог від 24.04.2020 р. просить суд:

- визнати протиправними дії посадових осіб Генеральної прокуратури (на даний час Офіс Генерального прокурора) щодо видання наказу №21дк від 02.06.2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності";

- скасувати наказ Генеральної Прокуратури України №21дк від 02.06.2015 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посади та позбавлення класного чину "радник юстиції";

- поновити ОСОБА_1 у класному чині "радник юстиції" та на посаді адміністративній посаді - керівник Генічеської місцевої прокуратури або на рівнозначній адміністративній посаді;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.06.2015 р. по дату винесення судового рішення в сумі 353 976,32 грн. з вирахуванням розміру обов`язкових платежів.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Херсонського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 року справа № 821/2138/15-а передана на розгляд судді Дубровній В.А.

Ухвалою суду від 15.02.2020 року продовжено розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 12.03.2020 р.

12.03.2020 року судом без виходу до нарадчої кімнати шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання відповідно до ст. 52 КАС України здійснено заміну відповідача "Генеральна прокуратура України" на його правонаступника "Офіс Генерального прокурора".

Ухвалою суду від 12.03.2020 року задоволено заяву позивача про збільшення позовних вимог, вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.03.2020 р.

Ухвалою суду від 31.03.2020 р. продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання до 28.04.2020 р.

Ухвалою суду від 28.04.2020 р. відкладено підготовче засідання на 19 травня 2020 р.

19.05.2020 р. судом без виходу до нарадчої кімнати шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання оголошено перерву в судовому засіданні до 02.06.2020 р., надано позивачу строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з посиланням на докази поважності причин його пропуску.

Як встановлено судом, 29.05.2020 року позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій обґрунтовує поважність причин його пропуску тим, що в межах місячного строку після ознайомлення з оскаржуваним наказом позивач звернувся до Цюрупинського районного суду з аналогічними позовними вимогами, проте 07.07.2015 р. позивач отримав копію ухвали Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01.07.2015 р., якою позовну заяву йому було повернуто та роз`яснено, що дана категорія справ підсудна адміністративним судам. Після чого позивач 10.07.2015 р. звернувся з даним позовом до Херсонського окружного адміністративного суду. З огляду на викладене та посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2019 р. у справі № 826/5240/18 позивач вважає, що його помилкове звернення з даним позовом до суду загальної юрисдикції не може бути підставою для застосування правових наслідків пропущення строку звернення до окружного адміністративного суду, оскільки надто суворе тлумачення судом процесуальної норми позбавить його права на доступ до суду і завадить поновленню його порушених прав.

У підготовчому засіданні позивач та його представник підтримали вказану заяву та просили її задовольнити.

Представник відповідача у підготовче засідання 02.06.2020 р. не прибув. При цьому, у змісті відзиву на позовну заяву від 16.03.2020 р. відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду з урахуванням вказаних позицій сторін, суд зазначає наступне.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.

Як зазначалось вище, позивач не заперечує факт пропуску ним строку звернення до суду з даним позовом, зазначаючи, що про порушення своїх прав йому стало відомо 03.06.2015 р. під час ознайомлення з оскаржуваним наказом. При цьому, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказує на помилкове звернення до суду загальної юрисдикції.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною першою статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Аналогічні приписи містяться у ч.1, 5 ст. 122 КАС України (у чинній редакції).

Відповідно до ч. 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, визначальною умовою для поновлення строку звернення до адміністративного суду є визнання поважними причини його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, первинна позовна заява подана позивачем до Цюрупинського районного суду Херсонської області в межах строку, установленого частиною 3 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент подання), що також не заперечується відповідачем.

Ухвалою судді Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01.07.2015 р. позовну заяву повернуто ОСОБА_1 на підставі п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України у зв`язку з тим, що справа не підсудна цьому адміністративному суду. При цьому, позивачу роз`яснено його право на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Суд зазначає, що самий лише факт повернення позовної заяви через порушення правил підсудності не є поважною причиною пропуску цього строку.

Однак, вирішуючи питання про поважність наведених позивачем причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої позовної заяви, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі № 460/2864/18.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши 07 липня 2015 року ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01 липня 2015 у справі №664/2094/15-а про повернення позовної заяви, позивач 10.07.2015 р. без невиправданих затримок та зайвих зволікань, скористався своїм правом на повторне звернення до належного адміністративного суду з даним позовом.

Указане свідчить про вжиття позивачем послідовних дій, направлених на звернення до суду першої інстанції та невідкладних заходів щодо повторного подання позовної заяви після її повернення, тобто про добросовісну поведінку останнього.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною позицією Європейського суду з прав людини у справах, які стосуються порушень статті 6 Конвенції, правило встановлення обмеження доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи ("Іліан проти Туреччини" (llhan v. Turkey), заява №22277/93).

З огляду на це суд повинен звертати увагу на усі доводи учасників справи, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку учасників протягом цього строку, на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо. Суд повинен всі ці обставини оцінювати в їх сукупності. Суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Отже враховуючи, що у даних спірних правовідносинах позивач не продемонстрували умисного зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист та не допускав зловживання цим правом, з метою недопущення надмірного формалізму в контексті наведених позивачем обставин, а також з огляду на характер спірних правовідносин та значення справи для позивача суд вважає за можливе визнати поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду та поновити такий строк.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Крім того, 01.06.2020 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить доповнити раніше заявлені позовні вимоги наступним: "стягнути з Прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.06.2015 по дату винесення судового рішення 353 976,32 грн. з вирахуванням розміру обов`язкових платежів, обчислену відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", з урахуванням її коригування на коефіцієнт підвищення, передбаченого пунктом 10 вказаного Порядку".

У підготовчому засіданні позивач та його представник підтримали вказану заяву та просили її задовольнити.

Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду збільшення розміру позовних вимог, що суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні. (ч. 7 ст. 47 КАС України)

Враховуючи, що заяву про збільшення розміру позовних вимог позивачем подано у визначений законом строк, та додано докази направлення її копії іншим учасникам справи, тому суд вважає за можливе її задовольнити.

Також, 01.06.2020 р. позивачем подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача прокуратури Херсонської області, яке обґрунтоване тим, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача звернув увагу на те, що належним відповідачем в частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є прокуратура Херсонської області, як розпорядник бюджетних коштів та орган, в якому працював позивач та який здійснював нарахування заробітної плати.

У підготовчому засіданні позивач та його представник підтримали вказану заяву та просили її задовольнити.

Вирішуючи дане клопотання по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 48 КАС України суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до звільнення обіймав посаду прокурора Генічеського району Херсонської області, а також те, що довідку про суму середньоденної заробітної плати за квітень-травень 2015 року надано прокуратурою Херсонської області, суд погоджується з доводами сторін про те, що Офіс Генерального прокурора не є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Натомість, належним відповідачем за даною вимогою є Прокуратура Херсонської області, що відповідно до приписів ст. 48 КАС України є підставою для залучення вказаного органу до участі у справі в якості співвідповідача.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. (ч. 2 ст. 241 КАС України)

При цьому, суд звертає увагу, що положеннями постанови КМ України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами, внесеними постановами КМ України від 25.03.2020 р. № 239, від 22.04.2020 р. № 291 та від 04.05.2020 р. № 343, якими запроваджено до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.

Постановою КМ України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI " Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

На підставі викладеного та керуючись ст. 47, 48, 122-123,183, 240, 243, 248 КАС України, суд

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду - відмовити.

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог та вважати предметом розгляду четвертий пункт позовних вимог, викладений у наступній редакції:

"Стягнути з Прокуратури Херсонської області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.06.2015 по дату винесення судового рішення 353 976,32 грн. з вирахуванням розміру обов`язкових платежів, обчислену відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Порядку обчислення середньої заробітної плати", з урахуванням її коригування на коефіцієнт підвищення, передбаченого пунктом 10 вказаного Порядку".

Залучити до участі у справі Прокуратуру Херсонської області (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33, код ЄДРПОУ 04851120) в якості співвідповідача.

Зобов`язати позивача протягом двох днів з дня проголошення даної ухвали направити Прокуратурі Херсонської області копію позовної заяви з доданими до неї документами, та надати суду докази такого направлення.

Встановити Прокуратурі Херсонської області п`ятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву з дня вручення даної ухвали. Відзив на позовну заяву повинен відповідати вимогам ст. 161 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, відповідач зобов`язаний одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів надіслати іншим учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, але не пізніше 15-денного строку з дня закінчення карантину. При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У підготовчому засіданні 02.06.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 04 червня 2020 р.

Суддя В.А. Дубровна